Визнаючи Теократичну Орґанізацію на Життя

“Смиріться ж під сильну руку Божу, щоб підніс вас угору свого часу; всяку журбу вашу скинувши на нього, бо він старається про вас.”— 1 Петр. 5:6, НВ.

1. Чому признання теократичної орґанізації Єгови не можна надто сильно підкрислити зогляду на життя, єдність і мир?

ВИЗНАННЯ теократичної орґанізації Єгови неможливо підкреслити надто сильно. Якщо чиєсь життя залежить від напряму діяння, тоді особа повинна бути надто рада взяти такий напрям, хоч вона й уразить свою гордість через впокорення себе. Так воно й повинно бути з признанням теократичної орґанізації і її способу оперування під рукою Божою. Анархісти відмовляються признати орґанізацію і підкорятись їй. Сказати, що тепер немає теократичної орґанізації, воняє беззаконністю або анархізмом, бо це значило б, що Бог немає орґанізації отже й немає своїх людей, свого стада зорґанізованого. Це більше важливе для нього щоб його живучі, розумні сотворіння були зорґанізовані, а ніж безжиттєві сотворіння, сонце, місяць і зорі, були зорґанізовані, бо ж єдність, гармонія, мир і чинність його універсу залежить від їх теократичного зорґанізування й оперування.

2. Як в користь признання орґанізації, для кого були написані старинні Єврейські Писання?

² Свята Біблія є Божа Книжка для навчення його інтелєґентних сотворінь на землі. Щоб можна виконати ті інструкції Божої Книги, або Біблії, ми мусимо визнати теократичну орґанізацію, як це й сама Біблія визнає її, від окладинки до окладинки. В дійсності, Біблія є Книжка видимої теократичної орґанізації. Перші слова в ній, що Бог самий написав їх власним “пальцем”, були для теократичної орґанізації, то є, “Десять Слів,” Десять Заповідей, для його типічної теократичної орґанізації, народу Ізраїля. (5 Мойс. 10:1—4) Всі інші часті Тора, або Закону, від 1 Мойсея до 5 Мойсея, були написані пророком Мойсейом за нахтненням від Бога Єгови для тієї самої орґанізації. Фактом є, що всі інші книжки старинного Єврейського Писання були написані для типічної теократичної орґанізації Ізраїля. Та не для них лише, тому що христіянський апостол Павло пише до христіянського собору Божого і наводить Псальму 69:9, щоб вивести цей арґумент: “Бо і Христос не годив собі, а яко ж написано: ‘Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.’ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіння та утішення з писання мали надію.” (Рим. 15:3, 4, НВ) Остаточно старинні Єврейські Писання від 1 Мойсея до Малахії були написані головно для інструкції христіянського собору Божого.

3. Також для кого були Христіянсько-Грецькі Писання написані, і чому конечним для них потрібно бути орґанізаційно-свідомі?

³ Така ж правда й про Христіянсько-Грецьке Писання від Маттея до Одкриття. Окрім євангелії, що її написав Лука, Діяння апостолів, листи до Тимотея, Тита і Филимона і другий й третий лист апостола Йоана, всі інші книжки Христіянсько-Грецькі Писання були написані впрост до христіянського собору а головно для христіянського собору. Але навіть і ці вісім винятків були написані до осіб з христіянської теократичної орґанізації і були написані до них виключно в користь тієї орґанізації. Та сьогодні всі двацять сім книжок Христіянсько-Грецьких Писань належать до христіянського стада Божого, а не до жадної одиниці; і ті книжки, разом з трицяти-девять книжками з Єврейського Писання становлять цілу натхнену Біблію. Зогляду на її незломану сполучність з христіянською теократичною орґанізацією, Біблія є орґанізаційного ума і не може бути вповні зрозуміла без теократичної орґанізації на умі. Це робить дуже конечним для тих, котрі впокорили себе під Божу сильну руку, щоб розслідити теократичну орґанізацію й признати її. Всі вівці з Божого стада мусять бути орґанізаційного ума як Біблія.

БУДОВА І АКТИВНІСТЬ

4. Помимо стану в Христіянстві, що арґументує, що Бог таки має видиму орґанізацію, і які її розпорядки й методи?

⁴ Сьогодні ми віддалені девятьнацять століть від видимої теократичної орґанізації першого століття христіянської ери. Протягом всіх тих століть, орґанізація, що визнає себе бути христіянською, перейшла багато змін і розділилася на сотки реліґійних сект і культів, а з цього виникло розкинення реліґійного стада. Отже реліґійне розєднання в Христіянстві часто прибирало форму буйних реліґійних воєн і переслідування менших або новіщих сект. Щоб мати христіянську теократичну орґанізацію, ми мусимо перебристи реліґійні традиції Христіянства і йти назад до інструкції апостолів і розпорядку першого століття. Сьогодні на землі Бог має своє стадо овець під його Правим Пастиром, отже він мусить і має видиму орґанізацію тепер під його сильною рукою. В доказ, що вона теократична, як і апостоли Ісуса Христа були, це зорґанізоване стадо з його овець є апостолське в його розпорядку і його методі активності. І в той самий час воно упорядкуване до вимог нашого новочасного дня для приписаної Богом служби.

5. Що це значить для орґанізації сьогодні бути апостолською?

⁵ Будучи апостолською орґанізацією не значить, що вона має живих так званих “апостолів,” або “апостолських наступників.” Вона не може мати їх, тому що ті дванацять апостолів Агнця Ісуса Христа були основними каміннями христіянської орґанізації і належали до її початку, або в дитинстві. (Одкр. 21:14, 19) При закінченні першого століття всі справжні апостоли повмирали, і вони не назначили ніяких наслідників. Богодухновенна Біблія говорить проти так-званих “апостолських наступників,” котрі, як от Симон Маґус з Самарії, хотів захланно вжити сили апостолів над Божим стадом. “Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидаються апостолами Христовими. І не диво: сам бо Сатана прикидається ангелом світлим. Не велика ж річ, коли його слуги прикидаються слугами правди. Кінець їх буде по ділам їх.” Такі люди що бажають само-вивисшення не можуть пізнати теократичної орґанізації і впокорити себе під сильну руку Божу.— 2 Корин. 11:5, 12—15; Діян. 8:9—24, НВ.

6, 7. (а) Коли і з кількома людьми видима теократична орґанізація розпочалась, і кілько було додано першого дня? (б) Що Писання каже відносно їх апостолської орґанізації і активності?

⁶ У 33 році по Хр. христіянський собор розпочався як видима теократична орґанізація із сто двацяти членів в день празнику Пятидесятниці у вишній кімнаті в Єрусалимі. При цій оказії Божий святий дух був вилитий через його Головного Пастиря, Ісуса Христа, на те маленьке стадо з вірних послідовників Ісуса. Зогляду на вилиття святого духа з чудесним обявленням на тім малім соборі вражаюче свідоцтво було дане для Бога Єгови і його вивисшеного Сина Ісуса Христа, через проповідування Петром і другими апостолами під силою вилиття святого духа. Три тисячі з товпи слухачів прийняли вість і були охрещені в воді у доказ, що вони сталися віруючими в Ісуса Христа, як Господа і Христа Сина Бога Єгови. Відносно їх апостолської орґанізації і активності ми читаємо це в Писаннях: “Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестивсь; і пристало того дня душ тисяч зо три. Пробували ж у науці апостолській, і в спільності, і в ламанні хліба, і в молитві.”— Діян. 2:1—42, НВ; 1:15.

⁷ В дальшій замітці про їх активність, історія каже: “І що-дня пробували одностойно в храмі, і ламлячи по домах хліб, приймали харч в радості і простоті серця, хвалячи Бога й маючи ласку у всьому народі. Єгова же прибавляв спасенників у церкву що-дня.” (Діян. 2:46, 47, НВ) Собор в Єрусалимі далі йшов тим же напрямом навіть коли переслідування невіруючими Жидами впало на них: “І по всяк день не переставали вони в храмі і по домам навчати й благовіствувати добру новину про Ісуса Христа.”— Діян. 5:42, НВ.

8. Отже на підставі Писань, що ті приписи поступовання включали в тих часах?

⁸ Із цієї історії ми завважуємо, що спосіб постування в часі апостолів включав й слідуюче: Присвячення себе навченню апостолів, котре то навчення було оперте на Єврейських Писаннях, з яких вони робили багато наведень; співтоваришили разом як спів-віруючі, щоб заложити новий собор відділений від жидівських синаґоґ; їли разом в приватних домах з утіхою і ширістю серця. Це було відносно їх проповідування від дому до дому, бо як вони навчали і визнавали добру новину про Ісуса Христа, ті що прийняли цей духовий покарм ділилися й матеріяльним покармом з ними для їх фізичного відсвіження. (Галат 6:6) Опріч цього проповідування від дому до дому, вони мали публичні зібрання на подвірю святині, вчащаючи туди день за днем, щоб сягнути натовпи вісткою. Отже вони були активні постійно в прославленні Бога Єгови в проповідуванні доброї новини про Ісуса Христа, як приватно так й публично. Ця метода була успішна, бо Єгова добавляв віруючих до їх числа щоденно.

9. Хто, сьогодні, присвячує себе навченню апостолів, і як?

⁹ Що було теократичне в минувшім часі, те й теократичне сьогодні. Що було колись успішним з причини теократичної природи, те повинно бути успішним й сьогодні. Там то Свідки Єгови пішли геть назад до часу апостолів, стараючись наслідувати їх. Це єдиний спосіб віддати себе науці апостолів: наслідувати їх методи. Щодо їх устного навчення, ми не маємо апостолів особисто в тілі з нами сьогодні, але ми маємо їх писання, разом з натхненими писаннями їх співучасників, такі як Марко, Лука, Яків і Юда. Через точне наслідування ці натхнені христіянські писання й відкинувши реліґійні традиції ненатхнених людей, ми сьогодні посвячуємо себе написаній науці духновенних апостолів. Це написане навчення вказує нам, як правдивий христіянський собор сьогодні повинен бути зорґанізований і впроваджений відповідними наглядами і міністерськими слугами, будучи назначені правлючим тілом цілого христіянського собору по цілому світі. Як й за днів апостолів, Свідки Єгови збираються разом в їх місцях зібрання, роблячи це реґулярно і не падаючи у злі навички забувати збиратися разом, але заохочують одні других, тим більше що день битви Армаґедону наближається. Єрусалимський храм був знищений в 70 році по Хр., і Свідки Єгови сьогодні не можуть йти туди, щоб мати публичні мітінґи, але вони мають публичні мітінґи сьогодні де можуть, в середині і надворі.— Діян. 14:23; 20:28—35; 1 Тим. 3:1—13; Тита 1:5—9; Жид. 10:25.

10. Яка спеціяльно визначена подія апостолських днів зазначує активність Свідків Єгови сьогодні?

¹⁰ Один визначний нарис апостолських часів зазначує теократичну активність Свідків Єгови й сьогодні. Що? Їх проповідування доброї новини від дому до дому і коли їх приймають в приватних домах, як от в часі великих конвенцій в певних містах, що протилежні Єрусалимові, що був старинним конвенційним містом. Що самі апостоли не були понад теократичні вимоги проповідувати від дому до дому, то це апостол Павло показав, кажучи до старших людей в соборі в Ефесах: “І що я ні від чого корисного не вхилявся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, свідкуючи й Жидам і Єленнянам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. . . . Та ні що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби зрадістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я від Господа Ісуса, Щоб свідкувати євангелию благодати Божої.”— Діян. 20:20, 21, 24, НВ.

11. Звідки прийшов спротив цій активності і чому?

¹¹ Так прониклива була ця метода від дому до дому у досягненні більшості людей з Божою вісткою в цім двацятім століті, що реліґійні духовники Христіянства нетеократично спротивилися, і запротестували і висунули справу перед політичні, поліційні й судові авторітети краю, так як це жидівські духовники зробили за днів апостолів. Як вислід, Свідки Єгови мусіли боротись по судах, щоб затримати відчиненою цю дорогу проповідування вісті Божого царства. В краї де Свідки Єгови були заборонені або де державна реліґія не позволяє їм відбувати публичні мітінґи, там вони наслідують апостолів теократично йдучи від дому до дому і лагідно проповідуючи без збуджування публичної вваги.

ЦАРСЬКІ РАБИ

12. Щоб бути теократичним сьогодні, на якій основі ми мусимо спочивати?

¹² Привівши себе в гармонію з апостолською методою й розпорядженнями першого століття, це становить часть нашого признання теократичної орґанізації сьогодні для добра нашого життя. Ми знаємо, що Новий Єрусалим є представлений як маючий дванацять основних камінів а на них “дванацять імен дванацять апостолів Агнця.” (Одкр. 21:14, 19, НВ) Ми сьогодні, щоб нам бути теократичними, мусимо спочивати на дванацяти основах тих христіянських апостолів і пророків, а Ісус Христос будучи основним головним каменем на котрім всі ці апостолські основи спочивають.— Ефес. 2:20—22.

13. Щоб признати цілковито орґанізацію сьогодні, які інші точки ми мусимо признати, і від коли?

¹³ Але тепер в цім “часі кінця” цього світу є ще один нарис теократичної орґанізації, що ми мусимо признати. Що? Це “вірного й розумного раба.” Ісус, у своїм докладнім пророцтві про ознаки “часу кінця”, коли він буде невидимо присутний, сказав, що тоді він назначить такого “вірного й розумного раба.” “Хто ж в дійсності є той вірний і розумний раб, котрого пан його поставив над своєю челяддю роздавати їй поживу у властивий час? Щасливий той раб, коли його пан прийшовши знайде його, що чинить так. Направду кажу вам, що Він поставить його над всім його добром.” (Мат. 24:45—47, НВ) Світові події від 1914, по Хр., а особливо події між людьми Єгови від 1918 року по Хр., дали видимі докази, що Господь Ісус Христос прийняв своє царство, прийшов до Божого духового святого храму, щоб виконати кінцевий суд в “домі Божому” і, в часі свого судження, він знайшов “вірного і розумного раба” і наставив його над всім своїм добром, над усіма інтересами Царства на землі. (1 Петр. 4:17) Отже щоби належно дати цілковите признання теократичній орґанізації сьогодні, ми мусимо розпізнати цього “вірного і розумного раба”, якого повернувший Господь і Суддя призначив над всім його добром. Ми не можемо збочити від цього.

14. Хто це “раб”, і кому він подає тепер поживу?

¹⁴ Через роки думалося, що цей “вірний і розумний раб” був один чоловік або був відвічальний уряд зайнятий одиноким чоловіком. Але чи видима теократична орґанізація залежна від одного чоловіка відносно духової “поживи у властиву пору?” Ні; і тепер у світлі сповнених пророцтв ми правильно бачимо, що той призначений “раб” є кляса, останок або останні члени з помазанників, духові послідовники Ісуса Христа, котрі покликані бути спільними наслідниками з ним в його небеснім царстві. Сьогодні, розпоряджуючи всіма добрами Господа Ісуса на землі, цей “раб” кляса подає “поживу у властиву пору,” не тільки членам помазаного останка, але тепер також й “великій громаді” з Господніх “інших овець” , вірним віруючим котрі очікують своєї земної долі в новому світі. Коли Господь назначив “раба” клясу, щоб розпоряджував усім його видимим добром, Господь Ісус як Правий Пастир, не кормить своїх овець на землі сьогодні, як тільки через цього “раба”.

15. Після якого зразку “раб” кляса має правлюче тіло, і кого воно включає?

¹⁵ А що “вірний і розумний раб” є кляса, то його дальша вірність і розсудність не залежить від життя і поведження одної одиниці. Тим що “раб” кляса є зложена із многих помазаних христіян, то вона мусить мати правлючий уряд. Вона має його, так як теократична орґанізація за апостолських часів мала правлюче тіло. Петро не називав себе тим правлючим тілом. Ані Павло. Обидва ці апостоли признавали правлюче тіло, що воно включало більше людей ніж їх, і вони підкоряли свої суперечні справи для вирішення правлючому тілу. Дванацять апостолів Агнця це тільки малий гурток, отже не всі духово визначені люди їх часу могли бути заключені між такими особлившими апостолами. І так правлюче тіло прийняло окрім дванацяти апостолів Агнця, інші старші люди з теократичної орґанізації в Єрусалимі, як от Яків, брат Ісуса Христа. (Діян. 15:1—29; Галат 1:18, 19; Якова 1:1) Натурально, правлюче тіло, “вірний і розумний раб” кляса, сьогодні не включає дванацяти апостолів, які тепер відсутні з сцени землі, але воно наслідує написані інструкції цих апостолів і інших старших людей, котрі співтоваришили з ними в написані Христіянсько-Грецькіх-Писань. Теократичне правлюче тіло сьогодні включає старші, духово відповідні люди з помазаного останка.

16. Із чим правлюче тіло близько співтоваришить, і як його розширення по цілій землі провадиться?

¹⁶ Будучи пристусовані до новочасних обставин і вимог й будучи зобовязані віддати Кесареві Кесарове, видима теократична орґанізація сьогодні має лєґально наставлений чинник служби, Товариство Вартової Башти і Брошур, заінкорпороване в 1884 році під законами штату Пенсильванії, Сполучені Штати Америки. (Мат. 22:21) Із цією то лєґальною корпорацією правлюче тіло “вірного і розумного раба” кляси пильно товаришать для правильних лєґальних і видавничих цілей, щоб “ця добра новина царства” проповідувалась по всій залюдненій землі на свідкування всім народам.” (Мат. 24:14, НВ) Тим що проповідування Царства розширилось до 150 країв, отже ця лєґальна корпорація має відділи і офіса в більше ніж шістьдесяти ріжних краях. Властиво й конечно такі відділи отримують допомогу від ориґінальної лєґальної корпорації. Христіянські люди, що поставлені розпоряджувати такими відділами, є посвячені Свідки Єгови і є названі “відділовими слугами.” Відділові слуги є тільки, “слуги,” а не наставники. На загал, коли ми признаємо теократичну орґанізацію, ми мусимо признати всі ці розпорядження і провізії Бога Єгови через Ісуса Христа для нашого часу. В доказ нашого лоального признання, ми повинні намагатися кооперувати вірно з теократичною орґанізацією і її призначеннями і діючими частями.

17. Від коли стосується Ісаїя 32:1, 2, і як?

¹⁷ Від коли Бог установив Царство в небесах в 1914 році по Хр., а головно від 1919, пророцтво Ісаїї 32:1 (РС) було пристосоване відносно укоронування Ісуса і його помазаних слуг на землі: “Буде час, що на царстві сидіти ме правий, та й князі [сарім, Єврейське] його правити муть по закону. Кожний буде так мов затула від вітру й захист в негоду; мов джерела води в пустині й тінь від високої скелі в землі безводній.” Коли ж “князі” або “сарім” тут значить, не світські князі, але головні теократичні люди, ті, що є назначені як головні слуги в клясі або в ґрупі навіть в ґрупі з десятьох, “вірний і розумний раб” кляса буде занимати князівську позицію відносно “інших овець” із Свідків Єгови. Відділові слуги, будь вони члени з помазаного останка або члени з “інших овець” кляси, будуть теократичними князями або сарім в території під їх відділами. Який-небудь мужчина слуга назначений правлючим тілом і ‘правлючи в справедливості’ між десятьома Свідками Єгови, буде теократичним князем або сар. З усіх Свідків Єгови на землі, то теократичний сарім особливше повинен визнавати діючу теократичну орґанізацію сьогодні.

18. На яких основах кожний збережений в службі є як сарім, і чого вимагає від них ‘правління в справедливості?’

¹⁸ Теократичний Цар Єгови, Ісус Христос, затримує в своїй службі на землі тільки вірні і послушні “князі.” Щоб вони були в спеціяльній службі, сарім мусить признати їх Господа, укоронованого Царя Єгови, і мусить упокорити себе під його царську руку і мусить правити у справедливості. Правити у справедливості значить, що сарім мусить поступати правильно через їх Царя Ісуса Христа, мусить робити добре згідно із Царським “вірним і розумним рабом”, котрий був назначений над усім його достатком, і мусить чинити добре для Царських інших овець, його підданим. Позиція сарім Царя не є місце для людей, щоб наслідувати звичай, що на жаль було правдою в Ізраїлі протягом періоду суддів: “Того часу не було царя в Ізраїлі; кожен чинив, що йому здавалось добрим.” (Суд. 21:25, НВ) Будучи прикладом для тих, котрим вони служать, сарім самий повинен виконувати орґанізаційні інструкції. Це значить, що вони мусять вважно познайомити себе з такими інструкціями — як от старинні священики Ізраїля, які вчилися напамять їх інструкції з Біблії — і мусять студіювати їх. В той спосіб вони отримають вирозуміння їх значення і також їх пристосування, і так вони зможуть дбати про багато річей, що не є ясно зазначені в інструкціях. Після того, правлячи в справедливості, вони будуть намагатися бути завжди у згоді з інструкціями орґанізації.

19. Беручи відділового слугу, як приклад, яка є головна причина для нього признавати орґанізацію і підчинятися її інструкціям?

¹⁹ В случаї відділового слуги, наприклад, він повинен памятати, що галузь дерева або виноградини не родить головного пня, але пень підтримує всі відділи. Відділ не може оперувати відділений від головного пня; він мусить перебувати в нім, якщо він має видати овоч. Так річ мається і з відділовою орґанізацією. Він є тільки чинником лєґальної корпорації, котра постачає фонди і інші средства операції, і так фінансово він залежить від ориґінальної корпорації. Така фінансова залежність сама собою накладає на відділового слугу робити те, що йому сказано робити; бож Товариство, що постачає фонди, є відвічальне за гроші видані на відділи і воно мусить дати звіт перед Богом, як воно уживає свої фонди. Теократичні пожертви для Товариства уміщають відповідальність видавати гроші в наймудріший й найбільше корисний спосіб. Навіть в цім світі така процедура рахується за нормальний добрий й здоровий бізнесовий провід. Відповідно із цим відділовий слуга мусить слухати інструкції орґанізації і мусить старатися бути ефективним в його службі, щоби вести найбільше ощадний провід відділу з найлучшими і найбільшими вислідками. А що він є одним з Царських сарім, тому його мотива повинна бути вища ніж фінансове зобовязання і сполягання, бож наша орґанізація не є комерційна. Та вища мотива виростає з факту, що орґанізація є теократична, підпокорена Богу Єгові і є правлена ним через його царюючого Царя Ісуса Христа. Це головна причина для всіх тих посвячених Богу признавати орґанізацію, бути підкореними їй і доказати лоальність їй.