Як справлятися з почуттями
ЧИ ВИ зараз доглядаєте за важкохворою близькою вам людиною? Якщо так, то, можливо, у вас виникають бентежні й страхітливі почуття. Що вам робити? Розгляньмо деякі почуття, з якими борються доглядачі, і практичні поради, що допомагають справлятися з цими почуттями.
Сором. Час від часу вам може бути соромно перед іншими за поведінку хворої людини. Але якщо пояснити друзям і сусідам особливості хвороби близької людини, то це допоможе їм ставитися з розумінням та, можливо, спонукає бути ‘спочутливими’ і терпеливими (1 Петра 3:8). Коли це можливо, то поговоріть з іншими родинами, які опинилися у подібній ситуації. Мабуть, вам буде не так соромно, коли ви обміняєтеся враженнями. Сью пояснює, що́ допомогло їй: «Мені було так шкода свого тата, що у мене зникало будь-яке почуття сорому. Також допомагало почуття гумору мого батька». Атож, почуття гумору як у хворого, так і в доглядача є чудодійним знаряддям, яке заспокоює напружені нерви. (Порівняйте Екклезіяста 3:4, Хоменко).
Страх. Необізнаність з хворобою може викликати сильний страх. Тож, якщо можете, зверніться за професійною порадою, чого сподіватися із загостренням хвороби. Дізнайтеся, як доглядати хворого за таких обставин. Ельзі найбільше допомогли справлятися зі страхом розмови з іншими доглядальницями та медсестрами про те, чого сподіватися, коли стан хворої погіршиться. Джінні радить: «Боріться зі своїми побоюваннями і візьміть себе в руки. Часто страх перед тим, що може статися, гірший за дійсність». Д-р Ернест Розенбаум радить обов’язково «говорити про побоювання, щойно вони виникають, незважаючи на їх причину». (Порівняйте Приповістей 15:22).
Сум. Із сумом нелегко боротися, а особливо доглядачу. Він сумує за втратою товариських стосунків, надто коли близька йому хвора людина вже не може розмовляти, чітко мислити або не впізнає́ його. Іншим не завжди легко зрозуміти такі почуття. Необхідне полегшення може прийти, якщо порозмовляти про свій сум з чуйним другом, який терпляче й співчутливо вислухає (Приповістей 17:17).
Гнів та розчарування. Це нормальна реакція людини, яка доглядає за важкохворим, котрий часом поводиться примхливо. (Порівняйте Ефесян 4:26). Пам’ятайте, що часто винуватицею неприємної поведінки є хвороба, а не хворий. Люсі пригадує: «Коли я сильно гнівалася, то це закінчувалося сльозами. Тоді я намагалася нагадати собі про стан хворого та його недугу. Я знала, що йому потрібна моя допомога. Це допомагало мені не знемагати». Такі розмірковування можуть ‘припинити гнів’ (Приповістей 14:29; 19:11).
Почуття вини. Доглядачі часто почуваються винними. Однак будьте певні, що ви виконуєте важливу, але дуже нелегку працю. Змиріться з тим, що не завжди реагуватимете, як належить, у словах або ділах. Біблія нагадує нам: «Багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» (Якова 3:2; Римлян 3:23). Не дозволяйте, щоб через почуття вини ви стримувалися від позитивного кроку. Якщо засмутилися через те, що сказали або зробили, то просто скажіть: «Вибач, будь ласка», і це поліпшить настрій у вас і у хворого. Один чоловік, який доглядав за своїм хворим родичем, дав таку пораду: «Робіть все можливе за обставин, що склалися».
Пригнічення. Родинам, які доглядають за важкохворою людиною, властиве почуття пригнічення, і це зрозуміло. (Порівняйте 1 Солунян 5:14). Одна доглядальниця, котра страждає через пригнічення, пояснює, що́ допомогло їй: «Багато людей висловлювало нам вдячність за догляд. Лише кілька слів підбадьорення дають заряд не знесилюватися, коли почуваєшся дуже змученим і пригніченим». Біблія говорить: «Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить» (Приповістей 12:25). Інші люди не завжди відчувають, що вам необхідне підбадьорення. Тому часом ви самі можете відкрито висловити «тугу» свого серця, щоб почути «добре слово» підбадьорення від інших. Якщо ж почуття пригнічення не зникає або ще більше загострюється, то, можливо, було б доцільно проконсультуватися з лікарем.
Безпорадність. Ви можете почувати себе безпорадними, доглядаючи за розумово хворою людиною. Приймайте дійсність такою, якою вона є. Усвідомте свої обмеження: ви не в силі керувати здоров’ям хворого, але можете забезпечити чуйний догляд. Не сподівайтеся досконалості від себе, від хворого або від помічників. Врівноважений підхід не лише полегшить почуття безпорадності, але й тягар праці. Керуючись мудрістю, багато доглядачів радять: «Навчіться турбуватися лише про справи сьогоднішнього дня» (Матвія 6:34).
[Вставка на сторінці 8]
«Боріться зі своїми побоюваннями і візьміть себе в руки. Часто страх перед тим, що може статися, гірший за дійсність».
[Рамка на сторінці 7]
Слова підбадьорення від доглядачів
«НЕ ВПАДАЙТЕ у відчай через погані думки про себе. За таких обставин нормально мати такі думки. Вам аж ніяк не потрібно ховати свої почуття. Розкажіть комусь про них і, якщо можете, зробіть перерву — поїдьте кудись на трохи, щоб відсвіжитися» (Люсі, працює в клініці, де допомагає багатьом доглядачам та хворим).
«Не відкидайте допомоги, котру готові вам надати рідні або друзі. Дуже важливо ділити свій тягар з іншими» (Сью, доглядала за своїм батьком, який потім помер від хвороби Годжкіна).
«Вчіться розвивати почуття гумору» (Марія, допомагала доглядати за близькою подругою, яка потім померла від раку).
«Будьте міцні духовно. Наблизьтеся до Єгови й постійно моліться (1 Солунян 5:17; Якова 4:8). Він дає підтримку й потіху через свій дух, своє Слово, своїх земних служителів і через свої обітниці. Намагайтеся бути якомога більше організованими. Наприклад, добре мати графік приймання ліків і розклад чергування помічників» (Ялмар, доглядав за своїм вмирущим швагром).
«Дізнайтесь усе, що можете, про особливості хвороби недужого. А це у свою чергу допоможе вам знати, чого сподіватися від хворого й від себе і як доглядати за хворим» (Джоун, чоловік якої має хворобу Альцгаймера).
«Зрозумійте, що й інші мали подібні проблеми та що Єгова допоможе вам справитися, хоч би що сталося» (Джінні, доглядала за своїм чоловіком до його смерті).
[Ілюстрація на сторінці 8]
Дізнайтеся якомога більше про хворобу, щоб ваші страхи зникли.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Необхідне полегшення може прийти, якщо порозмовляти з чуйним другом.