Матеріальний добробут — загальна мета
„КАЖЕТЬСЯ, що матеріальна витрата є національною релігією. До обов’язку всіх американців входить бажання стати заможним, і ця культура є вигідна та задовольняюча. . . . Матеріалізм американського життя є все-проникаючий”. Такий то кажуть є погляд американського життя, так як його недавно виражається в французьких шкільних посібниках.a
Враховуючи перебільшення, то безсумнівно в цій оцінці є трохи правди. Рівень життя в Сполучених Штатах став мірилом для вимірювання економічного успіху будь-якого народу. Тільки кілька країн (як-от Швейцарія і Швеція) можуть хвалитись подібним рівнем життя. Цих кількох країн стали об’єктом заздрощів багатьох інших країн, включаючи комуністичних.
„Вища зарплата”, „менше годин праці” і „кращі побутові умови”. Це вимоги пролетарських клас усіх країн капіталістичних, соціалістичних, чи комуністичних.
Так як його пристосовують до людського відношення щодо життя, слово „матеріалізм” пояснюють бути „догма, що вигода, розкоші, й майно є єдині або вищі мети, чи цінності”. Хто може заперечити, що більшість людства засвоїли такий матеріалістичний погляд відносно життя? Для багатьох людей, матеріальний добробут став синонімічний з щастям. Здається, він став всесвітньою метою, яку необхідно добиватися. Але якими ж способами?
Багато людей по індустріальних країнах щиро вірять, що капіталістична система подає найкращу надію на добробут і щастя. Вони обстоюють приватне підприємство, і щоб держава не втручувалась у нього.
Мільйони інших людей стали переконані, що капіталізм допомагає кільком, але шкодить для більшості людей. Вони воліють мати комунізм, економічний та політичний лад в якому громада або держава має право власності до всього майна. Вони є охочі утримуватись від деяких свобод з умовою, що держава запевнить їм матеріальний добробут.
Між цими двома групами знаходяться мільйони інших людей для яких шлях до матеріального добробуту та щастя не є через капіталізм або через комунізм. Вони визнають недоліки капіталістичного ладу, а також небезпеки комуністичного. Вони надіються, що за допомогою реформ, вони здійснять рівноправне, демократичне суспільство засноване на державному плануванні та публічному контролі головних засобів виробництва. Ці є соціалісти, з різними назвами — соціал-демократи, лейбористи (члени англійської робітничої партії), Welfare Staters (Захисники держави) і так далі.
Коротко переглянути історію капіталізму, комунізму та соціалізму, і наслідки здобуті цими ладами, допоможе нам бачити, чи котрий-небудь з цих ладів може принести людям правдиве щастя.
[Примітки]
a Вільям Пфаф, описуючи в International Herald Tribune (Міжнародний гералд триб’юн) про дослідження французьких підручників якого провів Лоренс Вайлей, професор у Гарвард університеті.