Погляд біблії
Чи танці для християн?
«Я НЕ в силі дивитися на це. Я іду звідси»,— прошепотів один молодий чоловік своїй дружині, встаючи й виходячи з кімнати на холодне вечірнє повітря. Йому стало ніяково.
Друзі запросили їх на вечірку. Господарі вирішили організувати програму вар’єте за участю трьох танцюристок. Решта присутніх, здавалося, не обурювалась. Чи він був занадто чутливим? Хіба ж танцюристки просто не виявляли своїх внутрішніх почуттів і не мали права танцювати, як їм цього хотілося? Розгляньмо танок з християнського погляду.
Танок — це спілкування
Жести та рухи слугують людині одним із засобів спілкування. Приміром, багато людей, потрапивши до чужої країни, на свій превеликий подив, довідалися, що якийсь рух, котрий для них не несе жодного поганого змісту, має тут якесь інше значення, до того ж, можливо, небажане. Колишній місіонер, що проповідував на Соломонових островах, Малайзії та Папуа — Новій Гвінеї, висловився: «У декотрих місцях певним рухам тіла люди надають сексуального підтексту. Скажімо, коли жінка сидить на підлозі, то чоловікові недоречно переступати через її ноги. Подібно й жінці нетактовно обходити спереду чоловіка, що сидить на підлозі. В обох випадках під цим розуміються сексуальні натяки». Отже, усвідомлюємо ми це чи ні, але рухи нашого тіла говорять. Тому не дивниця, що впродовж історії людства танці були одним із видів спілкування.
У танку можна виявляти повну низку почуттів: від радощів і святкового настрою до серйозності релігійних обрядів та звичаїв (2 Самуїла 6:14—17; Псалом 149:1, 3). «Нова британська енциклопедія» (англ.) пише: «Танцюрист спілкується із присутніми двома способами: через вилиття емоцій за допомогою рухів тіла та міміки або через складну мову пантоміми та жестів». У певних видах танцю спілкування чітке та зрозуміле. В інших — таку мову можуть зрозуміти лише обізнані глядачі. Наприклад, у класичному балеті рука на серці означає кохання, тимчасом як вказування на четвертий палець лівої руки — одруження. У китайській опері танець по колу вказує на мандрівку, а танець довкола сцени з батогом у горизонтальному положенні означає гарцювання на коні; чорний прапор, якого несуть позад себе на сцені,— це шторм, а блакитний — бриз. Отже, рухами та жестами танцю тіло передає інформацію. Але чи завжди воно передає належну інформацію?
Прийнятні й неприйнятні танці
Танці можуть бути приємною формою забави та фізичних вправ. Вони можуть бути невинними й відкритими, являючи собою фізичний вираз втіхи життя чи цінування доброти Єгови (Вихід 15:20; Суддів 11:34). Деякі групові та народні танці веселі. Ісус у своїй ілюстрації про блудного сина навіть згадав про групу танцюристів, либонь, про найману танцювальну трупу на тому святі (Луки 15:25). Отже ясно, що танець як такий Біблія не засуджує. А втім, вона таки застерігає від плекання у собі хибних думок та бажань. Що ж до цього, то певні танці є нескромними й навіть можуть зашкодити духовності людини (Колосян 3:5). У стародавні часи танці інколи були еротичними й мали шкідливе призначення. (Порівняйте Матвія 14:3—11).
Наш Супротивник, Сатана Диявол, знає, що рухи танцюристів та схиблені думки є потужною зброєю у його руках. (Порівняйте Якова 1:14, 15). Він добре розуміє, наскільки приваблюють хтиві рухи тіла і як вони можуть викликати в людини еротичні думки. Апостол Павло застерігав, що Сатана докладає усіх зусиль, аби ‘попсувати наші думки і вхилити від простоти й чистости, що в Христі’ (2 Коринтян 11:3). Уявіть-но собі, яким задоволеним був би Диявол, коли б ми, спостерігаючи за нескромним танцем чи беручи участь у ньому, дозволили своєму розумові погрузнути в драговині неморального мислення. Він би злорадів навіть ще більше, якби ми спустили з ланцюга свої неконтрольовані бажання й заплуталися в тернині непристойної поведінки. У минулому він послуговувався рухами та танцями власне задля цієї мети. (Порівняйте Вихід 32:6, 17—19).
Прийнятний чи неприйнятний, як визначити?
Отже, незалежно від того чи танок груповий, парний, чи його танцює одна особа, якщо рухи викликають ниці думки у вас — цей танець шкідливий для вас, хоча й не обов’язково для інших.
Дехто відзначає, що у багатьох сучасних танцях партнери навіть не торкаються одне одного. Однак чи мова йде про торкання? Вищезгадана енциклопедія підсумовує: «Кінцевий результат той самий — фізичне задоволення від танцю й статеве усвідомлення партнера, байдуже, чи його обіймається, чи підсвідомо спостерігається за ним». Чи розсудливо «статево усвідомлювати партнера», що не одружений з вами? Коли врахувати Ісусове твердження, що «кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм», то ні (Матвія 5:28).
Танцюєте ви чи ні — це ваша справа. Проте роздум над наступним допоможе вам вирішити справу мудро. Яка мета танцю? Яка його репутація? Що підкреслюють рухи танцю? Які думки та почуття вони викликають у мене? Які бажання вони викликають у мого партнера чи у глядачів? Авжеж, людині слід реагувати на власне сумління, як і зробив згаданий нами на початку молодий чоловік, байдуже, що робитимуть інші.
Біблія каже, що Творець бажає, аби ми насолоджувалися дарами краси, ритму та грації. Атож, насолоджуйтеся ними, зате не випускайте з уваги, що, коли ви танцюєте, ваше тіло говорить. Пам’ятайте Павлові настанови у Филип’ян 4:8: «Що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це».
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 26]
Picture Fund/З люб’язного дозволу Museum of Fine Arts, Boston