Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 2. Малі початки (1879 р.— 1889 р.)

ВЖЕ в 1879 році стало ясно, котрий із тих многих голосів, що звіщали другий прихід Христа, був вибраний Єговою бути його свідком. Тепер, 75 років пізніще, можна ясно бачити, що рука Єгови спочила на маленькій біблійній ґрупі, що була під проводом К. Т. Роселя в Пітсбурґу, Па. Через вісім років перед 1879 роком ті “миряни” студенти Біблії набули чимало знання відносно правдивої доктрини христіянської, пророчого часу, і в проповідуванні прилюдно як і в друкованні своїх ново-знайдених правд. Вони також були випробувані відносно їх лоальності до Біблії відносно суперечного питання про жертву викупу Ісуса, хоч це й значило, що вони мусіли розлучитися з попередніми реліґійними супутниками.

В 1879 році вони упевнилися, що другий прихід Христа почне свою другу невидиму присутність; що перед світом стоїть лютий час заколоту; що потому наступить тисячліття — тисяча років царювання Єгови Христа, щоб привернути райський стан на землі з вічним життям для людей доброї волі з між усіх народів; і що радісна новина про привернення благів повинна бути проголошена по цілому світі. Їх досвід на полю активності навчив їх, що тому, що люди скоро забувають проповіді й лєкції, які вони чують, через те треба добавити до тієї наукової служби підручники, брошури й журнали. Вони також зрозуміли, що їм потрібно краще уздібнити себе в штуці писання, друкованні й виданні, замість сполягати на роботу інших так званих “біблійних ґруп”. Такі досвіди справляли напрямком Товариства, і вони ще кермують Свідками Єгови і сьогодні.

Відтягнувши свою редакторську і фінансову піддержку від ґрупи в Рочестер, котра видавала місячник Вістник Порання, тепер біблійна кляса в Пітсбурґу рішилась створити великий проєкт — друкувати свій власний місячник журнал. Отже на 1 липня, 1879 року, вони видали перше число журналу під титулом Сионська Вартова Башта і Вістник Присутності Христа. Незабаром вони розповсюднили 6,000 примірників з його.a Предсідник кляси К. Т. Росель був обраний на редактора з пятьма іншими дозрілими студентами Біблії, які реґулярно дописували до нього. Перші слова нового журнала були —

“Це є перше число першого року Сионської Вартової Башти, і тут на місці буде зазначити мету його видання. Що ми живемо “в останніх днях”— ‘в день Господа’, при кінці євангелського віку, і тому в поранні нового віку, котрі то факти бачать не тільки пильні студенти Слова, під проводом духа, але ті зовнішні ознаки може бачити і світ і несе те свідоцтво, і тому ми бажаємо, щоб ‘доморядники віри’ були вповні свідомі цього факту.”— Сторона 1.

Оце історія народження Вартової Башти, яка від її першого числа виходить безнастанно аж до сьогодні. В 1892 році її змінено з місячника на півмісячника (в анґлійській мові), щоб триматися з кроком всезбільшаючого напливу біблійного матеріялу. Розмір її циркуляції є дуже інтересний. Від 6,000 примірників в 1879 році до 25,000 примірників в 1904 році b друковано реґулярно; а вже в 1949 р. друковано феноминальне число 500,000 примірників. Але то не все; бо в 1955 році світова циркуляція в сорок мовах сягла висоти до 1,950,000 примірників кожного числа. Довга й вірна історія про видання журналу Вач Товер вже сама собою свідкує про факт, що Єгова вибрав ту маленьку ґрупу в Пітсбурґу, щоб вона розпочала велике діло видавництва більше ніж сімдесять пять років тому. І справді через многі десятки літ цей журнал показавсь бути джерелом духового порозуміння, і є виключно поблагословенний.c

Через два роки в 1877 і 1878 Росель головно виїзджав і ревно проповідував від міста до міста, і тепер замкнувши свій успішний бизнес, який приніс йому більше ніж чверть міліона доларів доходу, в 1879 році він настало осівся в Пітсбурґу.d Також в тому році він оженився з Марією Францес Аклей, яка сталась співпрацівником й дописувателем до журналу Вач Товер. Вони були бездітні. Майже вісімнацять років пізніще, в 1897 році, деякі члени з Товариства Вартової Башти противилися, що жінка навчала й була членом ради директорів, бо казали, що це не годиться з листом 1 Тимотея 2:12, отже Росель і його жінка не погодилися про управу журнала, Сионської Вартової Башти. Через те вона добровільно почала жити окремо від нього після фінансового полагодження так, щоб вона могла жити поза кватирою Товариства. Ця добровільна розлука не мала нічого до чинення з пізніщим судовим розводом (1906 р.) закидаючи “чужолоство” Роселові, а робили це обмовники й вороги духовники. Судові записки виразно зазначують цю брехню, що Росель був неморальний чоловік і розвівся з жінкою за перелюбство.e

Протягом 1879 р. і 1880 р. пороблено зусилля зорґанізувати малі собори із заінтересованих одиниць, тобто, з передплатників Вач Товер. Із цього постало звиш трицять соборів у Пенсилванії, Ню Джерсі, Ню Йорку, Массачусетс, Делаваре, Огайо, і Мішіґан. В 1880 році Росель відвідав ті собори, віддавши щонайменше по шість годин з кожною ґрупою.f Приготовано спеціяльний співаник для соборів, що його названо “Пісні Невісти”. В цьому часі вони зрозуміли, що Господно “вечеру” треба було святкувати в день Спомину раз у рік у місяці Нісан 14, в день Пасхи.g Це противилося небіблійному звичаєні церков, які святкували “Господню Вечеру” або літурґію багато раз в році. В 1878 році і через многі роки опісля всі заінтересовані супутники зїздилися до Пітсбурґу на зібрання із цим першим і найбільшим собором, щоб святкувати спільно, що вони називали “вечеру Роковин.” В той же час вони мали маленьку конвенцію для христіянської студії й спільності, а це щороку підсилювало зріст собору.h

Ті ранні собори називали по Грецьким Писанням “екклєзиї” або “кляси”. Вони були зорґанізовані по пресвитеріянському стилю. Всі члени по демократичному голосували дотично бизнесових справ і також вибирали раду з сімох або більше “старших” (пресвитерів), які кермували інтересами собору. (Теократична форма собору з першого століття не була привернута для Свідків Єгови аж в 1938 р.) Ті екклєзиї були слабко звязані разом через прийняття провідництва й зразку активності пітсбурґського собору, де Росель і інші дописувателі до Вач Товер були старшими. Собор в Пітсбурґу (“Алеґгені”) відбував свої зібрання в неділю від 2:30 до 4:00 пп., щоб вислухати біблійних лєкцій; в середу вечором від 7:30 до 9:00 для молитви і освячення, а в пятницю вечером перепроваджували біблійні студії.i

Протягом 1880 року Росель і його помічники написали кілька брошур, кожну під номером. Після 1891 року ці брошури були назначені як “Брошури Студентів Біблії” і також, як Олд Теолоджі Квартерлі. Оці брошури виявляли недоречні доктрини церков і читачі Вач Товер роздавали їх безплатно загальній публиці.j Незабаром показалось, що потрібно було орґанізувати виразне товариство під проводом зростаючого благовістя. Отже з початку 1881 року установлено СИОНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ВАРТОВОЇ БАШТИ, як неінкорпорований адміністраційний чинник з Роселем, як його управителем. Росель і інші буквально офірували 35,000 доларів, щоб упустити в чинність цю орґанізацію для видання брошур.k Тоді вони перебралися з їх 1879 р. кватири, яка знаходилася на 101 Пятого Авеня, Пітсбурґ, до нової і більшої на 40 Федерал Вулиці звідки він попередше кермував своє бизнесове підприємство. Через цей новий розпорядок почали плисти міліони біблійних брошур і друкування додаткових чисел і брошур. У 1881 році Росель скінчив писати дві великі брошури під заголовком Науки Намету і Покарм для Думаючих Христіян, ця останна була книжечка на 162 стороні, яку надруковано й рознесено як спеціяльне видання Вартової Башти на вересень, 1881 р.l

Росель, ще менше трицять років віку, і його щирі спільники, пильно бажали розносити цю вість і як найскорше можливо. Це можна бачити з оголошення у Вач Товер в 1881 р., коли було тільки сотня супутників у цім русі:

“Потрібно 1,000 проповідників. Широке поле є відкрите для віддання часу й таланту кожного посвяченого чоловіка й жінки, котрим Господь дав знання своєї правди. . . . Для тих, що знаходяться такому оточенні, що можуть віддати пів або більше з їх часу виключно для роботи Господньої, ми маємо плян . . . . іменно: Щоб ви йшли у більші або менші міста, згідно з вашою здібністю, як Кольпортери або Євангелисти, стараючись віднайти щирих христіян, . . . А що мало є таких, що мають спромогу подорожувати, заплатити харч і приміщення самі без ніякого приходу, тому ми пропонуємо постачати брошури і оправлені книжки ДЕНЬ СИЯЄ безплатно, і дозволити такій людині збирати передплати на Вач Товер і уживати гроші з обох цих джерел для покриття потрібних видатків.”a

Остаточно в 1888 році пядесять осіб зголосилося на цю повночасну службу із тієї “1,000”. Їм сказано надсилати рапорти щотижня до бюра в Пітсбурґу.b Ось тут ми маємо початок повночасного піоніра (кольпортера) службу, до якої з бігом років многі інші прилучилися, до тієї хороброї ґрупи проповідників блаженного Царства. В дійсності, при кінці 1954 року, то по цілому світу вже було 17,265 із цих повночасних освітителів.

Зроблено також зусилля, щоб усі читачі Вач Товер, а особливо всі учасники соборів, почали брати участь в роботі свідоцтва на полі через розповсюднювання брошур їх друзям і сусідам. Завважте слідуючі ранні інструкції в 1881 р. відносно проповідування у полі:

“До тих, що хотять йти і віддати багато або мало часу, ми бажаємо сказати: Це справа вельми важлива не тільки навчати про правдиву доктрину, але представити правду у властивій спосіб і порядок. . . . Представте найперше Реституцію і красу Божого обявленого пляну; по тім покажіть, що все це залежить від Царя й надходячого царства. Коли вже ваш слухач або читач полюбить Царя й бажає його царства, тоді незабаром показати йому спосіб Його приходу — тобто, що це не Ісус, як чоловік, але Ісус, як духове сотворіння, який приходить невидимо, . . . І нарешті представте час, що ми вже живемо ‘в часі Сина чоловічого.’”c

В цей спосіб постепенно сотки христіянських свідків виховано й вишколено, які брали участь на полі служби. Тут знову ми маємо проблиск про роботу видання, яка мала збільшитися в могутню струю в нашому часі, щоб залити цілу землю тьмою звиш пів міліона Свідків Єгови, які реґулярно йдуть від дому до дому і розносять Біблії, брошури і інші помічники для студії Біблії.

Але навіть сьогоднішна швидка комунікація здається була представлена в тій роботі молодих робітників Товариства Вартової Башти які брали участь в проєкті в 1881 і обслугували густо заселені міста новими біблійними правдами. Ті ранні початки включали незвичайні методи: Ось два приклади:

“Управитель головного часопису міста Ню Йорк згодився вислати один примірник брошури (Покарм для думаючих Христіянів) усім своїм предплатникам, і кількох інших часописів в Чікаґо, Бостоні, Філадельфії і Ню Йорку момагають нам подібно так в цій роботі, за що ми сердечно дякуємо їм. (Ми не подаємо назвів тих часописей, щоб збавити їх від невигоди з боку інших аплікантів. Вони кажуть, що вони ніколи не давали такого привилею іншим.)”d

Опріч цього, для цієї розлогої роботи

“з очевидно малого початку, ця робота брошур зросла до величезної пропорції 1,200,000 примірників, . . . даючи зайняття соткам чоловікам, жінкам і хлопцям в приготованні й розповсюдненні, майже 500 хлопців брало участь в рознесенні їх в Лондоні (Анґлія), і майже 300 в Ню Йорку — в інших містах пропорціонально. В більших містах ті брошури роздавано при дверах церков неділями.”e

Також в 1881 році вислано двох братів до Британії, щоб започаткувати цю роботу в Европі й вони зарапортували рознесення 100,000 брошур в Лондоні і 65,000 в Скотландії Ґласґов, Дунді і Абердіні.f

(Далі буде)

[Примітки]