Я була буддисткою

Як було розказано кореспондентові “Пробудись!” в Лаосі

Я ВСТАЛА дуже рано, наділа на себе саронґ (індійське вбрання) і пішла до кухні почати новий день. Перше треба було запалити газову піч. Тоді я поставила великий горщик води на неї. Нарешті, великий кошик рижу, що мок у воді цілу ніч, я насипала в горщик з водою. РИЛІ ледве зварився і я встигла покласти його в кошичок, коли барабан у недалекому храмі або ваті належно загуркотів.

Так. Я не встала о п’ятій годині приготовляти риж для себе. Цей риж був для монахів у сусідньому ваті. Барабан був знаком для мене і моїх сусідів брати наші кошики з рижом і виходити на вулицю чекати на монахів. Ми всі дуже уважно були прикрашені нашими шовковими соронґами, з шовковими орарами або шарфами перекиненими через ліве плече. Ми клякали довгим рядом, і незабаром через брами вату вийшла процесія босоногих монахів.

О, як ми шанували цих мужчин! Чи ж вони не віддали своє життя, або хоч частину його, Будді і його науці? Який великий привілей ми мали допомагати їм у цей спосіб. Як кожний монах переходив попри мене я брала жменю рижу з кошика і кидала в його миску. Жоден із монахів не промовляв ані слова, ані навіть звичайне “кгоб чай” (дякую). Наш привілей був давати. Даючи цим “святим” свої дари, ми вірили, що цим способом ми постачали собі “бун”, себто, підбудовували заслугу для себе, що в перетіленню будемо щасливі й заможні, будемо мати великий дім і багато слуг.

Коли останній монах дістав свій риж, я взяла маленьку пляшечку води і вилила її на землю. Це був наш спосіб покликати Нанґ Торані, богиню Землі, і наших померлих предків, щоб вони посвідчили про наші добрі діла. Як монахи відходили, ми згинали наші голови й потихо розмірковували, наповнені задоволенням з нашого доброго діла.

Так, я любила мою релігію і при кожній нагоді справляла спеціяльні обіди для моїх знайомих, або ходила у ват помагати монахам з їхньою роботою. Я корилася науці Буддизму і відчувала, що цим способом закладала добрі основи для наступного життя.

Новий досвід

У той час я мешкала у маленькому селі південного Лаосу. Я працювала в бібліотеці. Одного дня до бібліотеки прийшла жінка й представила себе бути місіонеркою свідків Єгови. Це було щось нового для мене, але її привітлива і тепла особистість захопила мою увагу. Вона розказала мені дещо про свою віру і те, що вона казала виглядало таке добре, що я почала міркувати собі: “Таж ця релігія є така сама, як Буддизм”.

Незадовго після того, я вибралася дальше на південь де мої родичі мешкали, і де не було свідків Єгови. У той самий час та місіонерка перебралася до столиці, так, що в наступних двох роках я бачила її лише раз коли відвідувала Вієнтіян. Я знов вернулася додому з думкою, що її релігія є дуже подібна до моєї.

Щоб пояснити цю позірну подібність, треба перше згадати, що за наукою Буддизму спасіння набувається через наслідування благородного шляху з Вісім Точок: (1) Правильний погляд — бачити світ реалістично — такий, який він в дійсності є; (2) Правильна резолюція (рішення) — стараючись позбутися таких рис, як гордість і почуття образи, і стараючись любити своїх ворогів; (3) Добра мова — як Будда сказав значить “стримуватися від говорення неправди, від обмовлення, поганої мови і від марного базікання”; (4) Правильне поводження, — що значить бути мирним, чистим, чесним; (5) Правильний зарібок на життя — не працювати при роботі, яка спричиняє страждання іншим; (6) Правильне зусилля — ревно розвивати добрий стан розума; (7) Правильна дбайливість — бути пильним або розумово настороженим, щоб не говорити або поводитися необмірковано; і (8) Правильна зосередженість, себто, обмірковання.

Про поводження, мені здавалося, що біблійна наука дуже сходилася з буддистською. А головно є велика подібність між 20-им розділом Другого Мойсея, а чотирьма з “п’ятьох повчань”, яких буддисти деклямують по храмах на свято:

“Я приймаю повчання, щоб не вбивати;

Я приймаю повчання, щоб не красти;

Я приймаю повчання, щоб не чинити перелюбу;

Я приймаю повчання, щоб не говорити неправди; Я приймаю повчання, щоб не пити алкоголю, який спричиняє п’янство і необережність”.

У той час я думала, що Біблія була собі лише якась книга з релігійними правилами. Мені ніколи й на думку не прийшло, що Біблія мала божественного автора і містила багато доказу показати, що вона не була лише твір якоїсь людини. Разом з тим я вірила, що ця місіонерка була римо-католичкою. Я думала собі, що так як є багато різних буддистських релігій (так як практикують їх в Індії, Лаосі, Японії і так далі), то так само свідки Єгови і католики були з тієї самої релігії.

Проживши два роки на півдні я знайшла роботу в Вієнтіяні. Осівшись у цьому місті, я вирішила відвідати ту місіонерку по адресі, яку вона дала мені. Вона мені дуже подобалася. Вона запросила мене на зібрання Свідків, але я не цікавилася так, щоб аж ходити на їхні зібрання. Я пригадую собі як я старалася читати книжку Від Раю Втраченого до Раю Відновленого, і не могла зрозуміти її. А крім цього, я мала свою власну релігію.

Поворотна точка

Місіонерка відвідувала мене, і при кожній нагоді заохочувала мене приходити на зібрання свідків Єгови. Нарешті я погодилася і почала навчатися багато добрих речей з Біблії. Тому що я завжди високо оцінила святі речі, то я дуже любила студіювати Біблію, хоч і не бачила жодної ясної різниці між її наукою а буддизмом.

Велика зміна прийшла до мене коли одного дня місіонерка дала мені копію Пробудись! Це було число, яке розбирало родинне життя. Буддистська наука дуже мало говорить про цю точку, тому багатоженство, розвід, незаконне подружжя, покинення і розпуста є дуже звичайні. Але тепер я довідалася, що Біблія кладе обов’язок на батька доглядати свою родину, навчати і дисциплінувати, і брати провід у поклонінні та в усіх інших важних справах. (Прип. 29:17; Ефес. 6:4; 1 Тим. 5:8) І я довідалася, що жінка мала шанувати свого чоловіка і добре доглядати домашню працю на користь своєї родини.— Тита 2:4, 5.

Демонізм виявився

Ще інший журнал, який зробив глибоке враження на мене, був Вартова Башта в якому була стаття “Відпираючи напади лукавих духів”. У Лаосі, поклоніння демонів не бракує. Хоч це не є частиною буддистської релігії, то тисячі вірять у демони і стараються заспокоювати їх. Наприклад, у куточку подвір’я багатьох домів можна бачити маленьку хатинку для духа, до якого та земля має належати. Це може бути добрий або лукавий дух, але однак його треба заспокоювати жертвуванням їжі, квіток, ладану і так далі. Такими подарунками господар сподівається дістати охорону від нього.

Демони мали бути духи мертвих людей, які вертаються назад до землі. Більшість людей в Лаосі дуже бояться духів, думаючи, що вони можуть спричиняти хвороби, смерть, як і інші шкоди, а вони не можуть нічого зробити, щоб звільнитися від їхнього впливу.

Уявіть собі, яке велике відкриття це було для мене прочитати в Біблії, що демони дійсно є неслухняні ангели, лукаві створіння, вороги Бога і людини! (2 Пет. 2:4; Мат. 4:24) Крім цього, я навчилася, що для того, щоб звільнитися від їхнього впливу, то треба позбутися всього того, що мало спілку з ними, статуї, образи, чари, книжки про чарівництво, і вповати на Божу допомогу.— Ефес. 6:10-18; Дії 19:19.

Коли я добре зрозуміла цю справу про демони тоді мені було легше прийняти пояснення про деякі наші буддистські церемонії. Наприклад, одна улюблена церемонія в Лаосі — багсі — є дуже близько зв’язана з демонством. Її виконують лише при спеціяльних оказіях, коли хтось зохворіє, або збирається в довгу подорож, або коли дитина народиться. Беруть довгу нитку з бавовни і ріжуть її на короткі куски і присутні зав’язують ці нитки навколо зап’ястка одні одним. Це значить, що кожний мав багато таких ниток навколо свого зап’ястка. Нам казали, що вони будуть приносити добре щастя.

Місіонерка пояснила мені, що ці нитки представляли ідею, що в кожному з тридцять двох важних органах нашого тіла живе “душа”.a А ціль багсі церемонії є покликати назад яку-небудь із цих “душ”, яка можливо вже вийшла з тіла. Наприклад, коли хтось має головну біль, то це тому, що та особлива “душа” вийшла десь і тепер, щоб видужати, її треба покликати назад. А коли хтось пускається в довгу подорож, то є дуже важно, щоб усі його “душі” були присутні. Коли я довідалася про ці факти, то я негайно перестала брати участь у таких церемоніях.

Дуже вдячна, що вийшла з Вавилону

Мене також дуже здивувало, коли я довідалася, що це Бог Єгова був Творець землі. (Іс. 45:11, 12) Від дитинства, мене, разом із іншими буддистами, вчили, що все відбулося випадково. У Лаосі ми маємо багато легенд про початок людської раси, але жодна з них не згадує Творця. Тепер я почала бачити розсудливість Божого написаного Слова. Справді, все те, що ми бачимо навколо нас, говорить про існування Творця! — Рим. 1:19, 20.

Нарешті, через студію Біблії, я навчилася, що є правдива й фальшиві релігії. Я дуже здивувалася, коли навчилася, що всі фальшиві релігії з її різними об’явленнями мають свій корінь у стародавній релігії Вавилону — релігія, яка помішала людей і зневажила Бога, релігія, яка підкреслювала обряди і церемонії і не давала своїм поклонникам правдивого знання і праведності.

Коли, нарешті я мала нагоду прийти на велику конвенцію свідків Єгови я сама переконалася, що тут справді практикували науку Біблії, щоб мати любов між своїми ближніми. (Ів. 13:35) Від того часу я вже не вернулася до буддизму. Я знала, що вже знайшла правдивий шлях.

З часом я символізувала моє посвячення Творцеві хрещенням у воді на конвенції в Чіенґмаї, північному Тайленді, і від того часу дуже старалася помагати іншим знайти правдиву релігію. Єгова поблагословив моє покірне зусилля, бо мій молодший брат, який одного разу служив у буддистському ваті, як учень-монах, також посвятив своє життя Єгові, а інший член моєї родини вже почав студіювати Біблію.

[Примітки]