Правильна вимова

НЕ ВСІ християни провели багато років у загальноосвітніх навчальних закладах. Навіть про апостолів Петра та Івана говорилося, що вони «невчені та прості» (Дії 4:13). Усе ж потрібно уникати неправильної вимови слів, бо вона відвертає увагу від біблійної правди, яку ти викладаєш.

Що слід враховувати. Немає такої системи вимовних норм, яка стосувалася б усіх мов. Багатьом мовам притаманне алфавітне письмо. Окрім слов’яно-кириличного, існують інші типи письма, наприклад, арабське, грецьке, єврейське, латинське. А от в писемній китайській мові замість абетки використовуються ієрогліфи, що можуть складатися з кількох елементів. Цими знаками звичайно позначаються слова або їхні частини. Попри те що японська та корейська системи письма запозичили ієрогліфи з китайської, вони можуть читатися в тих мовах цілком по-різному і нести неоднакове значення.

У мовах з алфавітним типом письма правильно вимовляти — означає утворювати голосом звуки, котрі відповідають правилам звучання кожної букви або окремого буквосполучення. Якщо норми вимови підпорядковані чітким закономірностям, як-от у грецькій, зулу та іспанській мовах, правильно вимовляти слова не так уже й важко. Але через запозичення з інших мов звукова передача окремих слів деколи не збігається з їхнім написанням, а радше відображає їхнє походження. Унаслідок цього певна літера чи буквосполучення може вимовлятися кількома різними способами або ж не вимовлятися взагалі. Інколи такі винятки з правил потрібно запам’ятати і потім часто їх вживати. Щоб правильно вимовляти написане китайською мовою, потрібно вивчити напам’ять тисячі ієрогліфів. У декотрих мовах зміна тону або наголосу надає слову цілком іншого значення. Якщо не приділяти належної уваги цим елементам мови, сказане може нести неправильний зміст.

Якщо слова певної мови утворені зі складів, тоді важливо, щоб головний наголос у них стояв на належному місці. Словесний наголос у такій мові переважно закріплений за певним складом. При написанні слів, які становлять винятки з цього правила, наголошений склад іноді позначають спеціальним значком. Завдяки цьому їх легше вимовляти. Проте у мовах з вільним та рухомим наголосом (наприклад, в українській) норми правильної вимови створюють значно більше труднощів. Щоб успішно їм зараджувати, вимову багатьох слів потрібно заучувати напам’ять.

Важливим елементом декотрих мов є діакритичні знаки. Це спеціальні позначки, що ставляться над або під певними буквами алфавіту, приміром: è, é, ô, ñ, ō, ŭ, č, ö, ç, і, ї, й. В українському письмі це також апостроф і знак наголосу. Діакритичні знаки іноді проставляють, а іноді ні — в цьому випадку їхнє місце та значення повинен визначати сам читач залежно від контексту окремого слова. Тож якщо тебе призначають читати перед широким загалом, до цього завдання треба ретельно готуватися.

У способі вимови слід остерігатися і певних небезпек. Якщо вимовляти слова з надмірно підкресленою точністю, це може сприйматися як штучність, манірність, а навіть як зверхність. Те саме стосується і вимови, яка уже вийшла із загального вжитку. Такий спосіб мовлення лише привертає увагу до мовця. З другого боку, варто уникати іншої крайності — недбалості у вимові та мовленні. Окремі риси цього явища вже обговорювалися в розділі «Чітка дикція».

Якщо одна мова поширена в кількох країнах, то норми вимови можуть різнитися; іноді розбіжність у прийнятній вимові існує навіть у межах однієї країни. Чужоземці можуть розмовляти місцевою мовою з відчутним акцентом. Словники часом подають кілька варіантів вимови одного слова. Якщо людина малоосвічена або ж розмовляє нерідною мовою, їй конче потрібно уважно прислуха́тися до тих, хто добре володіє місцевою мовою, а відтак наслідувати їхню вимову. Будучи Свідками Єгови, ми бажаємо говорити так, щоб це прикрашало нашу звістку й було легкозрозумілим для мешканців нашої місцевості.

У повсякденному мовленні зазвичай найліпше вживати ті слова, які тобі добре знайомі. У звичайній розмові проблем з вимовою здебільшого не виникає. Однак під час читання вголос ти можеш натрапити на слова, яких не вживаєш на щодень. Свідки Єгови досить часто читають уголос. Ми читаємо людям з Біблії під час проповідування. Декотрих братів призначають зачитувати абзаци на книговивченні або на вивченні «Вартової башти». Важливо, отже, читати грамотно, щоб неправильна вимова слів не відвертала уваги слухачів од змісту.

Чи важко тобі вимовляти декотрі біблійні імена та власні назви? Інформацію про правильне їх наголошення можна знайти в деяких словниках та спеціальних довідниках. Наприклад, правильно казати Ізра́їль, а не Ізраї́ль, Месı́я, а не Ме́сія. А в декотрих давньоєврейських іменах, що закінчуються на –ія, наголос переважно ставиться на і (Єремı́я, Неемı́я, Єзекı́я, Осı́я, Малахı́я тощо). І ще одне: власні назви іншомовного походження здебільшого зберігають наголос, який вони мають у мові, з котрої запозичені.

Як поліпшуватись. Багато тих, хто має труднощі з вимовою, не усвідомлюють цього. Якщо наглядач школи вказує тобі на елементи вимови, над якими потрібно попрацювати, приймай його сердечні поради з вдячністю. Але як поліпшитись, коли ти дізнався про свою ваду?

Якщо тобі дали завдання читати вголос, перш за все виділи час, щоб заглянути в словник і відшукати незнайомі слова. Якщо ти не знаєш, як користуватися словником, розгорни його на перших сторінках і перечитай пояснення вжитих у ньому умовних позначок і символів або попроси, щоб хтось їх тобі пояснив. Словник покаже, на якому складі слова слід ставити наголос. А в орфоепічному словнику, крім головного, показується місце побічного наголосу в деяких простих, складних і складноскорочених словах. Крім того, у ньому можна знайти фонетичну транскрипцію слів, яка відображає правильну вимову голосних та приголосних. У декотрих випадках слово можна наголошувати кількома різними способами: це може залежати від його словесного оточення. Перш ніж відкласти словник, прокажи знайдене слово кілька разів уголос.

Другий спосіб поліпшення — читати тому, хто має добру вимову і просити, щоб він виправляв твої помилки.

Третій спосіб поліпшення вимови — уважно прислуха́тися до вправних мовців. Якщо твоєю мовою існують аудіозаписи «Перекладу нового світу» або журналів «Вартова башта» і «Пробудись!», ефективно користуйся цими засобами. Слухаючи запис, звертай увагу на слова, які читець вимовляє інакше, ніж ти. Виписуй їх і вправляйся у їхній вимові. З бігом часу ти позбудешся вад у вимові, а це в свою чергу значно поліпшить дієвість твого мовлення.