Допомога дорослим дітям алкоголіків

«Якщо ви росли у сім’ї алкоголіка, то вам потрібно впорядкувати спотворені знання і, як їх наслідок, емоційне замішання. Неможливо уникнути цього» (Д-р Джордж У. Врум).

СМЕРТЕЛЬНО поранений солдат лежить, стікаючи кров’ю на полі бою. Швидко приходить допомога і пораненого бійця везуть у госпіталь. Солдат вижив, але його проблеми ще далеко не вирішені. Його рани потрібно лікувати, а травма від тяжкого випробування може залишитись на роки.

Для дітей батька-алкоголіка дім може стати полем бою, де основні людські потреби стають предметом атаки. Деякими дітьми зловживають у сексуальному відношенні; інші можуть стати предметом фізичного насильства; багато є емоційно покинутими. «Це такий самий сильний страх, який дитина може відчувати, коли вона чує, як падають бомби або стрілянину автоматів навколо свого дому»,— каже один молодий чоловік, роздумуючи про своє дитинство. Немає суміву, що у багатьох дітей алкоголіків проявляються такі ж післятравматичні стресові симптоми, як у ветеранів війни!

Це правда, що багато таких дітей переживають травми і, в кінці кінців, залишають дім. Але вони входять у доросле життя з ранами, які, хоча й невидимі, є такими ж реальними і стійкими, як і у пораненого солдата. «Мені вже 60 років,— говорить Ґлорія,— але у своєму житті я все ще відчуваю вплив травм, пов’язаних з моїм народженням у сім’ї батька-алкоголіка».

Що можна зробити, щоб допомогти таким людям? «Поділяйте їх смуток»,— радить Біблія (Римлян 12:15, переклад Філіпса, англ.). Щоб робити так, людина мусить добре зрозуміти природу ран, які звичайно залишаються після життя в оточенні алкоголіка.

«Я ніколи не мав дитинства»

Дитині потрібне виховання, турбота, постійне заспокоювання. У сім’ї алкоголіка часто не вистачає такої уваги. У деяких випадках трапляється зміна ролей і від дітей очікується, що вони будуть виховувати своїх батьків. Наприклад, Альберт став годувальником своєї сім’ї у віці 14 років! Мала дівчинка на ім’я Джан взяла на себе тягар домашньої роботи за батьків-алкоголіків. Вона теж приділяла найбільше уваги своїм молодшим братам і сестрам, і все це почалося, коли їй було всього шість років!

Діти — не дорослі, і вони просто не можуть працювати, як дорослі. Коли батьки і діти у сім’ї міняються ролями, то ці сьогоднішні маленькі дорослі завтра стануть дорослими з незадоволеними дитячими потребами. (Порівняйте Ефесян 6:4). Консультант з питань сім’ї Джон Бредшоу пише: «Вони виростають, щоб мати дорослі тіла. Вони виглядають, як дорослі, розмовляють, як дорослі, але всередині в них живе нестабільна, мала дитинка, потреби якої ніколи не були забезпечені». Такі особи можуть почувати себе, як один християнин: «Я все ще ношу в собі бездонну прірву болю через те, що мої основні емоційні потреби не задовольнялися в дитинстві».

«Це я у всьому винен»

Коли Робертові було всього 13 років, його батько трагічно загинув. «Я старався бути слухняним,— пригадує з опущеними очима Роберт.— Я знаю, я робив дещо таке, що йому не подобалося, але я не був поганою дитиною». Роберт багато років носив важкий тягар вини за алкоголізм свого батька. Розповідаючи це, він був у віці 74 років!

Брати на себе відповідальність за алкоголізм батьків — досить звичайна річ серед дітей. Самозвинувачення дає дитині ілюзію контролю над ситуацією. «Я думала, що якщо я була б кращою, мій батько не пив би знову»,— сказала Дженіс.

Дійсність є такою, що жодна дитина чи доросла людина не може спонукувати, контролювати чи вилікувати когось від п’янства. Якщо ваш батько алкоголік, без різниці що б вам не говорили, чи що хто-небудь натякав би,— ви просто не повинні брати на себе вину! І вам, можливо, треба детально розглянути, чи ви, будучи дорослим, все ще недоречно почуваєте себе відповідальними за дії чи поведінку інших. (Порівняйте Римлян 14:12; Филип’ян 2:12).

«Я не можу нікому довіряти»

Довір’я будується на відвертості й чесності. Оточення алкоголіка побудоване на таємничості й запереченнях.

Сара знала про алкоголізм свого батька ще дитиною. Вона пригадує: «Я відчувала себе винною навіть за те, що подумала це слово, тому що в нашому домі ніхто не вимовив би його вголос». Сузан розповідає подібну історію: «Ніхто у сім’ї ніколи не говорив про те, що відбувається, які вони нещасливі, або які ми злі [на мого вітчима]. Мені здається, що я просто виключила це все». Отже, реальність алкоголізму батька часто прикривається запереченнями. «Я навчилася не помічати, бо бачила досить багато»,— каже Сузан.

Довір’я теж руйнується непослідовною поведінкою алкоголіка. Вчора він був веселим, а сьогодні він розгніваний. «Я ніколи не знав коли мала початись буря»,— каже Мартін, дорослий син матері-алкоголіка. Алкоголік ламає обіцянки не через легковажність, а просто через алкоголь. Д-р Клодіа Блек пояснює: «Заклопотаність алкоголем стає для алкоголіка першорядною справою, все інше — другорядним».

«Я ховаю свої почуття»

Коли почуттями не вдається успішно ділитися, діти вчаться приховувати їх. Вони йдуть до школи з «усмішкою на обличчі і з судомою в животі», пояснює книжка «Дорослі діти — таємниці ненормально діючих сімей» (англ.), і вони не наважуються поділитися своїми думками з іншими через страх видати сімейну таємницю. Зовні все чудово, а всередині придушені почуття починають тліти.

У дорослому віці будь-які намагання придушити емоції зовнішнім виглядом «все чудово», як правило, закінчуються невдачею. Якщо почуття неможливо виразити усно, вони проявляють себе соматично, тобто виразками, хронічними головними болями і так далі. «Мої почуття просто з’їдали мене,— говорить Шерлі,— я мала кожне фізичне недомагання, про яке можна читати у книжках». Д-р Тіммен Сермак пояснює: «Спосіб, яким дорослі діти обходяться зі стресом, полягає у запереченні його, але обманути природу-матір неможливо... Організм, який роками тримають під тиском і напруженням, починає руйнуватися».

Не тільки вижити

Дорослі діти алкоголіків сильні; факт, що вони пережили дитячі травми, свідчить про це. Але потрібно не тільки вижити. Потрібно вивчити новий підхід до справи взаємовідносин у сім’ї. Можливо, треба буде взятися за почуття вини, злості і брак самоповаги. Дорослим дітям алкоголіків потрібно прикласти зусиль, щоб одягтися в те, що Біблія називає «новою особистістю» (Ефесян 4:23, 24, НС; Колосян 3:9, 10, НС).

Це не є легкою справою. Лерой, дорослий син алкоголіка, протягом 20 років прикладав багато зусиль, щоб застосовувати біблійні принципи у своїй власній сім’ї. «Коли я отримав усі ці сердечні поради від Товариства через книжку «Сім’я» (англ.) та інші публікації, я не міг охопити основну думкуa. В результаті мої успіхи щодо практичного використання цієї інформації були мізерними... Без почуттів я пробував знайти й застосовувати правила механічно, як фарисеї». (Дивіться Матвія 23:23, 24).

Для людей, таких, як Лерой, просто прохання бути «більш люблячим», «поспілкуватися» або «дисциплінувати дітей» можуть бути недостатніми. Чому? Тому що доросла дитина, можливо, ніколи не відчувала таких рис чи якостей на собі, отже, як вона може сама виражати або наслідувати їх? Лерой шукав допомоги, щоб зрозуміти наслідки алкоголізму свого батька на собі. Це відкрило шлях до духовного прогресу. «Хоча це був дуже болючий період у моєму житті, це був період великого духовного росту,— каже він.— Бо вперше я справді почав докладно розуміти, чим в дійсності є Божа любов» (1 Івана 5:3).

Християнська жінка на ім’я Шерель скористалась допомогою соціолога, досвідченого щодо проблем алкоголізму в сім’ї. Вона теж довірила свої проблеми розуміючому старійшині. Вона сказала: «Тільки після того, як я звільнилася від усіх своїх ганебних таємниць, я відчула мир між собою і Єговою. Тепер я сприймаю Єгову як Батька (щось, чого я ніколи перед тим не могла зробити), і я більше не відчуваю себе обманеною через те, що я не отримала таких потрібних мені любові й керівництва від свого земного батька».

Емі, доросла дочка алкоголіка, відчула, що їй дуже допомогло розвивання «плодів духа» (Галатів 5:22, 23). Вона теж навчилася довіряти свої думки й почуття розуміючому старійшині. «Він нагадував мені про схвалення, якого я дійсно хотіла досягти,— каже Емі,— тобто схвалення від Бога Єгови й Ісуса Христа. Пошуки їхнього схвалення ніколи не несуть із собою шкоди».

Повне виздоровлення

Біблія поміщає в собі обіцянку Ісуса Христа, що обтяжені турботами будуть підкріплені (Матвія 11:28​-30). Крім того, Єгова називається «Богом потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає» (2 Коринтян 1:3, 4). Моріна каже: «Я познайомилася з Єговою, як з особою, яка ніколи не покине мене фізично, психічно чи емоційно».

Ми живемо у період, який Біблія називає останніми днями, часом, коли багато, навіть у родинному колі, будуть «нелюбовні, запеклі, осудливі» (2 Тимофія 3:2, 3). Але Бог обіцяє, що скоро він впровадить новий світ, у якому витре всі сльози й горе (Об’явлення 21:4, 5). Одна християнка, яка виросла у домі алкоголіка, сказала так: «Ми надіємося, що всі разом ми зможемо досягнути цього у новому світі, де отримаємо цілковите уздоровлення, яке тільки Єгова може дати».

ДІЙСНА ІСТОРІЯ

«Я — доросла дочка алкоголіка. Мій батько став алкоголіком, коли мені було всього вісім років. Коли він випивав, то ставав несамовитим. Я пам’ятаю страх, у якому перебувала вся сім’я. Тоді, коли я повинна була мати щасливе дитинство, я навчилася таїти свої почуття, потреби, бажання і надії. Мама з батьком були занадто заклопотаними своїми проблемами, щоб займатися мною. Я була недостойною їхнього часу. Я почала почувати себе непотрібною. У віці восьми років роль, нав’язана мені, заставила мене перестати бути дитиною — негайно вирости і брати на себе сімейні обов’язки. Я відстрочила своє виростання.

Поведінка батька була настільки ганебною, що його ганьба почала переходити на мене. Щоб компенсувати це, я старалася бути досконалою. Я викладалася, намагаючись купити любов, і ніколи не відчувала себе достойною беззастережної любові. Моє життя стало досягненням, почуття замороженими. Пройшов час і мій чоловік та діти називали мене механічним роботом. Тридцять років я прислуговувала їм, жертвуючи своїми емоційними потребами, віддавалася їм так, як колись своїм батькам. І така мені за це подяка? Ця рана була найважчою!

У злобі, замішанні й розпачі я вирішила дізнатися, що ж зі мною не так. Тоді як я розмовляла з іншими особами, які теж виховувалися у домах алкоголіків, багато прихованих почуттів почали виявлятися, щось, чого я ніколи не мала до того; щось, що принесло з собою часті приступи розслаблюючої депресії. Це було ніби звільнення від тягару, ніби очищення. Усвідомлення, що я була не одна, що інші поділяли і розуміли травми, яких я зазнала протягом виховання у домі алкоголіка, дуже допомагало.

Я звернулася до групи «Дорослі діти алкоголіків» і почала застосовувати деяку їхню терапію. Підручники допомогли змінити спотворені погляди. Я вела щоденник, щоб виявити додаткові почуття; почуття, що були прихованими стільки років. Я слухала записи з порадами, як можна собі допомогти. Дивилася телевізійний семінар, який вела людина, яка сама була дорослою дитиною алкоголіка. Книжка «Почуватися добре» (англ.), видана Медичною школою університету Пенсільванії, допомогла мені розвинути самоповагу і вдосконалити свої перекручені погляди.

Деякі з цих нових поглядів стали знаряддями, правилами, за допомогою яких я могла подолати труднощі життя і підтримувати свої взаємовідносини з іншими. Приведу деякі з тих, яких я навчилася і застосувала: має значення не те, що сталося з нами, а спосіб, яким ми сприймаємо або розуміємо те, що сталось. Не слід замикатися в собі, почуття потрібно перевірити й конструктивно виражати або зовсім відмовитися від них. Ще одним знаряддям є фраза: «Випрацюй собі правильний спосіб мислення». Повторні дії можуть формувати нові погляди.

Найважливішим знаряддям є Боже Слово — Біблія. З неї, а також від збору Свідків Єгови з його старійшинами й іншими зрілими християнами, я отримала найкраще духовне зцілення і навчилася мати належну любов до себе. Я також зрозуміла, що я унікальна особа з своєю особистістю, що у Всесвіті немає нікого такого, як я. Але найважливішим є те, що я знаю, що Єгова любить мене, що Ісус помер за мене, як і за інших.

Сьогодні, через півтора року, я можу сказати, що вже відчуваю себе на 70 відсотків краще. Абсолютне зцілення буде тоді, коли новий світ справедливості Єгови замінить сьогоднішній злий світ і його бога Сатану Диявола.

ПІДСУМОК

Біблія каже: «Рада в серці людини — [як] глибока вода, і розумна людина її повичерпує» (Приповістей 20:5). Якщо людина, яка допомагає, хоче мати успіх, вичерпуючи з глибоких вод серця те, що турбує пригнічену особу, їй необхідна проникливість. Дуже цінною є «численність радників», якщо вони проникливі (Приповістей 11:14). Ще одна притча показує цінність у шуканні порад в інших: «Як гострить залізо залізо, так гострить людина лице свого друга» (Приповістей 27:17). Коли стурбовані люди спілкуються, вони можуть «підбадьоритись разом» (Римлян 1:12, Хоменко). І щоб виконати біблійний наказ «потішайте малодушних [пригнічених, НС]», порадник мусить розуміти причини й наслідки пригнічення, яке турбує людину (1 Солунян 5:14).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 8]

У багатьох дітей алкоголіків проявляються такі ж післятравматичні стресові симптоми, як у ветеранів війни!

[Вставка на сторінці 10]

Оточення алкоголіка побудоване на таємничості і запереченнях.

[Вставка на сторінці 10]

Вони йдуть до школи з «усмішкою на обличчі і з судомою в животі».

[Вставка на сторінці 11]

«Тепер я сприймаю Єгову як Батька (щось, чого я ніколи перед тим не могла зробити)».

[Вставка на сторінці 12]

Найважливішим знаряддям є Боже Слово — Біблія.

[Ілюстрація на сторінці 9]

«Мої почуття просто з’їдали мене».