Чому расове питання таке болюче?

З ТОГО часу, коли люди почали записувати свою історію, ідея «вони» і «ми» завжди була притаманна людському мисленню. Багато людей переконані, що тільки вони є нормальними людьми, що тільки вони роблять усе як має бути. Це є те, що вчені називають етноцентризмом, тобто ідеєю, що тільки «мій» народ і «мій» спосіб життя заслуговує уваги.

Стародавні греки, приміром, не дуже прихильно ставилися до «варварів», як вони називали усіх чужоземців. Слово «варвар» утворилось від того, як чужоземна мова звучала для греків — наче беззмістовне «вар-вар». Єгиптяни перед греками і римляни після них також відчували вищість над іншими людьми.

Століттями китайці називали свою країну Дрюн ґюо, або Царство посередині, оскільки вони були переконані, що Китай є центром світу, якщо не всесвіту. Пізніше, коли європейські місіонери з рижуватим волоссям, зеленими очима і рум’яними обличчями прибули в Китай, китайці прозвали їх «іноземними дияволами». Подібне сталося, коли жителі Сходу перший раз з’явилися в Європі і Північній Америці: їхні вузькі очі й те, що вважалось дивними звичаями, зробило їх мішенню для насмішок і підозр.

Проте існує вагомий фактор, який слід взяти до уваги, як говориться у книжці «Види людини» (англ.): «Вірити в чиюсь [расову] вищість — це одна річ, але спробувати підтвердити це за допомогою наукових відкриттів — зовсім інша». Зусилля, спрямовані на те, щоб довести, що одна раса вища від іншої,— досить-таки нове явище. Антрополог Ашлі Монтаґу написав, що «концепція, про те що існують природні чи біологічні раси людини, котрі відрізняються між собою розумово, а також фізично,— це ідея, яка розвинулась у кінці вісімнадцятого сторіччя».

Чому питання расової вищості набуло такого поширення у XVIII і XIX століттях?

Торгівля рабами і расове питання

Головна причина полягала у тому, що прибуткова торгівля рабами тоді була у найбільшому розпалі, і сотні тисяч африканців силою були забрані і змушені до рабської праці в Європі та Америці. Часто роз’єднували членів родин — чоловіків, дружин і дітей розсилали у різні куточки світу, і вони вже більше ніколи не бачили одне одного. Яким чином работорговці та рабовласники, більшість котрих були християнами, виправдовували такі нелюдські вчинки?

Пропагуючи погляд, що чорні африканці за своєю природою є нижчими створіннями. «Я схильний підозрювати, що усі негри і в загальному усі інші типи людей за своєю природою нижчі від білих»,— писав Дейвід Гюм, шотландський філософ XVIII сторіччя. Фактично Гюм твердив, що ніхто не знайде «ніякого мудрого винаходу серед [негрів], ніякого мистецтва, ніякої науки».

Однак таке твердження було хибним. «Уорлд бук енсайклопідія» (видання 1973 року) зазначає: «Високорозвинені негритянські царства існували у різних частинах Африки сотні років тому... У період між 1200 і 1600 роками процвітав негритянсько-арабський університет у Тімбукту, в Західній Африці, і завоював популярність в Іспанії, Північній Африці та на Близькому Сході». Проте всі, хто був пов’язаний з работоргівлею, швидко перейняли погляди таких філософів, як Гюм, що чорні — це раса, нижча від білих, і навіть недолюдки.

Релігія і расове питання

Релігійні провідники відчутно підтримували расистські погляди работорговців. Ще в 50-х роках XV сторіччя в едиктах римсько-католицького папства було схвалено цілковите поневолення й уярмлення «язичників» і «невіруючих», щоб їхні «душі» були врятовані для «Божого Царства». Отримавши благословення від церкви, ранні європейські завойовники і работорговці не відчували жодних мук сумління щодо свого брутального поводження з тубільцями.

«У 60-х роках XVIII століття, а також протягом довгих десятиліть по тому торгівля чорними рабами була схвалена церковниками і теологами католицької, англіканської, лютеранської, пресвітеріанської і реформатської церков,— говориться у книжці «Рабство і прогрес людства» (англ.).— Жодна сучасна церква чи секта не прагнула знеохотити своїх членів купувати або навіть перевозити чорних рабів».

Незважаючи на те що деякі церкви говорили про всесвітнє християнське братерство, вони також пропагували вчення, що посилювали расистські суперечності. Наприклад, «Іудейська енциклопедія» (англ.) пише, що «лише після довготривалих зусиль і теологічних дискусій іспанці визнали людей тубільних рас, котрі були відкриті в Америці, людьми, наділеними душею».

Вважалося, що як тільки-но «душі» людей таких тубільних рас були «врятовані» через навернення на християнство, то не було важливо, як з ними поводились фізично. А коли мова заходила про ситуацію чорних, то багато релігійних провідників говорило, що чорні і так були прокляті Богом. Щоб підтвердити це, вони підтасовували біблійні вірші. Церковники Роберт Джеймесен, А. Р. Фосет і Дейвід Браун у своїх біблійних коментарях стверджують: «Проклятий будь Ханаан [Буття 9:25] — цей вирок виконався через знищення ханаанців, занепад Єгипту й уярмлення африканців, потомків Хама» («Коментарій, критика і пояснення цілої Біблії», англ.).

Вчення, що прабатько чорної раси був проклятим, просто не містяться в Біблії. Правда є така, що люди чорної раси походять від Куша, а не Ханаана. У XVIII сторіччі Джон Вулман говорив, що користуватись цим біблійним прокляттям, щоб оправдати уярмлення чорних, позбавляючи їх законних прав, означає робити «надто велике припущення, щоб воно могло вміститись у розумах тих, хто щиро бажає керуватися солідними принципами».

Псевдонаука і расове питання

Псевдонаука також внесла свою частку у зусилля, спрямовані на те, щоб підтримати теорію, ніби чорні є нижчою расою. Книжка «Нарис про расову нерівність» (фран.) французького письменника XIX сторіччя Джозефа де Гобіно заклала фундамент для багатьох праць у цьому напрямку. У цій книжці Гобіно поділяє людство на три окремі раси у спадному порядку вищості: білі, жовті і чорні. Він твердить, що єдині у своєму роді якості кожної нації закладені у крові цих людей і що будь-який шлюб між расами призведе до деградації і втрати вищості певної раси.

Гобіно говорив, що існує чиста раса білих, високих, з білявим волоссям і голубими очима людей, котру він назвав арійською. Він говорив, що саме арійці познайомили Індію з цивілізацією і санскритом, арійці заснували цивілізації давньої Греції та Риму. Але через шлюби арійців з нижчими місцевими жителями ці колись славні цивілізації були втрачені, також були втрачені справжні, чудові якості арійської раси. Люди, які дуже наближені до арійської раси, все ще є, говорив Гобіно, їх можна побачити в Північній Європі, а зокрема, у скандінавських народах, і вона поширюється на германські народи.

Основні ідеї Гобіно — розподіл на три раси, походження по крові й арійська раса — не мають жодного наукового підтвердження, і вони цілком дискредитовані нинішніми вченими. І все ж ці ідеї швидко перейняли інші люди. Серед таких людей був англієць Гюстон Стюарт Чемберлен, який настільки захопився ідеями Гобіно, що переїхав до Німеччини і почав обґрунтовувати думку, ніби лише німці можуть зберегти чистість арійської раси. Безумовно, Чемберленові писання стали дуже популярними у Німеччині, а наслідок був жахливим.

Жахливий наслідок расизму

Адольф Гітлер у своїй книзі «Майн кампф» («Моя боротьба») твердив, що німецька раса — це арійська суперраса, яка має правити світом. Гітлер вважав, що євреї, які, за його словами, несли відповідальність за саботаж німецької економіки, були перешкодою на шляху до цієї славетної мети. Отже, по цьому настало винищення євреїв та інших національних меншостей в Європі, що, безперечно, стало одною з найтемніших сторінок людської історії. Це було катастрофічним наслідком расистських ідей, до котрих входили ідеї Гобіно та Чемберлена.

Проте такі огидні результати були очевидними не лише в Європі. За океаном у так званому новому світі подібні необґрунтовані ідеї спричинилися до незбагненних страждань цілих поколінь невинних людей. Хоча врешті-решт після цивільної війни африканські раби у Сполучених Штатах Америки стали вільними, то у багатьох штатах було запроваджено закон, що забороняв чорним мати багато привілеїв, які були в інших громадян. Чому? Білі громадяни вважали, що громадяни чорної раси не мають розумових здібностей нести громадські й державні відповідальності.

Те, наскільки глибоко були вкорінені такі расові упередження, можна побачити на прикладі одного судового процесу пов’язаного з законом проти змішаних шлюбів між білими і чорними. Цей закон забороняв шлюб між чорношкірими і білими. Засуджуючи пару, що зламала цей закон, суддя промовив: «Всемогутній Бог створив людей білої, чорної, жовтої, малайської, червоної рас і помістив їх на окремих континентах, і якщо б ніхто не ставав на заваді встановленому Богом порядкові, то не було б таких шлюбів».

Ці слова були промовлені суддею не XIX сторіччя і не в якомусь закамарку, а 1958 року і не далі як за 100 кілометрів од будинку конгресу США! Верховний Суд США скасував усі закони проти шлюбу між особами різних рас лише у 1967 році.

Такі дискримінаційні закони, а також сеґрегація в школах, церквах та інших громадських місцях і дискримінація у працевлаштуванні та місцепроживанні — призводили до цивільних протестів і насилля, що стало реальною дійсністю у Сполучених Штатах Америки та багатьох інших країнах. Якщо не враховувати руйнування людського життя та приватної власності, то біль, ненависть, приниження людської гідності та страждання, які були результатами цього, можна назвати лише соромом і ганьбою так званого цивілізованого суспільства.

Отже, расизм став одним з найбільш розділяючих факторів людського суспільства. Дійсно, кожному з нас необхідно запитати себе у серці: чи цураюсь я будь-якого вчення, що підносить одну расу над іншою? Чи вважаю я за необхідне позбавитись будь-яких почуттів расової вищості, які ще залишились у мене?

Також було б добре, якби ми запитали себе: яка надія на те, що расові упередження та напруження, котрі настільки поширені сьогодні, колись зникнуть? Чи можуть люди різних національностей, мов та культур жити разом у мирі?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Багато білих людей уважали чорношкірих за недолюдків.

[Відомості про джерело]

Репродукція з DESPOTISM — A Pictorial History of Tyranny

[Ілюстрація на сторінці 8]

Нацистські табори смерті були катастрофічним наслідком расистських ідей.

[Відомості про джерело]

U.S. National Archives photo