Звідки вони походять?

«ЯК МИ називали себе перед прибуттям Колумба? (...) У кожнісінькому племені, навіть нині, якщо перекласти слово, котрим ми називали себе, хоч і не знали одні одних, то воно завжди збігається за значенням з іншими. Нашою мовою [нараґансет] воно звучить як «нінюґ» [мовою навахо — «діна»] і означає люди, людські істоти. Власне так ми називали себе. Отже, коли сюди прибули [європейські] пілігрими, то ми знали себе, але ми не знали їх. Тому ми назвали їх «авонаґісак», або чужинці, бо вони були прибульцями, ми не знали їх, але ми знали одні одних. І ми були людськими істотами» (Високий Дуб, плем’я нараґансет).

Існує багато теорій про походження корінних американцівa. Засновник мормонів Джозеф Сміт і квакер Вільям Пенн належали до небагатьох з тих, які вважали, що індіанці були євреями, нащадками так званих десяти втрачених племен Ізраїлю. Сьогодні більшість антропологів погоджуються з теорією, згідно з якою азіатські племена за допомогою човнів чи суходолом, що з’єднував континенти, перебралися на територію нинішньої Аляски, Канади та Сполучених Штатів Америки. Ця ідея навіть, здається, підкріпляється аналізом ДНК.

Походження й релігійні переконання корінних американців

Корінні американці, редактори Том Гілл (плем’я сенек) і Річард Гілл Старший (плем’я тускарор) у своїй книжці «Подорож до створення: ідентичність корінних американців та їх переконання» (англ.) пишуть: «Більшість тубільних народів традиційно вважає, що вони були створені із землі, води та зірок. З другого боку, археологи дотримуються теорії про сухопутне сполучення континентів через Берингову протоку, по якому азіати перейшли до Америки; за цією теорією, ті азіати були прабатьками тубільців Західної півкулі». Дехто з корінних американців скептично ставиться до теорії білої людини про Берингову протоку. Вони схиляються перед своїми легендами та оповіданнями й вважають себе одвічними мешканцями, а не переселенцями-кочівниками з Азії.

У своїй книжці «Індіанська зима» (англ.) Рассел Фрідман пояснює: «За повір’ям манданів [плем’я, що проживало у верхній течії річки Міссурі], Перша людина була могутнім духом, божественною істотою. Ще в сиву давнину її створив Господь життя, творець усього, аби вона виступала у ролі посередника між звичайними людьми й незліченною кількістю богів, або духів, що населяють усесвіт». Мандани мають навіть легенду про потоп. «Якось, коли на землі стався великий потоп, Перша людина врятувала людей, навчивши їх будувати захисну вежу, або «ковчег», що мала здійматися високо над потопними водами. На честь цього кожне село манданів має мініатюрну міфічну вежу — кедрову палю заввишки близько п’яти футів, а довкола неї дощаний паркан».

У манданів був ще один релігійний символ: «висока жердина з пір’ям та хутром, на вершечку якої стирчала потворна дерев’яна голова, пофарбована начорно». Кого це може зображати? «Це зображення репрезентує Охкі-Гадда, злого духа, що справляє великий вплив на людей, але не настільки потужний, як Господь життя чи Перша людина». Для індіанців Великих долин «віра у духовний світ була невід’ємною частиною їхнього життя. (...) Вони ніколи не зважувалися робити якесь важливе рішення чи братися за щось, не порадившись і не отримавши схвалення священних істот, що керували людськими справами».

У своїй книжці «Міфологія в Північній Америці» (англ.) Джон Біргорст пояснює: «Кажуть, що перед утворенням кланів осейджі кочували з місця на місце у спосіб, який вони називають ґаніте (без закону й порядку). Вони дотримувалися традиційного погляду, що в сиву давнину певні мудреці, котрих називали Малими старцями... сформулювали теорію, ніби безмовна творча сила заповнює небо та землю й утримує рух зірок, Місяця та Сонця у досконалому порядку. Вони називають її Ваконда (таємнича сила) чи Евавонака (той, хто спричинив наше існування)». Подібні поняття були й у племенах зіну, сіу і лакота на заході. Плем’я віннебейґо теж має повір’я про творення, персонажем якого є «Творець Землі». Уривок з нього звучить так: «Він захотів світла, й сталося світло. (...) Відтак він знову подумав і захотів мати Землю, і стала існувати Земля».

Дослідників Біблії найбільше цікавить подібність вірувань корінних американців і біблійних учень, особливо у зв’язку з Великим Духом, «тим, хто спричинив наше існування», що нагадує значення божественного імені Єгови: «Він спричиняє ставати». Інші подібності пов’язані з Потопом та злим духом, якого Біблія називає Сатаною (Буття 1:1—5; 6:17; Об’явлення 12:9).

Розуміння філософії корінних американців

Письменники Том Гілл і Річард Гілл, корінні американці, розповідають про п’ять дарів, які, за їхніми словами, корінні американці отримали від своїх пращурів. «Перший дар... це наш тісний зв’язок із землею». І якщо зважати на історію до й після прибуття європейців, то хто може заперечити це? Їхня земля, що часто вважалася корінними американцями святою, систематично відбиралася силою, шахрайством чи через невиконані угоди.

«Другий дар — це сила й дух, що тварини поділяють з нашими людьми». Те, що корінні американці мали повагу до тварин, видно з усього. Вони полювали лише задля їжі, одягу й притулку. Бізонів практично винищили не тубільці, а білі люди зі своєю кровожерливістю та недалекоглядною пожадливістю.

«Третій дар — духовні сили, котрі є нашими живими родичами й з котрими ми спілкуємось за допомогою зроблених нами зображень». Тут прослідковується загальна тема, що існує у стількох релігіях по цілому світі, а саме: життя духа чи душі після смертіb.

«Четвертий — усвідомлення того, ким ми є, котре виражається й підтримується нашими племінними традиціями». Нині це можна побачити під час племінних церемоній, на котрих люди обговорюють справи племені, чи на якихось вечоринках з племінними танцями та музикою. Індіанський одяг, ритмічні удари барабанів, танці, збирання родин і кланів — усе це свідчить про племінну традицію.

«Останнім даром є творчий процес, тобто наші переконання стають реальними через перевтілення природних елементів у предмети віри та гонору». Чи то плетіння кошиків, в’язання, виготовлення глиняного посуду, ювелірних виробів та прикрас, чи то будь-котре інше творче ремесло — все це пов’язано з їхніми традиціями й віковічною культурою.

Існує так багато племен, що, коли описувати усі їхні традиційні вірування та звичаї, потрібно буде багато книжок. Але тепер нас цікавить таке: як вплинув на корінних американців масовий наплив мільйонів європейців, головним чином, здавалося б, християн?

[Примітки]