Виснаження. Кому воно загрожує і чому?

УЯВІТЬ себе службовцем, у котрого є родина, а може, так воно і є насправді. На вашому столі нагромадилась купа роботи. Безперестанку видзвонює телефон, і клієнти вимагають чогось майже неможливого. Начальник невдоволений, що ви не виконуєте своєї роботи. Ваш син погано поводиться у школі. З вами хоче негайно побачитися вчитель. Ви звертаєтеся за допомогою до свого подружнього партнера, але він ніяк не реагує на це. Коли здається, що ситуація виходить з-під контролю, стрес стає нестерпним, прокладаючи шлях виснаженню.

Чи виснаження спричиняється перевантаженням працею? Енн Мак-Ґі-Купер, яка вивчає мозок, сказала, що виснаження — це «наслідок непоміркованого стилю життя, особливо коли людина тільки працює і зовсім не відпочиває». Перенавантаження на роботі не єдиний фактор, бо під подібним тиском та за подібних умов дехто виснажується, а дехто ні.

Люди, схильні до виснаження

Подібно до того, як є люди, більш вразливі до певної хвороби, так і є люди, швидше схильні до виснаження. «Для того щоб виснажитися,— говорить Елліот Аронсон, професор соціальної психології з Каліфорнійського університету,— спочатку потрібно дуже чимось перейнятися». Отже схильні до виснаження є людьми з благородними цілями та високими ідеалами. Іншими словами, люди, схильні до виснаження, часто є найліпшими працівниками компанії.

Змальовуючи риси людей, схильних до виснаження, професор Фуміакі Інаока з японського коледжу медсестер Червоного Хреста написав у книжці «Синдром виснаження»: «Схильні до виснаження, як правило, є співчутливими, людяними, делікатними та відданими ідеалістами. Вони люблять людей, а не машини».

Коли одного фахівця попросили скласти тест для виявлення схильності до виснаження, він відповів, що цим тестом слід користуватися під час набору нових працівників. «Що слід робити компаніям,— говорить він,— це виявляти людей, які достатньо переймаються справами, аби виснажитися... і тоді розробляти програми для боротьби з виснаженням».

Особливо вразливі ті, що працюють з людьми, скажімо, соціальні працівники, лікарі, медсестри та вчителі. Вони щиро хочуть допомогти іншим, викладаючись ради них, і, отже, можуть виснажитися, коли усвідомлюють, що не досягають цілей, які часом справді є недосяжними. Турботливі матері також можуть виснажитися з цієї самої причини.

Чому люди виснажуються

Один опит медсестер виявив три чинники виснаження. Перший — це кількість щоденних турбот, що викликають незадоволення. Наприклад, більшість медсестер змушені нести на своїх плечах важкі обов’язки, поборювати труднощі у праці із пацієнтами, пристосовуватися до нового устаткування, покривати щораз більші витрати і миритися з невпорядкованим способом життя. «Ці щоденні турботи мають найбільший вплив на ймовірність їхнього виснаження»,— говориться в книжці «Синдром виснаження». Коли проблеми залишаються невирішеними, розчарування просто нагромаджується і призводить до виснаження.

Другим поміченим чинником є брак підтримки — нема людини, перед якою можна було б вилити душу. Тому мати, яка не буває в колі інших матерів, більш схильна до виснаження. Вищезгаданий опит виявив, що неодружені медсестри швидше виснажуються, ніж одружені. Все таки в одружених людей зростає ймовірність щоденних негараздів, якщо між чоловіком та дружиною немає відвертого обміну думками. Навіть коли всі вдома, людина може почуватися самотньою, бо всі інші в родині сидять коло телевізора.

Третім фактором є почуття безпорадності. Приміром, медсестри частіше почувають себе безпорадними, ніж лікарі, бо вони, можливо, не мають влади змінити ситуацію. Люди із середньої адміністративної ланки можуть виснажуватися, коли починають розуміти, що усі їхні зусилля не дають жодних результатів. Як сказав один завідувач трудових ресурсів, виснаження приходить від «розчарованості, коли ніхто не звертає уваги на те, що особа намагається зробити якийсь внесок у справу».

Відчуття безпорадності росте на ґрунті невдячності інших і дає плід — виснаження. Дружини виснажуються, коли їхні чоловіки не виявляють вдячності за велику працю по господарству та у догляді за дітьми. Керівники середньої ланки управління виснажуються, коли начальник ігнорує добре виконану роботу і прискіпується до них за незначні помилки. «Важливим є те, що всі ми потребуємо цінування і шанування наших зусиль,— говориться в журналі «Батьки» (англ.),— і якщо ми працюємо там, де наші зусилля не цінуються, чи то у нашому домі, чи в кабінеті, то є більша ймовірність виснажитися».

Цікаво, що, тоді як серед медсестер рівень виснаження досить високий, серед акушерів він значно нижчий. Якщо говорити у загальному, то праця акушерів допомагає з’явитися на світ новим людям. Матері та батьки дякують їм за їхню працю. Коли праця людини цінується, то вона почуває себе потрібною і це стимулює її до дальших зусиль.

З цією проблемою легше впоратися, якщо знати, хто схильний до виснаження і чому. Наступна стаття може допомогти жертвам виснаження привести своє життя в рівновагу.

[Вставка на сторінці 6]

Виснаження організму є результатом роботи без ніякого відпочинку.