Подружжя. Чому багато подружніх партнерів розходяться

У ЖУРНАЛІ «Ейзія меґезін» з приводу розлучень у Гонконзі, де культури Сходу і Заходу існують пліч-о-пліч, зауважувалось: «Брак обміну думками, подружня невірність, сексуальні розлади та несумісність характерів — це фактори, що звичайно виступають причинами подружніх конфліктів як китайських, так і західних пар». Така ситуація існує всюди по цілому світі.

Як чоловіки, так і жінки, котрі думають про те, щоб зробити кар’єру, дуже легко жертвують свої родини роботі. Тому вони споруджують стіну, яка перешкоджає обміну думками в родині. Втомлений після роботи, чоловік поринає з головою в газету. Джуніхі та його дружина керують трьома ресторанами, працюючи від восьмої години ранку до десятої вечора в різних місцях. «По суті, між нами як чоловіком і дружиною не було обміну думками». Такий брак обміну думками призвів до серйозних проблем у подружжі.

Інший фактор, що приводить до розриву подружніх уз,— загальноприйнятий погляд на позашлюбний секс. Позашлюбне статеве життя сьогодні настільки поширене, що 20 відсотків чоловіків і 8 відсотків жінок, які погодились брати участь в опиті в Японії, зізнались, що протягом минулого року у них були позашлюбні статеві зносини. В Японії нічого дивного немає в тому, що розкріпачена жінка протягом свого життя має інтимні стосунки з іншими чоловіками. Така жінка перебігає від одного чоловіка до іншого, думаючи: «Якщо мій чоловік дізнається про це, я просто розлучусь із ним». Сучасна громадськість дивиться на таку поведінку крізь пальці.

Ця ж сама громадськість сприяє формуванню егоїстичного способу мислення, отже, як чоловік, так і дружина стають егоцентричними, що у свою чергу веде до несумісності — іншого чинника розлучень. «Ми як подружня пара могли у будь-яку мить розійтися,— говорить Кійоко.— Як тільки-но ми одружилися, мій чоловік змушував мене бути роботом, тобто робити все, що він скаже. Коли в нього справи йшли добре, життя не було поганим, але коли починалися якісь складності, він не визнавав своїх помилок і ганив усе і всіх. Він оскаржував і мене, оскільки я не підкорялась йому. Мені було важко слухатися свого чоловіка, коли він діяв несправедливо».

Інші причини розлучень — насилля та пияцтво, фінансові проблеми, проблеми з родичами одного з подружніх партнерів та моральне насилля.

Яка за тим стоїть причина?

Хоча і є різні причини розлучень, але за світовою хвилею розлучень стоїть щось більше. Незважаючи на те що Схід скаржиться на негативний вплив Заходу, все-таки терпимість до розлучень на Заході також є нещодавнім феноменом. Насправді лише за минулих декілька десятиліть кількість розлучень у Сполучених Штатах Америки потроїлась, а в Британії зросла в чотири рази. Ендрю Дж. Черлін з Інституту урбанізації (дослідна організація, що вивчає соціальні та економічні проблеми в Сполучених Штатах Америки), хоча і зазначає, що причини зросту кількості розлучень не цілком з’ясовано, але до списку факторів, що спричиняють розлучення, додає «зріст економічної незалежності жінок» та «зміну суспільної думки про розлучення».

Для американських жінок та жінок в інших промислових країнах не дивина бути одруженою і працювати поза домом. Проте участь чоловіків у хатніх справах майже не збільшується. Не дивно, чому деякі жінки невдоволено бурчать: «Найбільше, чого бракує кожній жінці, яка працює,— це домогосподарки!»

Незважаючи на те що в Сполучених Штатах Америки жінки працюють, як чорний віл, перучи білизну, прибираючи хату, готуючи їжу та піклуючись дітьми, «багато чоловіків просто марнують час, вештаючись без діла»,— говориться в книжці «Зміна американської родини та політика громадськості» (англ.). Це спостерігається по цілому світі, говорять антропологи. В Японії немає нічого дивного, коли чоловіки після роботи ідуть на вечірки. Вони твердять, що мусять це робити, щоб підтримувати добрі, людяні стосунки із співробітниками, в той час як нехтують добрими, людяними стосунками вдома. Оскільки, за чоловічою логікою, вони є годувальниками сім’ї, то ні жінки, ні діти не повинні нарікати на них. А втім, коли більшість жінок працюють на роботі, то таке мислення виявляє лише самооправдання з боку чоловіків.

Інший вагомий фактор, що спричиняє розпад подружжів, є «зміна суспільної думки про розлучення», або, згідно з «Журналом подружжя і родини» (англ.), «відкинення ідеалу тривалого подружнього життя». Для нареченого та нареченої 90-х років нашого сторіччя подружня присяга «не розлучимось до смерті» вже не має свого первісного значення. Вони разом поти, поки не знайдуть кращого партнера. Якщо молодята саме так дивляться на свій зв’язок, то наскільки він буде у них міцним?

Тим, хто досліджує Біблію, зовсім не дивно, що відбуваються такі соціальні зміни. Ця натхнена книга виявляє, що з 1914 року ми живемо в «останні дні» з «тяжкими часами». Люди «самолюбні... невдячні, нечестиві, недружелюбні, непримиримі» (2 Тимофія 3:1—3, Філарет). Отже, людям, котрі більше люблять себе, ніж своїх подружніх партнерів, котрі стають нечестивими у стосунках зі своїми дружинами чи чоловіками і котрі ніколи не можуть примиритися одне з одним, єдиний шлях позбутися своїх подружніх проблем — розлучення.

Чи це шлях до щасливішого життя?

У більшості випадків розлучення не є шляхом до щастяa. «Розлучення зрадницьке,— говорить дослідниця в галузі психічного здоров’я Джудіт Валерстайн після 15-річного дослідження 60 розлучених пар.— В юридичному плані це єдиний випадок, але у психологічному — це ланцюжок, інколи безконечний ланцюжок подій, переїздів і радикальних змін взаємин, що переплітаються в часі». Результати її вивчення виявляють, що чверть жінок і п’ята частина чоловіків не ввійшли в колію після розлучення навіть через десятиліття.

Особливо вразливі до розлучення діти. У своїх дослідженнях Валерстайн виявила, що, по суті, на всіх дітей тих колишніх пар розлучення мало «сильний і цілком непередбачений вплив». У деяких дітей, що старались відкинути будь-які негативні почуття, пов’язані з розлученням їхніх батьків, ці почуття можуть раптово виплисти на поверхню, коли пізніше вони шукатимуть собі шлюбного партнера.

Це не означає, що всі жертви розлучення ніколи не будуть щасливими, адже деякі дійсно щасливі. Для таких відроджена особистість постає переважно з попелу старої. Приміром, після шоку від розлучення і пов’язаного з ним суму та сумніву щодо власної гідності, невинний подружній партнер може пережити потрясіння і стати сповненою сил і енергії, повноцінною особою.

Одна жінка, чоловік якої пішов до іншої жінки, розповіла, що після того, як біль та гнів почали вщухати, «відчувається, що зароджуються інші почуття. Почуття змінюються. І особа вже не може бути такою, як була колись». Вона додає: «Щоб знову зрозуміти себе, потрібно часу. У подружжі партнери переважно беруть до уваги уподобання та прагнення одне одного, проте після розлучення потрібно часу, щоб побачити, що я люблю і що не люблю тепер. Якщо хтось ховає свої почуття, він їх ховає живцем. Колись вони знову вийдуть на поверхню й особа знову мусить боротися з ними. Отже, ви теж повинні боротися з почуттями і переглядати їх».

Оскільки люди краще усвідомлюють проблеми, пов’язані з розлученням, то воно стає менш привабливим виходом із ситуації. У журналі «Тайм» повідомляється, що зростаюча кількість радників тепер заохочують подружніх пар: «Будьте разом». Дейвід Елкайнд з Тафтського університету написав: «Розлучення можна порівняти з переломом ноги під час лижної прогулянки; незалежно від того скільки людей на турбазі не зламало б собі ногу, ваша не болітиме від того менше».

Розлучення — це не легке вирішення подружніх проблем. Чи ж існує якийсь кращий спосіб владнання розбіжностей у сім’ї?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Сьогодні подружні партнери часто не можуть обмінюватись думками одне з одним.