Чи є Чистилище?
ЧИСТИЛИЩЕ це Римо Католицька доктрина. У віровченні Папи Пія IV слідуючі визначення подані про чистилище: “Я завжди вірив що є чистилище, й що душам затриманим там помагають молитви.”
Ради добра тих, що не є познайомлені з доґмою, вкоротці вона є: Що коли католик умре в простимім грісі, то він вдійсності не є мертвий, але його душа є притомна в місці тимчасового карання званого “чистилищем,” й протяг його карання в чистилищі може бути вкорочений, й душам затримані там можуть помогти молитви, і милостині живих.
Щоб доктрина про чистилище була правдою, то Слово Боже, Біблія, мусить вказати (1) що кожний чоловік має душу котра є окрема й віддільна від тіла; (2) що нема смерти для людської душі або сотворіння, тільки тіло вмирає а душа живе; (3) що людські мертві є притомні в іншім світі; й (4) що тим в чистилищі можна помогти датками з грошей їх приятелів на землі й через реліґійні молитви й служби.
Чи Біблія вчить, що чоловік має душу котра є окрема і віддільна від тіла? Ні! Біблія окреслює душу, що це людське сотворіння є душею і що воно є свідоме, дихає і тішиться життям. Біблія навчає що чоловік є душа. 1 Мойсея 2:7 читаємо: “І создав Бог Єгова чоловіка з землі польової, і вдихнув йому в ноздрі живе дихання. І став чоловік душею живою.” Тіло чоловіче й подих, який Бог вдихнув в його ноздрі йому, оживляє тіло і разом становить душу, сотворіння, що живе. Душа також значить притомність, дихання існування живого сотворіння, але ніколи не є таємничим безсмертним чимось, що живе в чоловіку.
Чи це правда що тіло вмирає а душа жиє дальше? Ні! Поганські народи, що “жертвують демонам (дияволам), а не Богові,” навчають що душа є в середині чоловічого тіла й що вона є безсмертна й неможе вмерти. Отже, таке навчання є від Диявола. (1 Корин. 10:20) Ісус добре сказав про Диявола: “Він брехун й отець брехні.” Чому? Тому, що грішна душа вмирає. В Езекиїла 18:4, 20 (АС) читаємо: “Котра душа провинить, тота й умре.” Сказав Бог до “живої душі,” Адама: “Земля бо єси і землею візьмешся.”— Йоана 8:44; 1 Мойс. 3:18.
Коли чоловік вмирає, чи душа є свідома де-небудь опісля? Ні! Це жива душа або сотворіння що є свідоме; й коли чоловік або душа умре, тоді його дихання, притомне існування перестає. Це є не заперечена Біблійна правда: “Бо живі знають, що помруть, а мертві нічогісенько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток.” (Еккл. 9:5) Мертвий чоловік не має вже більше роздумування ніде: “Вийде дух з його, знов до землі своєї він вертає; того ж дня самого задуми його марою стали.” Де нема свідомого ісування, роздумування, там не може бути болю ані терпіння, іншими словами, нема чистилища.— Пс. 146:4.
Це добре знане всім членам католицької церкви, що гроші безнастанно збираються й отримують реліґійні духовники на підставі, що такі гроші офіровані для богослужбів і молитов на користь тих, що мали б бути в чистилищі. Міліони щирих, тяжко-працюючих людей відповіли на заклик духовників й пожертвували великі суми грошей, щоб помогти кревним й приятелям, під уявленням, що ті люди були в чистилищі. Чи такі пожертви з грошей й молитов помагають мертвим й вкорочують їх побут в чистилищі? Зовсім ні; із простої причини, що там нема нікого в чистилищі, тому, що такого місця нема як чистилище. Ні Ісус ані його апостоли не знайшли жадних мертвих в чистилищі. Замість того Ісус сказав: “Не дивуйтесь цьому, бо прийде час, що в гробах почують Його, і повиходять: котрі добро робили в воскресення життя, а котрі зло робили в воскресення суду.” (Йоана 5:28) Мертві ожидають на воскресення. Вони не були очищені в чистилищі, ані вони не очікують на богослуження.
Ніде в перекладі католицької Біблії чистилище навіть незгадується. Жадні тексти Писання не згадують про душі в чистилищі. Отже, хто вигадав чистилище? В роках від 590 до 604 Грегорій, знаний як “Грегорій Великий,” був папою римо католицької церкви. Він був чоловік, що установив доктрину про чистилище й розголосив його як місце палаючого вогню для мучення душ. Під “заголовком,” Том VIII МкКлінтока й Стронґа Енцикльопедія каже: “Але ж які б то не були погляди деяких церковних отців на цю тему, то ця доктрина його не була знана в христіянській церкві через перших 600 років, й не була артикулом віри аж в 10-тім століттю. . . . ‘Чистилище як місце спалення гріхів,’ сказав Деоллінґер на Бонн Конференції Старосвітних Католиків в 1875 року, ‘ця ідея була знана на Сході як і на Заході аж Грегорій Великий увів її. . . . Грегорій Великий додав ідею про муки у вогні,”— Видання з 1879 р.
Доктрина про чистилище знаходить основи тільки в опінії й поясненні реліґійних людей, котрі жили століття тому й котрих реліґіоністи називають “отцями.” Сказав кардинал Ґіббонс відносно чистилища: “Це пояснення не є моє. Це спільний голос всіх отців Христіянства.” Чи цей факт що століття тому люди реліґійні навчали певні речі відносно чистилища є доказом про його існування? Щодо вартости традиційних реліґійних “отців,” Ісус відповідає: “Знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. . . . Та марно вони покланяються мені; навчаючи наук заповідей чоловічих.”— Мат. 15:1—9.
Біблійні правди відносно мертвих є оці: Мертві в гробах є в стані неіснування. Божа обітниця відносно тих памятних гробах, є, що вони будуть пробуджені із смерти. Смерть й воскресення Ісуса Христа є запевненням, що ті мертві будуть піднесені знову, як це самий Ісус обіцяв в Йоана 5:28, 29. Коли б були деякі із тих мертвих в чистилищі, то Ісус напевно бувби сказав про це. Воскресення значить привернення назад до життя. Коли б сотворіння або душі були в чистилищі і були свідомі й терпіли, тоді вони мали б бути живі. Коли живі, тоді не потрібно воскресення, тому що живі сотворіння не можуть бути воскресені. Отже доктрина реліґії про чистилище нівечить Слово Боже відносно воскресення мертвих. Щаслива правда є, що нема чистилища й що воскресення це Божа надія для мертвих.