Розділ 7

Чи мертві потребують вашої помочі?

“ПОСЛУЖИТИ мертвим немов вони далі жили“, каже китайська приказка, “є найвище досягнення правдивого синівського благочестя“. Якщо мертві справді існують десь в іншій сфері і можуть користати зі служб тих, які залишаються на землі, то це була б мила річ послужити їм.

Безперечно, багато людей лише обходять стародавні традиції, хоч сильно не вірять в існування після смерти. Але інші є переконані, що мертві потребують їхньої помочі.

Мільйони осіб у більшій частині Азії й деяких частин Африки вірять, що вони мусять поважати своїх мертвих предків ціле своє життя. Перед таблицями своїх мертвих родичів вони палять ладан, моляться, кладуть квіти, а навіть харч. Вони вірять, що таке шанування поможе мертвим утішатися приємним існуванням у наступному житті і вони тоді не стануть жорстокими духами.

Особливо в часі жалоби і похорону ті, що переживають роблять коштовні зусилля, щоб помагати мертвим. Зауважте слідуючі традиційні практики, які відбувалися на Сході, коли славний урядовий радник вмирає:

Буддистські священики виконували церемонії. Вистрілювали фейєрверки, щоб відганяти лукавих духів. Рисовий папір на якому були списані молитви палили, у надії, що дух мертвої людини скористає з цього. Біля трупа клали харч, напиток і тютюн, щоб дух міг відсвіжитися, коли б він захотів.

Потім клали трупа в труну, яка лишалася в похоронному домі сорок дев’ять днів. Продовж шістьох днів найстарший син оплакував там. Сьомого дня він вертався до дому виспатися, скупатися і змінити одяг. Тоді він повторяв цей цикль з шістьох днів жалоби, а один день відпочинку продовж повних сорок дев’ять днів. Майже без перестанку ввесь той час вистрілювали фейєрверки, в той час, як сопілки, барабани і гуркітні цимбали було чути день і ніч.

Сорок дев’ятого дня вони відбували вражаючий похоронний марш. Оркестра грала. По дорозі фейєрверки, прив’язані до телефонічних ліхтарних стовпів і дерев, запалювали під час паради. По дорозі також розташовували маленькі каплиці в яких клали харч, напиток і тютюн, а також молитви та джосс патички (тоненький патичок із висушеної помади вироблена з пахущого дерев’яного пороху, якого китайці палять за ладан), яких палили під час процесії. Гарні паперові вироби, золоте листя і бамбука додавали кольору похоронному маршові. Багато плакальників несли ліхтарі, причина, яких була присвічувати дорогу для духа мертвого чоловіка. Коло могили ці гарні паперові вироби, представляючи палаци, літаки, кораблі, війська слуг і багато інших речей, були спалені.

Коли біднішу і менш славну особу ховають, то подібні процедури відбуваються, але у меншому масштабі. Наприклад, спалюють менше і не таких детальних паперових виробів.

Віра у чистилище є основна причина на таке спалення паперових виробів. Вони вірять, що по смерті особи, дух блукає два роки в чистилищі, але потребує помочі дістатися до неба. Пожертвування в формі паперових виробів показують, що небіжчик провадив добре життя і має все, що йому є потрібно для життя в наступному світі. Тому багато китайців вірять, що його дух треба скорше визволити з чистилища.

А яке є ваше почуття до таких пишних та коштовних церемоній? Чи ви брали б участь у подібних практиках? Якщо так, то чому?

Якщо ви вірите, що мертвим треба вашої помочі, то який позитивний доказ ви маєте, що щось свідомого лишається по смерті тіла? Як ви можете бути певні, що мертві користають із способу, яким помагається їм. Наприклад, як ви можете доказати, що ліхтарі присвічують дорогу для духа, що фейєрверки відганяють лукаві духи, і що спалені паперові вироби можуть помогти духові померлої особи ввійти в небесне блаженство? З якої основи ви можете заявляти, що такі речі є корисний спосіб помагати духам мертвих?

Хоч релігійні церемонії на поміч мертвим можуть бути цілком інші в вашій околиці, то чи хтось може доказати для вашого задоволення, що цим приноситься якихось корисних наслідків?

Також варта є застановитися над правосуддям і справедливістю цих зусиль помагати мертвим. Ті, що є заможні звичайно можуть купити більше фейєрверків, паперових виробів або інших дрібниць, які вони кажуть помагають мертвим. Але, що ж сказати про бідних? Хоч вони могли провадити добре життя, то вони не мають жодної користі, коли ніхто не справить такої процесії для них. Також, бідна особа не мусить купувати такі дрібниці помогти мертвим переносити великий фінансовий тягар, в той час, як заможні навіть не відчувають таких видатків.

Яке є ваше почуття до таких явних схильностей? Чи б ви могли любити бога, який є прихильний до заможних, а не до убогих, не звертаючи уваги на які особи вони є? Бог Біблії не є частковий. Про Нього, Святе Писання каже: “Бо не дивиться Бог на обличчя“. — Рим. 2:11.

Припустім, що хтось знає, що релігійні церемонії на користь мертвих не мають вартости, цілком не в гармонії з волею безстороннього Бога. Чи ж це було б правильно комусь брати участь у них лише ради традиції, або щоб не бути іншим від його сусідів? Чи це логічно підтримувати релігійні церемонії, яких людина знає, що вони є фальшиві? Чи це правильно підтримувати щось, що є на користь заможних, а накидає тягар на вбогих?

ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО ВІРИТЬ У ЧИСТИЛИЩЕ

Віра, що мертвим треба помочі вийти з чистилища не обмежується лише до нехристиянських релігій. Нова Католицька Енциклопедія (в англійській мові) говорить:

“Душам у чистилищі можна допомогти такими побожними вчинками, як молитва, індульгенції, мислостині, пощення і жертви. . . . Хоч ніхто не може наказувати, щоб Бог застосовував задовільну вартість його вчинків бідним душам, то людина справді може надіятися, що Бог вислухає її просьби і поможе страждаючим членам Церкви“.

Але, яка сильна є гарантія, яку вони дають, що такі зусилля приносять користь? Енциклопедія далі продовжає:

“Тому що застосовання цих добрих учинків залежить від наших просьб до Бога, то нема ніякого певного доказу, що молитви помагають особистій душі в чистилищі, або одній з них, тут і тепер. Але милосердя і Божа любов до душ у чистилищі, що вже є так близько до Нього, певно спонукують Його поспішити їхнє визволення з періоду очищення, коли вірні на землі будуть зсилати свої молитви для цієї цілі“.

Отже нема жодного справжнього запевнення, що церемонії, яких справляють помогти тим, які вірять пішли у чистилище дійсно мають якусь користь. І нема жодної основи на таке запевнення, бо Біблія не дає його. У Біблії навіть нема слова “чистилище“. Нова Католицька Енциклопедія признає: “В останньому аналізі католицька доктрина про чистилище є заснована на традиції, а не на Святому Писанні“. —11 Том, ст. 1034.

Правда, традиція не є обов’язково зла. Але ця особлива традиція не є в згоді з Словом Божим. Писання не вчать, що “душа“ переживає смерть тіла. Ясно є, що вона не може бути вичищена в чистилищі. Отже, слова Ісуса Христа до єврейських релігійних провідників можна правильно застосувати до тих, що вчать про чистилище: “Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово. Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи: ’Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене! Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук — людських заповідей!“ — Матвія 15:6-9.

Застановіться також над способом, яким помагається жертвам у чистилищі, у світлі науки Святого Писання. Так як Нова Католицька Енциклопедія згадала, молитва є один з вчинків побожности, яка згідно з загальною думкою, може допомогти душам у чистилищі. Відносно таких молитв, книжечка Помагайте Душам у Чистилищі [в англійській мові], (яку видав Бенедиктинський Монастир Вічного Поклоніння) говорить:

“Коротка, але щира молитва має часто більшу користь для бідних душ від довгої форми посвяти, якій бракує запобігливости. Коротких і голосних молитов, яким Церква давала індульгенції не бракує, всі з яких є застосовані до бідних душ. ... Як легко ми можемо множити ці гарячі молитви дньом, коли ми виконуємо наші завдання, а навіть коли наші руки є зайняті! . . . Скільки душ ми не могли б визволити або полегшити їхній стан в чистилищі якщо б часто дньом ми не деклямували б коротку молитву за яку Церква дає індульгенції (відпущення) мертвим: ’Господи, дай їм вічного відпочинку, і нехай вічне світло сяє на них. Нехай вони спочивають спокійно. Амінь’. Індульгенція [відпущення] 300 днів за кожну молитву. ’Підручник Індульгенцій’, 582.) Якщо ми будемо повторяти з щирою посвятою святі імена ’Ісус, Марія, Йосип’ то за кожний раз можна набути сім років індульгенцій“.

Чи то не дивно вам, що лише повторення троє імен має вісім разів більшої сили від молитви з двадцять слів? Чи Бог похвалює повторення молитов багато разів? Про це, Ісус Христос сказав: “А як молитеся, то не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отже, не вподобляйтеся їм“. — Матвія 6:7, 8.

Замість повторяти і деклямувати вивчені молитви напам’ять багато разів, Біблія заохочує нас молитися від серця.

І ми не повинні пропустити ролю, яку гроші мають у цій науці про чистилище. Безперечно, хтось може сказати, що церква не розвила цієї науки лише, щоб збирати гроші. Але це не змінює факту, що релігійні організації, які тримаються науки про чистилище люблять діставати матеріальні пожертви. Церква нікого не ганить коли хтось старається викуповувати себе або когось іншого з чистилища. Церква ніколи не радить нікому, що було б краще йому вживати його обмежені матеріальні датки постачати потреб життя. Багато століть заможні, як і убогі наповняли скрині релігійних організацій у надії вкоротити їхній час або час їхніх рідних у чистилищі. Автор Корлісс Ламонт зауважує, у своїй книжці Ілюзія Безсмертности (в англійській мові):

“Церкви збивали незчиленне майно з релігійних церемоній для мертвих. Особливо це є правда про Римо-Католицькі і східні Православні віри де великий наголос кладеться на Служби Божі, молитви та інші добрі посади на користь мертвих, вмираючих і всіх тих, що цікавляться своїм майбутнім станом.

“Ще від початку Середніх Віків Католицька Церква, через індульгенції, назбирала величезні суми грошей від заможних, як і вбогих. Ці індульгенції, яких дається за гроші, або інші жертви, зберігають власну душу або душі мертвого родича або друга від всієї або частинної кари в чистилищі. ... У Росії Православна Церква нагромадила величезне майно через подібні заступництва за мертвих. Крім сталого доходу від робітників і селянин, які турбувалися пом’якшити божественну кару, багато аристократів і дворян жертвували монастирям та церквам, щоб вони щоденно молилися за їхні відступлі душі“.

Якщо б це була правда, що мертві користають із таких матеріальних жертов, то це значило б, що Бог цікавиться грішми. Але Він не потребує ніяких грошей, ані матеріального майна. Говорячи через надхненого псалмоспівця, Бог говорить: “Не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, бо належить Мені вся лісна звірина та худоба з тисяч гір, Я знаю птаство гірське, і звір польовий при Мені. Якби був Я голодний, тоді б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній“ — Псальма 50:9-12.

Дійсно, всі багатства у світі не можуть помогти мертвому чоловікові. Гроші й матеріальне майно навіть не можуть відвернути смерти від нього. Так як Біблія говорить: “Ті, які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться. Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, щоб міг ще жити навіки й не бачити гробу“. — Псальма 49:6-9.

Нема жодного сумніву, що зусилля помагати мертвим не має основи в Біблії. Наука, що живі можуть помагати мертвим лише накинула великий тягар на людей. Знання Божого Слова, проте, визволяє нас від такого фальшивого поняття. Це може дати нам правдивого заохочення, щоб помагати якнайкраще нашим родинам, коли вони є ще живі і показати їм, що ми потребуємо, любимо й оціняємо їх. Після їхньої смерти вже є запізно надробити нехтовані вчинки, брак любови і брак уваги.

[Ілюстрація на сторінці 64]

Обряди Таоїста відпускають душу нібито з чистилища

[Ілюстрація на сторінці 65]

Католицькі обряди нібито помагають душам у чистилищі