Як це сталось?

„ЯК ЦЕ сталось, що такий варварський режим, як нацистський третій рейх здобув владу в одній з найбільш економічно розвинених і культурно досвідчених країн світу?” Історик Й. Ноакс, пишучи в журналі Сьогоднішня історія, запитав це саме думку-викликаюче запитання. Трохи історичної інформації допоможе нам відповісти на те запитання.

Адольф Гітлер не був засновником нацистської партії. У 1919 році Антон Дрекслер, слюсар у Мюнхені, заснував Дойтче Арбейтерпартей (Робітнича партія в Німеччині). Рік пізніше назву партії було змінено на Націоналсоціалістіше Дойтче Арбайтерпартай (Націонал-Соціалістська робітнича партія в Німеччині), яку Гітлер став очолювати в 1921 році. Дрекслер пізніше порвав стосунки з тією партією, не мігши погодитись з Гітлером. Слово „нацизм” походить з першого слова назви тієї партії.

У 1923 році Гітлерові не вдалось здійснити фашистський переворот і його було у’вязнено. Протягом того часу він написав свою книжку Майн Кампф (Моя боротьба). У тій книжці він описав головні мети й політику партії, оголосивши її всевишнім наміром бути „націоналізація народу”. Для того, щоб добитись цієї мети, Гітлер заявив, що „жодна суспільна пожертва не є завелика”. Держава мусить доказатись бути „оборонцем тисячолітньої майбутності”, він писав.

Спочатку до Гітлера та його партії не ставились серйозно. Через його пишномовність німецький письменник Курт Тухольський сказав у той час: „Ця людина не існує; вона тільки галасує”. Немає сумніву, що Тухольський висловив думку багатьох людей. Але та людина існувала, і, згодом, мала створити щось більше ніж тільки галас.

Фактори нацистського загарбання

Зазнавши поразки в першій світовій війні, німці дуже розчарувались. Вони вірили, що великі каральні заходи накладені на них Версальським мирним договором були надто тяжкі й несправедливі. Їм бракувало сильного політичного керівництва. З тижня в тиждень економічний стан погіршувався. Через глобальну депресію виникло велике безробіття. Радощі життя придушувала обстановка розпачі й почуття ненадійності.

Добре планованою пропагандою, нацистський рух успішно зворушив народ у охоче знаряддя виконати свої політичні мети. Люди дуже полюбили його претензійні обіцянки про майбутність. Вони боялись комунізму і нацизм використовував цей страх, щоб поширювати свої власні мети. Це збудило пруський мілітаризм. Партія давала підростаючому поколінню спонуку, авантюру й товариські стосунки, міцно втягаючи їх у відродження могутнішої німецької нації.

Тільки шість років після того як Гітлер прийшов до влади, він виступив з промовою 28 квітня 1939 року й говорив людям про свої успіхи. Між цими успіхами було відновлення правопорядку, збільшення продукції, покінчення з безробіттям, і відкинення обмежень Версальського мирного договору. Тоді він додав: „Області, яких ми загубили в 1919 році я вже віддав рейхові... Я відновив тисячолітню історичну єдність німецького народу й... досяг цієї мети без пролиття крові, не підкоряючи свого народу або якого-небудь іншого воєнному стражданню”.

Себастьєн Гаффнер, у своїй книжці Анмеркунген цу Гітлер (Зауваження про Гітлера) пояснює, що для німецького народу „Гітлер був чудова людина — ,послана Богом’”. Таким то чином через Гітлерові успіхи, разом з хитрою пропагандою, нацистська партія так запанувала над народом, що цей рух почав набирати ледве помітних релігійних відтінків. Підтримувати мети партії незабаром стало „святим” обов’язком.

Це допомагає нам краще зрозуміти те, що Вільям Л. Шірер написав у своїй книжці Роки страхіття: „Шаленство народу ще більше чарувало мене від того, коли я вперше побачив диктатора... Коли він виступив на балкон і махнув рукою до людей, то народ став несамовитий. Кілька жінок знепритомніли. Декотрих, чоловіків, а також жінок, натовп потоптав на смерть, стараючись ближче придивитись на їхнього месію. Бо таким то він здавався для них бути”.

[Вставка на сторінці 5]

Нацисти зворушили народ у охоче знаряддя

[Ілюстрація на сторінці 5]

Для багатьох, Гітлер був „посланий Богом”, каже німецький письменник