Папа відвідує Австралію — чи це тільки паломництво?
Від нашого кореспондента в Австралії
У ПОНЕДІЛОК, 24 листопада, 1986 р., новозеландський Боїнг-767 літак приземлився в столичному місті, Канберра, Австралії. Один з пасажирів був папа Іоанн-Павло II, який прибув відвідати найменший континент у світі, як частина його найдовшої закордонної подорожі.
Його привітали генерал-губернатор і прем’єр-міністр Австралії, разом з їхніми дружинами. Також між присутніми було багато сановників Римсько-католицької церкви, бо це був візит, не тільки релігійного провідника, але також глави держави.
Формалізм закінчився й Іоанн-Павло звернувся з початковою промовою до всіх австралійців, а не тільки римсько-католиків. Він сказав: „Всім австралійцям,— люди безсумнівної доброї волі — я приїхав як друг... Я охоплюю цілу країну: молодих і старих, слабких і міцних, тих хто вірить і тих, із сумнівом і обтяженими серцями”.
Якщо через „тих, хто вірить” він мав на думці римсько-католиків, то їх в Австралії нараховується близько 4 мільйони — 25 процентів населення. Хоч уже давно вважають Австралію бути світським суспільством, то пропорція людей, які практикують католицизм у цій країні досить велика. По суті, від 35 до 38 процентів австралійських католиків регулярно приходять на богослужіння.
Незважаючи на це, Католицька церква в Австралії таки має свої проблеми. Протягом 1950 десятиліття Церкву розколола робітнича суперечка, і в цьому розвинулись групи, які все більше й більше критикували одна одну. Також, тепер менше людей приходять до церкви на службу, а кількість священиків теж зменшилась. Крім того, усе більше й більше католиків-мирян ігнорують навчання їхньої церкви в справах контролювання народженості, абортів, і розводу.
„Дивіться, слухайте, а тоді судіть”
Тема, яку папа вибрав для свого візиту, була „Христос дорога, правда й життя”. Це гарна біблійна тема, і багато людей надіялись, що папа дасть їм якогось керівництва й правди відносно проблем, яких сьогодні зустрічають католики й австралійці взагалі. Декотрі люди надіялись, що папа осудить випробовування ядерної зброї в районі Тихого океану — проблема на порозі Австралії. Інші хотіли, щоб він підтримав земельні права тубільців, висловлювався про робітничі конфлікти або обговорював права жінок.
Організатор візиту, австралійський монсеньйор Брайн Вальш, священик 30 років, надіявся, що папа в своїх промовах буде обговорювати важливі справи. Отже, він заохочував усіх людей, а навіть скептиків, „дивитись, слухати, а тоді судити”.
„Витираючи їхні руки на обличчі папи”
Папа Іоанн-Павло вже робив 30 закордонних подорожей, і в 60 або й більше країнах, яких він відвідував, було всякого роду сувенірів на пам’ятку його візиту й, у надії здобути доходу для продавців цих предметів. Австралія не була винятком цьому. Церква старалась контролювати продаж сувенірів у надії, щоб „не вироблялось нічого непристойного”. Але це завжди справи, які підвищують чутливість. Наприклад, відома католицька черниця нарікала на вироби рушничків для чайного посуду, тому що люди „витирали свої руки на обличчі папи”. Та сама черниця також сказала: „Уявіть собі виступ з Нагірною Проповіддю, а викладача обступили продавці сувенірів, бутербродів, оточений телекамерами, і переносними туалетами”.
Проте, люди таки не дуже нарікали на численність медалів, ложичок, спортивних сорочок та афішів. Люди нарікали на самих поручителів візиту. Один з таких поручителів був пивоварний завод, який на своїх бляшаних банках помістив відбиток головного убору папи, митру. Тому що австралійці п’ють дуже багато пива, то з цього було багато доходу. Але це теж спричинило суперечку і відверте критикування.
Інший поручитель, гірничий завод, був відомий за те, що строго противився землевласницькому праву тубільців,— спірне питання, якого папа відомо підтримував. Отже, не дивно, що схвалення цього поручника вважали бути незвичайним. Декотрі висловлювались про потребу поручительства. Інша черниця, противлячись, сказала: „Коли б Ісус повернувся, то Йому поручителя не було б. Він мабуть противився б самій ідеї корпоративного поручительства”.
Хто сплатив витрати?
Хоч багато разів Католицька церква запрошувала папу робити візит, то здається він відвідує тільки ті країни, яких уряд запрошує його. Це значить, що коли папа відвідав Австралію, то федеральні й державні уряди мусили понести кошт його візиту.
Декотрі люди, не-католики, думали, що це не було справедливо вимагати від них участі сплачувати цього кошту, а головно коли, так як декотрі вірили, зверталось дуже малої уваги на недавній візит Кентерберійскього архієпископа. Декотрі люди були стурбовані тим, що підрахували кошт бути 12 разів більший за кошти раніших відвідин королеви Єлизавети II.
Єдність — за чиєми умовами?
Щоб надати візиту вселенського смаку, то папа говорив про представників 14 інших релігійних груп зібраних у Мельбурні й відправив міжсектантську службу, в якій заохочував усіх присутніх позбутись незгод і молитись за мир. Він відвідав англіканський кафедральний собор св. Павла в Мельбурні, помолився за мир, запалив свічку на символ надійного возз’єднання християнських церков.
Взагалі кажучи, австралійські протестанти віднеслись ввічливо й пишномовно до папи під час його візиту до їхньої країни. Але декотрі релігії, англіканці, пресвітеріани й баптисти, відверто заявляли, що вони не приймали папу, як голову всіх християн, або що апостол Петро був єпископом Рима. Вони наполягали, що такі заяви не підтримуються Святим Письмом, ані церковною історією. З другого боку, Об’єднуюча церква, яка має досить багато членів у Австралії, щиро привітала папу, кажучи, що багатьом членам їхньої церкви, папа, в деякому значенні, теж був їхнім папою.
„Можливо треба когось іншого писати його промови”
Здається, що всі промови папи писались у Австралії, а тоді їх відсилали до Ватікану, щоб папа сам переписав їх польською мовою, і робив потрібні зміни в них. Хтось інший перекладав ті промови на англійську мову, а австралійський єпископ перевіряв їх. Папа тоді практикував свої промови перед теперішнім розпорядником папських промов,— ірландцем.
Досвідчені ватіканські кореспонденти вже кілька разів слухали того, що папа говорив у своїх приготовлених промовах. Усе ж таки, з папськими висловами важко справлятись, навіть досвідченим дописувачам. Один промовець італійської агентури відомостей думав, що часто промови папи були незрозумілі й занадто довгі. Один австралійський дописувач розчарувався через те, що релігійні промови папи були слабкі й повні самоочевидних, загальновідомих істин. Інший журналіст, пишучи в Сонді телеграф, сказав: „Папа промовляв помірковано, часто заявляв те що було очевидним, і деколи незрозуміло... Мабуть потрібно когось іншого писати його промови... Коли промови папи викликають замішання в досвідчених кореспондентах, то певно вони бентежать звичайну людину, яка хоче поінформуватись”.
„Церква щиро приймає вас”
Незважаючи на замішання між декотрими кореспондентами, то церква таки надіялась, що ці промови не будуть бентежити звичайну людину, яка хоче поінформуватись. Людей заохочували ,приходити, подивитись, і послухати’, і тисячі віднеслись до цього запрошення. Підрахували, що найбільша присутність у якому-небудь одному місці було підрахованих чверть мільйона людей, зібраних у Рандвік гіподромі, Сідней. У своїй промові, Іоанн-Павло прямо звернувся до людей, яких він вважав бути колишніми католиками. Простягши руки широким жестом, він прохав: „Всім тим, які зблукали від їхнього духовного дому я хочу сказати, Верніться назад! Церква щиро приймає вас, Церква любить вас”.
Фізично, подорож була важка для людини 66 років віку. Усього папа подорожував близько 6800 миль (11 000 км.) в одному тижні, був присутній на більше як 50 різних подіях, включаючи відправу богослужіння (меси) в державних столицях, як також у Дарвіні й Аліс Спрінгс. Для багатьох вірних католиків, це був хвилюючий досвід. Один чоловік західної Австралії сказав: „Коли папа прибув [до Перта], то це було таке саме як в’їзд Христа в Єрусалим”. Інший у Мельбурні сказав про візит Папи: „Жести його тіла є подібні до жестів декотрих індіанських містиків”. Багато відверто плакали.
Організатори візиту взагалі були задоволені тим, що багато людей приходили на ці збори. Більшість присутніх любили це видовище в супроводі оркестри з 14 музикантів „рок” музики, добре втренованого хору, вистрілу 21 гармат на привіт папи, папської гвардії, процесії з прапорами. Навіть циркові-коміки старались „викликати сміх у присутніх”.
Католицький священик-письменник до журналу Сонді телеграф, написав так: „У такий то спосіб паломник-папа приїхав зустрітись з людьми Австралії: не-католиками, як також католиками, безпутною метушнею, мільйони-доларів-коштовною-виставою”. „Папа-Богомолець, прибув до Австралії марнотратною метушнею мега-актора”. У редакторській статті в Сідней морнінг герольд було сказано про те, що здавалось бути наголос на „виставу”: „Це риск якого бере папа-Богомолець. Вистава, здається, це звістка... Переслідуюче питання таке: Як довго триватиме це враження?”
Звістка австралійським людям
Для тих тисяч людей, які приходили вислухати папи, то яка ж звістка поміщалась у його промовах (приготовлених у Австралії)?
Для калік: Фізичні обмеження можуть перетворитись любов’ю Христа на щось доброго та гарного, роблячи людину гідною долі заради якої її було створено.
Про безробіття: Суспільний лад мусить визнати, що люди є важливіші за речі. Люди завжди повинні пам’ятати те, що робітник є важливіший за дохід або машини.
Засобам інформації: Вони мусять визнати свою відповідальність, не тільки писати про лукавство, але допомагати викоренити його, виклик не є тільки писати про добрі діла: але заохочувати їх.
Тубільцям: Уже неможливо зруйнувати зробленого. Тубільці ще до цих пір живуть по резерваціях і це становище необхідно справедливо й правильно залагодити в майбутньому.
Іоанн-Павло також говорив про потребу миру тоді як 1986 міжнародний рік миру вже кінчався. Виступивши з промовою перед 30 000 головно молодими людьми на з’їзді урочистого відзначення молоді в Сідней, папа сказав: „Якщо хочете миру, то добивайтесь правосуддя,.. обороняйте життя,.. проголошуйте правду,.. поводьтеся з іншими людьми так як хочете, щоб вони з вами поводились”.
У прощальній промові, папа заохочував австралійців пам’ятати, хто вони були й яка була їхня майбутність, кажучи, що, як народ їх покликано стати величним. Тоді, в супроводі музики відіграючої „Боже благослови Австралію” і „У дорозі до Гундагая”, Іоанн-Павло II піднімався по сходах до білоблискучого Квантас джет літака в дорозі назад до Рима через Сейшельські острови.
Чи будуть тривалі наслідки?
Які ж були наслідки папського візиту? Брісбенський Кур’єр мейл прийшов до цього думку-викликаючого висновку: „Це був візит з високими, а також низькими точками, несподіванок і розчарувань... Католицька церква в Австралії мусить суворо подумати. Якщо папа Іоанн-Павло II, людина чудового харізму, не може приманити католиків назад до Церкви, то правдоподібно які-небудь інші намагання місцевих єпископів теж не матимуть успіху”.
[Вставка на сторінці 13]
„Ніхто не організував би Ісусове прибуття”.
[Вставка на сторінці 14]
„Папа-Богомолець, прибув до Австралії марнотратною метушнею мега-актора”.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Тубільці чергуються цілувати папу Іоанна-Павла II в руку.
[Відомості про джерело]
Reuters/Bettmann Newsphotos