Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 3. Розширення орґанізації

ЗАДЛЯ безнастанного розширення роботи, установлено законну інкорпорацію Товариства в 1881 р. Після вироблення властивої аплікації, нарешті на 13 грудня, 1884 року, суддя Ф. Г. Коллєр з апеляційного суду для Алєґані Ковнті, Пенсилванія, дав дозвіл на лєґальну хартію, яку зареєстровано на 15 грудня, 1884 р., і цим він надав Товариству законне життя.a Його перша зареєстрована назва була, Товариство Сионської Вартової Башти, але котре в 1889 р. змінено в суді на теперішню назву, Товариство Вартової Башти Біблії й Брошур. Загальна ціль Товариства є зазначена в його чартері в Артикулі II:

“Ціль ради якої це Товариство сформовано є ця: розповсюднювати біблійну правду в ріжних язиках при помочі видання брошур, книжечок, обіжників та інших реліґійних документів, і при помочі всіх інших законних средств, які його Рада Директорів, законно признана, буде вважати за відповідне для поширення згаданого наміру.”

В цій інкорпорації зазначено було, що має бути рада з сімох директорів, трьох з котрих мають бути урядниками. Першими урядниками були президент, С. Т. Росель; віце президент, Вілям І. Манн; секретар і скарбник (пані С. Т.) Марія Ф. Росель.b

Під час коли Товариство розповсюднювало оправлену книжку під титулом “День Свитає”, яку написав початковий супутник, Й. Г. Патон, тоді вирішено було, щоб Росель написав нову книжку під титулом “Мілініян Давн” (Свитання Тисячліття), яка по многих труднощах вийшла в 1886 р., а це був Том І з обіцяної серії книжок. Пізніще цей титул змінено на Том І “Виклади Св. Письма” і як “Божественний Плян Віків.” Оцих книжок більше ніж шість міліонів примірників рознесено протягом сорок років. Її зміст виясняв ясніще предмети поперед вияснені в брошурах, Покарм для Думаючих Христіянів і Наметні Навчання (пізніще її названо “Тіни Намету”).c Її шіснацять розділів (на 352 сторін) включали “Поворот Нашого Господа”, “Викуп і Реституція”, “Плян Віків”, і “Царство Боже”. Розділ 15, “День Єгови” чудово предсказав велику роботу проповідування, яка тепер виконується.

“День Єгови — це назва того періоду в якому Боже царство, під Христом, буде постепенно установлятися . . . . під час коли царства цього світу будуть зникати, а сила й вплив Сатани над людьми буде вязатися. Його [цей день] всюди пророцтва описують, як день темряви великого горя й заколоту й замішання між людством. . . . Що декотрі із святих будуть ще жити у тілі під час цього палаючого часу, то здається є можливим. Одначе їх позиція буде дещо відмінна від інших, та не тому, що вони будуть чудом схоронені [хоч виразно обіцяно, що їх хліб і вода не сякне], але в тому факті, що вони будуть навчані з Божого Слова вони не будуть відчувати тієї самої жури й безнадійного жаху, який пошириться по цілому світі. Клопоти цього ‘дня Єгови’ будуть давати нагоду для проповідування доброї новини про надходячі благи, які рідко коли бували, і щасливий є той, що піде слідами свого Господа, і буде добрим Самарянином завязуючи рани і наливаючи олію й вино потіхи й заохоти.”d

Вже при кінці 1880 року вони так розрослись, що кватира під числом 151 Робінсон Стріт (попередше названа 44 а потім 40 Федераль стріт) Алеґані, Пенсилванія.e Нарешті вони вирішили будувати, і в 1889 році вони перебралися до свого власного, просторого мурованого будинку на чотири поверхи, який коштував $34,000, який знаходився на 58 і 60 Арч Стріті, Алеґені (Північний бік Пітсбурґу), і який уміщав приміщення для “родини біблійного дому”, друкарню, кімнату для висилання літератури, місце асамблеї для 200 осіб, бюро, і редаткорський відділ і склад. Вони називали його “Біблійний дім”.f Кілька років пізніще, рада директорів Товариства прийняла чистий документ власності як подарунок, вартості будинку й всього його устатковання в сумі $164,033.65.g

Вже в 1890 році там було приближно 400 активних супутників в Товаристві. Єдиний рапорт з того часу показує, що між роками 1886 а 1891 поміщено 841,095 брошур, 395,000 екстра примірників Вач Товер, і Мілініям Давн (Тисячлітнє Зоріння) оправлених книжок.h

Принагідно тут би сказати, що в Пітсбурґу в 1954 році Товариство викінчило будинок при 4100 Віґлов Булвард, який тепер служить як лєґально зареєстрований офіс пенсилванської корпорації (Товариства Вартової Башти Біблії й Брошур) і як Зал Царства.i

ПОСТАНОВА ОБОРОНЯТИ ПРАВДУ (1890-1908)

Після того, як Товариство Вартової Башти приналежне до Свідків Єгови предивно пережило боротьбу свого раннього існування, тоді стародавні й відступні реліґійні орґанізації почали розплющувати свої очі, і казати ‘дивіться но! цей “голос тисячлітників” не завмер в своїх муках породіння, як інші. Що за смілівість їх — тих “Раселістів”, “Біблійних Студентів” або як інакше ви називаєте їх — вони стоять як юнак-орґанізація повна життя до визову, щоб виявити нас “старих” висвящених та признаних духовників Христіянства! Їх голос стався сильнішим як тільки шепітом; бо від тепер вони виповідали відважні слова у многих місцях, що ми (духовники) не навчаємо людей в гармонії з Біблією, і що ми як речники за Христа є зарозумілі. Це вже досить; Товариство Вартової Башти мусить бути покрушене занім воно виросте надто сильне, щоб справитись з ним.’

От із таким наставленням, протестанські первотини так званого Христіянства, як рикаючий лев, виступили, щоб напасти й знищити молодого “Самсона”, Товариство Вартової Башти. Але ставши в обороні правди, цей новочасний “Самсон”-свідки мав духа Єгови, і він почав діяти на них і запер уста цьому нападаючому “левові”.— Суддів 14:5, 6, НС; ПС.

Спокійно і при певній помочі журналу Вартової Башти, нові й многі брошури Товариства і оправлені книжки для досліджування Біблії, які все ширше розповсюднювалися, збирали справжніх помазаників Єгови з між відступних реліґійних орґанізацій. Коли вони почали спілкувати з новими, зростаючими зборами, на них ступнево положено відповідальність проповідувати й розносити друковану вість; спершу виконувати це в ограниченій мірі між приятелями, а пізніще, прилюдно із більшою сміливостю. Їх віра й їх діло проповідування побільшалося в пропорції до їх занехання вавилонської реліґії й прийняття твердої біблійної правди. Вже в цьому часі вони пізнали, що нема “трійці”; що чоловік не посідає “безсмертної душі”, але що він є душею й є смертельним; що кара за гріх смерть, а не “вічні муки в пекольному пеклі”; що хрещення через занурення є на місці; що всі посвячені живому Богу й сплоджені його святим духом мусять бути “вірні аж до смерті” як послідовники його Сина, Ісуса Христа, щоб увійти в царство небесне, і що в часі царювання Ісуса Христа через тисяча років або тисячлітнього правління, земля прийде до стану еденського раю, зробивши її відповідною як вічний дім для досконалого чоловіка. Таку вість розповсюдено міліонами в друкованій формі, що спричиняло непокоючий алярм для духовників так званого Христіянства.

Протягом років С. Т. Росель видав пять інших написаних томів із серії “Виклади св. Письма”, кожний відогравав свою часть у зібранні більше помазаних христіян у громаду Товариства Вартової Башти. Том 2, Наближився Час, видано в 1889 р.; Том 3 Нехай Прийде Царство Твоє, видано в 1891 р.; Том 4, Битва Армаґедон (з першу називався “День Помсти”), в 1897; Том 5, Примирення між Богом а Чоловіком, в 1899 р.; і нарешті Том 6, Нове Твориво, в 1904 році. І автор обіцяв написати семий том, але не написав через смерть.

Особливше з початку 1880 року література Товариства розходилась по Европі, де малі ґрупи студентів Біблії збирались разом. Отже в 1891 році Росель, як президент Товариства виїхав перший раз за границю, щоб скріпити й поширити заінтересовання в краях поза Сполученими Штатамиі Канадою. Відложено два місяці на цю місіонарську подорож. З Ню Йорку Роселева партія відплила кораблем до Белфаст, Ірляндії. Зівдси, після зібрання з приятелями, вони відїхали до інших ґруп і історичних місць в Шкотландії, Ґласков і Еденбурґу; в Німеччині, вони відвідали Берлін і Лейпціґ; в Австрії — Відень; в Росії — Кіщенів; в Туреччині — Константинополь; в Греції — Атени; в Палестині — Єрусалим; в Египті — Каїро і піраміди; в Італії — Рим; в Швайцарії — Берн; у Франції — Париж; в Бельґії — Брусель; в Голандії — Амстердам; а тоді до Лондону і Ліверпулу, у котрих Росель промовляв до 150 осіб нім він повенув до Ню Йорку. Про цю подорож він писав:

“Ми не бачили ніякої нагоди для правди в Росії . . . нічого заохочуючого для нас на якібудь жнива в Італії або в Туреччині або в Німеччині. . . . Італіяни були так довго під згубним впливом Папства, що вони, як і Французи, швидко звертаються до явного невірства. . . Проте в Норвегії, в Швеції, в Данії, в Швайцарії, а особливо в Анґлії й Ірляндії й Шкотляндії, поля є готові й очікують на женці.”j

В Лондоні під час Роселових відвідин заложено склад літератури, а в 1900 році Товариство заснувало перший відділ під числом 131 Ґіпсі Лейн, Форест Дейт, Іст Лондон.k

Також після цієї подорожи за границю пороблено заходи, щоб видавати книжки і брошури в мовах німецькій, полській, французькій, шведський, дано-норвежській, грецькій і пізніще в італіянській. Інтересне і це, що з першим числом від 1-го січня, 1892 р., журнал Вач Товер почав (і через многі роки, аж до 1927 року) постійно поміщував в кожному числі “Лєкції Міжнародної Недільної Школи” в яких містилися короткі студії “золотого-тексту”, який вибирали протестанські віросповідання для призначеної лєкції кожної неділі.

“Вони викликують думки помогти читачам, які вчащають а біблійні кляси, де тих лєкцій уживають, щоб вони могли провадити інших до повноти Євангелиї.”l

Тепер стало ясними, що потрібно скликувати конвенції в ріжних частях краю, в інших чим Пітсбурґу, із щорічним святкуванням Спомину, як це й практикували через кілька років. Отже в 1893 році приготовано конвенцію в Чікаґо, від 20—24 серпня, де Колумбія (світова вистава) відбулася в тому літі. Через те хто їхав до Чікаґо на асамблею, той міг дістати білєт по зниженій ціні.

“Число присутних було приближно 360 . . . Після [ранішньої молитви кожного дня] наступав виклад через годину з половиною, потім пауза на обід, а пополудні, від 2 до 5 години, присвячено на публичні питання й відповіді. Останній день присвячений для справ кольпортерської роботи; і в день після замкнення конвенції деякі досвідчені кольпортери [тепер названі піонірами], оставали з менше успішними і початкуючими, і відбували школу кольпортерську — подаючи інструкції указуючи на добрі й лихі методи, поведінку й вислови. . . . [Около 50 кольпортерів було присутних.] Кальварська Баптиська Церква в Чікаґо ласкаво дозволила нам уживати їх приладу для хрещення; і усіх сімдесять приняли символ хрещення у Христову смерть через занурення у воді. Пропорція братів й сестер була майже рівна, а вік їх був від 17 до 70 років.”a

Многі листи напливали до головного бюра в Товаристві, які указували на реакцію серця тих, що були покликані як Єгови помазані проповідники доброї новини. Слідуючий є тип многих інтересних листів в 1894 році, які отримує Товариство аж до сьогодні від людей доброї волі до Єгови:

“Панове: В залученні тут прошу знайдіть поштовий переказ з Ню Йорку на суму $6, за котрі прошу вишліть мені журнал Сионську Вартову Башту на один рік і кілька примірників Мілініян Давн [Тисячлітє Зоріння]. Щоб вияснити чому я замовляю ці книжки, я бажаю сказати, що яких зо два місяці тому, дві молоді панні [Вач Товер піоніри] зайшли до мого офісу продаючи ці книжки. Я був дуже занятий, коли вони представили їх картку; але побачивши, що ті дівчата продавали книжки, я купив усі три томи, думаючи, що цим чином я поможу їм. Від тоді я заключив, що ті жінки принесли мені ‘новину великої радості’. Я узяв ті книжки до дому і мало думав про них, аж кілька тижнів тому я мав трохи вільного часу. Я почав читати перший том, і він був так інтересний, що не міг стримитися читати. Наслідок є, що моя дорога жінка і я самий читаємо ці книжки з великим зацікавленням, і ми вважаємо, що це Бог післав велике благословенство, що ми мали нагоду мати стичність з ними. Вони справді є ‘помічниками’ для досліджування Біблії. Ті великі правди виявлені в студії цих книжок змінили наші земні аспірації; і зрозумівши бодай у малій мірі велику нагоду робити щось для Христа, ми постановили використати цю нагоду в розпоширенні цих книжок, найперше; між близькими кревними і приятелями, а опісля між убогих, які бажають читати їх а не можуть купити; для цієї причини ми бажаємо тих кілька екстра примірників. Ваш, і т д.”b

Цей лист підписав адвокат й. Ф. Рутерфорд, який дванацять років пізніще посвятився Богу і вступив у повну службу при кватирі в Пітсбурґу або “Біблійному Домі”, як законний порадник Товариства, а пізніще в 1917 році він став другим президентом після смерті Роселя.

(Дальше буде)

[Примітки]