Послуги і ресурси Інтернету

ШИРОКОВІДОМОЮ послугою Інтернету є всесвітня система посилання й отримування електронної пошти, яку називають «E-mail». По суті, електронна пошта є головною частиною потоку інформації на Інтернеті, і багато людей користуються лише цією послугою Інтернету. Як вона працює? Щоб відповісти на це запитання, згадаймо спершу, як працює звичайна пошта.

Уявіть, що ви живете в Канаді і хочете надіслати листа своїй дочці, котра живе в Москві. Заадресувавши конверт, ви відсилаєте лист, і він починає свою подорож. На пошті лист передають у наступну установу, можливо, регіональний чи державний розподільчий центр, а тоді у поштове відділення поблизу місця проживання вашої дочки.

Подібний процес відбувається і з електронною поштою. Написавши на комп’ютері свій лист, ви мусите вказати електронну адресу вашої дочки. Коли ви надсилаєте цей електронний лист, він починає подорож від вашого комп’ютера, часто за допомогою пристрою, що називається модем, який через телефонну мережу під’єднує ваш комп’ютер до Інтернету. Тепер лист іде до різних комп’ютерів, що служать, як регіональні та державні поштові відділення. Вони мають достатньо інформації, щоб доставити ваш лист до комп’ютера призначення, де його прийме ваша дочка.

На відміну від звичайної пошти, електронна пошта передасть лист у місце призначення — навіть на інший континент — всього за кілька хвилин, а то й менше, хіба що якась частина мережі перевантажена або тимчасово не працює. Коли ваша дочка перевірятиме свою електронну поштову скриньку, вона знайде ваш лист. Швидкість електронної пошти і легкість, з якою повідомлення можна відправляти навіть багатьом адресатам по цілому світі, роблять її популярною формою зв’язку.

Групи новин

Ще одною популярною послугою є так званий Usenet. Usenet дозволяє групі новин вести обговорення на конкретні теми. Деякі групи новин зосереджуються на купівлі-продажу різних товарів широкого вжитку. Існують тисячі груп новин, і, коли користувач отримав доступ до Usenet, він може підключитися до них безкоштовно.

Уявімо собі, що хтось підключився до групи новин філателістів. Коли інші учасники надсилають нові повідомлення про це хобі, їх отримує також новачок. Він може не тільки переглядати інформацію, яку хтось надіслав, але й відгуки інших осіб на неї. Якщо хтось, наприклад, робить запит про конкретну серію марок, невдовзі він може отримати багато відповідей з цілого світу, в яких пропонуватиметься інформація, доступна всім членам групи одночасно.

Іншим підвидом цього задуму є електронна дошка оголошень (BBS). Електронні дошки оголошень подібні до Usenet, за винятком того, що всі файли зберігаються в одному комп’ютері, який обслуговується, як правило, одною особою або групою осіб. Теми, обговорювані групою, відображають різні інтереси, погляди й моральні цінності її членів, тому слід виявляти обачність.

Спільне користування файлами і тематичний пошук

Одною з початкових цілей Інтернету була можливість спільного використання інформації. Учитель, згаданий у попередній статті, знайшов на Інтернеті іншого педагога, який погодився поділитися з ним уже розробленим курсом лекцій. Через кілька хвилин файли були передані, хоча цих людей розділяла відстань в 3000 кілометрів.

А що робити, коли невідомо, де можна знайти потрібну інформацію на Інтернеті? Подібно до того як ми знаходимо номер телефону у довіднику, користувач може знайти місце розташування інформації на Інтернеті, спершу отримавши доступ до так званих пошукових ділянок. Користувач вводить слово або фразу, а пошукова ділянка відповідає списком місць на Інтернеті, де можна знайти інформацію. Як правило, такий пошук безкоштовний і на нього йде всього кілька секунд!

Фермер, згаданий на початку, дізнався про новий метод, що називається «точне ведення сільського господарства», у якому використовуються комп’ютери та супутникові карти. Ввівши цю фразу в пошукову ділянку, він знайшов імена фермерів, які вже користувались цим методом, а також детальну інформацію про нього.

World Wide Web

Частина Інтернету, яка називається World Wide Web (або Web), дозволяє авторам по-новому використовувати стару систему приміток. Коли автор звичайної журнальної статті чи книжки вводить символ примітки, ми дивимось униз сторінки і знаходимо посилання на іншу сторінку або книжку. Автори комп’ютерних документів Інтернету, по суті, роблять те саме, використовуючи технічний прийом, за допомогою якого в документі підкреслюється чи виділяється слово, фраза або символ.

Виділене слово чи символ говорить читачеві, що на Інтернеті є додатковий ресурс, часто це інший документ. Цей документ з Інтернету можна викликати, і він відразу відкриється на екрані. Документ може бути в іншому комп’ютері чи навіть в іншій країні. Дейвід Піл, автор книжки «Під’єднуйтесь до Інтернету!» («Access the Internet!»), зауважує, що за допомогою цього прийому «ви підключаєтесь до справжніх документів, а не просто посилань на них».

Web також дає можливість зберігати і відтворювати фотографії, графічні зображення, мультиплікаційні стрічки, відеофільми та звукові записи. Лома, домогосподарка, згадана на початку попередньої статті, отримала і переглянула короткий кольоровий фільм про сучасні теорії стосовно Усесвіту. Вона прослуховувала звуковий супровід через аудіосистему свого комп’ютера.

Серфінг Інтернету

Використовуючи Web-браузер, можна легко й швидко переглядати інформацію та кольорові графічні зображення, які можуть зберігатися в комп’ютерах у різних країнах. Використання Web-браузера де в чому подібне до справжнього подорожування, хоча здійснюється трохи легше. Наприклад, можна відвідати Web-експозицію рукописів Мертвого моря чи Музей пам’яті жертв нацизму. Цю можливість швидко переходити з одного місця Інтернету до іншого прийнято називати серфінгом мережі.

Торгові підприємства та інші організації зацікавилися мережею Web як засобом, через котрий можна рекламувати свої товари і послуги, а також пропонувати інші види інформації. Вони створюють Web-сторінку, свого роду електронну вітрину. Коли стає відомою адреса сторінки, потенційні клієнти можуть за допомогою браузера «іти по магазинах», тобто переглядати цю інформацію. Але як і на кожному базарі, не всі товари, послуги і не всі види інформації на Інтернеті корисні.

Дослідники намагаються зробити Інтернет достатньо надійним місцем для конфіденційних операцій. (Більше про надійність ми розповімо пізніше). З огляду на велику завантаженість мережі, викликану комерційною діяльністю, розробляється ще одна міжнародна мережа, яку дехто називає Інтернет II.

Що таке «Chat»?

Ще одною популярною послугою Інтернету є Internet Relay Chat (трансляція балачок на Інтернеті), або просто Chat (балачка). Chat дозволяє групі людей, використовуючи псевдоніми, швидко надсилати одне одному повідомлення. Хоча ним користуються люди різного віку, особливо його любить молодь. Під’єднавшись, користувач вступає в контакт з великим числом інших користувачів по цілому світі.

Створюються так звані chat-кімнати або chat-канали, в яких обговорюється якась конкретна тема, наприклад, наукова фантастика, кіно, спорт чи любовні історії. Усі повідомлення, надруковані у таких chat-кімнатах, майже одночасно з’являються на екранах комп’ютерів усіх учасників обговорення.

Chat-кімната дуже нагадує компанію людей, які спілкуються і розмовляють в один період часу, лише з тією різницею, що тут, замість говорити, друкують. Chat-кімнати працюють, як правило, 24 години на добу. Звичайно, християни усвідомлюють, що біблійні принципи про товариство, як-от записаний в 1 Коринтян 15:33, стосуються участі у chat-групах, як і всіх інших аспектів життяa.

Хто платить за Інтернет?

У вас може виникнути питання: «Хто оплачує кошти за далекі подорожі по Інтернеті?» Усі абоненти — колективи чи окремі особи — вносять свою частку в оплату витрат. Однак не обов’язково, що кінцевому користувачеві пришлють квитанцію на оплату міжміської телефонної розмови, навіть якщо він відвідав багато міжнародних місць. Більшість користувачів розраховуються з місцевим комерційним підприємством (оператором) зв’язку з Інтернетом, які в багатьох випадках збирають у користувачів лише постійні щомісячні внески. Як правило, підприємство зв’язку дає місцевий телефонний номер, щоб уникнути зайвих витрат. Типовий щомісячний внесок за доступ до системи складає приблизно 20 доларів США.

Як видно, можливості Інтернету величезні. Але чи слід вам під’єднатися до цієї інформаційної супермагістралі?

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

Адреси на Інтернеті Що вони собою являють?

Для визначення людей, пов’язаних з Інтернетом, використовуються адреси електронної пошти. Уявіть собі, що ви хочете вислати повідомлення своєму другові, електронна адреса якого — drg@tekwriting.comb. У цьому прикладі ідентифікаційне, або реєстраційне, ім’я користувача — «drg». Часто люди використовують для цього свої ініціали або повне ім’я. Термін після знака «@» може стосуватися їхнього роботодавця, місця роботи чи їхнього оператора послуг електронної пошти. У цьому випадку «tekwriting» стосується власне такого підприємства. Остання частина адреси стосується типу організації, яка дала вашому другові реєстраційне ім’я. У нашому випадку «com» стосується комерційної організації. Освітні організації мають подібну систему найменування, але закінчують імена символом «edu», а громадські організації закінчують імена символом «org». Інший стандартний тип адреси закінчується кодом країни, в якій живе користувач. Наприклад, адреса lvg@spicyfoods.ar означає, що користувач з реєстраційним іменем «lvg» пов’язаний з фірмою за назвою «spicyfoods» в Аргентині.

Ще один вид адрес визначає місце розташування Web-документів на Інтернеті. Припустимо, що інформацію про дослідження вологих тропічних лісів можна знайти у Web-документі, адреса якого — http://www.ecosystems.com/ research/forests/rf. Літери «http» (Hypertext Transfer Protocol [Протокол передачі гіпертексту]) визначають протокол для опрацювання певного виду Web-документів, а «www.ecosystems.com» позначає назву Web-сервера, комп’ютера, у цьому випадку комерційної фірми, що називається «ecosystems». Назва самого Web-документа міститься в останній частині адреси — «/research/forests/rf». Часто Web-адреси називають уніфікованими пристроями локалізації ресурсів або скорочено — URL (Uniform Resource Locators).

[Примітка]