Що стається з іншими релігіями?
ЗГІДНО одним списком церковних представників на зборі в Загорск, біля Москви, там є принаймні двадцять три інших релігій зареєстрованих в Радянськім уряді. Їм дозволяють відбувати служби по своїх місцях для зібрання.
Між ними є мусульмани, лутерани, римо-католики, баптисти, джорджіяни, і вірменські православні, жидівські, буддистські і кілька менших релігій. Певно, що цих є менше у порівнянні з російською Православною Церквою. Разом, ці менші релігії представляють лише кілька мільйонів людей в цілому Радянському Союзі.
Але факт, що уряд ‘признає’ ці інші релігії показує щось. Це показує, що вони також пішли на компроміс з комуністичними провідниками. Це показує, що там є інші релігії, яким не дозволяють зареєструватися або відбувати зібрання. Між цими є християнські Свідки Єгови, які раз-у-раз старалися зареєструватися, але їм не дозволяли.
‘Признані’ релігії завмирають
Без жодного винятку, ці ‘признані’ релігії вмирають. Наприклад, Європа Після 1939 р.,
каже: “Приблизно 15 мільйонів мусульманів у Радянській Азії мають нахил з часом засвоїти комуністичний спосіб життя; під офіціяльними натисками, вірність до Ісламу зменшилася разом із особливими мусульманськими звичаями”. І американець, який недавно відвідав Радянську Мусульманську Узбецьку Республіку, сказав: “Більшість горожан цієї Мусульманської країни вже покинули практикування ісламської релігії”.
Колись буддизм дуже панував над людьми східних Радянських околиць. Але доповідач Петро Грос каже, що буддисти тепер є “задоволені швидко-зменшаючим числом святих орденів, поступовою добою ламів, і понад усе, сприянням буддистських провідників, які, приймаючи радянську чужоземну політику, вітають співбуддистів з закордонних країн із привітом про свободу релігії в Радянському Союзі”.
Стан в Юдаїзмі є такий самий. Ґрос каже, що тактики Радянського Союзу “дуже вдарили жидівські громади в С.Р.С.Р.” Він додає: “Радянське Жидівство вже майже перестало існувати, . . . занепад жидівської громади був сталий напрям продовж цілої Радянської доби”. Він зауважує, що жидівській громаді бракує провідництва. Так як сказав батько одної жидівської родини: “Наші рабіни легко піддалися”. Також, молоді, що родилися жидівським родичам взагалі покинули практикувати Юдаїзм.
Однак, що сказати про звіти, які оповідають про відновлення зацікавлення в юдейській мові, а головно між молодими? Правда, в сучасних роках уряд дозволяв друкувати юдейський літературний журнал Sovetish Heimland, якого обіг збільшується. Але його головний редактор є комуніст! Коли його запитали чи він колись друкує релігійні статті, то здається, що він не зрозумів питання і відповів: “Ні, ми друкуємо дуже мало статтей проти релігії”. Він розсміявся коли йому пояснили, що питання відносилося до статтей, які похвалюють релігію. “Справи синагоги цілком не цікавлять нас”, він сказав. Отже, яка б то освіта не була дана через юдейські видавництва, то вона є в гармонії з комуністичними намірами, а не з намірами юдаїзму.
Звіт, якого видала група Прав Меншостей з Лондону “досить докладно” обчисляє число синагогів, які ще діють у Радянському Союзі. Він показав зменшення від коло 3.000 в 1917 р. до лише 40 або 50 тепер. Тому що недавно Радянський Союз дозволяє деяким жидам виходити з країни і вертатися до Ізраїлю, то правдоподібно там буде ще менше релігійних жидів.
Часами закордонна преса містила статті, які нібито показували збільшення між баптистами. Це є одна з ‘признаних’ релігій в Радянському Союзі. Але, зауважте, що книжка Росія, яку видав Тайм Об’єднаний, мала сказати:
“Гість до Баптистської церкви в Москві, — єдиний протестантський дім поклоніння в столиці — знайде, що вона є переповнена майже 2.000 людьми в будинку пристосованому помістити лише кілька соток. Навіть тимчасові балкони є набиті побожними обличчями.
“Але придивитися ближче на який-небудь собор у Радянському Союзі, покаже, що більшість поклонників є старші люди, які народилися перед Революцією, і дев’ять із кожних десятьох є жінки. По провінціальних містах можна знайти трошки більше молодших”.
“Але сказати, що це значить масове релігійне відродження було б помилково. Тому що старший рід вимирає, правдоподібно релігія буде мати ще меншу силу в Радянському житті”.
Також, чому комуністичний уряд ‘признає’ баптистську релігію? Кореспондент Ґрос до часопису Нью-Йорк Таймс дає нам ключ. Він наводить оказії де 400 прихильників цієї релігії стали такі незадоволені нею, що попросили дозволу у Радянському уряді розпочати нову релігійну організацію. А чому вони не були задоволені? Ґрос відповідає: “Спірна справа заходила в почутті між [400] віруючими, що баптистські провідники вказалися дуже податливі перед державними владами. Але відступників порозганяли і деяких ув’язнили, інші прилучилися знову до народної організації.
Тут маємо ще один приклад, що радяни ‘признають’ лише ті релігії, які цілком підкоряються їм. Принаймні, так було досі.
Неминуче заключення
Отже, заключення неможливо обминути: Повільно, але певно релігії так званого Християнства і поганства задушуються на смерть у Радянському Союзі.
В розумах більшости людей ці релігії заступається безбожництвом, матеріялізмом, наукою, економічними досягненнями, спортами, культурою й надією на державу за поступом. Цими речами заступається природний нахил людей, а це вповати і покладати надії на щось вище, на Бога.
Те, що дійсно сталося в Радянському Союзі є так як сказав один історик: “Зорганізована релігія, крім кількох гуртків завзяття та посвяти, є вмираюча інституція”. Справді, вона є вмираюча інституція навіть у решті світу! Але вона більше розпадається в Радянському Союзі де священики не дають дійсного проводу і де немає здорової науки про Бога по церквах або по домах церковних людей, і де ціла урядова сила воювала проти неї на протязі п’яти десятиліть.
Чи це значить, що незабаром у Радянському Союзі будуть лише самі безбожники? Чи з часом у ньому не буде жодної релігії? Хоч це є напрям сьогодні, то це не буде так у недалекій майбутності!