Як ця різниця потрясає світом

“Земля під нашими ногами трясеться. Знайомі краєвиди вже позникали”, нарікав начальник уряду Західної Німеччини, Волтер Шіл, на спеціальній сесії Організації Об’єднаних Націй. Колись особисті народи могли розв’язати свої власні проблеми. “Але стан уже змінився”, сказав Кісінджер, Державний Секретар Сполучених Штатів, у недавній промові перед Загальною Асамблею Організації Об’єднаних Націй.

Світ, який вже діє при крайніх межах продуктивности, витворив нові і крихкі рівноваги між народами. Економічні і політичні удари, які колись впливали на світ немов муха на слона, тепер б’ють його силою лева на мишу.

Якщо ми не признаємо нашої взаємної залежности”, перестерігає Кісінджер, то “Західна Цивілізація, яку ми знаємо, напевно розпадеться”, через самолюбні націоналістичні суперництва. “Ми є делікатно зрівноважені між “спільним поступом, а загальною катастрофою”, він перестерігає.

Чому? Кілька докладностей покажуть як основні різниці у способах, якими наш світ тепер діє, посилює проблеми в нібито нерозв’язні кризи. Почнім з . . .

Природними багатствами

Коли ціна нафти почетверилася, то це потрясло світ признати його нове нестійке становище. Лондонський Міжнародний Інститут для Стратегічного Дослідження проголосив збільшення ціни “найбільшим ударом цієї нової доби від усякої іншої події за сучасного часу”. Взаємодіяння економії в індустріальному світі від цієї одної події загрожує розбити його, так як світові провідники вже ясно сказали.

Але нафта є лише одна ознака різниці на світовому ринку для природних багатств. Те, що колись був “ринок для покупців”, перед цією поворотною точкою, раптом обернувся в “ринок продавців”, в якому продавці необробленого матеріалу можуть брати, скільки хочуть за нього.

Тому що багато народів підбудовували своє багатство, бо могли купувати багато дешевих необроблених матеріалів від деяких нерозвитих країн, то ця одна зміна тепер загрожує цілому способу їхнього життя. “Європа, яку ми тепер мусимо будувати, є Європа крайньої убогости”, оплакує французький президент Ґіскард д’Естеньґ.

Економія

Близько споріднено з кризою в природних багатствах є криза в економії. Раптом на нас усіх діє найбільша інфляція за історії світу. Ви відчуваєте її наслідки кожний раз коли йдете купувати. Між індустріальними народами інфляція недавно піднеслася чотири рази більше ніж в 1960-их роках! У тому самому часі ці народи лише “перейшли через винятковий економічний ріст, який вони зазнали, “зауважує недавній звіт від міжнародної Організації для Економічної Співпраці і Розвитку.

Боротьба, щоб лише триматися кроком з скоро побільшаючими цінами та попитом, раптом задовжила багато країн. “Ми банкіри вже більше не можемо фінансувати Італію, Францію і Британію та інших”, перестерігає директор Міжнародного Грошового Фонду, Пієр-Павло Швайтцер.

Економія Сполучених Штатів не є забезпечена. Разом публічний і приватний довг у Сполучених Штатах тепер є шість разів більший ніж був при кінці Другої Світової Війни, “і найбільше задовжилися після 1960-ого року”, зауважує Business Week.

Світова економія тепер діє так цілком інакше, що більшість спеціалістів є готові признати, що їхні формули для “доброго настроєння” народних економій раптом є застарілі. Тому журнал Business Week передрікає, що коли б світ навіть і відвернув економічну “катастрофу . . . то ніяким способом він не відверне зміни”. Які ж “зміни”?

Це перший раз, багато знаних авторитетів передрікають, що розпадаюча економія “вільного світу”, буде мимоволі запрошувати диктаторські або комуністичні розв’язки і втрату особистих свобод.

Харчі

Також споріднено з вибухаючими проблемами в галузі природних багатств й економії є криза з харчами. “Історія містить багато записів про голод по різних особистих країнах”, каже звіт приготовлений для світової Конференції про Харчі в Організації Об’єднаних Націй, “але то є сумнівно, щоб такий критичний стан із харчами колись існував по цілому світі”. І спеціаліст із Відділу Господарства у Сполучених Штатах, Дон Паарлберґ твердить, що “ясно є, що ми вже приступили до якоїсь великої зміни” у господарстві. Але чому тепер?

Інші способи господарства. Сучасне господарство залежить від енергії — для добрива, тракторів, насосів, отрути для чуми, транспортації, і так далі. По багатьох околицях тонна добрива видасть десять тонн збіжжя. Раптовий брак енергії і дуже збільшаюча ціна вдарила ті околиці де хлібороби надіються на ці засоби, але не можуть постачати їх. Наприклад, недавні погані жнива північної Індії можна було відвернути якби було досить енергії для підливальних насосів.

Рівень запасів різного збіжжя. Коли великі запаси збіжжя раптом зникли, то господарський кошт піднісся вгору на кілька разів. Господарський Відділ у Сполучених Штатах передрікає менший світовий врожай і цим “правдоподібно ще більше виснажиться світовий запас пшениці” у 1975 р. Багато спеціалістів вірять, що тут немає місця на помилку. “Перший раз за 50 літ, у світі немає ані одної країни з достатньою кількістю харчів, щоб зберегти голодуюче населення”, коли б ударила посуха, журиться начальник парламенту в С.Ш. А тепер є принаймні два більйони більше людей, яких треба нагодувати, в два рази більше ніж було п’ятдесят років тому!

Інша погода. Зміни у кліматі була головною причиною недавнього зменшення харчів. А яка надія є на поворот доброї погоди для господарства? “Треба пам’ятати, що найкраща погода для урожаю на протязі 15 років перед 1972 р., була в минулому столітті і пів”, пригадує спеціаліст від погоди Рід А. Брайсон. “Випадковість, що вона вернеться назад є коло один до 10.000”.

Застановившись над вищезгаданим, виринає питання: Як світ, що мав тисячі років харчувати і доглядати своє населення, але не зумів — крім кількох привілейованих — може доглянути його коли, за своїм власним обчисленням, має лише тридцять п’ять років, щоб забезпечити подвійне число свого теперішнього числа населення?

Спеціалісти навіть тепер вже задумують перший раз холодну відповідь — народний тріяж — політика в якій перше дається допомогу народам, що мають найкращу нагоду пережити. Отже коли світовий голод вдарив би, то ті, що постачають харчі звернуть увагу лише на ті країни, які вони вірять мають найкращу нагоду пережити. Багато спеціалістів перестерігають, що продуктивні народи можуть зустріти це жорстоке моральне рішення не більше як через рік.

Світові провідники реагують

Ці кризи, разом із безприкладною убогістю, забрудненням та інші, потрясають більшість народних провідників признати, що вони тепер зустрічають щось цілком іншого від того, що зустрічали кілька років тому назад. Їхня реакція постачає найбільший доказ зміни. Перший раз, народні провідники приступають до міжнародної співпраці у розпачливому зусиллю врятувати себе.

Підкреслюючи цю точку, президент Сполучених Штатів Форд, недавно сказав на Загальній Асамблеї Об’єднаних Націй, що “народи є змушені вибирати між боротьбою, а співпрацею” і що тепер, “як ніколи перед тим в історії людини, народи . . . мусять звернутися до співпраці, щоб керувати своїми багатствами.

Але чи ці кроки спонукує якась нова любов, яку народи розвили один до одного? Ні. Це лише “велика серйозність стану”, відповідає Загальний Секретар Об’єднаних Націй, Валдгайм, що “може завести цей розвиток у міжнародному спорідненню, якого розсудок і добра воля досі не могли завести”.

То є признано, що всі з’єднані вчинки між народами стоять на нестійкій підвалені самолюбства і самозбереження, замість на правдивій любові до свого ближнього і праведних принципів. Чи зусилля засновані на такій підставі будуть успішні?