Яка різниця між жертвами і мучениками?

ПРОТЯГОМ історії людська жорстокість спричинила безконечні страждання і, як наслідок цього, мільйони жертв. Кров невинних людей проливалась і проливається через політичні, національні та релігійні мотиви. Ненависть переважає любов та взаєморозуміння. Фанатизм подавляє терпимість. І люди продовжують гинути.

У минулі століття на війну посилались лише армії, а цивільні люди були майже не замішані у цьому. У XX столітті з появою авіаційних бомб, далекобійної артилерії та ракет кількість жертв серед цивільного населення настільки зросла, що результатом одного дослідження був такий висновок: «Сьогодні головною жертвою війн здебільшого є цивільне населення. У цьому столітті у війнах загинуло значно більше беззбройних громадян, ніж солдат». Невинні люди ставали гарматним м’ясом та мішенями для політиків, що починали війни. Лише в нашому столітті кількість людей, що загинули у війні, сягнула за сто мільйонів, а сотні мільйонів людей було травмовано як фізично, так і морально через втрату своїх близьких.

Крім жертв сучасних збройних конфліктів, існують також мученикиa. Яка між ними різниця? Мільйони євреїв, слов’ян, циган, гомосексуалістів та інших людей стали жертвами у нацистській Німеччині лише тому, що вони були такими. Їм ніхто не міг допомогти, у них не було жодного вибору. Їх безжалісно вбивали у цій злій системі. Але поряд з ними були такі, що не мусили вмирати. У них був вибір, але через свої принципи вони вирішили не користуватись ним.

Одним відомим прикладом цього був католицький священик Максимільян Колбе, який допомагав під час другої світової війни єврейським біженцям. У 1941 році його «забрали до [нацистського концентраційного табору] Освенціма, де він добровільно пожертвував своє життя замість в’язня Францішека Ґайовнічека. Спочатку його морили голодом, а потім впорскнули фенол і спалили в крематорію» («Британська енциклопедія», англ.). Він став добровільним мучеником — винятком серед загальної кількості католиків та протестантів.

Протягом періоду правління нацистської Німеччини (1933—1945 роки) Свідки Єгови зносили жахливі переслідування за відвагу бути політично нейтральними та відмову служити у гітлерівській армії. Тисячі Свідків були вкинені в жахливі концентраційні табори, де багато з них було страчено, а інші померли через незносні умови життя в цих таборах. Проте вони не мусили страждати і вмирати. У них був вибір. Їм пропонувався шлях визволення від цього. Якщо б вони лише підписали документ про те, що зрікаються своєї віри, то могли б відразу вийти на свободу. Проте переважна більшість не підписала цього, і вони стали не лише жертвами нацистського терору, але й мучениками. Таким чином, всі мученики є жертвами, проте не всі жертви могли стати і ставали мучениками. Ці мученики стали звитяжцями під загрозою смерті.

Свідчення багатьох неупереджених людей, що не були Свідками, підтверджує цей факт. «Швейцарський пастор Бруппекер підмітив у 1939 році, що, «тоді як ті люди, що називали себе християнами, не пройшли вирішальних випробувань, ці незнані свідки Єгови, як Христові мученики, чинили непохитний опір насильству над своїм сумлінням та насаджуванню язичеського ідолопоклонства... Вони страждали і проливали свою кров, оскільки, як свідки Єгови і кандидати у Христове Царство, вони не поклонялись Гітлеру та свастиці».

Проте Свідки Єгови не лише в нацистській Німеччині зберегли свою непохитність під загрозою смерті. Вони виявили свою мужність під загрозою комунізму, в умовах фашизму та інших видів політичної тиранії, а також релігійного тиску. Навіть у так званих демократичних країнах Заходу до Свідків застосовувалось насилля. У нашій наступній статті будуть обговорюватись деякі випадки такої непохитності Свідків, що стали звитяжцями під загрозою смерті.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 3]

Після другої світової війни суд Східної Німеччини дійшов хибного висновку, що Свідки Єгови — американські шпигуни.

[Відомості про джерело]

Neue Berliner Illustrierte