ЄВРЕЇВ
Коментарі. Розділ 3
Святі брати. Уперше в цьому листі апостол Павло прямо звертається до християн єврейського походження і вживає слова «святі брати», які більше ніде в Біблії не використовуються. Ранні християни часто називали одні одних «братами» (Єв 10:19). У листах вони також називали одновірців «святими» (Єв 6:10; 13:24). Тут Павло об’єднує ці два звертання. Він і його одновірці були братами, тому що належали до однієї духовної сім’ї. (Див. коментар до Рм 1:13.) Вони були святими, тому що були освячені та відокремлені для Бога і служіння йому. (Див. коментар до Рм 1:7.)
Ті, хто отримав небесне покликання. Покликання, або запрошення, яке отримали від Бога помазані духом християни, відкрило перед ними можливість правити з Христом у небі (Рм 8:17, 30; 1Кр 1:26, 30; Об 5:9, 10; див. коментар до Кл 1:20). Закон Мойсея пророчо вказував на цю надію (Вх 19:5, 6). Але сповнитися ця «обіцянка про вічну спадщину» у небі могла лише завдяки викупній жертві Христа Ісуса (Єв 9:14, 15 і коментар). Це було виявом незаслуженої доброти Бога. Отримати небесну надію могли лише ті, хто вірив в Ісуса. (Див. коментарі до Флп 3:14; 2Тм 1:9.)
Розмірковуйте. Грецьке дієслово, перекладене тут як «розмірковуйте», передає думку про те, що хтось глибоко роздумує про щось. Павло заохочує християн єврейського походження розмірковувати про роль Ісуса як «апостола і первосвященика». Чим краще вони розумітимуть цю роль, тим більшим буде їхнє бажання залишатися вірними (Єв 3:6).
Апостола. Апостол — це особа, яку посилають до когось як представника. (Див. коментар до Ів 13:16; глосарій, «Апостол».) Ісуса можна назвати апостолом, тому що Бог послав його на землю як свого представника (Ів 3:17; 6:57; 7:29 і коментар; 1Ів 4:14). В Єв 3:2—6 Павло наводить причини, чому Ісус перевершує Мойсея, котрого теж можна було вважати апостолом, адже Бог послав його до фараона як свого представника (Вх 3:10; 4:28; 7:16).
Визнаємо́. Або «сповідуємо». Визнавати Ісуса означає привселюдно говорити про свою відданість йому та віру в нього. (В Єв 4:14; 10:23 те саме грецьке слово перекладене як «привселюдно звіщати» та «звіщаймо».) У цьому уривку Павло підкреслює, що християни мають визнавати, що Ісус є незрівнянним, співчутливим і незмінним Первосвящеником (Єв 2:17; 4:14, 15; 7:24, 27).
Як… Мойсей. Щоб нагадати християнам єврейського походження про переваги християнства над юдаїзмом, Павло починає порівнювати Ісуса з Мойсеєм. Він пояснює, що Христос був незрівнянно більшим, ніж недосконалий чоловік, на якого юдеї покладали свою надію (Ів 5:45). Мойсей був призначений слугою в Божому домі, тобто в домі Бога Єгови. У цьому контексті вислів «Божий дім» стосується не святого намету чи храму (пор. 2Хр 6:18), а ізраїльського народу, тобто збору (Чс 12:7). Мойсей був вірним слугою, який управляв цим народом (1Кр 4:2). Ісус теж був вірним, але, як далі пояснює Павло, в порівнянні з Мойсеєм він мав набагато видатнішу роль (Єв 3:3, 5, 6).
Він гідний більшої слави, ніж Мойсей. Тут Павло показує, чому «він», тобто Ісус, був гідний більшої слави, або честі, ніж Мойсей. Мойсей був слугою в домі, тобто зборі, який збудував Бог (Чс 12:7; Пв 7:6). На відміну від нього, Ісус був призначений над «домом» — християнським збором, який він збудував сам під Божим керівництвом (Мт 9:35; 16:18 і коментар; Лк 6:13; Дії 2:1, 2, 33; Еф 2:20). Павло підсилює цю думку ще вагомішим аргументом: Син вже мав великий досвід будівництва під керівництвом свого Батька. Далі Павло каже, що Бог «збудував усе» (Єв 3:4 і коментар). Оскільки Ісус співпрацював з самим Богом, він, безумовно, гідний набагато більшої слави, ніж Мойсей.
Безперечно, кожен дім хтось збудував. Тут Павло висловлює загальновідому істину і використовує аргумент, який був зрозумілим навіть за його днів: кожен дім — чи матеріальний, чи духовний, про який ідеться в цьому уривку,— має бути кимось збудований. (Див. коментарі до Єв 3:2, 3.) Дієслово, перекладене тут як «збудував», може передавати думку про підготовку чогось до використання, наприклад, підготовку святого намету (Єв 9:2, 6).
Той, хто збудував усе,— Бог. Єгова «збудував усе» — він створив весь матеріальний всесвіт, всі живі створіння, а також «нове створіння», тобто збір помазаних духом християн (Гл 6:15 і коментар). Грецький відповідник слова «збудував» вживається в Іс 40:28 в Септуагінті для перекладу єврейського слова «Творець». Ісус був Божим майстром і допомагав своєму Батькові створювати усе вищезгадане (Пр 8:30, 31; Кл 1:15, 16; Єв 1:10 і коментар; див. також коментар до Єв 3:3).
Домі. Йдеться про ізраїльський народ, тобто збір Ізраїля. (Див. коментар до Єв 3:2.)
Сином, поставленим над домом Бога. Мойсей був слугою в Божому домі, але Ісус був кимось набагато більшим (Чс 12:7; Єв 3:2, 3, 5). Єгова призначив Ісуса, свого Сина, Царем «над домом Бога» — над «Ізраїлем Божим», тобто новоствореним духовним народом, який складається з помазаних християн. (Див. коментарі до Гл 6:16; Кл 1:13.) Отже, Ісус мав набагато більшу славу, ніж Мойсей, якого юдеї за днів Павла вважали одним з найвидатніших пророків Бога.
Своєї свободи мови. Або «своєї сміливості; своєї впевненості». У Грецьких Писаннях вислів, перекладений як «свобода мови», може стосуватися сміливості, з якою хтось говорить перед іншими, або впевненості, з якою хтось наближається до Єгови і поклоняється йому. Християни єврейського походження жили серед юдеїв, які в поклонінні Богу керувалися вказівками з Мойсеєвого закону. Юдеї вважали, що їхня релігія набагато краща, ніж християнство. Тож християнам потрібна була сміливість, щоб проповідувати добру новину про те, що Ісус є справжнім Месією. (Пор. коментарі до Дії 4:13; 28:31.) Вони також мали бути впевненими, що через Ісуса можуть вільно наближатися до Єгови, тобто поклонятися і молитися йому. (Див. коментарі до Еф 3:12; Єв 4:16.)
Святий дух говорить. У цьому і наступних віршах (Єв 3:7—11) Павло цитує слова Давида, записані в Пс 95:7—11 (Єв 4:7 і коментар). Але апостол каже, що ці слова промовив святий дух, бо саме під натхненням Божого святого духу Давид написав цей псалом (2См 23:2; див. коментарі до 2Тм 3:16; 2Пт 1:21). Апостол пише щось подібне про «святий дух» в Єв 10:15—17.
Сьогодні, якщо ви чуєте його голос. Див. коментар до Єв 3:13.
Стережіться, щоб ваше серце не зачерствіло. У Єврейських Писаннях образні вислови «робити шию твердою» і «робити серце черствим (твердим)» стосуються тих, хто не хотів довіряти Єгові і слухатися його (2Цр 17:14, прим.; Не 9:16, 17, прим.; Пр 28:14; Єр 17:23, прим.; Зх 7:12). Коли людина вперто відмовляється слухатись Єгови, її серце поступово черствіє, тобто стає нечутливим та несприйнятливим до Божих вказівок (Вх 8:15, 32; 9:34). Павло заохочує християн єврейського походження розвивати сприйнятливе серце, тобто чути Божий голос (Єв 3:7, 12—15). Чути означає не лише сприймати на слух, але й дотримуватися того, що говорить Бог. Якби християни єврейського походження прийняли пораду Павла, то змогли б уберегти своє серце і воно ніколи не стало б черствим і впертим (Пв 10:16).
Як це було тоді, коли ваші прабатьки викликали в мене лютий гнів,— у день випробування. Це слова з Пс 95:8, які стосуються того періоду, коли ізраїльтяни були в пустелі. У Рефідімі вони нарікали, бо не мали води, і Мойсей назвав це місце Мерива (означає «сварка») і Масса (означає «випробування») (Вх 17:1—7; див. прим. до вірша 7; Пв 6:16; 9:22; див. додаток Б3). Це був не єдиний випадок, коли ізраїльтяни нарікали (Чс 14:11, 22, 23). Наприклад, вони знову скаржилися на те, що не мають води, коли були в іншому місці за назвою Мерива, що в Кадеші (Чс 20:1—13). У грецькому перекладі Септуагінта в Пс 95:8 (94:8, LXX), який тут цитує Павло, єврейські географічні назви не транслітеруються. «Мерива» і «Масса» передано грецькими висловами, котрі можна перекласти як «тоді, коли ви́кликали лютий гнів» і «випробування». З цього можна зробити висновок, що Павло говорить не про якусь конкретну подію, а про те, що ізраїльтяни загалом не виявляли віри упродовж 40 років блукання в пустелі (Чс 32:13; Єв 3:9).
Я відчув огиду. Павло цитує з Пс 95, аби показати, що відчував Єгова, коли ізраїльтяни бунтувалися проти нього в пустелі. Він захищав і рятував їх, а також дбав про них багатьма дивовижними способами. Усе ж вони вперто випробовували його і сумнівалися в ньому, показуючи, що «їхні серця постійно відступа[ли]» від нього. Ізраїльтяни викликали в Єгови лютий гнів, відразу і навіть огиду (Пс 95:9—11; пор. Чс 14:22, 23). Павло використовує цей уривок, щоб заохотити християн єврейського походження ніколи не втрачати віри і не бунтуватися, як це робили їхні прабатьки. (Див. коментар до Єв 3:12.)
«Не ввійдуть вони у мій відпочинок». Мойсей передав бунтівним ізраїльтянам такі слова Єгови: «Хоч я і поклявся, що ви будете жити в цьому краю, але ніхто з вас не ввійде туди» (Чс 14:30). Псалмоспівець під натхненням доповнив слова Єгови фразою, яка цитується тут: «Не ввійдуть вони у мій відпочинок» (Пс 95:11). Єгова не дозволив цьому поколінню бунтівників увійти в Ханаан, і вони втратили можливість співпрацювати з Єговою у сповненні його наміру. Його намір щодо ізраїльського народу полягав у тому, щоб вони заволоділи Обіцяним краєм і жили там у мирі (1Цр 8:56; 1Хр 22:9). Коли вони збунтувалися, то втратили можливість увійти в Божий відпочинок. Але далі Павло показує, як цією можливістю можуть скористатися християни. (Див. коментарі до Єв 4:1, 3.)
Відійшов від. Основне значення грецького дієслова афı́стемі, перекладеного тут як «відійти від»,— «відступати вбік». Його теж можна перекласти як «залишати; відпадати від; відкидати» (Дії 19:9; 1Тм 4:1 і коментар; 2Тм 2:19). Воно спільнокореневе з іменником, перекладеним як «відступництво». (Див. коментар до 2Фс 2:3.) «Відійти» — це свідома і обміркована дія. (Пор. коментар до Єв 2:1, де говориться, що когось «відносить течією» через відволікання або брак пильності.) Отже, відійти від Бога означає збунтуватися проти нього і з власної волі перестати йому поклонятися. Наводячи в цьому контексті приклад про ізраїльтян, Павло хоче показати, що покинути такий згубний шлях і повернутися до Бога вкрай важко (Єв 3:7—11, 16—19).
Живого Бога. Християни юдейського походження, без сумніву, добре знали цей вислів (ІсН 3:10; Пс 42:2). У Писаннях Єгова протиставляється мертвим богам, яким поклонялися інші народи (Єр 10:5, 10). Коли Бог поклявся, що покоління ізраїльтян, які бунтувалися проти нього в пустелі, не ввійде в Обіцяний край, то гарантував виконання своєї обіцянки словами: «Як живий я» (Чс 14:21, 28, прим.). Вислів «живий Бог» у цьому контексті підкреслює, наскільки серйозними будуть наслідки для всіх, хто відходить від Бога, адже він єдиний, хто може і подарувати вічне життя, і позбавити будь-якої надії на нього. (Див. коментар до Єв 10:31; див. також коментарі до 1Тм 3:15; 4:10.)
Злого серця, в якому немає віри. Цей вислів не стосується тих, хто час від часу бореться з сумнівами в своєму серці або кому бракує віри через незнання. (Пор. 1Тм 1:13.) Ідеться про тих, чиє серце вперто не хоче вірити. Павло говорить про ізраїльтян у пустелі, які не хотіли вірити Єгові незважаючи на те, що бачили багато вражаючих чуд (Єв 3:9). Їх настільки поглинули власні бажання, що вони не розмірковували про діла Єгови і навіть відкинули його керівництво, захотівши повернутися в Єгипет (Вх 17:2, 3; Чс 13:32—14:4). Те, що вони зачерствіли серцем і втратили віру, було злом в очах Єгови, і їм не було жодного виправдання (Єв 3:13, 19; див. коментар до Єв 3:8). Християнам єврейського походження потрібно було стерегтися, «щоб ніхто з [них]… не розвинув у собі злого серця».
Поки це «сьогодні». Павло знову цитує Пс 95:7, 8, де написано: «Сьогодні, якщо ви почуєте його голос, стережіться, щоб ваше серце не зачерствіло» (Єв 3:7, 8). Ці слова перегукуються з багатьма натхненими заохоченнями Мойсея (Пв 4:40; 6:6; 7:11; 15:5; 27:1, 10). Заклик в Пс 95:7, 8 підкреслює те, що ізраїльтяни мали обмежений час, аби почути голос Єгови і послухатися вказівок, які він давав через Мойсея. Подібно і вжите Павлом слово «сьогодні» наголошує на тому, що християни єврейського походження мали «підбадьорю[вати] одне одного» і робити це невідкладно, особливо з огляду на час, в якому вони жили (Єв 10:25). Трохи далі Павло пояснює, що слово «сьогодні», записане під натхненням у Пс 95:7, стосується дня Божого відпочинку, який з людського погляду триває дуже довго (Єв 4:7; див. коментарі до Єв 4:3, 4). Але оскільки людське життя коротке, християни повинні використовувати кожну нагоду, щоб підбадьорювати одні одних, бо наступної може й не бути. (Пор. Пс 90:12; 144:4; Як 4:14.)
Гріх, який вводить в оману. Або «спокусливий гріх; оманлива насолода від гріха». (Пор. Мт 13:22, прим.; див. також коментар до 2Фс 2:10.) Ось як один довідник коментує вжитий тут грецький вислів: «Гріх тут зображено як активну, агресивну силу». А в іншому довіднику сказано: «Гріх — це спокусник, який не дотримується своїх обіцянок». (Див. коментар до Кл 2:8; пор. Бт 4:7.)
Матимемо частку з Христом. Або «матимемо спільність з Христом». Грецьке слово, яке тут передає думку, що хтось «має частку» з кимось, у Єв 1:9 і Лк 5:7 перекладено як «товариші». Але в цьому контексті воно підкреслює, що спільного є у Христових братів і самого Христа. Наприклад, коли вони живуть на землі, їм доводиться страждати за те, що залишаються непорочними, а коли вони підуть на небо, то будуть служити Єгові вічно (Єв 3:1 і коментар; 12:28; 1Пт 4:13; Об 3:21; 20:6).
Хто… помер у пустелі. Грецьке слово, перекладене як «помер», буквально означає «трупи» і в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Але воно також міститься в перекладі Септуагінта в Чс 14:29, 32, і саме на цей уривок посилається Павло. Очевидно, це грецьке слово було зневажливим і стосувалося засуджених людей, які були настільки поганими, що не заслуговували на достойне поховання. (Див. також Іс 66:24, де в Септуагінті вжито те саме грецьке слово, перекладене як «трупи», і мова йде про людей, які збунтувалися проти Єгови.) Павло використовує це негативне слово, щоб застерегти християн не йти слідами цих бунтівних ізраїльтян і «не відій[ти] від живого Бога» (Єв 3:12 і коментар).