Юка. Рослина унікальних властивостей
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В КОСТА-РИЦІ
ТРАВ’ЯНИСТА, мильна, смачна й поживна. Всі ці означення стосуються однієї екзотичної рослини, і це далеко не все! Та рослина добре відома мешканцям Центральної Америки, але не за назвою юка. Якби ви вжили цю назву в Центральній Америці, то більшість людей зреагувала б ввічливою посмішкою або здивованим поглядом. Однак широка усмішка розуміння відразу з’явиться на обличчях, якщо ви згадаєте ітабо, ізоте або даґійо — назви, за якими ця рослина широковідома у Гватемалі, Гондурасі, Коста-Риці та Нікарагуа. Костариканці та інші мешканці Центральної Америки присмачують багато страв її квітами.
Член поважної родини
Результатом напруженої боротьби між ботаніками-систематиками стало те, що юка колись вважалася членом родини лілійних, а ближче до наших часів стала членом родини агавових. До цієї останньої родини рослин із шорсткими стеблами входить близько 550 видів з порядку лілійних. Ботаніки дали юці наукову назву Yucca elephantipes (слонова юка).
За приблизними підрахунками, існує 40 видів рослин роду юки, які поширені у Північній Америці, Мексиці, в Центральній та Південній Америках. Серед відомих родичів є гігантська коротколиста юка (Yucca brevifolia) й менша алоелиста юка (Yucca aloifolia). Справді-бо велика родина!
Які ж характерні риси посідає ця універсальна рослина? Вона дещо груба, але в той же час екзотична на вигляд, має жорсткі подовгуваті листки до одного метра завдовжки, що відгалужуються від стебла. Стебло у неї сіро-коричневого кольору, приземкувате й з корою, має волокнисту структуру й нагадує слонову ногу, тому наукова назва цієї рослини elephantipes (слонова).
На перший погляд слонову юку, яка може бути заввишки від 4 до 8 метрів, легко прийняти за дерево. Під час посушливого сезону в Коста-Риці, особливо в лютому та березні, рослину ітабо прикрашають сотні біло-жовтуватих квіток, подібних до дзвоників. Ці квітки продаються на базарах і на вулицях, здається, що вони є всюди! На фоні жорстких, подібних до списів листків різко виділяються ці м’які ніжні квіти, зібрані у волотевидні суцвіття, що сміливо виростають з середини рослини прямі, ніби свічки.
Садівники дуже люблять рослину ітабо за те, що вона легко пристосовується до різних кліматичних умов та до різних видів ґрунтів, і за те, що надає саду екзотичного та тропічного вигляду. У Коста-Риці цю родючу рослину колись садили на межах земельних ділянок, тож не дивно, що її дуже багато практично в кожному районі країни.
Авжеж, місцеві жителі користають з того, що ця рослина така універсальна. Наприклад, з волокон, які одержують з листя, роблять циновки, ремені та рюкзаки. Також садівники, нагріваючи листя до м’якої консистенції, використовують їх як мотузки для своєї продукції. Здається, що ця рослина може придатися на все!
Надзвичайно смачна!
Франсіс Перрі, авторка праці «Квіти світу» (англ.), пише: «Індіанці вживають в їжу бутони квітів юки, а плоди та коріння цієї рослини мають властивості омилення й тому можуть використовуватися для прання одягу». Мешканці Центральної Америки добре використовують юку як для приготування їжі, так і для чищення. Їм подобається дещо кислий і в той же час різкий смак цієї рослини. Її квітки додаються в холодні салати або готуються з яйцями та картоплею; це улюблена страва костариканців та інших мешканців Центральної Америки. Юки дуже поживні, оскільки в них міститься багато таких вітамінів та мінеральних речовин, як кальцій, залізо, тіамін, фосфор та рибофлавін.
Цікавими також є лікувальні властивості юки: тонізуючий напій, отриманий внаслідок варіння і настоювання квіток рослини, заспокоює розладнаний шлунок. Листя юки використовується у лікуванні альбумінурії та колітів, а також може служити сечогінним засобом. І ця трав’яниста, мильна, смачна й поживна рослина є лише однією із численних земних творінь, які приносять нам насолоду!
[Ілюстрація на сторінці 26]
Квіти юки, приготовані з яйцями та картоплею, є улюбленою стравою в Центральній Америці.
[Ілюстрація на сторінці 27]
Юки, що ростуть у сільській місцевості, нагадують дерева.