Видужуючи від алкоголізму

Його оповідання

ЗДАВАЛОСЬ, що числа на телефоні збігались докупи як я щосили старався набирати номер на телефоні. Я наркотично сп’янів від тих п’ятьох пілюль, яких раніше був проковтнув. Тримаючись телефону-автомату, щоб не впасти, я чув мамин голос: „Алло. Хто це є?”

„Та це я”, я вимовив нерозбірливо, стараючись щосили продумувати свої слова. „Я сьогодні не прийду додому; я переночую з другом. Я боровся з кожним словом. Мій язик відчував неначе був п’ятдесят фунтів ваги.

„О, ні!” промовила мати. „Ти знов брав наркотики! Ти знов сп’янів!”

Я повісив слухавку й хитаючися пішов до авта. Я не мав на меті ночувати у друга. Замість цього, я думав поїхати до пляжу. Їдучи автом, я знайшовся не на тому боці дороги — на головній автомобільній дорозі. Наближаючіся авта мало не вдарили мене як я переїхав розподільну смугу на дорогу, яка веде до пляжу. Я став автом на стоянці й заснув аж до наступного дня.

Це є тільки один випадок показуючий як алкоголізм майже зруйнував моє життя. ,Але що вживати наркотики має до діла з алкоголізмом?’ ви будете питати. Ну, в той час я сам не знав зв’язку між ними. Але я мав довідатись — у суворий спосіб.

По-перше, давайте розкажу вам трохи про себе: я почав вживати наркотики ще за юнацтва. Я крав транквілізатори — у мами завжди було багато тих наркотиків. Кілька років пізніше, один друг при роботі запропонував мені наркотик ,Секобарбітол’, дуже сильний заспокійливий засіб. Тепер я міг брати менше пілюль, щоб зазнати таке саме сп’яніння. О, мама й батько перестерігали мене про героїну і маріхуану. Але наркотики, яких я вживав не були дуже шкідливі — так я думав собі.

До року я вживав дуже багато наркотиків — тридцять пілюль на день.

Це не значить, що я завжди бажав бути сп’янілим.a Я мусив брати наркотики, щоб тільки діяти. Без наркотиків я відчував дуже нервовий й стурбований нестримно тремтячий.

Розбивши кілька автомашин і бувши заарештований, батьки відіслали мене до лікарні на перевиховання. Там мало-помалу з мене виводили отруту. Страждання важко описати. Я галюцинував, тремтів, і надмірно боявся. Наприклад, оскільки в моєї товаришки не було телефону а я не міг одержувати виклики, то в заздалегідь умовленому часі я викликав її по телофону — автоматі. Але я завжди побоювався, що її там не буде — дійсно дуже боявся.

Ну, після тижнів з трьох мене відпустили з лікарні, щоб починати життя по-новому. ,Мої клопоти уже закінчились’, я подумав собі. Дійсно, мої клопоти зовсім не закінчились.

Я знову почав упиватись. На моє здивовання, спершу я міг пити багато алкогольного напою й не п’янів. Але незабаром я чимраз більше та більше пригнічувався. На мне находила велика журба так, що я боявся їхати автом, а навіть говорити до людей. Мої руки тремтіли, мене охоплював холодний піт. Багато днів я приходив на роботу з великим трудом тремтячий й боячийся. Іншими днями я таки зовсім не приходив на роботу. Я став у замішанні й параноїком (манія переслідування) — фізично й розумово зруйнований. Зрештою, одного дня через телефон я покликав господаря роботи й сказав йому, що вже не можу приходити на роботу. „Ти знаєш, що за це ми мусимо звільнити тебе від роботи”, він перестеріг.

„Я знаю, але нічого не можу зробити про це. Здається, що я хворію психічно”. Я повісив слухавку й кілька, хвилин пізніше телефон задзвонив.

„Я не дбаю як”, сказав мій господар, „але зараз прийди до медичного закладу нашої компанії!”

Я й так зробив. Я пояснив лікарям, що колись брав багато снотворних препаратів і думаю що тепер я став нервовохворий.

„Фред, ти не є нервовохворий”, пояснив один лікар. „Ти є алкоголіком”.

„Але це ж неможливо”, я відповів. „За одну ніч, я випиваю тільки три або чотири пляшки пива”. „Це не кількість ти випиваєш, але як алкоголь впливає на тебе як на особу. Твоя проблема є у тому, що твоя фізіологія є дуже схильна до наркотиків. Ти мусиш навчитись як жити без будь-яких наркотиків — чи то алкоголь, чи пілюлі. Ти мусиш навчитись як бути щасливим без наркотиків”.

Потім він відослав мене до закладу для перевиховання хворих на кілька місяців. Там у закладі я багато навчився про алкоголізм. Наприклад, довідавшись, що я був алкоголіком, я тепер мусив уникати всі снотворні засоби. І це не робить різниці чи вони є в рідкому стані (алкоголь) чи в формі пілюль (як от транквілізатори). У закладі я теж навчився цінностей живлення, про вітаміни й як жити організованим, систематичним життям з самодисципліною.

Проте, дійсний ключ до мого видужання знаходився в словах лікаря, „Ти мусиш навчитись як бути щасливим без наркотиків”. Алкоголік є надто стурбована людина; він про все журиться. Але через моє дослідження Біблії я навчився як бути „щасливим без наркотиків”. О, я вже трохи знав про Біблію, але більше серйозним дослідженням я навчився про Бога Єгову, й розвинув з Ним споріднення так як батько з дитиною. Я тепер можу складати мою журбу на Нього так, що вже не журуся надмірно про життя. (Матвія 6:34) Я теж почав товаришувати з співхристиянами, які поводяться зі мною немов з членом їхньої власної родини. Я глибоко оцінюю їхню продовжуючу любов і допомогу.

Як звичайно, я знаю, що мушу цілком стримуватись від алкоголю й настрій-змінюючих наркотиків. Вже минуло кілька років. Я є дуже задоволений, щасливий. Я маю свого Бога, Єгову, мою родину й любих християнських братів та сестер. Чого ж більше хтось міг би бажати? — Внесок.

Її оповідання

Я була побутовою п’яницею. Так як пригадую собі, я з моїм чоловіком дуже рідко коли мали алкогольні напої в нашому домі, хіба на спеціальних оказіях. Але я тоді не розуміла, що продовжуючи пити, моє тіло призвичаювалось до алкоголю й зрештою воно стане підлегле йому.

Мало-помалу моє пияцтво дуже змінило мою особистість. Я ставала агресивна й насильна. Я била дітей, дійсно думаючи, що така дисципліна була цілком оправдана. Пригадуючи собі це, я тепер можу бачити, що дійсно роздратовувалась на себе саму. Я стала параноїчна (рідка форма психічного захворювання) і підозріла. Увійшовши до кімнати, якщо я побачила двох людей розмовляючих, то була переконана, що вони про мене говорили через те що не любили мене. Мої діти старались заспокоювати мене, кажучи, „Мамо, ми любимо вас”. Але я була певна, що вони не любили мене.

Мені трудно оповісти страшну боротьбу, яка бушала в мені. Потім кожний раз, що я впивалась, то провинність та сором ставали нестерпні. Я переконувала себе, „вже ніколи більше не буду впиватись”. Але я таки впивалась — знову й знову.

Довірливі та шановні друзі давали мені пораду, щоб я помірно пила. Я старалась як могла контролювати своє пиття. Я навіть вибралась до інакшого місця думаючи, що це допоможе мені. Я була певна, що змінити алкогольний напій була відповідь до моєї проблеми. Отже, я почала пити вино. Однак, немає ніякої різниці, що я пила, то таки не могла зменшити або контролювати своє пияцтво.

Як роки минали, я продовжувала потаємно й більше пити. Як знаєте, я відповідно діяла під впливом алкоголю. Я ще могла ходити на роботу й доглядати родину та дім — поки мала алкоголь. Щоб заховувати його від моєї родини, то я стала майстром обману. Пляшки алкогольного напою в шафі у загальній кімнаті були фальшиві. Діти з чоловіком виливали мій напій або розбавляли його водою. Але я ховала пляшки по інших місцях. По суті, одного разу, по різних місцях нашого дому, я заховала 25 пляшок — у ванній кімнаті, в гаражі, автомашині, в стінній шафі для білизни, у сумочці й по шухлядах.

Я вже не могла спати вночі. Алкоголь не присипляв мене. Отже, я пішла до лікаря й він приписав мені насонний препарат. (Я нічого не казала йому про моє пияцтво.) Кожної ночі, щоб заснути я брала препарати з алкоголем.

На протязі всього цього, родина не могла переконати мене, що я була алкоголічкою. „Дивіться на мене!” Я обороняла себе. „Я не є якась нероба! Я виховала вас тоді як ходила на роботу. Як же вам і подумати, що я є така дуже погана людина?”

Але, одної ночі мені не вистачило алкогольного напою. На протязі років з вісім я покладалась на нього, разом з насонними препаратами, щоб засипляти. Це доказалось бути одна з найбільш жахливих ночей цілого мого життя. Я галюцинувала й мені причувались дивні звуки. Я уявляла собі, дійсно переконалась, що хтось уб’є мене. Як ніч минала, то зі мною погіршалось. Я була певна, що помру до ранку.

Проте, наступного ранку, я швидко пішла до магазину де продаються алкогольні напої. І коли проковтнула той напій, то зараз відчула зміну. Раптово я знов відчувала контроль. Але пізніше того самого дня я цілком втратила самовладання. Я дуже била свою дочку. Саме тоді, я зрозуміла, що потребувала професійної допомоги й згодилась піти до закладу для перевиховання алкоголіків. О, я ще не вірила, що алкоголь був причиною моєї проблеми! Я була переконана, що божеволіла й тому мусила пити алкогольний напій.

„Чи ти п’єш алкогольний напій?” запитав радник у закладі.

„Так, але не багато”, я відповіла оборонно. Потім він показав мені таблицю на якій були списані різні симптоми алкоголізму й попросив мене, щоб я зазначила ті, які стосувались до мене. Не закінчивши позначати всі ті симптоми, я почала думати, ,Може бути, що я дійсно є алкоголічкою’. Я настрашилась.

Протягом мого тримісячного перебування в тому закладі, я багато навчилась про алкоголізм і як він впливав на мене як на особу, як він змінив мене. Як я зустрічалась з іншими перевихованими алкоголіками й слухала їх, то взнала, що вони були такі самі як я.

Проте, моя продовжуюча програма видужання включає щось інше, яке дуже допомогло мені. По суті, в листі про мене, заклад перевиховання сказав: „Її релігія зрівноважувала програму видужання”. От бачите, як свідок Єгови, то кожного тижня я є присутня на зібраннях де навчаюсь як пристосовувати біблійні принципи. Зібрання допомогли мені бути щасливою без пиття. І моє щастя збільшується як я розказую іншим людям про чудові правди, яких сама навчилась з Писань.

Як я приближилась до Бога Єгови, то сперших рук зазнала правдивість Филип’ян 4:6, 7: „Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою і проханням з подякою. І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки в Христі Ісусі”. Так, „мир Божий, що вищий від усякого розуму” дає мені змогу удосконалювати моє видужання З ДНЯ НА ДЕНЬ.— Внесок.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 10]

“Без наркотиків я відчував себе дуже нервовим і стурбованим”

[Вставка на сторінці 10]

“Ти мусиш навчитись як жити цілком без наркотиків”, пояснив лікар

[Вставка на сторінці 12]

“Я переконувала себе, ,вже ніколи більше не буду впиватися’. Але я таки впивалась — знову й знову!”