Дії
2 Коли ж настало свято П’ятдесятниці, усі вони були в одному домі. 2 І раптом з неба донісся шум, неначе від сильного пориву вітру, й наповнив увесь дім. 3 Тоді вони побачили немовби вогняні язики, котрі розділилися та по одному осіли на кожному з них. 4 І всі вони сповнилися святим духом та заговорили різними мовами — так, як їм давав говорити дух.
5 А в Єрусалимі у той час перебували побожні юдеї з усіх народів, що під небом. 6 Тож, коли здійнявся той шум, посходилось дуже багато людей. І, почувши, що учні розмовляють усіма їхніми мовами, вони були просто приголомшені. 7 Це їх настільки вразило, що вони почали питати одні одних: «Хіба всі ці люди не галілеяни? 8 Як же тоді кожен з нас чує рідну мову? 9 Парфяни, мідяни, еламіти, жителі Месопотамії, Юдеї, Каппадо́кії, По́нту, провінції Азії, 10 Фри́гії, Памфілı́ї, Єгипту, різних частин Лівії, яка прилягає до Кире́ни, приїжджі з Рима, як юдеї, так і новонавернені, 11 а також критяни та араби — всі ми чуємо, що вони говорять про величні Божі діла нашими мовами». 12 І цілий натовп був вражений і не міг зрозуміти, що трапилось, тому люди перепитували одні одних: «Що ж це діється?» 13 Хоча були й такі, що кепкували з них, кажучи: «Вони просто повпивалися солодким вином».
14 Тоді Петро встав разом з одинадцятьма апостолами, підніс голос і промовив: «Чоловіки юдейські та всі жителі Єрусалима! Уважно послухайте, що я вам скажу: 15 не думайте, ніби ці люди п’яні, бо зараз тільки третя година дня*, 16 а те, що ви бачите, було передречено через пророка Йоіла: 17 «В останні дні,— говорить Бог,— я виллю свій дух на всяке тіло. І будуть пророкувати ваші сини та дочки, юнаки ваші матимуть видіння, старим же чоловікам будуть снитися сни. 18 У ті дні я виллю свій дух навіть на рабів та рабинь, і вони теж пророкуватимуть. 19 Також я покажу на небі чуда, а на землі — знаки: кров, вогонь та хмари диму. 20 В той час сонце обернеться на темряву, а місяць — на кров. Усе це станеться ще до приходу великого та славетного дня Єгови. 21 І кожен, хто кличе ім’я Єгови, буде спасенний».
22 Мужі ізраїльські, прислухайтесь до моїх слів: Ісус назаря́нин — це чоловік, на якого Бог прилюдно вам вказав, здійснивши через нього могутні діла, чуда і знаки, про що ви й самі знаєте. 23 І власне цього чоловіка, який був виданий згідно з Божою постановою і передбаченням, ви руками беззаконників стратили, прибивши до стовпа. 24 Але Бог його воскресив, звільнивши від пут смерті, оскільки вона вже була не в стані його тримати. 25 І ось що про нього говорить Давид: «Я постійно бачив перед собою Єгову; він завжди праворуч від мене, тому я ніколи не захитаюсь. 26 І через це моє серце розвеселилось, і я заговорив з великою радістю. Навіть тіло моє житиме надією, 27 бо ти не залишиш моєї душі в га́десі та не допустиш, щоб твій відданий побачив тління. 28 Ти показав мені дорогу життя. Споглядаючи на мене з прихильністю, ти сповниш моє серце веселощами».
29 Брати! Я з повною свободою мови можу розповісти вам про Давида, голову родини: він помер, був похований, а його гробниця тут донині з нами. 30 Він був пророком і знав, що Бог, присягнувши, пообіцяв посадити одного з його нащадків на його престол. 31 Тому Давид передбачив воскресіння Христа, коли сказав, що він не буде залишений у га́десі, а тіло його не побачить тління. 32 Того Ісуса Бог воскресив, і всі ми цьому свідки. 33 Тож оскільки Бог, Батько, звеличив Ісуса, посадивши його праворуч від себе, і дав йому обіцяний святий дух, то Ісус вилив цей дух на нас, і тепер ви це бачите й чуєте. 34 Сам же Давид на небо не піднімався, а промовив: «Єгова сказав моєму Господу: «Сиди праворуч від мене, 35 поки не покладу твоїх ворогів як підніжок твоїм ногам». 36 Тож нехай весь Ізраїлів дім твердо знає: Ісуса, котрого ви прибили до стовпа, Бог зробив і Господом, і Христом».
37 Почувши це, вони були вражені до глибини серця, тому почали запитувати Петра та інших апостолів: «Брати, що ж нам тепер робити?» 38 А Петро відповів: «Покайтесь, і нехай кожен з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів, і тоді ви одержите в дар святий дух. 39 Бо Єгова, наш Бог, дав обітницю вам, вашим дітям, а також тим, хто тепер далеко звідси,— всім, кого він захоче до себе покликати». 40 І Петро говорив ще багато чого іншого, даючи ґрунтовне свідчення та настійно заохочуючи: «Рятуйтесь від цього зіпсованого покоління». 41 Ті ж, хто взяв його слова до серця, охрестилися; того дня приєдналося до них приблизно три тисячі душ. 42 І вони далі з завзяттям вчились в апостолів, ділилися всім, що мали, споживали їжу та молились.
43 У той час кожну душу охопив страх. Що ж до апостолів, то вони виконували багато чуд та знаків; 44 і ті, котрі ставали віруючими, перебували разом та мали все спільне. 45 Вони продавали своє майно і статки й ділили виручені гроші між усіма — кожному згідно з потребою. 46 І день у день вони перебували разом у храмі, їли у своїх домах і робили це з великою радістю та щирим серцем, 47 прославляючи Бога і здобуваючи прихильність цілого народу. А тим часом Єгова щоденно приєднував до них людей, які ставали на шлях спасіння.