Послання до Євреїв: краще поклоніння та його вимоги

ВИ МОЖЛИВО бажаєте знати: Яка користь може бути з старого листа, який так докладно розбирає старі форми поклоніння? Так, яка може бути користь для вас тепер з листа написаного 1.900 років тому назад? Але кожний з нас може дуже скористати з того чого маємо в Біблійній книзі до Євреїв, так, як це зараз побачимо.

Свідки Єгови (що називалися Студенти Біблії до 1931 р.) завжди оціняли цю книгу. Колись казали, що наведження з Павлового послання до Євреїв був знак Студентів Біблії. І продовж чотирьох десятиліть їхній основний і найбільш вживаний підручник Біблії був Tabernacle Shadows (Тіні Скінії) виданий 1881 р., який розбирав усі точки ізраїльського поклоніння у світлі послання до Євреїв. ,У ній’, нам кажуть, перший раз пояснилося „божественний план”, що 144.000 будуть мати небесну долю, а відновлене людство буде жити в земному раю’.— Вартова Башта, 15-го липня, 1909 р., ст. 216 (анг.).

А хто написав цю важну і освітлюючу книгу до Євреїв? Є багато причин вірити, що це був апостол Павло. Одна річ, доводи в книзі розвиваються за Павловими манерами і стилем писання. Очевидно, що автор цієї книги був добре обізнаний з Єврейським Писанням, яке то знання Павло мав. Виклади, образні вислови та натяки, всі вказують на Павла. Також факти показують, що писатель був добре знайомий з Тимофійом і мав надію подорожувати з ним, і що він писав з Італії.

Крім цього, грецькі й азіятські християни з самого початку твердили, що Павло написав це послання до Євреїв. Можливо між найбільш переконливим доказом є рукопис Chester Beatty Papyrus Чис. 2 (Р⁴⁶), який віднайшли у 1931 р. Він становить частину рукопису біблійних книг, поміщаючи вісімдесят шість сторінок, починаючись з посланням до Римлян, а пізніше послання до Євреїв і сім інших Павлових листів. Ясно є, що коло 200 р. З.Д., признали, що Послання до Євреїв, було одним з Павлових листів.

Правда, дуже багато студентів Біблії від апостольського часу до нашого не погоджуються з цим, але вони не постачають ані одного доводу, якого не було б можливо успішно спростувати. Вони дуже сперечаються, що деякі вислови в Посланні до Євреїв, не є подібні до Павлових. Але, коли зрозуміємо з яким наміром він писав і можливо бажаючи залишитися неназваним автором, то бачимо причину чому він вживав дещо інші вислови. Це також пояснює чому він уживав вищу форму грецької мови від своїх інших листів. Він в дійсності складав трактат або виклад, а не лист так, як можна бачити з самого початку.

Також підносять заперечення, що в його тринадцятьох інших листах Павло завжди поміщає своє ім’я, однак у посланні до Євреїв, він ані разу не вживає його. Чому він бажає залишитися анонімний або незнаний? Правдоподібно тому, що євреї дуже ненавиділи його особисто і тому, що він був призначений апостолом до поган. Хоч Павла було послано, як апостола до поган, то однак Ананіеві було сказано, що він буде проповідувати і „синам Ізраїля”.— Дії 9:15.

Що Павло мав би написати такий лист сходиться з його глибокою турботою до своїх єврейських громадянів. Він дуже страждав через їхнє невірство. (Рим. 9:1—5; 10:1—4) І він трудився, щоб полегшити тягар єврейських християнів в Єрусалимі. (2 Кор. розділи 8 і 9) Отже за його звичкою, Павло, зауваживши переслідування і релігійний натиск, якого християнські євреї мусіли зносити, написав їм такого листа, повний заохочення, поради, докладного роз’яснення, підбадьорування та суворих пересторог.

Хоч не можна напевно сказати, що сам Павло написав заголовок цього договору або листа „До Євреїв”, то однак він є дуже відповідний. Особливо християни єврейського походження могли оціняти доводи, яких Павло наводить, щоб показати вищість нової християнської системи над старою. Але до яких євреїв Павло писав? До порозкиданих по цілій Римській Імперії? Правда, всі вони могли користати з цього листа, але деякі закінчуючі вислови натякають, що він був написаний до єврейських християнів у якомусь одному місці. Отже Павло говорить, щоб ,швидше мене вернено до вас’, і каже, що „Тимофій вже випущений, і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу”. (Євр. 13:19, 23) Правдоподібно те місце було Єрусалим.

Коли ж Павло написав цей лист? З листа є ясно, що євреї поклонялися ще в храмі, отже він мусів написати його перед 70 р. З.Д., в якому то році знищили храм. І тому що Павло або сподівається визволення або щойно був визволений з тюрми, то правдоподібно час є 61 р. З.Д. Звідки він написав цей лист? Тому що він висилає привіт від тих, що були з ним в Італії, то він мусів написати його, коли ще був у тій країні, очевидно з Риму.

ВИЩІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ

За наукою рабинів, то обіцяний Месія мав бути вищий від Авраама, вищий від Мойсея, а навіть вищий від ангелів. Павло, стараючись показати вищість християнської системи певно засновує цей факт. Починаючи свій лист Павло каже, що колись Єгова промовляв до Своїх людей через пророків, а тепер промовляє через багато вищого промовця, Свого Сина, через якого Бог створив усі речі. Таж він є вищий навіть від ангелів, тому що має багато краще ім’я від них! Його ім’я є багато вище. Ангелам наказується поважати Його. І Він є Син, а ангели лише слуги.— Євр. 1:1—14.

Нова християнська система поклоніння також має вищого первосвященика. Під Законом первосвященики мусіли приносити жертви за себе, як і за своїх людей, і це день за днем, рік за роком. Ісус, як первосвященик, бувши „незлобивий, невинний, відлучений від грішників” ,не мусів жертвувати за Себе, але лише за решту людства. Тому що Його жертва була досконала жертва, то мусів лише раз пожертвувати. Первосвященики під Законом входили в святе рукотворене місце з кров’ю биків та козлів. Проте, Ісус увійшов у саме небо, з Своєю власною кров’ю, щоб очистити людство.— Євр. 4:14, 15; 5:5, 10; 7:26—28; 8:1—3; 9:7—12, 25—28.

Крім цього, первосвященики під Законом умирали і мали наступників. Одначе, Ісус коли воскрес стався безсмертний, отже вже більше не вмирає і Йому не треба наступників. Також, Він не лише є первосвященик, але також цар-священик, за чином Мелхиседека. Вищість Мелхиседекового священства над Ароновим можна бачити в тому, що Авраам давав десятину Мелхиседекові, так як Арон, у розумінні, що він ще був у стегнах Авраама. Незважаючи на його вищість, то цей первосвященик був випробований так, що тепер він може помагати своїм послідовникам, коли вони переносили подібну пробу.— Євр. 7:1—24; 2:17, 18.

Відповідно цьому, християнська система також має вищі жертви, бо кров биків та козлів ніколи не могла зняти гріхи, від яких лише Христова кров може очистити. Вона також має кращого посередника, так як досконалий Син Божий вищий від недосконалого слуги Мойсея. Ісус є посередник кращої угоди, яка сповняє свій намір видати „царство священиків”, якого стара угода не могла видати. (2 Мойс. 19:5, 6) Закони християнської системи не є записані на кам’яних таблицях, але на тілесних, людських серцях. Стара система мала різні свята суботи, під якими ізраїльтяни таки не могли ввійти в Божий відпочинок. Але нова система, проте, постачає суботу в яку всі християни можуть уходити через віру й покірність. Справді, що християнська система є багато вища від старої.— Євр. 10:1—20; 4:1—11.

ЗАОХОЧЕННЯ, НАПУЧУВАННЯ, ПЕРЕСТОРОГИ

У Павловому листі до Євреїв знаходимо також багато заохочення, напучування, як і суворі перестороги проти відступництва. Через цей виклад, усі християни сьогодні, так як єврейські християни за Павлового дня, можуть дійсно підкріпитися вірою і краще приспособитися, щоб мати справу з відступниками. Ті гарні слова Павла також спонукують нас служити Єгові правильно і зносити опозицію та переслідування. Тому то його перший розділ кінчається заохочуючою думкою, що Бог уживає ангелів служити Христовим послідовникам.

Тоді, Павло заохочує нас звертати надзвичайну увагу на те, що чули, щоб ніколи не відпасти. Він перестерігав про страшну кару коли б ми стали байдужі й занедбували Божі розпорядки на спасіння. (Євр. 2:1—4) Продовжуючи, Павло запевняє християнів, що вони залишуться частиною Христового „дому”, коли будуть добре триматися відваги говорити і надії до самого кінця. Отже, він також перестерігає: „Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься ,сьогодні’, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха”. Яка вчасна пересторога це є! Факт, що кожного року треба виключати деяких із християнського збору через неморальне поводження підкреслює, яка потрібна ця пересторога є! — Євр. 3:6, 12, 13.

У четвертому розділі Павло заохочує нас старатися, як можемо, щоб увійти в Божий відпочинок, щоб ніхто не стався неслухняний, так, як ізраїльтяни були. Але, ми як можемо ввійти в Божий відпочинок. Коли будемо робити те чого ізраїльтяни не робили: Мати діяльну віру і бути покірні. Ми ніколи не повинні забути, що „Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного . . . спосібне судити думки та наміри серця”. Так, „немає створіння, щоб сховалось перед Ним [Богом], але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо — віт”. Знову маємо сувору пересторогу! — Євр. 4:11—13.

Тоді, Павло дорікає тим єврейським християнам, що стали тупо слухати (духовно), і які вже повинні бути вчителями, але яких знову треба вчити початкові правди про Християнство. Вони по суті, потребують духовного молока замість твердої страви, яка є для дорослих. А що це значить бути дорослим? Це значить вміти розрізняти добро й зло.— Євр. 5:11—6:3.

Зараз після цього Павло дає ще одну сувору пересторогу про долю, яка чекає тих, що колись були освітлені, але відпали. Проте, він є переконаний про краще від тих, яким пише. Вони можуть бути певні, що Бог нагородить їх за добрі вчинки, яких вони чинять співхристиянам. Тоді він заохочує їх, а також нас, бути цілком певними про надію до самого кінця. І ми маємо здорову основу на сильну надію, бо Бог не лише дав нам Своє слово, але також підкріпив його присягою! Через цих двоє незмінних речей, ми можемо розвити надію, таку, як якір, певну і непохитну. У сьомому розділі, Павло заохочує нас показуючи, що наш Первосвященик, за чином Мелхиседека, Ісус Христос, живе, і отже може „спасти тих, хто через Нього до Бога приходить”.— Євр. 7:15—28.

Тепер, говорячи про вищість нової угоди над старою, Павло потішає нас думкою, що за тією новою угодою Бог буде милосердний й ніколи не буде пригадувати наші прощені минулі гріхи. (Євр. 8:7—12) Тому, що у нас є вищий первосвященик і вищі жертви, ми можемо очистити наші сумління від мертвих вчинків, щоб приносити святу службу живому Богові. (Євр. 9:11—14) І маючи таку привілейовану позицію, Павло навчає нас: „Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”. Справді, той „день” уже зближається! — Євр. 10:22—25.

Апостол тоді перестерігає про наслідки відступництва, показуючи, що відпадання від християнського поклоніння є серйозніше ніж відпадання від Закону, бо цим зневажається Христову досконалу жертву, яка дійсно може відбирати гріх. Так, ніколи не забуваймо, що помста належить до Єгови, і що „це страшна річ — упасти в руки Бога Живого”.— Євр. 10:26—31.

Павло тоді заохочує євреїв пригадати їхні колишні дні, коли вони переносили велике переслідування. Він знову радить їх не відкидати їхню велику відвагу промовляти і нагадує їм потребу на витривалість, щоб вони могли отримати нагороду. Праведні будуть жити вірою, але Бог не любить тих, що відступають.— Євр. 10:32—39.

Логічно, Павло тоді говорить про віру, в 11-му розділі. Тут він пояснює, що це є віра, яка важна вона є, коли хочемо догодити Богові, і зображує цю тему різними видатними прикладами віри. Маючи таку велику хмару свідків навколо себе, ми повинні відкинути всякий тягар та гріх, брак або втрату віри, і далі витримувати. Роблячи це ми повинні дивитися на приклад Ісуса, „Начальника й Виконавця віри”.— Євр. 12:1—3.

Вслід за тим Павло дає гарну пораду, щоб приймати дисципліну від Єгови, щоб не зневажати її, і щоб не відпадати через неї,— бо кого Бог любить, того дисциплінує. Коли будемо приймати дисципліну і користати з неї, то будемо видавати спокійний плід праведности. І після поради помагати тим у потребі, і щоб не спотикати нікого, Павло тепер перестерігає дальше, щоб не затверджуватися через святі речі, наводячи Ісава за перестерігаючий приклад.— Євр. 12:4—17.

В останньому розділі надхнений апостол також перестерігає проти статевої розпусти, проти грошолюбства і щоб не відпасти через чужу науку. Християни повинні „завжди приносити Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять”. Три рази він згадує про тих, що „беруть провід між вами”, яким християни повинні коритися і слухати для свого власного добра. Він кінчає молитвою, щоб Бог удосконалив нас у кожному доброму ділі виконувати Його волю, чинити те, що є „любе перед лицем Його”.— Євр. 13:4—24.

Справді, що послання до Євреїв є повне дуже важної і корисної інформації, як і щирого напучування, гарного заохочення і суворих пересторог, щоб ми не відпали від віри. Чим краще познайомимося з цією біблійною книгою, то тим більше скористаємо з неї.