Яке їхнє майбутнє?
В ІНТЕРВ’Ю, даному нашому журналові, вождь миру чаєнів Лоренс Гарт сказав, що одна з труднощів індіанців полягає в тому, що «ми постали перед силами акультурації та асиміляції. Приміром, ми втрачаємо свою мову. Колись це було навмисною урядовою політикою. Уряд докладав великих зусиль, аби «цивілізувати» нас освітою. Нас посилали навчатися у школи-інтернати й забороняли розмовляти рідною мовою». Сандра Кінлачіні пригадує: «Коли я в інтернаті розмовляла мовою навахо, то вчителька промивала мої уста милом!»
Вождь Гарт веде далі: «Потішає те, що недавно у людей різних племен почала прокидатися свідомість. Вони стали розуміти, що їхні мови вимруть, коли не докладати зусиль зберегти їх».
Мовою карук, одного племені зі штату Каліфорнія, розмовляє лише десять чоловік. У січні 1996 року помер 76-річний індіанець Червона Громова Хмара (Карлос Вестес), він був останнім, хто розмовляв мовою катавба. Багато років йому не було з ким поговорити тією мовою.
У Залах Царства Свідків Єгови в резерваціях навахо та хопі (штат Арізона), окрім англійської, майже кожен розмовляє мовою навахо і хопі. Навіть неіндіанські Свідки вивчають мову навахо. Свідкам слід знати цю мову, щоб успішно провадити біблійну освітню працю, бо багато з навахо добре розуміють лише свою мову. Мови хопі та навахо й далі широко вживаються, розмовляти ними заохочують учнів у школах.
Освіта корінних американців
У Сполучених Штатах Америки існує 29 індіанських коледжів, у котрих навчається 16 000 студентів. Перший такий коледж був відкритий у штаті Арізона 1968 року. «То була одна з найчудовіших революцій у країні індіанців — право вибору освіти, якої ми бажаємо»,— сказав доктор Дейвід Ґіпп з Індіанського комітету вищої освіти. В Університеті імені Синте Ґлеска мова лакота є обов’язковим предметом.
За словами Рона Мак-Ніла (з гункпапа, плем’я лакота), президента Фонду індіанських коледжів, безробіття серед корінних американців сягає від 50 до 85 відсотків і в індіанців найнижча середня тривалість життя та найвищий рівень захворювань на діабет, туберкульоз й алкоголізм з усіх інших меншин у Сполучених Штатах Америки. Ліпша освіта — це один із способів допомогти їм.
Священна земля
Для багатьох тубільців їхня земля є священною. Білий Грім сказав одному сенаторові: «Для нас на планеті найдорожчою за все є наша земля». Коли індіанці укладали договори чи угоди, то часто вважали, що землю білій людині вони давали для користування, а не для того, щоб вона стала їх власністю. Індіанські племена сіу у 1870-х роках втратили цінні землі Блек-Хілсу (штат Дакота), коли туди понаїжджало багато рудокопів у пошуках золота. Верховний суд США 1980 року наказав уряду США виплатити вісьмом племенам сіу компенсацію у сумі 105 мільйонів доларів. Ті племена досі не прийняли компенсації — вони хочуть повернути собі священну землю Блек-Хілс, що в Південній Дакоті.
Багато хто з племен сіу незадоволений тим, що на горі Рашмор масиву Блек-Хіллс висічені обличчя білих президентів. На сусідній горі скульптори висікають навіть ще більшу скульптуру. Там буде висічено Лютого Коня, воєнного вождя оґлала (одного із племен сіу). Обличчя буде витесано до червня 1998 року.
Нинішні нелегкі завдання
Аби вижити у нинішньому суспільстві, корінні американці мусили багато в чому пристосовуватися. Немало їх сьогодні закінчили коледжі й мають добру освіту та навички, котрі вони можуть використовувати на благо своїх племен. Одним з них є ґречний Буртон Мак-Керчі з племені чіппева (штат Мічиган). Він знімав документальні фільми для Публічної служби радіо і телебачення, а зараз працює в одній середній школі резервації племені хопі (штат Арізона), координуючи по цілих Сполучених Штатах Америки відеоаудиторії коледжів. Іншим прикладом є Рей Галбрітер, вождь племені онайда, який здобув освіту в Гарвардському університеті.
Арлін Янґ Гетфілд пише у газеті «Навахо таймс», що молодь навахо не переживає того, що переживали їхні батьки та діди, коли вони підростали. Вона зазначає: «Завдяки [сучасним] вигодам їм навіть не потрібно збирати чи рубати дрова, носити воду чи пасти вівці, чим займалися їхні пращури. Їм не потрібно вносити свою частку в майно родини, як це робили діти в давнину». Вона доходить висновку: «Неможливо уникнути багатьох соціальних проблем, що неодворотно впливатимуть на наших дітей. Ми не в силі відокремити свої родини чи резервації від решти світу, так само як ми не можемо повернутися до способу життя наших пращурів».
Ось тут перед корінними американцями й постає нелегке завдання: як зберегти свої унікальні племінні традиції та цінності й пристосуватися до швидких змін у зовнішньому світі.
Боротьба з наркотиками та алкоголем
До цього часу алкоголізм руйнує суспільство корінних американців. Доктор Лорейн Лорх, що 12 років працювала педіатром і лікарем широкого профілю серед племен хопі й навахо, сказала в інтерв’ю нашому кореспондентові: «Алкоголізм є величезною проблемою як для чоловіків, так і для жінок. Сильний організм стає жертвою цирозу, трагічної загибелі, самогубства та душогубства. Сумно, що алкоголю віддається перевага перед дітьми, подружніми партнерами й навіть Богом. Сміх замінюється слізьми, ніжність — насиллям». Вона додає: «Через пияцтво та безсоромність профануються навіть деякі церемонії, що колись у навахо і хопі вважалися священними. Алкоголь нищить цих вродливих людей, їхнє здоров’я та їхні розуми, їхню творчість і їхню справжню особистість».
Фільмер Блугауз, миротворець у Міністерстві юстиції навахо у місті Віндов-Рок (штат Арізона), евфемістично описав зловживання наркотиками та алкоголем як «самолікування». Таким чином вони затоплюють свою журбу й утікають від тяжкої реальності життя без роботи й часто без мети.
Однак багато корінних американців успішно перемогли «зеленого змія», котрого завезла й показала тубільцям біла людина, і намагаються здобути перемогу над наркоманією. Як приклад можна навести Клайда й Генрієтту Абрагамсон із індіанської резервації Спокане, що в штаті Вашингтон. Ось що Клайд, кремезний чоловік із чорним волоссям та карими очима, розповів нашому кореспондентові:
«Ми виростали у резервації, а потім переїхали до міста Спокане, щоб навчатися в коледжі. Ми не дуже переймалися способом свого життя, невід’ємною частиною якого був алкоголь та наркотики. Інше життя було нам невідоме. Ми виростали з ненавистю до цих речей, бо бачили, скільки проблем вони створюють у родині.
Відтак ми познайомилися зі Свідками Єгови. До приїзду в місто ми ніколи про них не чули. Наші поступи були повільними. Можливо, це було тому, що ми не довіряли тим, кого не знали, особливо білим людям. Близько трьох років ми нерегулярно навчалися Біблії. Найважче мені було кинути палити марихуану. Я палив її з 14-річного віку і почав намагатися кинути цю звичку, коли мені було 25 років. Більшу частину свого дорослого життя я ловив кайф. У 1986 році я прочитав статтю в журналі «Пробудись!» за 22 січня під заголовком «Кожен палить марихуану, то чому ж мені стримуватися від неї?». Відтак я задумався, наскільки нерозумно палити марихуану, особливо після того, як прочитав Приповістей 1:22, де говориться: «Доки ви, нерозумні, глупоту робитимете? Аж доки насмішники будуть кохатися собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?»
Я подолав цю звичку, і весною 1986 року ми з Генрієттою одружилися. У листопаді 1986 року ми були охрещені, а 1993 року я став старійшиною збору. Обидві наші доньки охрестилися як Свідки 1994 року».
Чи казино та азартні ігри вирішують проблеми?
У 1984 році в Сполучених Штатах Америки не було жодного закладу для азартних ігор, яким би не оперували індіанці. За газетою «Вашингтон пост», цього року 200 племен мають 220 закладів для азартних ігор у 24 штатах. Особливим винятком залишаються племена навахо і хопі, що до цього часу протидіють такій звабі. Але чи казино й зали бінґо — шлях до добробуту та більшої кількості робочих місць? Фільмер Блугауз сказав нашому кореспондентові: «Азартні ігри є палицею з двома кінцями. Питання в тому, чи від них буде більше користі, ніж шкоди?» В одному повідомленні твердилось, що казино індіанців дало роботу 140 000 чоловік по всій країні, але там зазначалося, що лише 15 відсотків з них є індіанцями.
Вождь чаєнів Гарт висловив свою думку щодо впливу казино та інших установ для азартних ігор на резервації. Він сказав: «У мене роздвоєні почуття. Єдине добро в тому, що це дає роботу й приносить племені прибуток. З другого боку, я помітив, що багато клієнтів є нашими людьми. Дехто, я знаю, приохотився до бінґо і йде туди з дому ще перед тим, як діти повертаються зі школи. Ці діти стають фактично господарями дому, аж поки їхні батьки не повернуться після гри в бінґо.
Головна проблема в тому, що люди сподіваються виграти і повернутися додому з грошима. Але переважно стається інше — вони програють. Я бачив, як вони витрачають гроші, які відклали на продукти чи одяг для дітей».
А яке майбутнє?
Том Баті каже, що є два найпопулярніші погляди на майбутнє південно-західних племен. «Перший рішуче передрікає неминуче розчинення тубільних культур у головній американській культурі. Другий — більш невизначений... Він з обережністю говорить про ріст культурного рівня, натякаючи на змістовне змішання «найліпшого із минулого з найліпшим новим», так би мовити, золотий культурний захід сонця, у котрому індіанець може залишитися чудернацьким у своєму мистецтві, колоритним у своїй релігії і мудрим у своїй філософії, проте й достатньо поміркованим у своїх стосунках з нами (вищою культурою [білої людини]), аби бачити світ нашими очима».
Відтак Баті ставить запитання: «Зміни неминучі, але хто буде їх робити й навіщо? (...) Ми [білі люди] втручаємось у звички всіх інших народів, немов вони просто недорозвинені американці. Ми вважаємо, що їм повинно не подобатися їхнє життя й що вони повинні прагнути жити й думати так, як ми».
Він продовжує: «Одне є певне — історія індіанців не закінчилась, але як вона закінчиться й чи взагалі вона закінчиться — питання майбутнього. Все ще є час подумати про залишки наших індіанських общин як про цінні культурні ресурси, а не просто як про тих, хто лише створює соціальні проблеми».
Життя у новому світі гармонії та справедливості
Свідки Єгови знають з Біблії, яким може бути майбутнє корінних американців, а також людей усіх націй, племен та мовних груп. Бог Єгова пообіцяв створити «нове небо та землю нову» (Ісаї 65:17; 2 Петра 3:13; Об’явлення 21:1, 3, 4).
Це не означає, що він створить нову планету. Корінні американці добре знають, що ця планета й далі буде коштовним клейнодом, якщо обходитися з нею належним чином. Радше біблійне пророцтво говорить про нове небесне правління, що замінить експлуататорські людські уряди. Земля стане раєм, де відновляться ліси, долини, річки та вся природа. Усі люди будуть безкорисно господарювати на землі. Тоді вже більше не буде експлуатації та пожадливості. Там буде удосталь доброї їжі та плідної праці.
Завдяки воскресінню мертвих уся несправедливість минулого буде усунена. Авжеж, навіть анасазі (мовою навахо означає «давні»), пращури багатьох індіанців племені пуебло, що живе у штатах Арізона й Нью-Мексико, повернуться до життя на відновлену землю. Також повернуться до життя завдяки обітниці воскресіння такі відомі історичні вожді індіанців, як Ґеронімо, Сидячий Бик, Лютий Кінь, Текумсе, Манюеліто, Вождь Джозеф, Сіетл та багато інших (Івана 5:28, 29; Дії 24:15). Яке чудове життя Бог пообіцяв їм та усім іншим, хто йому служить тепер!
[Ілюстрація на сторінці 15]
Типовий гоґан індіанців навахо, виготовлений з колод і обмазаний землею.
[Ілюстрація на сторінці 15]
Модель скульптури Лютого Коня, яку витесують з гори, що на задньому плані.
[Відомості про джерело]
Фотографія Robb DeWall, з люб’язного дозволу Crazy Horse Memorial Foundation (безприбуткове)
[Ілюстрація на сторінці 15]
Свідки з племен хопі й навахо у каньйоні Кімс (штат Арізона) зустрічаються у Залі Царства, переробленому з колишньої факторії.
[Ілюстрація на сторінці 16]
Помешкання анасазів 1000-річної давності (Меса-Верде, штат Колорадо).
[Ілюстрація на сторінці 16]
Ґеронімо (1829—1909 роки), славетний вождь апачів.
[Відомості про джерело]
З люб’язного дозволу Mercaldo Archives/ «Словник американських портретів»/Dover