Звичай молитися за померлих
Цей звичай практикують у псевдо-Християнстві й на Сході. Чи Бог похвалює його?
ЗДОВЖ затоки Бенґал, гіндуси клякають на стовченім прибою і моляться за душі в небі, чистилищі або в пеклі. Вони вірують, що молитви прискорять перевтілення померлих людей, котрі знову зможуть пробувати досягнути стану Нірвани, що є духове з’єднення з (богом) Брамою.
Не менше є побожна буддиська родина в домі котрої ви можете побачити полицю з дерев’яними таблицями, на котрих є списані “небесні ймена” померлих осіб. Буддиські священики, які відправляють служби божі для розради померших, відкривають їм ці ймена.
Між китайцями і їх предками можна зауважити міцну родинну спільність. Многі китайці вірують, що померлі душі мандрують по чистилищі через два роки, а потім їм треба помочі дістатись до неба. Вони кажуть, що предки залежать від молитов живих людей для родинного співжиття. Вони справляють дуже складні похорони й спомини, щоб запевнити аби померші сталися приязними духами а не ворожими бісами. У відплати за цю офіру, від померших сподіються, що вони будуть дбати о добробут живих.
По єврейських домах, через одинадцять місяців після смерти олюбленого, як і на “Ярцайт” або річний спомин смерти, вони деклямують добре знану Кадіш молитву. Декотрі кажуть, що Юдаїзм не признає жадних молитов за померлих, що Кадіш молитва прославляє Бога й не згадує нічого про смерть. Однак є євреї, котрі вірять, що молитви можуть помогти їх померлим дістатися до неба. Зразу Кадіш було собі славослов’я вчителів, котре з часом перемінилося в молитву, яку вживали при похороні вчених. Щоб обминути утруднення, пізніше його уважали придатним вживати на всіх єврейських похоронах. З часом декотрі євреї приписували йому силу звільнити олюблених від припущених мук в Ґегенні.
Загально протестантський світ мало молиться за померлих. Вони уважають, що тим, котрі вже на небі не потрібно молитов; а тим, котрі є прокляті, то молитви нічого не поможуть. Це тому протестантські молитви за померлих переважно є обмежені до похорону, де священик уважно провадить душі до неба — хитрість намірена заспокоїти живих як і мертвих. Пізніще вони можуть відбувати щорічні пам’ятні служби в честь померлих.
Ближче зв’язані зі Сходом є римо-католицькі молитви за померлих. Католики вірять в небо, пекло й чистилище й в подібну до китайської родинну спільність, яку вони називають “комуна святих”. Ця потрійна духова спільність обіймає “церковну службу” на землі, страждаючі душі в чистилищі й “переможність церкви” на небі. Багато католиків відчувають щирий обов’язок до мучених душ. Це почуття обов’язку висказав поет цими словами”. “А що коли вони терплять через нашу вину, або наш поганий приклад або брак правдивої поради?”
Побожні католики вірять, що їх найменше добре діло, найкоротша молитва, їх найменша благодійність може зі спокутою помогти душам дістатися від чистилища до неба. Вони віддають цілий місяць листопад зі своїм Днем Всіх Душ особливо до молитов і до відправ служб за померлих. Вони кажуть, що жертва відправи служби Божої найбільше поможе їм. Однак, згідно з Товариством Святого Павла, багато католиків, “забувають, що як це св. Йоан Хрисостом каже, в часі коли відправляється жертву Служби Божої, то присутні ангели вилітають і відчиняють тюрми в чистилищі й виконують все, що Бог дозволив їм. Вони забувають потішаючи заяву св. Єроніма, що коли подають Святу Жертву за душу в чистилищі, то вона перестає мучитися протягом Святої Відправи”.
Кілька католицьких теологів наводили, що молитви ненавмисно подані за прокляті душі, про яких живі не знають, можуть тимчасово звільнити муки. Інші католицькі теологи уважають цю уяву за неприпустиму й чародійну, але церква нічого не робила, щоб відкинути її. Католицькі теологи погоджуються, що чистилище не витримає поза “останній день”. А яким способом Бог швидко обчистить останні плями з душ, ще в чистилищі при закінченню світу то це тайна. Однак, загально католики далі знаходять потішення у вірі, як це кардинал Ґібонс каже, “Золотий зв’язок молитви сполучає вас з тими, котрі “заснули в Господі”, й що ви далі можете говорити до них і молитися за них!”
БІБЛІЙНИЙ ЗВИЧАЙ
Посвята, яку подають по цілому світі за померлих, довела б нас повірити, що цей звичай знаходить свої основи в Святих Писаннях, або хоч принаймні годиться з ними. Але це не так справа. Шаф-Герцоґа Енциклопедія Релігійного Знання явно каже, що “неможна подати ані одного стиха зі Старого Завіта, щоб потвердити цей звичай.” Католицька Енциклопедія припускає, що “нема ясного й виразного стиха потвердити молитви за померлих” в жодних з шістдесять шість Біблійних книг, які протестанти як і католики признають.
Католики кажуть, що вірування в чистилище звичайно натякає молитися за померлих. Їх єдиний авторітет походить з пригоди записаний в Другій Книзі Махабеїв 12:39—46, де кажуть, що Юда Махабей висилав гроші до Єрусалиму “на жертву за гріхи мертвих, добре думаючи й релігійно відносячись до воскресення”. Рапорт кінчиться: “Отже це є свята й здорова думка молитися за померлих, щоб вони були звільнені зі своїх гріхів.”
Чи можна сказати, що Юда просив відправ служби Божої за душі в чистилищі? Він був єврейський патріот; а побиті були євреї, а не китайці або католики. Його цікавило, відносно померлих ідолослужників, щоб Бог прощав їм їх гріхи й воскресив їх з мертвих. Це стається ясним у стиху сорок четвертім: “Бо коли б він не мав надії, що мертві будуть воскресені, то це здавалося б надмірно й непотрібно молитися за померлих.” Також важним тут є замітка, яка знаходиться в Єврейській Енциклопедії: “Однак, відношення до таких жертв не знаходить свого рівня в єврейській літературі, й опріч цього, ніхто не знає, чи такі жертви відбувалися в Храмі в Єрусалимі.”
Доречний є факт, що євреї й християни відкидали книги Махабеїв як апокрафічні або підроблені. Ні Ісус ані апостоли не цитували з них. З чотирьох книг Махабеїв — дехто каже п’ять,— то навіть католицька Біблія вміщає тільки дві книзі. Єромій, якого Папа Пій XII назвав як “найславніший богослов у розв’язанню Святих Писань”, перестеріг, кажучи: “Всі апокрафічні книги повиннося обминати, . . . вони містять багато дечого фальшивого.”
Ті люди, що відкидають таку пересторогу, повинні принаймні заглянути в надхнені книги Біблії, котрих правдивість признають католики і протестанти. Соломон каже, що померлі не можуть бути ні приязними ані ворожими. Він пише: “Мертві нічогісінько не тямлять. . . і любов і ненависть і боротьба їх минулись.” (Еккл. 9:5, 6) Апостол Павло погодився зі заявою Мойсея, що при сотворенню Адам, “чоловік став душою живою”. (1 Мойс. 2:7; 1 Кор. 15:45) Життя як душа багато різниться від посідання “безсмертної душі”, а це не є біблійний вислів. Навпаки, пророк Езекиїл пише: “Котра душа провинить, то та й умре.” (Езек. 18:4) Християнський писатель Яків підтвердив це, кажучи: “Хто навернувши грішника від блудної дороги його, спасе душу від смерти.” (Якова 5:20) Павло каже, що зараз другий від Бога, Христос, є один, що “має безсмертя.”— 1 Тим. 6:16.
Многі люди не можуть відперти спокуси й кажуть, що смерть у повище згаданих прикладах відноситься лише до тіла, а не до “душі”. Ісус перестеріг, що Бог “може погубити й душу й тіло в Ґегенні”, з котрої ніхто ніколи не воскресне. (Мат. 10:28) Це також перечить теорії, що душі можна вимолити з Ґегенни до неба. Про чоловічу смерть псальміст поправді писав: “Того ж дня самого задуми його марою стали.”— Пс. 146:4; 145:4, Дя.
Ісус сказав що звичай казати повторні молитви це догана: “Як же молитеся”, він перестерігав, “то не говоріть багато, як погани: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.” (Мат. 6:7) Ісус не навчав живих молитися за гріхи померлих. Але він навчав, що Божа ціль була воскресати, разом з праведними, ті котрі є схилені до праведности, котрі через незнайомість проводили грішне життя. “Прийде час”, він сказав, “що всі в пам’ятних гробах почують голос його й повиходять: котрі добро робили, в воскресення життя, а котрі зло робили в воскресення суду.” (Йоана 5:28, 29) Там Божий Син звернув нашу увагу на правдиву надію для безлічних мертвих.
Коли ви подумаєте про тих, котрі заснули сном смерти й ви пригадаєте собі їх способи й люб’язну особистість, то пам’ятайте це: Коли ваша недосконала пам’ять може знов умово утворити їх, то як багато легше Богові з його совершеним умом і всемогучою рукою привернути їх назад з пам’ятних гробів. Нехай та гарна обітниця спонукає вас віддати щиру молитву подяки Богу Єгові за його любиму провізію про надію воскресення.