Від наших читачів — „Коли хтось, кого ви любите, помирає”
У ПРОБУДИСЬ! 8 січня 1986 року (укр. мовою) було надруковано серію чотирьох статей „Коли хтось, кого ви любите, помирає”. Багато наших читачів писали до нас листи в яких висловлювали своє оцінювання цієї інформації. Унизу подаємо декотрі їхні вислови.
„Дуже вдячна вам за те, що ви показали мені, що я нормальна”
Більшість людей висказували вдячність у своїх листах за те, що довідались, що такі почуття були нормальні. Вони писали:
„Наш син Марк помер у нещасному випадку минулого червня. Словами неможливо виявити почуття матері. Він був моїм другом, як також сином. Стаття в Пробудись! допомогла мені зрозуміти, що мої почуття були нормальні”.
— А. Д., Небраска
„Кілька тижнів по виданні цієї статті помер мій батько. Я не знав причини на всі мої почуття, або як поводитись з ними. Тоді, прочитавши ці статті я взнав, що це було нормально так почуватись. Коли я починаю сумувати, то знову і знову перечитую статті в Пробудись! Це потішає мене, і я можу подолувати свої почуття”.
— Д. Р., Пенсільванія
„Мій чоловік помер у жовтні 1983 року. Я винуватила себе за декотрі мої почуття. Тепер я оцінюю, хоч не гордуюсь такими почуттями, що вони зовсім нормальні. Дуже вдячна вам за цю потішаючу інформацію”.
— Л. Б., Небраска
Одна жінка, якої 15-ти літній син помер кілька років тому, висловила свої почуття так: „Дуже вдячна вам за те, що ви допомогли мені взнати, що я нормальна”.
— Л. А., Конектікут
Додаткові розуміння
У декотрих листах поміщались додаткові розуміння почуттів і потреби позбавлених улюбленого.
„Протягом чотирьох років мого вдівства, я не чула, щоб хтось згадував вдовиць у молитві. Повірте мені, я тепер завжди молюся про вдовиць і всіх тих, які загубили улюбленого через смерть, бо це досвід, який доводить до цілковитої розпачі”.
— Л. Б., Каліфорнія
„У березні помер мій син, Давид, від великої мозкової кровотечі. Лікар приписав мені таблетки, яких я брала три рази на день — і одну на спання. Я знаю, що він, співчуваючий мені, мав добрі наміри, але я тільки дивилась на годинника й чекала часу брати таблетку. Я почувала себе дуже жахливою, і зрештою висказала чоловікові свої почуття. Він порадив мене кинути ті таблетки в туалет. Статті в Пробудись! дуже допомогли мені та моїй родині. Прошу вас, у майбутньому номері, напишіть пересторогу про небезпеки таблеток, щоб ними применшувати напруженість і смуток”.
— І. С., Англія
„Те, що мені найбільше подобалось про ті статті було, що вони показали як поводитись з людьми й що слід або не слід робити. Багато братів і сестер у зборі уникали мене через мої негативні відношення. Це було трудно для мене, а також для них! Маю надію, що ці статті допоможуть їм дати мені допомогу”.
— Р. В., Британська Колумбія
„Почуття, яких я не хотіла відчувати”
Це звичайно для людини придушувати свій смуток, так як кілька читачів підтвердили в своїх листах.
„Хтось, кого я дуже любила, помер і я придушувала свої почуття смутку. Ваші статті допомогли мені виявити почуття, яких я вже 15 років придушувала після його смерті. Я не хотіла визнавати своїх почуттів, тому що це збуджує глибокий біль. Тепер я зрозуміла, що необхідно виявляти ці почуття явно в час смерті”.
— Р. М., Огайо
„Мій батько помер у жовтні 1984 року, і я не дала волі своїм почуттям аж поки не прочитала цей журнал. Протягом наступних двох ночей я молилась у ліжку до Єгови, і зовсім виплакалась. Мушу подякувати Єгові і ,вірному та мудрому рабові’ за полегшення. Дуже вдячна вам!”
— К. Б., Огайо
Очевидно декотрі читачі придушували смуток, відчуваючи, що це неправильно для християнина сумувати. Вони пишуть так:
„Перш ніж я прочитала статті в вашому журналі, то думала, що сумувати виявить брак віри в Божу обіцянку воскресіння. Я маю надію знову побачитись з моєю матір’ю, але ваші статті допомогли мені оцінити, що це правильно для християн сумувати”.
— Т. М., Канзас
„Знати, що це правильно сумувати дуже допомогло мені. Я непохитно вірю в воскресіння, і гадала, що це не було правильно сумувати перед людьми, думаючи, що спонукаю їх сумніватись моїй непохитній надії. Остання стаття допомогла мені зрозуміти, що наша надія не усуває біль, але допомагає нам зносити його”.
— С. Б., Нью-Джерсі
Ісус Христос Сам є гарним прикладом того, що це правильно для християн сумувати, Який, „плакав”, коли помер Його друг Лазар. І це всупереч тому, що Ісус незабаром мав воскресити Лазаря з мертвих! — Івана 11:33—44.
Інші можуть допомогти
Кілька читачів оцінювали пораду про те, як допомагати позбавленим улюбленого.
„Кілька тижнів тому батько мого близького друга помер, несподівано, раптово, вдома. Я написала до неї листа і запросила її відвідати мене. Я гадала, що буду почуватись ніяково, якщо вона говоритиме про свого батька. Кілька днів до відвідин я одержала Пробудись! поштою в якому була стаття ,Як інші можуть допомогти’. Я кілька разів перечитала ту статтю! Я послухалась тієї поради як найкраще могла. Ми поговорили собі без напруги про її батька й те, що ми пам’ятали про нього. Ми навіть сміялись. Дуже вдячна вам за ці вчасні статті”.
— К. Е., Індіана
Позбавлені улюбленого оцінюють, коли хтось робить перший крок, так як бачимо в цьому зворушливому листі від читача, якій чоловік помер.
„Багато казали мені, ,Якщо можу помогти вам у чомусь, то дайте мені знати’. Але одна християнська сестра не питала. Вона пішла до спальні, стягнула простирало й попрала його. Інша взяла відро води, приладдя для чищення й вичистила блювотину з килима. Це були правдиві друзі, і я ніколи не забуду їх. Кілька тижнів пізніше, один із старших прийшов у робочому одязі з інструментами і сказав, ,Я знаю, що в домі завжди треба щось ремонтувати. Що вам попсувалось?’ Як я дорожу того чоловіка за те, що він поремонтував двері висячі на одній завісі, а також електричний пристрій!”
— Е. Л., Пуерто-Ріко
Що батьки відчувають
Справді, одна з найбільших втрат є смерть дитини. Декотрі читачі підтвердили які спустошливі ці почуття можуть бути.
„Я є дуже вдячна вам за журнал Пробудись! 8 січня. Він дуже потішив мене. Бачите, 19 квітня я взнала, що моє ненароджене немовлятко померло. Це був великий шок. Саме тепер я ще чекаю пологів і народити своє немовлятко. Принаймні я знаю, що мої почуття були нормальні, завдяки організації Єгови”.
— Й. Г., Віргінія
„Шість років тому померла моя друга дитина сім тижнів віку; вона народилась з багатьма вадами. Ті статті дуже точно виявили мої почуття й допомогли мені зрозуміти, що інші люди дійсно розуміють те, що я переживала. Я дуже вдячна вам за те, що ви так гарно висловили мої почуття, яких я відчувала, але не знала як висловити”.
— М. С., Нью-Йорк
„Спеціально хочу подякувати вам за статтю ,Коли хтось, кого ви любите, помирає’. 28 вересня 1984 року автомашина вдарила й вбила мого сина Рікі. Йому було тільки п’ять років. Чотири тижні після аварії, я почала студіювати Біблію із Свідками Єгови. Студіювання допомогло мені пережити цей дуже тяжкий час. Кожного дня я думаю про Рікі, і деколи сідаю та плачу, тому що дуже скучаю за ним. Але тепер, через любляче керівництво від Бога Єгови, і тому що точно вже зрозуміла Біблію, я маю надію, що колись знову побачусь з Рікі. Я радила б кого-небудь, які загубили улюбленого, ,Покличте Свідка Єгови і нехай він допоможе вам зносити вашу втрату’”.
— Ф. П., Міннесота
Ясно, смерть улюбленої особи є одна з найбільших трагедій життя. Саме собою тільки знати, що ваші почуття є нормальні може дуже заспокоювати. Крім того висказувати, а не придушувати, ваші почуття теж полегшує біль. І, так як було показано в вищецитованому листі, ви можете дуже потішитись біблійною надією, що „приходить час, коли всі в пам’ятних гробах почують [Ісусів] голос і повиходять”.— Івана 5:28, 29, НС.
[Рамка на сторінці 20]
Ракодослідне товариство знаходить Пробудись! помічним
У відповідь на серію статей в Пробудись! „Коли хтось, кого ви любите, помирає”, ми одержали наступного листа від директора програми для дослідження раку.
„Канцер-спілка це розпорядок у якому добровольці допомагають хворюючим на рак і їхнім родинам. Часто до нас телефонують люди, які сумують через смерть улюбленого, а ми посилаємо їм літературу про смуток, також звертаємо їх до кіл потішання й таким чином стараємось допомогти таким людям.
„У Пробудись! 8 січня 1986 року є чотири статті, які були великою допомогою сумуючим: ,Коли хтось, кого ви любите, помирає’; ,Почуття батьків’; ,Як інші можуть допомогти’; і ,Як вам справлятись’. Чи було б можливо для нашої організації користуватись усіма або частинами цих статей, віддаючи честь Товариству Вартової Башти, як джерело цієї інформації, щоб допомагати сумуючим людям?”
У цьому разі ми радо дали їм дозвіл.