Вихваляють мир, однак прославляють війну
Які ж є наслідки цього?
ЦЕ СТАЛОСЬ у грудні 1914 року. В Європі шаленіла перша світова війна. По обох сторонах нейтральної зони, вояки в окопах дивились одні на одних. Але, 25 грудня на різдвяні свята, сталось щось дивовижного.
Книжка Війна в окопах поміщає малюнок ворожих бійців, спілкуючись по-дружньому, з цим заголовком: „Британські й німецькі вояки братаються на різдвяні свята, 1914 року”. Письменник статті, Алан Ллойд, каже, що вояки „дійсно зустрілись у нейтральній зоні, щоб обмінюватись сувенірами.
„,Це було неначе перерва між раундами кулачного бою’, сказав учасник. ..,Вояки розмовляли одні з одними, сміялись і шукали сувенірів’”.
Чому ж така перерва в війні? Тому що цих британських і німецьких вояків навчили, що Христос, Князь миру, народився 25 грудня. І чи ж ангели не співали під час Його народження, „На землі мир між людьми доброї волі”? (Луки 2:14, НС) Якщо так, то певно, для так званих послідовників Христа вбивати одні одних у день Його народження немає рації!
Однак, не всі схвалювали мир під час різдва. „Як настало друге різдво, то на західному фронті”, пояснює Ллойд, „вояки братались у нейтральній зоні, незважаючи на накази, щоб не робити цього. Принаймні двох офіцерів віддали на військовий суд”.
Позиція церков
Що церкви думали про те, що їхні члени йшли на війну воювати проти співвіруючих інших країн? На різдвяний день священики як папуга повторювали звістку про мир, яку ангели звістили під час Христового народження, і прославляли Ісуса бути Князем миру. (Ісаї 9:6) Однак, вони не противились, коли їхні члени вбивали осіб тієї самої релігії в протилежних окопах, будь то різдвяного чи якого-небудь іншого дня!
Церковний історик, Роланд Г. Бейнтон, говорить про становище, коли Сполучені Штати Америки вступили в першу світову війну: „Американські священики всіх релігій ще ніколи так не з’єднувались одні з одними або не погоджувались з державою. Це була свята війна. Ісуса одягнули в мундир захисного кольору й намалювали Його наводячого гармату. Німці були гунни (варвари). Убивати їх значило очищати землю з потвор”.— Християнські відношення до війни й миру, сторінки 209, 210.
Так, церкви лицемірно запевняли мир тільки по словах. Але, в той самий час з своїх казальниць священики вербували новобранців до війни. Британський бригадний генерал, Френк П. Кроз’єр, сказав про ситуацію в першій світовій війні: „Християнські церкви є щонайкращі творці хтивості до кровопролиття, і ми вільно використовуємо їх”.
Лицемірну позицію церков признав померлий протестантський священик, Гаррі Емерсон Фоздик. Він признав: „В історії нашого західного світу відбувалась одна війна за другою. Ми виховували чоловіків для війни, привчали їх воювати; ми прославляли війну; ми зробили вояків своїми героями, навіть по наших церквах ми вивішували бойові прапори... Одним духом ми прославляли Князя миру а другим війну”.
Становище не змінилось у другій світовій війні. Просимо прочитати статтю в часописі Нью-Йоркський час, перекладена й передрукована на цій сторінці, вибрана з номера надрукованого першого місяця війни. Стаття підтверджує те, що Фрідріх Гер, римсько-католицький професор історії Віденського університету, пізніше признав у своїй книжці Божа перша любов:
„У холодних фактах німецької історії, хрест і свастика все більше й більше зближувались, аж поки свастика не проголосила звістку перемоги з башт німецьких кафедральних соборів, свастики-прапори появлялись навколо вівтарів, і католицькі та протестантські теологи, пастори, священики й державні діячі привітували союз з Гітлером”.— Ст. 247.
Наслідки
Наслідком того, що церкви так сердечно допомагали своїм державам у війні, то мільйони людей по нехристиянських країнах уважають Християнство бути релігією, яка підпалює війну, і тому не хочуть мати нічого до діла з ним. Що на цей погляд є підстава бачимо, не тільки з того, що церкви підтримували минулі війни, але також з їхнього теперішнього відношення до війни. Журнал Християнське століття каже:
„Двадцятилітнє дослідження відношень людей до війни виявляє, що християни Сполучених Штатів Америки, Канади і Західної Німеччини більше схвалюють війну ніж нехристияни... Згідно з опитом, то ті християни цих країн, які заявляють себе бути точними послідовниками своєї релігії, більше схвалюють війну ніж ті з більш вільнодумного відношення”.— 31 грудня 1980 р., сторінка 1289.
Як ви думаєте позиція церков щодо війни вплинула навіть на людей так званих християнських націй? Ріо М. Крістенсон, професор політичної науки, обговорював цю справу в журналі Християнське століття. „З одного боку християни вірять у лагідного Спасителя, тоді як з другого, палко підтримують релігійні або націоналістичні війни”, він написав, „і це дуже пошкодило вірі й поширило зухвале ставлення до релігії, яке вже поширювалось між мислячими людьми протягом століть”.— 25 травня 1983 р.
Таке зухвале ставлення до релігії іноді виражається дуже ефективним способом. Наприклад, минулого року коли солдат морської піхоти відмовився піти до Лівану, тому що був мусульманської віри й не хотів убивати мусульман, то журналіст Майк Ройко говорив дещо осудливо про нього. Він писав, що такий солдат „старався розладнити стародавні правила й традиції відносно війни”, тому що християни „ніколи не відчували докорів сумління, коли воювали проти інших християн”. Він додав: „Коли б християни гидували війну, то гарячкові війни в Європі ніколи не були б воювались”.
Звертаючи увагу на історичні факти, Ройко продовжує: „Німеччина є повна християн різних релігій. Але час від часу відчуває потребу самовільно нападати на Францію, Польщу та на інші християнські держави. Франція, у розквіті Наполеонської ери, не вагалась винищувати християн усіх інших європейських націй.
„Скоріше всього, віра деколи допомагала заворушувати їх, хоч це сумнівно, що Христос мав на думці, щоб Його звістка вживалась у цей спосіб... Коли б усі люди думали так як той солдат морської піхоти, то перша й друга світова війни в яких щонайбільше християн убивали одні одних, ніколи не були б відбулись...
„В дійсності”, Ройко додав глузливо, „є користі виступати війною проти людей тієї самої віри. По-перше, якщо вас візьмуть у полон і ви помрете, то вас поховають по-християнськи, а це краще ніж щоб вас тільки викинули із залишками. І на релігійні свята, сторожа може змилосердитись над вами й буде менше копати вас”.
Немає сумніву, що в цьому коментарі є уїдлива насмішка, але чи можете заперечити, що це правда? Чи ви не погоджуєтесь, що церкви заслужили такого глузування через те, що лицемірно заявляють себе бути представниками Князя миру, Ісуса Христа?
,Але в цьому сучасному світі неможливо додержувати Христового навчання’, священики можливо будуть сперечатись. Однак, говорячи про таке заперечення, професор Крістенсон писав у вищезгаданій статті: „Я не вірю, що це правильно застосовувати те, що ми знаємо про Ісусове навчання й Його приклад до війни — а особливо до сучасної війни.
„Чи хтось може серйозно уявити собі, щоб Ісус кидав ручні гранати на Своїх ворогів, стріляв з кулемета, кидав вогнемети, скидав ядерні бомби або запускав міжконтинентальні балістичні ракети, які вбиватимуть або покалічать тисячі матерів і дітей? Це запитання таке безглузде, що на нього навіть не слід відповідати. Якщо Ісус не міг би робити цього й бути вірним Своїм характерним рисам, то як же нам робити це й бути вірними Йому?”
Коли чесно вдумаєтесь у такі запитання, то легко зрозуміти чому релігійний редактор Торонтонського стар писав про недавнього різдвяного вечора: „Не бачити, що теперішня, зовсім божевільна підготованість ядерної зброї Сполученими Штатами Америки й Радянським Союзом є найогиднішим блюзнірством проти Христа й людства, висміює різдво”.
У той же самий час, необхідно признати, що проблеми які тиснуть світ є дуже складні. Чи це значить, що правдивий мир ніколи не здійсниться на землі? Чи сповнення проголошення ангелами ,мир на землі’ є тільки мрією? Або чи є якась основа вірити, що люди всіх рас і національностей колись будуть жити разом у мирі, і що вже ніколи більше не будуть переживати страхіття війни?
[Рамка на сторінці 5]
Уривок перекладений з часопису НЬЮ-ЙОРКСЬКИЙ ЧАС
з понеділка 25 вересня 1939 року
ЦЕРКВИ ГУРТУЮТЬ НІМЕЦЬКИХ ВОЯКІВ
Протестанти й католики закликають до перемоги рейхстагу й справедливого миру
Радіограма до часопису НЬЮ-ЙОРКСЬКИЙ ЧАС.
ФРАНКФУРТ АМ МАЙН, Німеччина, 24 вересня. Періодичні видання німецьких Протестантських і Католицьких церков тепер друкують багато умовляльних статей пояснюючи в них обов’язки вояків, які воюють на захист їхньої країни й переконують німецьких солдатів воювати в дусі святого Михаїла за німецькою перемогою й справедливим миром.
На малюнках на першій сторінці католицьких газет показують архангела, розмахуючого бойовим мечем і проколюючого драгона святим списом.
По католицьких парафіях Західної й Південної Німеччини, священики яких очолюють архієпископ і єпископи, активно допомагають біженцям вивезені з районів західного фронту. Багато монастирів були перемінені на лікарні й монахи та черниці працюють під керівництвом Червоного Хреста.
Католицькі єпископи в Німеччині видали пастушачого листа в якому було сказано:
„У цій рішучій годині ми умовляємо наших католицьких вояків сповнити свій обов’язок згідно з вимогою фюрера й бути готовими пожертвувати всю свою індивідуальність.
„Ми закликаємо вірних з’єднуватись палкими молитвами, щоб божественне провидіння Всемогутнього Бога керувало цією війною й довело до блаженного успіху та миру для нашої батьківщини й нації”.
У додатку кожен єпископ видав спеціальну звістку своїй єпархії, включаючи єпископа Руттенберга в Вюртемберзі, якого минулого року були вигнали з єпархії через те, що він відмовився голосувати в націонал-соціалістських виборах.
Кардинал архієпископ Бертрам, голова німецького єпископального збору, видав подібну патріотичну звістку своєму стадові, намовляючи, щоб усі „були бадьорі серцем, всі ви, які покладаєтесь на Всемогутнього Бога”.
[Ілюстрація на сторінці 4]
Священики вихваляють Князя миру, однак благословляють війну.
[Відомості про джерело]
Ель комерсіо, Кіто, Еквадор.
[Ілюстрації на сторінці 6]
„Якщо Ісус не міг би робити цього й бути вірним Своїм характерним рисам, то як же нам робити це й бути вірними Йому?”
[Відомості про джерело]
Фото СШ армії.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
Фото СШ армії.