Рішення, яке врятувало її життя
Я НІКОЛИ не забуду тієї суботи, 6-го листопада, 1976 р. Місце було Скотленд Нек, Північна Кароліна. Того дня я мала надію піти на службу роздавати людям брошуру Царські Вісті „Чому Так Багато Страждання — Якщо Бог Дбає”? Але того дня я пробудилась хвора.
Пробуджуватись хворою не було нічого нового, тому що, на протязі минулих троє місяців, я часто була хвора від внутрішньої кровотечі. Наш лікар сказав, що мені треба зробити операцію, але що перше я мусіла підкріпитись фізично. Тоді, коло 7-ої години того вечора, кровотеча так збільшилась, що я аж зомліла. З часом я прийшла до пам’яті. Мій чоловік поспішно відвіз мене до лікарні у надії, що якимось чином спинять кровотечу.
У лікарні лікар виявив, що це опух спричиняв мою кровотечу. Він сказав, що його негайно треба усунути. Але тоді почався дійсний клопіт. Там у кімнаті для критичних хворих, я два рази зомліла тому, що загубила багато крови. Моє серце перестало битись на кілька секунд, і лікар гарячково працював, щоб оживити мене. Незабаром я опритомніла, і лікар та медсестри чули, як я шепотіла, „не давайте крови, не давайте крови”. По цьому вони пізнали, що я мусіла бути Свідок Єгови.
Лікар думав, що я не розуміла серйозности мого стану і сказав, що помру, коли не візьму крови. Він сказав, що не міг робити операції, бо я загубила дуже багато крови. Але я твердо трималася Божого закону і наводила вірші з 1 Мойсея 9:4 і Дії Апостолів 15:20, 28, 29. Там Біблія каже: „М’яса з кров’ю його — не будете споживати”, і „щоб стримувались . . . від крови”.
Я сказала лікареві, що коли б і померла, то смерть не є найгірша річ, яка може статись особі. Він звернувся до мого чоловіка, але чоловік відповів, що він також був Свідок Єгови і вірив так, як і я. Тоді покликали старшого з нашого збору.
Медсестра, що помагала телефонувати сказала йому: „Вона не може жити без консервованих клітин [крови]. Тепер з неї тече дуже багато крови. За короткий час вона помре. Це є подібне тому, як би дитина стала на дорозі по якій швидко їхало вантажне авто. Ви знаєте, що з нею станеться”. Коли я з чоловіком таки відмовлялись від переливання крові, то лікар запустив деякі заступники крові, щоб збільшити кількість крови і пішов додому.
Один старший нашого збору прийшов до лікарні, і він і мій чоловік покликали лікаря, стараючись переконати його, щоб він вернувся зробити операцію. Лікар сказав неохочо: „Дійсно, про що тут говорити? Вона є заслаба, щоб пережити операцію”. Але чоловік з старшим пояснили, що ми всі дуже оцінили б, якби він прийшов і зробив усе, що тільки міг без крови. Якщо б вона померла, то його не будуть робити відповідальним.
Лікар відповів, що ми всі не розуміли серйозности стану. Він сказав, що я мало що не померла в кімнаті критично хворих і тому що кровотеча продовжалася, то смерть була певна. Він сказав, що покласти пацієнта під анестезію в моєму стані лише прискорить смерть. „Тому що вона вже вмирає”, він продовжував, „то ви хочете, щоб я взяв її на операцію і закінчив її життя”.
Проте, несподівано він перестав сперечатись. „Але я зроблю”, він сказав, означаючи, що буде робити все, що може. Старший запевнив його, що це було бажання родини і моє власне. „Так, я знаю це”, відповів лікар. „Вона почуває себе спокійною відносно всього цього. Вона лежить і вмирає, а я турбуюсь нею”.
Більшість лікарів тієї лікарні відмовляються лікувати Свідків Єгови, коли передбачують проблеми, включаючи відмовлення дозволу переливати кров. Отже нас зацікавило, коли лікар тоді сказав: „Я часто думав, що я сам робив би у такому випадку. Ось тепер маємо такий випадок. Якщо зробимо операцію, то принаймні будемо старатись робити щось”.
Час був коло 5-ої години ранку. Він скликав лікарську групу асистентів. Прийшов анестеолог, і перевіривши, що я знала, що просила, він зараз почав приготовляти мене до операції без жодного сперечання. Це було велике полегшення!
Щойно перед тим ніж мене вивезли з кімнати, лікар знову приступив до мене. Він сказав: „Ви знаєте, що просите мене робити вам операцію з одною рукою зв’язаною позаді”. Я сказала, щоб він робив операцію, а Єгова подбає про мене. Я вірила, що навіть коли б і померла, то воскресну назад до життя.
Операція закінчилася після приблизно двох годин і лікар вийшов, щоб поговорити з моєю родиною. Він сказав: „Наразі вона є в доброму стані. Я думаю, що ми зробили правильну річ. Я не є певний чи ми позав’язували всі жили тому, що в неї є так мало крови, що тяжко було бачити. Але вона є в доброму стані, якого можна сподіватись”. Тоді на щасливе здивовання моєї родини, він додав: „Я вірю, що Єгова допоміг мені робити ту операцію”.
Після чотирьох днів в критичному стані, мене перевезли до звичайної кімнати в лікарні. Після кількох днів мене відпустили додому. Коли я вернулась на перевірку місяць після операції, то моя кров уже була нормальна. Ми всі подякували цьому лікареві за його поміч. Слідуюче є частина листа, якого він написав старшому нашого збору:
„Дякую вам за ваш недавній лист відносно пані Кристіни Смит. Її випадок справді був вражаючий. Вона була дуже сильна та рішальна жінка, а ви та її родичі добре підкріпляли її.
„Дуже дякую вам за те, що ви помогли мені краще зрозуміти вашу віру та переконання ваших людей. Я вірю, що цей досвід з пані Смит поліпшить мій спосіб мислення, коли я в майбутності буду мати справу зі Свідками Єгови”.
Через усе це гарне свідоцтво було дане про нашу християнську віру. Тепер, дякуючи Єгові за те, що Він поміг мені, я вже знову можу ходити на зібрання та на службу з Його людьми.— Внесок.
„Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість — для сина царевого. Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий — аж поки світитиме місяць,— і він запанує від моря до моря, і від ріки аж до кінців землі!”— Пс. 72:1, 7, 8.