“Памяткова Книга” Єгови
1. На якій основі суд людини буде остаточно вирішений, а це провадить до яких питань?
ЄГОВА є Совершений Взірець. Сатана має тавро, що він був первісним початком зла і грішного взірця. Протягом періоду суду, що вже розпочався, взірець життя кожного чоловіка буде остаточно суджений як одної якості або другої. Він знайдеться гідним наслідником вічного благословення захованого для всіх признаних Богом як Його сини, або буде поставлений між тими, котрих “порція буде у озері, що палає вогнем і сіркою. Це значить друга смерть.” (Одкр. 21:7, 8, НВ) Котрий взірець ви формуєте? Чи це можливо змінити взірець свого життя і, якщо так, як вам можна помогти в будуванні взірця життя, щоб мати запевнене одобрення від Єгови? Оці є питання, що застановляють до серійозного роздумування.
2. Як пророцтво Малахії указує, що це є день суду?
2 Пророцтво Малахії, в третій голові, каже про початок цього судного періоду, коли “Господь, котрого ви шукаєте, негайно прийде до свого храму” і буде очищувати і привертати до звершеного взірця всіх тих, котрі щиро шукають Його і котрі бажають “приносити Єгові пожертви в праведності.” В той же час він “буде скорим свідком проти” тих, котрі як більшість з священичої кляси, сини Левіїні, за днів Малахії, наполягали наслідувати їх власний зопсутий зразок. (Мал. 3:1, 3, 5, АС) В сполучені з другими писаннями, воно часто було показано в цих колюмнах, що весна в 1918 року по Хр., зазначила сповнення приходу Господнього до Його храму, три із половиною років після народження Царства в тій пізній часті 1914 року. (Гляди Вачтовер з 1 травня, 1953 р., сторона 281.) Тому то конечно потрібним є тепер чесно зустрічати ці питання.
3. Яка часть пророцтва Малахії кидає світло на питання про взірець життя?
3 Хоч більша часть пророцтва Малахії є направду “тягарем,” як це його початкові слова кажуть, однак, в острій полекші, там є короткі частини, котрі виставляють яскравий колір ясних надій і обітування і є великою потіхою і заохоченням. Ми хочемо звернути нашу ввагу на одну із цих, що ясно кажуть про час, коли двоякі взірці будуть обявлені. Читаємо: “Та ті, що бояться Єгови ось як говорять один одному: Вважає Єгова і чує все, та й перед лицем його списується памяткова книга про тих, що бояться Єгови й почитають імя його. Вони будуть моїми, говорить Єгова сил небесних, будуть моєю питомністю того дня, що наведу, й буду любити їх, як милує чоловік сина свого, що його слухає. І знов тоді побачите ріжницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богу, а тим хто йому не служить.”— Мал. 3:16—18, АС.
4. Відносно “памяткової книги” Єгови виринають які питання?
4 Це віднесення до Єгови “памяткової книги” заливає наші уми питаннями. Що це та книга? Чи це образова мова, або чи Єгова потребує якоїсь книги або записку, щоб підказувати Його памяті? Яка ціль її і що вона містить? Чи це така сама “книга життя” згадана в Одкритті (Одкр. 3:5, ітд.)?
5, 6. (а) Студіюючи вислови Писання, що треба памятати? (б) Де і як нам помагає подібне відношення до Малахії 3:16?
5 Ми можемо відповісти на питання тільки як ми знайдемо інформацію в цій Божій Книзі, написанім Слові. Перше, мусимо памятати, що Бог, коли говорить про себе і про речі в духовім стані, уживає вирази і ілюстрації котрі можуть похопити наші обмежені уми. В нашій цікавості над літеральним словом або ілюстрацією вжитою, ми не мусимо позволити нашій ввазі відхелитися геть від важної речі про ідею або правду намічену бути переданою. Напримір, часто знаходимо людей, котрі арґументують без ніякої цілі над літеральним висловом Ісуса: “У вас же і все волосся на голові перелічене.” (Мат. 10:30, НВ) Як вже було дискусовано вдовшім протязі, немає можливості, щоб Єгови память мала яку-будь хибу або потребу підказувати їй в найменшім степені. Однак, нам поможе зрозуміти це, коли ми пригадаємо, що дуже схоже відношення знаходиться в Естери 6:1—3 (АС), де каже як цар, котрий не міг спати однієї ночі, приказав щоби читали йому із “книги записок про хронольоґію” й тоді запитав: “Яку честь і відзнаку дано за це Мардохейові?” за попередній вірний акт присвячення для добра царя? Отже ми бачимо, що цей запис послужив за “памяткову книгу” і, в цім случаї, принесло ласку царя відповідну нагороду запевнення для вірного слуги Мардохея.
6 Точно по такій самій лінії, записки в Малахії 3:16—18 показують, що вірні, лоальні і посвячені слуги Єгови можуть мати сильне запевнення відносно його ласки і нагороди в цей судний день. (Пс. 62:12, АС; Одкр. 22:12, НВ) Немає найменшої можливості, щоб один із тих слуг був недоглянений в тім часі, тепер, коли Єгова вирішує хто належить до нього “в той день коли Я збиратиму дорогоцінності [особливший скарб].”— Мал. 3:17, побічна заввага.
ВЗІРЕЦЬ ЖИТТЯ, ДОБРИЙ АБО ЗЛИЙ?
7, 8. Чи властиво говорити про Єгову як Звершений Взірець, і що можна сказати про Адама і Еву в цім згляді?
7 Вернімся тепер назад і дослідім деякі із тих річей, що відкриті у святім Письмі відносно життя взірця, так щоб ми набули задоволяючу відповідь на ті питання, які вже предложені.
8 Що це властиве говорити про Єгову як Звершений Взірець, то це показано в пісні Мойсея, де каже: “Діла Його звершені; всі бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і немає в йому неправедності; Він праведний і справедливий!” (5 Мойс. 32:4, НВ) Коли він каже “звершені його діла” то зконечності це заключає сотворення наших родичів, Адама й Еви, і значить, що вони мали звершений взірець життя започаткований. Але із їх власної вільної волі вони добровільно знівечили той звершений взірець і, замість поширувати взірець їх Творця через віддання уважного послушеньства в дусі й в люблячій посвяті, вони самолюбно охопили те, що вони думали отворить їх очі до цілковитої свободи, незалежності від Бога і на перекір Його заповідям.
9. Яку протилежність можна бачити між Авелем а Каїном, що навчає яку лєкцію?
9 Тепер звернім на хвилину нашу ввагу на їхнє сучасне потомство, Каїн і Авель. Що за протилежний взірець життя! Обидва народилися від тих самих родичів і були під тим самим впливом родичів. Первий, каже Йоан, “був від лихого [Сатани]” й вибрав наслідувати взірець лукавих діл в дусі заздрісній ненависті, що скоро провадило його до льоґічного й траґічного кінця, вбивства. Однак, останній вибрав віру, доказав свій справедливий поступ діяння, і як здається з часом його імя було найперше записане в Божій книзі. Це показує, що ми поодиноко відвічальні за наш життєвий взірець. Не виправдуймо себе через наложення вини на наші родичі або на кого іншого.— 1 Йоана 3:12; Жид. 11:4, НВ; 2 Мойс. 32:32.
10. Чи Писання показують чи можливо змінити взірець життя людини?
10 Пізніще в 1 Мойсея, показано ще інший вид предмету, й ми дістали взірець як це можливо зазнати зміни серця, що принесло зміну взірця життя. Ми відносимось до братів Йосифа котрі з початку поводились заздрістю і злою-волею, показуючи жорстокість й зраду, але, роки пізніще, коли прийшла просьба віддати Венямина серед найбільше ворожих обставин, то ми не можемо уявити більше переконуючого доказу зміни серця, яку знайдено в глибоко порушаючім благанні яке виголосив Юда. (1 Мойс. 44:16—34) Як це й Павло писав до Христіян в Ефесах: “Щоб відложити давнього чоловіка, що тліє в похотях лукавих . . . та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Божій волі в праведності і святості.” (Ефес. 4:22—24, НВ) Напевно, що зміна взірця життя є можлива для кожного хто хоче втічи від зопсуття старого лукавого ладу і знайти місце в товаристві Нового Світу.
11. Чому воно було на місці для Мойсея говорити про “книгу” Єгови?
11 В наступній книзі Біблії, 2 Мойсея, ми знайшли перше віднесення до “книги” Єгови. (2 Мойс. 32:32, 33) Мойсей говорить про неї як винятковий факт і Єгова не заперечує цього, а підтверджує її. Хоч немає певного слова як Мойсей отримав ту інформацію, однак задля двох причин воно не є несподіванкою. Перше й найголовніще, всі ті, що померли у вірі, від часу Авеля, мали сильне довіря, що Єгова затримає кожного одного з них в Його памяті, або, людською мовою сказати, буде тримати тривалі записки про них, як в книзі. Подруге, тепер, є докази, що арт писання існував до передпотопних днів, тому й не дивно, що Мойсей висказав свою віру відносно памяті Єгови через уживання порівнання книги написаної і схороненої її Автором. У підтвердженні гадки вже даної, що Єгова може й добровільно забуває, як і памятає, ми маємо Його власне слово в цім случаї: “Хто провинив мені, вичеркну з книги моєї.”— 2 Мойс. 32:33.
12. Як відношення до “книги життя Агнця” здається є властивим?
12 Отже від 2 Мойсея до Одкриття ми знаходимо кілька відносників до книги, що містять імена, котрі мають признання Єгови і стан праведності перед Ним. Тільки від часу коли Отець “передав увесь суд Синові” ми властиво читаємо “в книзі життя Агнцевій.”— Йоана 5:22; Одкр. 21:27, НВ.
13. Що зроблено визначним в історії Давида і Божого відношення до нього?
13 Наступно ми приходимо до Давида. Критики нахилені вказувати пальцем зневаги на Давида, кажуть, що він був дуже хибний взірець життя. Правда, що він мав свої хиби, котрі приносили серйозні переступства часами, але ми мусимо бути вважні й не засуджувати там де Єгова одобряє. Він все був посвячений правдивому почитанні Бога і все відданий на Його службу. Бог знайшов його, як він каже, “чоловіка по серцю моєму, що робить усе, що я задумав.” (Діян. 13:22, НВ) Коли історія не ховає ані освічує Давидових помилок, однак головна річ стає визначною а це Боже велике милосердя для Його слуги. Давидові критики робили б добре, щоб вони мали це на умі занім вони довідаються, запізно, про їх власну потребу милосердя. В дійсності, це питання суду загартоване милосердям є так визначне в писаннях і споріднене із нашою студією, що воно викликує особлившу ввагу.
СУД ЗАГАРТОВАНИЙ МИЛОСЕРДЯМ
14. Що Малахія 3:17, 18 відкриває відносно Божого суду й милосердя?
14 “Й буду милувати їх, як чоловік милує сина свого, що його слухає.” (Мал. 3:17, АС) Завважте поставлену умову. Єгова не щадить тільки на підставі синовства. Ці, підкреслення є на доказі данім про синовство через виконання служби. Як це пророцтво дальше показує, то Єгова обявляє в цей день суду тих, котрих Він уважає правими (хоч вони потребують багато милосердя), і тих, що є признані як лукаві отже витерті геть із Його книги. Завважте просту однак досвідчаючу спробу: “І знов тоді побачите ріжницю між праведником і безбожником, між тим, хто йому не служить.” Памятайте, що ми живемо в день суду тепер.— Мал. 3:18.
15. Як Псальма 103 близько вяже милосердя Єгови з Його памяттю?
15 Так, але як Бог щадить тих синів, що держаться його служби? Звернімось тепер до Псальми 103 і побачимо близьку звязь між Божим милосердям і Його памяттю. Перше, у вірші 2, там кличе до уживання нашої власної памяті: “Не забудь усі добродійства його.” Опісля від 8 вірша дальше, приходить сяючий опис милосердя Єгови і його доброти, доказані фактами, що “як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.” (Пс. 103:12; гляди також Ісаїї 12:1.) Це значить, що Він дійсно прощає і дійсно забуває. Подібно так як Малахія говорить про чоловіка, що щадить свого сина, так і Псальма потішає і каже нам щось, що Єгова все тримає на умі: “Як батько милосердується над дітьми, так милосердується Єгова над тими, що бояться його. Він бо знає постать нашу, памятає, що ми з пороху взялися.” Наступне приходить вдаряюча протилежність між короткістю життя чоловіка, що скоро закінчиться у смерті, і милосердям й добротою Єгови, що “від віку до віку,” показану для тих, що сповняють ті самі обстанини, про які й Малахія згадує: “Над тими що бояться його, . . . що заповіт його хоронять, і що заповіді його помятають, щоб сповняти їх.”— Пс. 103:13, 14, 17, 18, АС.
16. Які інші труднощі виринають, і як треба на них глядіти?
16 Відносно цього постає дальше завдання, коли ми знаходимо себе, що ми спотикаємося й падемо багато разів з причини якихись злих навичок, котрі пожилили нас глибше в наш попередній зразок життя, чим це ми завважили. Тоді ми нахилені почуватись дуже знеохоченими і негідними дальше керувати дорогоцінними справами Царства і негідні вимовляти чисту вість правди. Що треба робити, якщо ви знайдете себе в такім нещасливім стані? Не впадайте в розпуку! Не приходіть до заключення, що ви поповнили непрощальний гріх. Оце саме те, чого Сатана бажає щоби ви думали. Цей факт, що ви почуваєтесь засмучені і сердиті на себе є доказом собою, що ви не пішли за далеко. Ніколи не втомлюйтесь повертати покірно і щиро до Бога, шукаючи Його прощення, очищення й помочі. Йдіть до Нього як дитина йде до свого отця, коли в клопоті, не робить ріжниці як за часто про ту саму неміч, і Єгова буде ласкаво давати вам поміч задля Його незаслуженої доброти і, якщо ви є щирі, Він дасть вам признання чистого сумління. Питання є: Як Єгова помагає нам бачити які є найбільші вимоги, щоби остатись більше стійними у всеціло посвяченім стані?
ВІДДАНІСТЬ Й ПРИСВЯЧЕННЯ
17. Що торкається христіянів, яке значіння надається відданості й присвяті, і з яким відріжненням?
17 Двоє слів “відданість” й “присвячення” є близько споріднені і часто ужиті в однім значінні. Однак, розріжнення можна бачити, підтверджене Писаннями, й котрі поможуть нам у тім над чим ми будемо застановлятись. Відданість має дочинення з серцем, і для христіянів це значить мати ревну любов і сильне привязання і напружну лоальність у спорідненні до Єгови. З другої знов сторони, присвячення є дещо остріще слово і має дочинення з умом відносно справи для вирішення постанови, й вимагає ужиття сильної волі. Як вже було визначено, присвячення себе Єгові значить відставити себе окремо для святого життя, не торкаючись або уживаючись світових цілей, але обовязково практикувати чисту й не опоганену реліґію. (Гляди Вачтовер з 15 травня, 1952, сторона 315, в анґ. мові.)
18, 19. (а) Як це відріжнення можна бачити дотично Ісуса? (б) Як його можна також бачити відносно христіянського чоловіка й жінки?
18 Візьмімо звершенний взірець, Ісуса. Нема сумніву про Його звершене віддання серця до Його небесного Отця, коли був на землі, від найранішого дитинства. Одначе, протягом часу, як Він жив в дома, жадна особливша трудність не стала перед ним, щоб вимагала його вирішення або постанови. Ми можемо сказати, що будучи звершеним, це було легко і натурально для Нього виробляти життєвий взірець, “виростаючи премудрістю й станом, у ласці в Бога і в людей.” (Луки 2:52, НВ) Але з наближеннямся віку за трицять років Він зрозумів ясно зі Слова Божого, що Його Отець мав зовсім інший взірець життя на умі для нього, як це показано апостоловим застосуванням Псальми 40:6—8 в Жидів 10:5—7. Ці писання вказують, що Ісус, після повного зваження ситуації і всього що було замішане, вирішивсь відложити на бік його власну волю, хоч вона була звершена. Замість того, Він рішився підприняти чинити волю Божу яку обявлено в Писаннях і рішучо виконувати її до кінця. Та постанова і рішучість призначити себе окремо чинити волю Божу становили Його присвячення. Він не робив цього із наріканням, або тільки із почуття, але Він сказав: “Радість моя чинити волю Твою, мій Боже.” (Пс. 40:8) Другими словами, Він присвятив себе в дусі у любові й побожності. Як це Він самий зобразив: Він бачив, що Його Отець приготовив для Нього чашу, котра містила порцію дуже солодку й дуже гірку, й Він сказав: ‘Чашу, що дав мені Отець, хіба не пити її?’ — Йоана 18:11.
19 Візьмімо другу ілюстрацію, споріднення між чоловіком й жінкою, як це поясняється в Ефесян 5:21—33 (НВ). Христіянин чоловік є відданий його жені і мило любить її. Христіянська жінка є рівнож віддана її мужеві, але щось більше вимагається від неї. Коли вона дружиться, вона рішається прийняти і підкорятись їй мужеві голові “у всьому,” як от “собор є підданий Христу.” (Ефес. 5:24, НВ) Отже її споріднення вимагає присвячення як і відданя оскільки це відноситься до подружнього життя. Вона не тільки любить свого мужа, але глибоко поважає його як її голову. Вона радісно робить це, в щоденніх виконаннях її подружнього шлюбу і служачи їй мужеві, вона також може мати труднощі.
20. Як пророцтво Малахії підкреслює нашу велику повинність до Єгови?
20 Чи ці лєкції в переживанні нашого життя в дусі відданості не передають вкоротці більші вимоги, щоб остатись в сприятливім стані перед Єговою із запевненням бути затриманим в Його “памятковій книзі”? Всякого часу маймо страх до Єгови і думаймо про Його імя, як ми можемо шанувати його більше, розмовляти часто один з другим про ці життєві річи для нашого взаємного заохочення і пригадування. Так, принесімо “всі достатки в комори,” всі наші дорогоцінні посілості цього часу, старання й здібність, і побачимо чи Єгова “тоді не повідчиняє вам отвори небесні й не пошле вам благословення [зросту], над міру.”— Мал. 3:10, 16, АС.
ВЗІРЕЦЬ ЖИТТЯ ВІДБИТИЙ В СИОНІ
21. Як Єгова чудом сполучив своїх людей в близьку єдність?
21 Чи ви бачили коли малого хлопця з кавалком збитого зеркала в його руці, й спритно обертає його так, щоби воно світило прямо вам у ваші очі? Це наче б кавалок самого сонця було в його руці. О, так, ви скажете, я можу бачити себе в тій ілюстрації, як кавалок збитого скла від решта зломаного людства, стараючись відбити кришки правди. З точки погляду одиниці ця ілюстрація може бути досить підхожа. Й не забудьте, що жадний інший предмет немає остріщих кінців і не рубає країв як тріска збитого шкла. Але чи це акуратний погляд людей Єгови в цім суднім дні? Погляньте що за чудову річ Єгова вчинив. Він споїв всі ті розбиті кавалки в одну чисту, як хришталь гладку поверхню, уможливши їм вірно “поглядати як у зеркало, на славу Єгови.” (2 Корин. 3:18, НВ) Якже це було виконано? Через те що Єгова зібрав своїх людей в свою орґанізацію, Сион. Тому що дух Єгови спочиває на них і Його слова (вість Царства) є положені в їхні уста, вони могли зєдинитись в тіло людей, сполучене в один гармонійний взірець по цілому світу, щоб відповісти на заклик: “Встань засіяй, Єрусалиме; зійшло бо світло твоє, і слава Єгови зійшла над тобою.” Додатково, знаходимо, що “пропамятна книга” є звязана з його орґанізацією, бо обітування звучить: “Тоді хто зостався в Сионі та уцілів в Єрусалимі, зватись буде святим — всі записані в книзі живучих в Єрусалимі.”— Іса. 60:1, АС; 4:3; АТ.
22. Чому і на якій підставі цей день є великою радістю і втіхою?
22 Що за щасливе закінчення нашої студії! У світі навіть найясніщі спогади памяті є часто сплямлені смутком, і ми знаємо, що втіхи молодих літ не можливо повторити. Але будучи раз приведеними в орґанізацію Єгови й маючи привилей статись членом товариства Нового Світу, тоді цілий вигляд зміняється. Навіть тепер, у Сионі, активності Нового Світу є так постійно задоволяючі і наше життя є так повне й щасливе, що ми починаємо признавати сповнення славного пророцтва: “Ось бо я творю нове небо й нову землю, а попередущі пійдуть в непамять, і не приходитимуть на думку. Ви ж будете веселитись і радуватись ізза того, що я творю, по віки; я бо обертаю Єрусалим у веселощі, і нарід його в радоші. Та й я буду веселитись Єрусалимом і втішатися людом моїм; і не почується вже там плачу, ні голосіння.”— Ісаї 65:17—19, АС.