Я шукав, і знайшов

— Так як розказує Вільям Роддіс

Він воював у в’єтнамі й одурманювався наркотиками, щоб полегшувати воєнний жах. Випадок цілковито спаралізував його ноги й руки, і він почав брати ще більше наркотиків, щоб полегшити травму (нервове потрясіння) життя в кріслі на колесах. Він успадкував трохи грошей, якими придбав собі друзів, які не були дійсними друзями. Він шукав правди в філософах і інтелігенції, але знайшов тільки порожні базікання. Тільки коли почав шукати з правильного джерела, то аж тоді знайшов те за чим шукав.

МОЄ життя почало розпадатись, коли мені було 14 років. Батьки розлучились. Те що я припускав бути стійким та нормальним уже загубило свою стійкість та нормальність. Мене возили то до батька у Вісконсіні, то до матері в Арізоні. Коли мені ще не було 20 років, я не хотів мати нічого до діла з таким розбитим життям. Отже, у 1967-му році записався до армії.

Мене вислали до В’єтнаму, і призначили на артилериста нападаючої вертолітної команди. Потім я вернувся й експериментував над літаками до армії. Я дуже бажав бути пілотом і літати понад ненаселені місцевості Аляски. Але ці плани дуже раптово змінились. У 1969 році, під час відпустки в Панама Сіті, Флоріді, я побіг понад берег, кинувся в воду й вдарився головою об мілину. З тієї хвилини мені спаралізувало ноги й руки. Вісім місяців пізніше я вийшов з лікарні в Лонг Біч, Каліфорнії, і почав життя в кріслі на колесах.

Я знайшов собі апартамент у Лонг Біч, випадково попався в дружбу з огидними колегами й став оперувати з ними магазин на вулиці Сонсет. У нашому магазині продавались сайкідельні афіші (приладдя стосуючісь наркотикам), люльки для куріння гашишу, предмети для куріння наркотиків, чорні світила а також інші, які вживаються у наркоманії. Щоб полегшити свою боротьбу з життям у кріслі на колесах, я звернувся до наркотиків — маріхуану, кокаїну, гашишу, мескеліни та інших. Я вже брав наркотики в В’єтнамі, щоб уникнути страхіття. Тепер я брав їх, щоб боротись з життям у кріслі на колесах.

З моїми так званими друзями, я впрошував людей підписувати петицію, щоб узаконити маріхуану, і ми, разом з іншими, постарались, щоб над цим питанням голосували в Каліфорнії. Ми видавали таємну газету, Лонг Біч вільну пресу.

Таке то було моє життя спочатку 70-их років. Також протягом тих років мені трапились три події. Одна зовсім змінила моє життя.

Перша: Я успадкував близько тричверті мільйона доларів. Разом з спадком знайшлось багато нових друзів, приваблені грішми й наркотиком, яких я тепер міг купувати. З іншими вкладниками, я купив ресторан і кілька крамниць у яких продавалось вино. Мені не пощастило й зрештою крамарство провалилось. Як гроші зникали, то так само й друзі. Я став не довіряти людям і не розвивав близьких споріднень. Я замкнувся в собі, і почав читати твори Ніцше та інших філософів, і товаришував з інтелігенцією університету Каліфорнії в Санта-Барбара.

Я шукав правди. У той час я не знав цього, але мені мала сповнитись Ісусова обіцянка: „Просіть,— і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і відчинять вам”.— Луки 11:9.

Друге: Мені стало відомо, що наркотик руйнував моє тіло. Кокаїн робив мене дуже неголодним. Коли б я не їв, то дуже марнів би й в цьому стані, мені являлись пролежені (виразки на шкірній поверхні). Я знав, що мусив покинути наркотик — але це легше сказати, ніж зробити!

Третє: Мене почали відвідувати Свідки Єгови. Я мешкав у першорядній околиці Лос-Анджелеса, Володіння Палос Вердес. У нашій гарній околиці законом забороняли клопотання продавцями тощо. Отже, коли прийшли Свідки Єгови, я повідомив поліцію.

Поліція сказала мені, що Свідки „мали конституційне право проповідувати від дому до дому”. „По суті, вони виграли це право в Верховному Суді Сполучених Штатів”.

Це зробило на мене враження. Я почав читати їхні журнали Вартову Башту й Пробудись! Потім, один з них не тільки лишив мені журнали — він почав зі мною дискусію. Ну, я знаю як з ним обійтись! Він був двірник, чорний, а я недавно тому прочитав книжку про біблійне пророцтво. Я вже багато знав про Біблію! Більше знав ніж було потрібно для дискусії з цим чоловіком!

Ну, так як сталось, я не знав дуже багато. Він усе доказував мені з Біблії, а я завжди дуже шанував Біблію. Те, що цей чоловік показував мені з Божого Слова дуже зацікавило мене! Дискусії довели до студіювання книжки Правда, яка веде до вічного життя.

„Ми можемо говорити, але я ніколи не стану Свідком Єгови”, я спочатку перестеріг його. Це не турбувало того Свідка. Він уже багато разів чув це.

Перших три розділи не цікавили мене, але четвертий, „Чому ми старіємося і вмираємо”, зацікавив мене. Наступний розділ „Де є мертві” дуже захопив мою увагу. Вже зрозумів. Я втягався в філософію й в те, що людина вчить про правду. Я шукав відповідей до запитань: Хто ж ми є? Чому ж ми є тут? Куди ми йдемо? Хто є Бог?

Коли філософи дискутують про те останнє запитання, то відразу починають укладати свої власні теорії. Не приймаючи Божого Слова, як джерело інформації, їхня бесіда обертається в прогулянку в даремності. Я завжди вірив у Бога, але хто Він був — я не знав. Я не мав близького споріднення з Ним. Як же мені мати таке споріднення? Я нічого не знав про Нього.

Отже, коли Свідок почав студіювати зі мною розділ „Де є мертві?” я дуже зацікавився. Хто ж може сказати де є мертві? Жодна людина, жоден філософ не може сказати. Їхні здогади — порожні. Але тепер, я вже одержував відповіді з Божого Слова.

Потім ми почали обговорювати правду: Що це є правда? Чи правда завжди погоджується сама з собою? Я довідався, що Сатана є богом цього теперішнього світу, і тоді зрозумів чому в світі є таке велике замішання. Раптом мені стало ясно. Минула історія і теперішні обставини стали зрозумілі, коли я навчився про організацію Сатани й Боже обітоване Царство під Христом, що через нього незабаром на землі буде виконуватись Божа воля. Саме так як я молився в Господній Молитві! Правда стала дійсною. Ісус прийшов свідкувати правду. Що це є правда? Говорячи до Бога в молитві, Ісус сказав: „Твоє Слово — то правда”. (Івана 17:17) Тоді „луска” відпала з моїх очей!

З того часу новознайдена біблійна правда стала пробним каменем на перегляд усього іншого. На якийсь час я ходив до П’ятидесятників. Мене привабила їхня дружність. Їхня була хвилююча релігія. Але тепер я пригадую собі, як вони казали мені, „Вино це Дияволове знаряддя!” З Біблії я навчився, що це не була правда, тому що Ісусове перше чудо було перемінення води на вино.

Я пішов до єпископального священика із запитаннями про Об’явлення. „Протягом двох років я досліджував книгу Об’явлення в теологічній школі”, він сказав. „Її неможливо зрозуміти, отже не турбуйтесь нею. Візьміться до політики. Поліпшіть світ”.

Я знову пригадав собі те, що Біблія говорить: „Не любіть світу, ані того, що в світі”. „Ввесь світ лежить у силі лукавого”. „Дружба зо світом — то ворожнеча супроти Бога”.— 1 Івана 2:15; 5:19, НС; Якова 4:4.

Треба згадати, що в мене була психологічна проблема, яку я мусив перемогти. Турбуючись тільки про себе, я не любив того, що чорний двірник приходив до мого дому й навчав мене так багато з Біблії. Цей чоловік сам відчув мою проблему й розв’язав її. Одного вечора, він прийшов з іншим Свідком і сказав:

„Знаєте, ми ще багато не знаємо про Біблію. Ще є багато чого мусимо навчитись. Ми мусимо приготовлятись для наших зібрань. Якщо ви погодитесь, ми теж будемо тут студіювати”.

Отже, вони посідали в вітальні й приготовлялись для зборової студії книжки в вівторок ввечором, а я приготовлявся до студії в книжці Правда. Тепер я почував себе так як удома. Мій егоїзм заспокоївся. Ми всі були студентами. Вони теж мусили студіювати!

І це довело до щось іншого. Я зацікавився їхнім зібранням, яке відбувалось у вівторок. Я почав приходити на те зібрання. Потім я пішов на їхнє недільне зібрання, а потім на зібрання в четвер ввечері на якому Свідки привчались до проповідування. Незабаром я сам ходив проповідувати від дому до дому.

Те що зробило цю релігію зовсім інакшою від якої-небудь іншої було проповідування від дому до дому. Я відчував, що це було важливим для мене особисто проповідувати, незважаючи на моє каліцтво. Таж, у нашому теперішньому недосконалому стані, ми всі каліки. Дехто з нас є більшою калікою від інших. Отже, я ходив на службу в кріслі на колесах. У більшості домів я не міг досягнути електродзвінка, отже носив з собою довгий патичок, щоб натискати ним кнопку.

Часто я працював із старим Свідком у зборі, який теж був калікою. Його вдарив параліч, і він не бачив добре, був трохи глухуватим, але вже майже 40 років ходить проповідувати. Часто ми проповідували разом. Він возив мене в кріслі, а я керував його машиною, був йому за очі й вуха. Здавалось я був одною половиною, а він другою, і разом ми становили цілого Свідка!

Тепер я вже завершив свій третій намір — і ще більше. Те що було легше сказати, ніж зробити вже зроблене: Щоб стати Свідком, я перестав брати наркотики. До цього додалось ще одно благословення: Не вживаючи наркотиків, моє здоров’я поліпшилось, і сила так відновилась, що я міг ходити на милицях!

Десь тепер я забажав одружитись, отже заручився. Петсі була піонеркою — повночасна проповідниця — у зборі. Коли ми сходились проповідувати, я часто працював з нею. Зрештою ми одружились і піонерували разом.

Я зробив дуже скорий прогрес відтоді, коли Свідки вперше відвідали мене. У січні 1974 року я почав дискусії з Свідками. У лютому я почав студіювати з ними. У травні перший раз пішов проповідувати. У червні закінчив студіювати книжку Правда. У липні пішов на мою першу районну конвенцію Свідків Єгови. У серпні охрестився. У вересні заручився. В грудні одружився. У січні 1975 року почав піонерувати. Тих 13 місяців були дуже зайняті!

У 1977 році я з дружиною й дочкою, Долорес вибрались до північної Каліфорнії, до Калістоги, в якій то місцевості росте багато винограду. Я купив 35 акрів лісистих пагорків — між якими була мала рівнина з 3-ма акрами винограду. Я почав робити вино, згодом зареєструвався й почав продавати вино комерційно. Спираючись на маленький візочок, я міг працювати в винограднику, а потім на милицях у винному заводі. Я можу доглянути потрібної роботи незважаючи на моє каліцтво.

Тепер, у 1985 році, я продаю це майно й винне крамарство й ми переселяємось у тій самій місцевості. Я роблю це тому, щоб з дружиною мали більше часу свідкувати людям про Боже Царство. Ми маємо надію, що через незаслужену ласку Єгови ми доживемо побачити сповнення на Райській Землі обітовання Єгови справити „гостину з страв ситих, гостину із вин молодих, із шпікового товщу, із очищених вин молодих. І Він на горі цій понищить заслону, заслону над усіма народами, та покриття, що розтягнене над усіма людьми. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь [Єгова, НС] Бог із обличчя усякого”.— Ісаї 25:6—8.

Я дуже тішуся, що не покинув шукати, бо знайшов правду і велике задоволення.

[Вставка на сторінці 18]

Як гроші зникали, то так само друзі

[Вставка на сторінці 18]

Коли прийшли Свідки Єгови, я покликав поліцію

[Вставка на сторінці 19]

Ми можемо говорити, але я ніколи не стану Свідком Єгови

[Вставка на сторінці 20]

У більшості домів я не міг досягнути електродзвінка, отже носив з собою довгий патичок, щоб натискати ним кнопку