“Третій Світ” говорить

Від “Пробудись!” кореспондента з Срі Ланка

БІЛЬШІСТЬ сьогоднішніх народів світу є досить убогі. З 145 країн, що складають Організацію Об’єднаних Націй, більше як 100 можна поставити до цієї категорії. Провідники світу тактовно називають такі бідніші країни “нерозвиті”, або “розвиваючі”, або “появляючі” народи.

Їх також називають “третій світ”. А чому? Оригінально цей вислів відносився до політично нейтральних країн. Тобто, вони не були під обов’язком підтримувати ані комуністичний блок народів, ані Західний блок. Тому їх назвали “третій світ”.

Але у сучасних роках багато країн відступили від комуністичного і Західного блоку. Також, деякі комуністичні і Західні країни є вбогі також. Отже тепер вислів “третій світ” переважно означає ті країни, що не є високо розвиті економічно, ані в іншому розумінні. І більшість із них далі вважають себе за нейтральними.

Політичний вплив

Хоч ці країни можливо не є дуже розвиті в економічному сенсі, то вони таки розвили мірку політичного впливу. Часто країни третього світу мають однакові погляди, як група. Тому вони голосують однаково у різних справах, яких представляють перед Загальну Асамблею Організації Об’єднаних Націй. І вони не завжди голосують, щоб підтримувати бажання розвитих країн. Вони вже більше не слухають наказів сильніших індустріальних країн або країн, які колись мали великі колоніальні імперії.

Отже, в різних справах Західні країни знаходять, що ця “нова більшість” в Об’єднаних Націях противиться їм. Крім цього, комуністичні країни часто підтримують погляди третього світу.

З цього виринув цілком інший стан від початкових років Організації Об’єднаних Націй. У той час, Західні країни, під проводом Сполучених Штатів, панували над голосами Загальної Асамблеї цієї світової установи.

Але, тепер не є так. Так як U.S. News & World Report каже: “Найбільше джерело ворожнечі [в Загальній Асамблеї О.Н.] походить від незгоди в політичних і економічних справах між країнами ‘⁠третього світу’ — менше розвиті країни Азії, Африки і Латинської Америки — а індустріалізованим Заходом. Уживаючи своє так зване тиранство більшости, третій світ може, і дійсно ухвалює резолюції в Асамблеї проти заперечень більшости розвитих країн”.

Це видання зауважує, що зразок голосування більшости членів О.Н. тепер “майже автоматично єднається з Московськими” поглядами відносно анти-колоніалізму, анти-імперіалізму й анти-расизму. І воно додає: “Факт, що Сполучені Штати програють майже кожну суперечку в О.Н. є приємна премія провідникам Кремлю”.

Зібрання урядовців пояснюють проблеми

У сучасних роках, країни третього світу скликали кілька конференцій, щоб обговорювати свої проблеми. Минулого літа, наприклад, вісімдесят шість із цих країн зійшлися тут у Срі Ланка, яка колись називалася Цейлон. Це було їхнє п’яте таке зібрання, як група. Подібні конференції вже відбувалися в Бєлграді (1961 р.), Каїрі (1964 р.), Лусака (1970 р.) і в Алжірії (1973 р.).

Також, весною 1974 р., третій світ відбув спеціальну сесію Загальної Асамблеї Об’єднаних Націй. На протязі трьох тижнів ця сесія зосереджувалася над долею бідніших країн.

На всіх таких зібраннях являється основна скарга. Вона завжди має справу з економічними труднощами цих країн у спорідненню з багатішими країнами. Третій світ відчуває, що індустріальні народи купують їхній сировий матеріал дуже дешево, а тоді продають біднішим країнам свої індустріальні вироби дуже дорого. Це представляє проблему особливо бідним сільськогосподарським країнам, які не мають надвишки харчів продавати і дуже мало мають сирового матеріалу.

Крім цього, третій світ звертає увагу, що провалля між багатими країнами, а бідними не звужується. Воно розширюється. Загальна кількість людей, що голодує, не має доброго одягу, відповідного приміщення та є безробітні збільшується, а не зменшується.

Де можливо, і коли попит індустріальних країн на сировий матеріал є досить великий, то держави, які мають ці природні багатства підносять ціну своїх виробів. Приклад цього маємо в тому, що країни, які мають нафту в шестеро побільшили ціну на неї.

Проте, тепер немає такого дуже великого попиту на сировий матеріал від бідних країн, щоб дуже побільшити ціни. В дійсності, у сучасних роках, ціна різного сирового матеріалу, включаючи деякі сільськогосподарські вироби, впали вдолину. Однак, через інфляцію ціни закінчених індустріальних виробів багатіших країн продовжали збільшатися.

Приготовляючись для зібрання урядовців

На такі проблеми звернули увагу на сучасному зібранні тут у Коломбо, столиці Срі Ланки. Тисячі делегатів і багато урядовців були присутні. Величність конференції можна було бачити в тому, що було присутньо вісімдесят шість країн репрезентуючи більше як половину країн світу.

Але ще перед сесіями, були інші проблеми, яких мусіли зустріти у приготовленню для конференції. Побороти їх було великою задачою для цієї маленької розвиваючої країни, трошки більшої, як 25.000 квадратових миль (64.750 квадратових кілометрів) розміром, коло половина штата Нью Йорк.

Наприклад, безпечність представляла велику проблему. Тому що недавно було так багато крадіжі літаків та осіб, підкладання бомб та вбивств, то звертали дуже велику увагу на те, щоб викорінити всякі небезпечності.

Також, дуже обмежили кількість туристів перед і під час конференції. Всі чужинці мусіли виїхати з країни, якщо їхні візи не були відновлені.

Більше як рік наперед, треновані службовці секретної служби перевіряли всіх осіб, які якимось способом могли мати зв’язки з надходячим зібранням. Між цими були робітники по готелях, повітряній станції і по всіх інституціях, сполучені з зібранням. Усім підозрілим робітникам давали відпустку, щоб усунути їх із околиці. Навіть мешканців, що мешкали при дорозі від повітряної станції до конференційної залі перевіряли.

Крім цього, більше як 10.000 кримінальників, злодіїв та інших ‘⁠небажаних⁠’ осіб фотографували і брали відбитки пальців. Також пильнували всю їхню діяльність. Декотрих колишніх ‘⁠запеклих⁠’ кримінальників замикали до в’язниці під час конференції.

Також, сотки автомобілів імпортували з інших країн для вжитку делегатів та поліції. Дороги треба було розширювати або будувати нові. Будували більше готелів, щоб помістити делегатів. Наостанку, все було готове. Ціла нація знала, що в їхній маленькій країні мала відбутися дуже важна подія.

Делегати висловлюються

Початкову промову дав прем’єр Срі Ланки, пані Сірімаво Бандаранайка. Її ще раніше вибрали на представницю конференції. Її ім’я пропонував єгипетський президент Анвар Садат і цю пропозицію підтримали індійський прем’єр, пані Індіра Ґанді і президент Кіпру, архієпіскоп Макаріос.

У своїй промові, яку вона назвала “послання розвиненим країнам”, прем’єр Бандаранайка потвердила, що “нерозвиті країни не вважають жоден народ або людей за їхніх ворогів. Вони завжди боролися проти несправедливости і нетерпимости”.

Коментуючи про цю початкову промову, часопис Нью-Йорк Таймс (в анг. мові) сказав: “Вітаючи В’єтнам до членства нерозвитого руху, вона стягнула найголосніші оплески, коли сказала: “Їхня боротьба проти військової сили та фальсифікації одної з найбільших сил, до останньої перемоги, є блискуче надхнення для всіх народів борючись за народним визволенням, проти чужого втручання, панування та пригнічення”.

Представниця також згадала про засновання нової міжнародної економічної системи. Вона пропонувала заснувати банк для країн третього світу, кажучи: “Якщо ми справді хочемо притупити зброю імперіалізму та колоніалізму, то мусимо виробляти зрівноважену зброю у формі грошей, яку будуть підтримувати великі економічні можливості нейтральних та інших нерозвитих країн”. Вона відчувала, що такий банк поможе країнам третього світу входити в міжнародні економічні справи, якими досі займалися лише кілька великих приватних банків заможних країн.

Того самого дня, президент Кенет Каунда з Замбії подібно висловився: “Ми віримо, що спільно ділитися силою становить головну запоруку миру в міжнародному суспільстві”. Інші промовці також вимагали нової економічної і суспільної системи, яка дасть третьому світові більшої участи у земному багатстві.

На конференції постачали статистики показуючи потребу нової економічної системи. Наприклад, показали, що в 1970 р. більйон найбідніших людей у світі мали лише 105 доларів річно на прожиток для кожної особи. Але люди по розвитих країнах мали 3.100 доларів річного доходу на кожну особу. Обчисляють, що до 1980 р., ті більйони бідних людей побільшать свій дохід через незначних три долари, у порівнянні з 900 доларів збільшення на кожну особу по заможних країнах.

Крім цього, по бідних країнах, кожного дня вмирає коло 10.000 осіб від голоду або хвороб споріднених з недоїданням. І по цих країнах, кажуть, що є більше дітей шкільного віку, які не ходять до школи ніж тих, що ходять.

Незважаючи на всі ці потреби, величезні світові запаси природних багатств витрачають, не на корисні цілі, але виробляти все більше і більше складну зброю. Світ тепер витрачає коло 300 більйонів доларів щороку на таку зброю.

Однак, пан Керт Валдгайм, загальний секретар Організації Об’єднаних Націй, признав у своїй промові перед конференцією: “Не було жодного успіху, щоб завести дійсне розброєння, яким зменшилося б витрати на зброю, і дозволити уживати ці багатства для кориснішої цілі. Напрям тягне в протилежну сторону”. Він також зауважив, що “небезпека від збільшення арсеналів атомної зброї не лише залишається, але збільшається”.

Пересторога Західним країнам

Після чотирьох днів засідань, конференція закінчилася. Останнього дня третій світ видав гостру пересторогу багатим країнам світу. Вістка була, що вони мусять віддавати більше свого майна цій новій економічній системі. Цим повідомленням вимагали акції, щоб зупинити розростаюче провалля між заможними, а вбогими.

Звіт показав, що економічний стан країн третього світу погіршився у минулих роках. Борги цих країн потроїлися. Їхній довг до багатих країн збільшився на більйони доларів. Збільшаюча інфляція часто перешкоджає їхньому зусиллю поліпшити їхній економічний стан.

Часопис Нью-Йорк Таймс сказав: “Нейтральні країни є переконані, що лише цілковита переорганізація міжнародного економічного споріднення, поставить розвиваючі країни в позицію де вони зможуть добитися прийнятого ступня розвитку.

Таймс також зауважив загальний напрям ‘⁠на ліво⁠’ між багатьма цими країнами третього світу. Він сказав: “В очах Західної Європи й Америки, нейтралітет часто виглядає виступ проти Заходу й Америки”. Наприклад, останнє повідомлення осудило присутність Америки в Південній Кореї, вимагало незалежности для Порто Ріко, осудило Ізраїль, і привітало “історичну та цілковиту перемогу людей В’єтнаму в їхній боротьбі проти нападаючого імперіалізму Сполучених Штатів”.

Часами, деякі промовці навіть ганьбили комуністичні країни за те, що вони підтримували руїнницькі рухи між країнами третього світу. Але ще частіше, напрям був так, як показує U.S. News & World Report: “С.Ш. та інші індустріальні країни Західного Світу далі приймають образи, й їх обвинувачують майже за кожну економічну та політичну хворобу між бідними країнами”.

Таким чином, третій світ знову говорив. І те, що було сказано не дуже подобалося Західним країнам, що складають осередок того, що переважно називають “так зване Християнство”.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Народи “Третього світу” висловлювалися на конференції в Коломбо, Срі Ланка, у Бандараніка Пам’ятній Залі для Конференцій