Вступ до Євреїв

Цікаві факти:

• Павло написав цього листа, найімовірніше, близько 61 року н. е. під час свого перебування в Римі. Цей лист, без сумніву, був написаний перед знищенням Єрусалима в 70 році н. е., оскільки з нього видно, що юдеї все ще поклонялися в храмі. Також Павло згадує, що він сподівався разом з Тимофієм невдовзі здійснити подорож до Юдеї. Отже, так виглядає, що він написав цього листа або незадовго до звільнення зі свого першого ув’язнення (бл. 59—61 рр. н. е.), або відразу після нього (Єв 13:23).

• Павло написав цього листа до християн єврейського походження в Єрусалимі та Юдеї. Приблизно в 33—34 роках н. е. ці християни зазнавали переслідувань (Дії 8:1, 4). Близько 55 року н. е. вони опинилися в матеріальній скруті, а в 56 році н. е. отримали допомогу від одновірців з Галатії, Македонії та Ахайї (1Кр 16:1—3; 2Кр 9:1—5). Християни єврейського походження отримали цього листа приблизно в 61 році н. е., тобто у відносно спокійний для них період (Єв 12:4). Але цей лист був дуже вчасним, оскільки вони і далі зносили протидію і переслідування з боку юдеїв. До того ж вони мали підготуватися до неминучого знищення юдейської системи поклоніння, яке передрікав Ісус (Лк 21:20—24). Ні Павло, ні християни в Юдеї не знали, коли це станеться. Тому їм потрібно було використовувати час, який залишився, щоб розвивати віру і витривалість (Єв 12:1, 2).

• Одна з причин, чому Павло написав цього листа, полягала в тому, щоб показати перевагу християнства над юдаїзмом. Деякі юдеї, намагаючись довести, що їхнє поклоніння перевершує християнство, мабуть, вихвалялись такими земними речами, як храм, священство, прабатьки, а також довга історія ізраїльського народу. У Листі до євреїв Павло майстерно викладає аргументи, які могли зміцнити віру християн і допомогти їм спростовувати доводи юдеїв. Цей лист підкреслює перевагу християнства, показуючи, в чому Ісус Христос був вищий:

  • Становище. Ісус вищий від ангелів (Єв 1:4—6), Авраама (Єв 6:20; 7:1—7), Мойсея (Єв 3:1—6) і від пророків (Єв 1:1, 2).

  • Посередник ліпшої угоди. Ісус є Посередником нової угоди, що була «ліпшою» від Закон-угоди, посередником якої був Мойсей (Єв 8:6—13).

  • Священство. Ісус як «священик на подобу Мелхиседека» був вищим від священиків з роду Аарона (Єв 5:4—6, 10; 6:13—20; 7:5—17, 20—28). Він неперевершений Первосвященик, бо живе вічно і не потребує жодного наступника. Крім того, він милосердний, безгрішний і може співчувати слабкостям християн, тому що був випробуваний у всьому (Єв 2:17, 18; 4:14, 15; 7:23—25).

  • Жертва. Згідно з Мойсеєвим законом, первосвященик щороку входив у Найсвятіше земної святині з кров’ю биків і козлів. А Ісус з’явився перед Єговою у самому небі. Там він у символічному значенні приніс йому свою кров, що послужило підставою для того, щоб усе людство очистилося від гріхів і примирилося з Богом (Єв 8:1—3). Ісусу не потрібно було знову і знову приносити жертви; він віддав своє життя як досконалу жертву «раз і назавжди» (Єв 7:26—28; 9:24—28).

  • Царська влада. Ісус є Царем і сидить на престолі не в земному Єрусалимі, а в самому небі. Його царство непохитне (Єв 1:8, 9; 12:28).

• У цьому листі Павло часто цитує Єврейські Писання. Лише в першому розділі він наводить щонайменше 7 цитат, аби довести, що Ісус як Божий Син перевершує ангелів (Єв 1:5—13). Щоб наголосити на якійсь думці або пояснити її, Павло цитує одне слово або короткий вислів, а потім розкриває його значення (Єв 10:37, 38; 12:26, 27; див. також Єв 3:7—4:11, де він цитує Пс 95:7—11). Він часто цитує з перекладу Септуагінта. (Див., наприклад, коментарі до Єв 1:6, 10; 2:13; 4:7; 8:9; 10:5; див. також глосарій, «Септуагінта».)

• Слово «ліпший» — одне з ключових слів у Листі до євреїв, і воно наголошує на перевазі християнства. По суті, грецьке слово, яке здебільшого перекладається як «ліпший», в Грецьких Писаннях вживається 19 разів, і 13 з них можна знайти в Листі до євреїв. (Див., наприклад, Єв 7:19, 22; 8:6; 9:23; 11:16, 35, 40; 12:24.)

• Лист до євреїв дуже цінний, оскільки допомагає зрозуміти, що священне служіння, яке виконувалося згідно з Законом, було тінню чогось величнішого і стосувалося духовного храму (Єв 9:7—14, 23—28; 10:1).

• Цей лист допомагає християнам зміцнити віру, оскільки в ньому є не лише визначення віри, але й багато прикладів з реального життя (Єв 11:1—12:2).

• Цей лист містить підбадьорення і заохочення, а також чіткі перестороги (Єв 2:1—4; 3:12, 13; 4:11—13; 6:1—6; 9:13, 14; 10:22—31; 12:1, 2; 13:1—7, 9, 17).

• Автор Листа до євреїв не згадує свого імені, але докази — як біблійні, так і небіблійні — свідчать, що це був апостол Павло:

  • Письменник передає вітання від «тих, що в Італії», отже, він, очевидно, писав цього листа, перебуваючи в Італії, найімовірніше, в Римі. Саме в цьому місті Павло провів приблизно два роки під домашнім арештом (Єв 13:24; Дії 28:30).

  • Зі слів письменника видно, що він мав близькі стосунки з Тимофієм (Єв 13:23). Це є ще одним доказом того, що цим письменником є Павло. У кількох листах, які Павло написав під час свого першого ув’язнення в Римі, він згадує, що з ним був Тимофій (Флп 1:1; 2:19; Кл 1:1, 2; Флм 1).

  • Аргументи в цьому листі наводяться в стилі, притаманному Павлу. Письменник розкриває теми, беручи до уваги бачення своїх читачів: він пише як юдей до юдеїв (1Кр 9:20, 22). І це логічно, адже Павло мав свідчити не лише язичникам, але й «Ізраїлевим синам» (Дії 9:15). Хоча загалом стиль написання цього листа дещо відрізняється від інших листів Павла, варто пам’ятати, що і мета цього листа була іншою. Він мав містити «слова заохочення», а не бути просто листом роз’їзного наглядача якомусь збору, де він служив, або листом до старійшин, яких він призначив (Єв 13:22).

  • Такі ранньохристиянські письменники, як Пантен (II століття н. е.), Климент Александрійський (II століття н. е.) та Оріген (III століття н. е.), вважали, що Лист до євреїв написав Павло.

  • Цей лист є одним з дев’яти листів Павла, які містяться в папірусному кодексі, відомому як P⁴⁶ (бл. 200 р. н. е.). (Див. медіагалерею, «Лист Павла до євреїв».)

  • Лист до євреїв згадується серед «чотирнадцяти листів апостола Павла» в працях Афанасія (IV століття н. е.).