Чи матеріальний добробут вистачає?
САМЕ в собі бажання матеріального добробуту не є зле. Але чи це вистачає, щоб воно принесло справжнє щастя? Чи капіталізм, комунізм і соціалізм забули про основну потребу для справжнього щастя? І чи цей важливий брак може пояснити, принаймні частково, чому ці лади схибили й не зробили людей дійсно щасливими?
Неможливо заперечувати щирість тих людей, які віддали ціле своє життя й зусилля, щоб зробити капіталізм, комунізм або соціалізм успішними. І кожний цей лад успішно підвищив рівень життя по деяких країнах, для деяких людей. Але чи вони принесли дійсне щастя для більшості людей тих країн? Чи вони викорінили злочин, насильство та війну? Чи ж який-небудь з цих ладів викорінив самогубство, наркоманію або алкоголізм? Чи ж щасливі люди чинять самогубство, „відходять від дійсності” за допомогою наркотиків, або „заливають горя” алкоголем?
Відверто визнана мета всіх цих різних людських ладів є, щоб продовжувати спосіб життя, який вони вважають є найкращий для всіх людей або, принаймні, для „більшості людей”. Вони кажуть, що свобода або рівність, більш або менш — є основи на людське щастя. Капіталізм є готовий пожертвовувати рівність за свободу. Комунізм ставить рівноправність вище свободи. Соціальна демократія старається добре жити в цьому світі сподіваючись, що не буде гірше й на тому. Але жодні з цих ладів не мали успіху, щоб змінити людську натуру. Людська самолюбність проявляється найгірше в капіталістах, перемінюючи багатьох у несправедливих експлуататорів! Вона перемінила комуністичні експерименти в державний капіталізм, під яким держава, замість особисті капіталісти або великі корпорації, експлуатує загальних людей; це зруйнувало мрії про соціалістичну утопію.
Технологія не вистачає
До недавнього часу, політичні й економічні ідеологи всяких напрямів надіялись на науковий поступ технології. Ми читаємо: „Здається, що нова технологія [капіталізм приватного підприємства] дуже щільно прилягає й запевняє скоре здійснення ідеалу утилітарних філософів — найбільше добро для найбільшості людей”. Навіть Маркс і Енгельс, звертаючись до справи з радикально інакшої політичної орієнтації, бачили тільки добро в технології”.— Британська Енциклопедія.
Так, від найбільш твердолобих капіталістів до найбільш революційних комуністів, люди вигукували, що технологія є ключ до майбутнього щастя людини. Нові та кращі машини покінчуть тяжку й нудну роботу. Укоротять години праці, лишаючи людям більше вільного часу для подорожування, культури або розваг. Як же з цього не може приходити щастя?
Але цими днями цей оптимізм уже стихає. Технологія витворила так багато проблем як вона розв’язала, або, чи б ви казали, навіть більше? Вище цитований довідник говорить про „такі соціальні хиби технологічного прогресу, як смертельні автомобільні випадки, забруднення повітря й води, переповнення міст людьми, і надмірність гамору”. Він теж згадує серйозну проблему „технологічного тиранства над особистим та традиційним зразком життя людини”.
Хто, сьогодні, може серйозно претендувати на те, що технологія поліпшила родинне життя, постачила людям задовольняючу роботу або зробила світ безпечнішим місцем у якому жити? Безперечно, потрібно щось кращого від технології для щасливості людей.
„Не хлібом самим”
Спочатку технологічної революції кілька передбачливих осіб передбачували її небезпеки. Британський державний діяч, Вільям Гладстон (1809—1898) перестерігав проти „збільшаючого панування видимих речей над невидимими”, і проти „сили безмовного, невідверто визнаного, несвідомого матеріалізму”. Американський есеїст Ралф-Уолдо Емерсон (1803—1882) дав цю поетичну пересторогу проти зростаючого матеріалізму: „Обставини осідлились й обтяжують людство”.
У своїй книжці Religion and the Rise of Capitalism (Релігія й зростання капіталізму), Р. Г. Тавней засуджує „ілюзію прогресу виграного від влади матеріального оточення расою, такою самолюбною та поверховою, що не може вирішувати цілі до якої її перемоги слід пристосовувати”. Він критикує ідею „що надбання матеріального багатства є Всевишній намір людського намагання й останнє мірило людського успіху”. Додатково, він звертає увагу на потребу „рівноцінностей заснованих на якомусь понятті вимог людської природи взагалі, якій, очевидно, задоволення економічних потреб є дуже важливим, але яка також вимагає задоволення інших потреб”.
Так, для справжнього щастя, то людина мусить мати „рівень цінностей”. Але теперішній стан світу безсумнівно показує, що людська філософія, політична економія, наука й технологія, всі схибили й не дали людині дійсних цінностей. Отже, було б добре для людей не ставитись з презирством до тієї єдиної книги, яка подає достовірний рівень цінностей — Біблії.
В Єврейському, як також у Грецькому Писанні, знаходиться ця основна правда: „Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих [Єгови, НС, анг.]”. (Матвія 4:4; 5 Мойсеєва 8:3) Біблія звертає увагу на те що слід — духовні цінності. Заявляючи основну передумову для щастя, вона каже: „Щасливі є ті, які усвідомлюють їхню духовну потребу”.— Матвія 5:3, НС (анг.).
Людина доказалась нездатна наповнювати такі духовні потреби. Віддаючи першість технології й матеріалістичним метам, людина приступила лицем до лиця з кризою ось як підсумованою: „Не зважаючи на її розумові здібності, то по своїх громадах людина поводиться так нерозсудливо з оточенням, що витворює можливість на самогубство. Отже, це дискусійно, чи технологія є благословення чи прокляття [причиною тривоги, смерті, або руїни]. Історія технології довела людину від найранішого технологічного досягнення як інструментальник до роздоріжжя на якому вона тепер знаходиться, в останній третині двадцятого сторіччя, зустріти вибір,— самознищення або тисячоліття заповзятливого росту й поширення”.— Британська Енциклопедія.
Тисячоліття справжнього добробуту
Біблія постачає духовні цінності, не тільки тут і тепер, які можуть призвести справжнє щастя, але також дає чудову надію на тисячоліття миру, правосуддя й матеріального добробуту саме тут на землі. (Дивіться на сторінку 13.) Більше як два мільйони Свідків Єгови живучих у 205 країнах, яких уряди представляють повноту економічних і політичних ладів — від капіталізму до комунізму — зараз знайшли щастя практичним пристосуванням біблійних моральних цінностей, тоді як покладали надію на мир і правосуддя в Божу певну обіцянку нового ладу.— 2 Петра 3:13.
У минулому, багато людей, які тепер уже стали Свідками Єгови покладали віру на людські політичні й економічні лади, або думали, що якимсь чином їх буде можливо поправити. Декотрі палко вірили в капіталістичне приватне підприємство. Інші думали, що welfare-state (захисники держави в якій уряд має відповідальність за добробут своїх громадян, щодо роботи, медичної обслуги, соціального забезпечення, тощо) соціалізм розв’яже проблеми людства. Ще інші були войовничі комуністи. Один з цих активістів, живучих у Франції, пише: „Я вірив, що всі люди робітничого класу зможуть добитись матеріального щастя практикуванням марксизму. Протягом 12 років я був активним членом комуністичної партії. Я продавав L’Humanite [Людство, французька комуністична газета] по вулицях і пізно вночі приклеював пропагандистські реклами по стінах. Я став дуже переконаний, що комунізм був єдиний спосіб, який закінчить експлуатування людини людиною. Але, зрештою, мені набридла партія. Завжди вимагали, щоб тих самих кількох працювали. А решта тільки купували партійні картки”.
Пояснюючи чому він став Свідком Єгови, він додає: „Свідки могли відповісти на всі мої запитання. Я добре зрозумів, що Божі обіцянки були більше реалістичні від обіцянок комуністичної партії. Я нестямно радів коли сходився з добрими людьми, які дійсно любили одні одних. Тепер я навчився, що рай, якого я надіявся побачити через комунізм, здійсниться через Боже царство”.
Інші Свідки навчились з суворого досвіду, що матеріальний добробут певно не є досить, щоб призвести людині щастя. Вони зазнали правдивість біблійної аксіоми (незаперечна істина): „Корінь усього лихого — то грошолюбство”. (1 Тимофія 6:10) Це доказалось бути правда про заможних, як також про вбогих. Який би не був їхній суспільний рівень, то Свідки Єгови практикують біблійну пораду, яка каже: „Навчай себе самого духовно . . . . корисність духовності — безмежна, оскільки вона подає нагороду життя тут і тепер, а також майбутнього”.— 1 Тимофія 4:7, 8, Єрусалимська Біблія (анг.).
„Майбутнє життя”, якого Біблія подає на райській землі — це вічність духовного й матеріального добробуту, вічність життя в щасті для тих, які докажуться бути вірними „щасливому Богові”, Єгові. (1 Тимофія 1:11; Об’явлення 21:1—5) Це є надія яку ні капіталізм, ні комунізм ні соціалізм не наважиться запропонувати.
[Вставка на сторінці 11]
„Навіть Маркс і Енгельс . . . бачили тільки добро в технології”