Поклоніння Дияволові і католицизм у Болівії

Від “Пробудись!” кореспондента в Болівії

ЕЛЬ ТІО, іспанські шахтарі називають його. “Дядько” в англійській мові. Але в будь-якій мові це стосується до Диявола.

Найбільш значна річ, яку люди навколо містечка Оруро, Болівія, спорідняють із тим, якого називають Ель Тіо, є спосіб, яким особи, що визнають себе приналежними до католицької релігії, поклоняються йому. Тут навіть відбувають “Диявольський Карнавал” щороку у суботу перед постом.

А як все це почалося? І як це сталося, що обласний католицизм цих болівійців прийняв поклоніння Диявола?

Стародавня індійська легенда (байка)

Місто Оруро має свою назву від Урус, плем’я індійців, які жили в тій околиці коли іспанці прибули до Південної Америки. Крім сонця, місяця і зір та землі, уруські індійці поклонялися богові, якого вони називали Гуарі (також Супей між Квеча болівійцями), бог підземного світу і мінерального багатства підземної країни.

Одна Уру легенда оповідає, як Гуарі постановив собі покарати їх за те, що вони покинули поганий спосіб життя, якого цей підземний бог символізував. Цей Гуарі зіслав великого змія, величезну ящірку, потворну жабу та зграю мурашви на цих миролюбних індійців із різних сторін. Тоді, в критичній хвилині, так як легенда каже, появилася вродлива Нюста (молода дівиця), щоб урятувати Урус індійців від строкатої зграї Гуари і загнала його під землю.

З’єднання з католицизмом

А що це має спільного з католицизмом? Усе це почалося з приходом нападаючих іспанців і коли вони накинули католицьку віру на індійців. Але стародавні вигадки й поклоніння продовжувалися. Нюсту почали називати “Діва Сокавон”, патронка всіх шахтарів. Кажуть, що вона охороняла їх коли вони йшли під землю копати металь, де їх міг схопити бог Гуарі. Але, щоб дістати більшу охорону шахтарі регулярно жертвують Гуарові (якого тепер називають Ель Тіо), а головно першої п’ятниці кожного місяця.

Показуючи об’єднання католицизму з поклонінням Диявола, стаття в журналі La Patria (з 8-го лютого 1970 р.) каже: “В Америці священики [ті, що прибули з Іспанії] не могли викорінити первісну релігію, і тому дозволили індійцям Уру далі поклонятися Супаєві [або Гуарові] внутрі копальнях . . . І ‘покривають індійські вірування католицьким лаком’ словами Амброссетті”.

Д-р Августо Белтран Г., спеціяліст карнавальних звичаїв в Оруро, порівнює їх з поганськими римськими святами до таких богів, як Сатурн і каже, що “бога Римського Карнавала тут заступили Люцифером, Гуаром Урусів або Супейом Квіча-індійцями”.

Але, в Оруро, Люцифера (Диявола) єднають із Дівою, тому що пожертвування, яких приносять Гуарові (Ель Тіо) стають пожертвами для неї. Так як стаття в La Patria далі каже: “. . . ‘Пожертви’ . . . зі золота та срібла з підземлі [носять] Дияволи [мужчини в диявольських убраннях] до Плази Сокавон, де стоїть храм, що зветься ім’ям Діви. На арках, яких є сотні, кладуть срібло, золото та дорогоцінні каміння . . . і через них переходять процесії під проводом священиків за якими марширують дияволи маючи Люцифера за провідника”.

Шахтарі шукають безпечности

Для Оруро шахтарів життя не є легке. Встаючи о п’ятій годині рано, багато їдять лише хліб і п’ють каву на сніданок перед тим, як починають тяжку працю в копальнях. Деякі, жують листя з кока (що має в собі наркотик кокаїну), щоб притупити почуття голоду і не відчувати холод. Вони дуже тяжко працюють вісім або дванадцять годин, і мають трохи часу з’їсти простий, але гарячий обід, якого дружини посилають їм. Щоб життя не ставало тяжче, багато відчувають обов’язок наслідувати забобонні звичаї своїх предків, включаючи й поклоніння Ель Тіо.

Окрім спеціальних пожертв на Карнавалах, католицькі шахтарі часами беруть у копальні пожертви для Ель Тіо — можливо трохи алкоголю, наркотики з кока листя або цигарок. Якщо у копальні стається якийсь поганий випадок, то вони будуть старатися умилостивлювати Ель Тіо жертвуванням одною або двома ламами в копальні і кропленням кров’ю навколо себе.

Які дивні були б такі практики для католиків у Нью-Йорку, Парижі або Мюнхені! Однак, це є загальні звичаї коли єднається католицизм із поганськими практиками для того, щоб було легше притягати місцеве населення під ярмо Церкви. Правда, що такі практики є дуже відступні від принципа, якого написав апостол Павло слідуючими словами: “Яка спільність у світла з темрявою? Яка згода в Христа з белійяаром [Дияволом]?” — 2 Кор. 6:14, 15.

Незважаючи на те, що вони обожають Діву Сокавон і приносять жертви Ель Тіо, релігія таки має дуже малий вплив на щоденне життя більшости шахтарів. Вплив Церкви постійно зменшується коли все більше і більше шахтарів, не знаходячи правдивої потіхи або надії, звертаються до різних політичних груп і до комунізму, даремно шукаючи чогось кращого.

Щасливо, багато чують добру новину про щось багато краще, дістаючи інформацію про чисте поклоніння правдивого Бога про яке Біблія вчить. Через студії Біблії, яких свідки Єгови проводять по їхніх домах, багато навчаються ‘правди, що визволяє’ (Ів. 8:31, 32), стаючи визволені від поневолюючих звичаїв та забобонних страхів. Замість надіятися на політичні обітниці, вони сердечно покладають всю надію на Боже Царство, єдиний уряд, що справді створить кращі обставини.