Спостерігаємо світ

Землетруси неможливо передбачити

Дуже довго вчені гадали, що землетруси можливо передбачити. Вони спостерігали за змінами рівня ґрунтових вод, ледь помітними рухами земної кори, газом родоном, який виходить зі свердловин, та іншими попереджальними знаками. «Багато провідних сейсмологів країни тепер вважають, що землетруси неможливо передбачити,— говориться у статті в «Нью-Йорк таймс».— Вони кажуть, що пошуки можливостей попередити людей за декілька днів, годин або хвилин до землетрусу виявилися марними. (...) Хоч останні дослідження вказують на те, що деякі землетруси подають попередні сигнали, включаючи зміщення земної кори, ці сигнали настільки слабі, неясні й непомітні, що зауважити їх практично неможливо». Дехто зараз звертається до уряду за тим, щоб забрати фонди, вкладені у дослідження землетрусів, і використати їх для відшкодування збитків. Проте науковці погоджуються, що потрібно більше знати про те, як під час землетрусів рухається ґрунт і як на це реагують будівлі.

Пережити занурення в холодну воду

Науковці, які досліджували, чому люди так швидко помирають у холодній воді, з’ясували, що на шок від холоду організм звичайно реагує гіпервентиляцією. «Із поспішним вдихом вода потрапляє в легені і людина тоне»,— пояснює журнал «Новий вчений» (англ.). Запобігти гіпервентиляції неможливо. Отже, аби залишитися живим, треба намагатися тримати голову над водою доти, доки бажання захопити повітря зникне,— звичайно десь дві чи три хвилини.

Спорт і довговічність

Німці щороку витрачають на спорт 25 мільярдів доларів або 300 доларів на людину. За словами «Насауіше нойе пресе», ці гроші йдуть на «спорядження, устаткування, тренування, орендування спортивних майданчиків та на клубні внески». Більш ніж три мільйони чоловік займаються у тренувальних студіях і ще мільйони бігають підтюпцем. Чи ентузіасти спорту живуть довше або краще за тих, хто сидить вдома? Не обов’язково. Книжка «Physiologie des Menschen» («Фізіологія людини») стверджує: «Узагальнювати, що спорт — це найкращі ліки, неправильно». Чому? Тому що більше 1,5 мільйона німців кожного року звертається до лікаря із спортивними травмами, яких зазнали під час активного відпочинку на вихідних або у відпустці. У книжці дається порада, що вправи і спортивні ігри корисні для здоров’я тільки тоді, «коли нещасні випадки чи хронічні спортивні пошкодження не впливають на самопочуття».

Не зобов’язані казати правду

Недавні перевірки в американських судах привернули увагу громадськості цілого світу та вразили спостерігачів. «Тоді як позивач зобов’язаний казати правду, адвокати переслідують зовсім іншу мету,— говорить «Нью-Йорк таймс».— Робота адвоката полягає в тому, щоб виправдати клієнта, добитися незгоди між присяжними (посіявши сумніви в думках хоч би одного з присяжних) або в тому, щоб клієнта визнали винним у найменш серйозних порушеннях». «Вони не зобов’язані підтверджувати, що вердикт присяжних, коли вони визнають когось невинним, є правильний»,— говорить Стівен Ґіллерс, вчитель правової етики в школі права при Нью-Йоркському університеті. «Ми говоримо присяжним, що потрібно знайти правду, і ніколи не кажемо, що адвокати зобов’язані їх обдурити». Коли «перед адвокатами повстають факти, які явно звинувачують клієнта, їм часто доводиться вигадувати для присяжних виправдання, чому вони не звернули уваги на ці факти»,— написано в «Таймс». Що стається, коли адвокати знають, що їх клієнт винний, але він наполягає на розгляді справи присяжними? «Тоді адвокат, як Урія Гіп, піде до суду, сповнений фальшивої смиренності, і запевнятиме, що твердо вірить у правдивість розповіді свого клієнта, хоч знає, що це на 100 відсотків брехня»,— говорить Ґіллерс.

Нові цінності

Російська молодь, як і ціле російське суспільство, переживає кризу цінностей. Недавній опит, проведений у Санкт-Петербурзі (Росія) виявив, що молодь приділяє велику увагу «цінностям, загальним для усього людства: здоров’ю, життю, родині, любові, а також особистим цінностям, таким, як успіх, кар’єра, вигоди та матеріальна забезпеченість»,— повідомляє російська газета «Санкт-Петербургские ведомости». Також багато найбільше цінує батьків, гроші, добробут, щастя, дружбу та знання. Цікаво, що добра репутація та особиста свобода займають два передостанніх місця у розумах молоді. Що на останньому місці? Чесність. Повідомлення доходить до висновку: «Якщо все навколо них сповнене брехні, то й у розумах нового покоління [чесність] не має жодної цінності».

Неплідне десятиліття

У британських церквах це десятиліття оголосили «десятиліттям проповідування Євангелія». Що вдалося зробити до сьогодні, за половину строку? Представник Майкл Ґрін говорить у «Черч таймс»: «Ми щойно стали пристосовувати Євангеліє до запитань, які виникають у простих людей, але я не бачу, щоб церкви почали діяти поза своїми стінами та пішли з доброю новиною до людей. (...) Ми ледве почали якось впливати на сучасну молодь, котра не ходить до церкви, а це 86 відсотків всіх молодих людей у країні». Чому стільки невдач? «Ми переконали самих себе, що досягнемо всього без жодних слів завдяки нашому способу життя. Ми боїмося когось відштовхнути»,— говорить Ґрін.

Зухвалі грабіжники

У Канаді в 1994 році було пограбовано кожен сьомий банк — це більше пограбувань на банківське відділення, ніж в будь-якій іншій країні. Проте здається, що в Італії, де було пограбовано кожне 13-те банківське відділення, грабіжники є зухвалішими, ніж деінде. Лише деякі з італійських грабіжників банків потурбувалися замаскуватись чи вжити зброю. Дехто просто налякав касирів погрозами, і йому віддали готівку. «Економіст» (англ.) повідомляє, що деякі грабіжники навіть вдалися до гіпнозу. Грабіжники банків у Італії відрізняються також постійністю: 165 банківських відділень були пограбовані двічі, 27 — тричі, а 9 — чотири рази за той рік. Скільки в середньому було вкрадено грошей у 1994 році? Шістдесят один мільйон лір (37 803 доларів), що є найменшою сумою з 1987 року.

Крокодилячі новини

За матеріалами журналу «Природа» (англ.), недавно знайдені в землі скам’янілі щелепи прадавнього крокодила «можуть належати першому з відомих травоїдних членів» родини крокодилів. Замість довгих гострих зубів сучасного крокодила, яких так бояться люди, його прадавній попередник мав плоскі зуби, що, як кажуть, були краще пристосовані до жування трави. Дещо вказує на те, що це створіння, відкрите китайськими та канадськими дослідниками в китайській провінції Хубей на пагорку біля південного берега річки Янцзи, було жителем суходолу, а не амфібією. Які його розміри? Його довжина — приблизно метр.

Збільшення стресу

За повідомленням журналу «Веджа», недавнє дослідження у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) виявило, що понад 35 відсотків людей, які звернулися за медичною допомогою, страждали від різних видів психічних порушень. Журнал звернувся до доктора Жорже Альберто Коста е Сільва, директора відділення психогігієни Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з запитанням: «Як можна пояснити ці цифри? Хіба світ став гіршим чи люди психічно слабшими?» Його відповідь: «Ми живемо в час надзвичайно швидких змін, що принесло зі собою тривогу і стрес у небачених за цілу історію людства масштабах». Одним загальним джерелом стресу, за його твердженням, є поширене в Ріо-де-Жанейро насильство. Воно часто призводить до посттравматичного стресу, який «виникає в людей після того, як вони побували в небезпечній для життя ситуації. Вдень вони бояться усього, що їх оточує. Вночі вони можуть мати кошмари, де знову з’являється епізод з небезпекою для життя».

Прірва між станом здоров’я

Прірва між станом здоров’я людей у бідних і багатих країнах збільшується. За підрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), середній вік людини, яка народилася і живе в розвинутій країні, є 76 років, порівняно з 54 роками тих, хто живе в країнах, що розвиваються. У 1950 році дитяча смертність у бідних країнах була в три рази більшою, ніж у багатих; сьогодні вона є більшою у 15 разів. У кінці 1980-х років у бідних країнах смертність від післяродових ускладнень була в 100 разів вищою, ніж у багатих. Згідно з твердженням ВООЗ, проблема зростає від того, що менше половини людей у бідних країнах мають доступ до чистої води та санітарних умов. За даними Організації Об’єднаних Націй, кількість «найгірше розвинутих країн» зросла з 27 у 1975 році до 48 у 1995 році. По цілому світі є 1,3 мільярда бідних, і їх стає все більше.