Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 10. Новітне привернення правдивого почитання (1919—1932)

ЯК КОЛИШНЄ вилиття святого духа в Пятидесятницю на жидівського останка для оживлення роботи свідчення, котру розпочав був Головний Свідок Єгови, Ісус, а опісля розширив її на ґлобальну скалю, так і тепер в 1919 році було вилиття святого духа Єгови орґанізаційно на христіянського останка. Це оживило їх для нового, вельми зорґанізованого і всесвітнього прповідування доброї новини про установлене царство.a (Діяння 1:8; Мат. 24:14) Три з половиною років після Пятидесятниці, або в 36 року після Христа, щоб побільшити кадри проповідників, святий дух зійшов на італійського Корнелія і на його нежидівських супутників, щоб добавити число з поган до тодішнього започаткованого руху для проповідування євангелиї. Ось так рівнобіжно в 1922 році було дальше вилиття духа на орґанізацію, порушивши тисячі новопомазаних свідків (відомі тоді, як “Рута” і “Естер” кляса) прилучитися до руху проповідування під уліпшеним орґанізаційним розпорядком.b Як в 33 році по Хр. Пятидесятниця оживила говорення многими мовами, так після 1919 року діло благовістя виконувалося у більше ніж сотні мовах.

Привернення правдивого почитання живого Бога в 1919 році не значило зібрання разом товпи “ортодоксальних” Жидів у так званий “Святий Край” (Палестину) під гаслом “Сионізм.” (Йоана 4:21—23) І справді, довго ожидану і прилюдно оголожену подію щирі студенти Біблії зрозуміли в 1932 році, що це не спосіб Єгови, а тільки самолюбних людей, що хитро порушені до акції для замірів і користей сотворінь. Через видання Тому 2 книжки Віндікейшон (Оправдання) в тому році, свідки Єгови почали бачити, що рух “назад до Палестини” був порушений духом Єгового архиворога, Сатани, котрий обманув всю залюднену землю. Із точки погляду св. Письма помазані співці Єгови, той виспівуючий сторож “зі всіх народів і язиків,”— вони є духовими Жидами, справдішними Ізраїльтянами, оці були привернені до святого місця ласки Єгови. Будучи оживлені й скріплені свіжим вилиттям духа (Йоіла 2:28; Іса. 52:7, 8; 60:1—3), вони самоохотно, несамолюбно й спільно зібралися навкола Його Царя, що є невидимим та непорушним “Сиґналом”, якого поставив самий Єгова на небесній горі Сион, щоб він невідпорно царював серед своїх вогорів по всій землі. (Іса. 11:10, АП; Пс. 2:1—12; 1 Кор. 15:24—28) Осягнення акуратного знання такими зібраними правдивими поклонниками, у вічі поступу світового руху Сионістів, можна завдячувати Божому правдивому приверненню його духового Ізраїля, що почалося в 1919 р.c

Роки від 1919 до 1922, показались бути роками будування нової орґанізації для помазаного останка Єгови. Товариство Вартової Башти вирішило перший раз посідати свою власну друкорню, і друкувати оправлені книжки для студіювання Біблії. Для цього винаймлено будинок на Миртл Авеню, Бруклін, Ню Йорк, і там заложено велику друкарню для такої незалежньої операції. Тоді більше число самоохотників покликано до Бетелю, разом усіх 107 повночасних робітників, щоб витворити кращу й дешевшу літературу. На 1 лютого, 1920 року, видруковано перше число журналу Вартова Башта на власній друкарні Товариства. В 1920 році трицять вагонів паперу зужито для витворення чотири міліони примірників нового журналу, Золотий Вік, не числячи вже много іншої літератури, що була видрукувана в тому ж році.d Рух з новою книжкою Міліони Тепер Живучих Ніколи не Помруть! був пожвавлений в тому часі, а це вивагало друкування й рознесення великої скількости примірників. На цю саму тему давали публичні виклади і оголошували у многих часописах.e В дійсності, цей рух справляв таке враження, що самий титул стався гаслом між многими в Америці і Европі аж до сьогодні.

В листопаді, 1921 року, звільнення першої з нової серії з оправлених книжок через суддю Й. Ф. Рутерфорда, проголошено під титулом Гарфа Божа.f Цю книжку, видруковану спершу в світській друкарні, а опісля в Брукліні на друкарні Товариства, публика радо приймала, через кілька років, і вона поширалась міліонами примірників. Інші книжки із цієї були Визволення, що появилась в 1926 році, Сотворення, в 1927 р., Примирення і Правительство в 1928 р. В 1927 році видано першу Річну Книжку, і котру тепер видається щороку. Оці нові друкарські операції, які завжди розшируються, вимагають чимраз ширшого приміщення. Найперше в 1922 році Товариство Вартової Башти перебралося в новий будинок на шість поверхів, який побудовано на 18 Конкорд вулиці, Бруклін, Ню Йорк. Опісля в 1927 році, Товариство перебралося в новий будинок друкарський, вісім-поверховий будинок під числом 117 Адамс Вулиця.g Бетель дім також був розбудований в тому ж часі.h

Друкарська цензура наложена на літературу Вартової Башти була усунена в Канаді на 1 січня, 1920. Це помогло Біблійним Студентам в Канаді розпочати енерґічну кампанію в проголошенні Царства.i Вскорі опісля, коли уряд Сполучених Держав нарешті відтягнув своє переслідування проти Рутерфорда і його і сім співтоваришів, і цим чином виправдив їх на 5 травня, 1920 р., президент Товариства зміг відвідати Европу і зорґанізувати знов роботу свідоцтва в тій часті виниці Єгови.j Великі асамблеї відбулися в Лондоні, Ґгасков і інших британськіх центрах.k Тоді й пізніще на конвенціях в Америці показано було, що на підставі св. Письма, що першорядна робота була скінчена в 1918 р. Тепер нова робота мала виконатися людьми Єгови на ще більшу скалю. Тому що поганські часи скінчилися в 1914 році і небесне царство було установлене, тому потреба вимагала ще більше проповідувати “цю євангелию царства.” Тоді показано було, що там “була робота для свіх” і “робота перед нами” була ясна.l

У поступі з новою роботою свідоцтва і в збудуванні більше центральної орґанізації, щоб зілляти разом свідків в одну діючу силу, зустрінолось великий спротив з боку непоступових “вибраних старших” у місцевих соборах свідків Єгови. Многі із них наполягали, щоб жити минувшістю — як за часів пастора Роселя, котрого вони уважали за єдине средство просвічення з св. Письма, і котрого вони називали “тим слугою” в Маттея 24:45. Вартова Башта з 1 квітня, 1920 (ст. 100), і наступні студії ясно вказували, що навіть брат Росель у 1884 році і опісля твердив, що це Товариство Вартової Башти було знарядом або каналом, якого вживав Єгова навчати своїх людей на землі.a Тепер, коли нове духове світло засияло так вельми з небесного храму Єгови, ті “вибрані старші” не повинні були стримувати або перешкаджати місцевим соборам від пожвавлення роботи свідоцтва.b В цій суперечці властиво арґументувалось, що Товариство було видавцем за часу брата Роселя і що воно далі буде видавцем, якого уживає Єгова. Осторогу дано, щоб не приймати приватного вияснення й насліпо йти за самозваними провідниками у темряву. Краще, щоб усі трималися первісного Товариства, котре так надзвичайно уживане в минувшім часі. Чоловікові угаджати — не годиться.c Одначе, в тому часі Товариство в своїй правильній позиції, як знаряд Єгови, не розширило своєї повної юрисдикції над справами місцевих соборів.d

Зародок теократичного кермування почався в осени 1919 року із розпочаттям діла “Золотого Віку,” котрий то журнал був увільнений в жовтні, 1919 р.

“Робота Золотого Віку — це відвідування від дому до дому з вісткою царства, проголошуючи день гніву нашого Бога і потішаючи тих, що сумують. Опріч відвідування, то в кожному домі треба оставити примірник Золотого Віку чи передплату візьметься або ні. . . . Клясові працівники можуть набути собі примірників від Директора.”e

Собори, що бажали брати участь на полі служби, яка тепер розпочалась з Золотом Віком, мали записатися як служебна орґанізація з Товариством. Отримавши таку просьбу, Товариство теократично назначувало одного чоловіка служити як представник Товариства, що був звісний як “директор”, і котрий не підлягав місцевим виборам. Тепер перший раз Товариство почало відбирати демократичну власть від соборів під їх “вибраними старшими,” і ця керма перейшла в руки Товариства, котре руководило міжнародною орґанізацією. Ось так почався частинно теократичний назір через Товариство над соборною службою, яка оперувала побіч тіла “вибраних старших”, котрі далі контролювали соборними студіями і лєкціями в демократичний спосіб.

В 1921 році Товариство почало знеохочувати ідею, що деякі місцеві “вибрані старші” зросли до впливу, що вони становили місцеву “раду директорів”, яка могла поступати незалежно в демократичний спосіб і незалежний від головної кватири в орґанізації. Зусилля зроблено, щоб вияснити ясніше споріднення місцевих старших до собору.f Дальше, зроблено просьбу, щоб установити єдність і одноманітність між людьми Єгови у виконуванні роботи проповідування. Британським гурткам сказано працювати в такий самий спосіб, як робота розвивалась в Америці.g Стиснення відповідальностей проповідування почалось в 1920 році, вимагаючи від кожного у соборі, що брав участь в роботі свідоцтва, щоб він давав свій тижневий рапорт із активної служби. Тоді призначено означені території для зборів для їх активності. Направду собори були “запряжені” до служби. За перший рік, 1920, рапортувало 8,052 “клясові робітники” і 350 піоніри.h Із більше ніж 1,200 соборів, то 980 рапортували в 1922 р., будучи вповні зорґанізовані до служби в полі із 8,270 “клясовими робітниками.”i В 1923 році цочалось відкладати кілька неділь на “світове свідоцтво,” щоб заохотити спільні змагання по цілому світі відбувати рівночасно публичні зібрання, уживаючи теми “Міліони Тепер Живучих Ніколи не Помруть” і також брати участь у спільнім проголошенні такої лєкції.j

Почавши на 1 травня, 1923 р., перший вівторок кожного тижня був відложений як “служебний день” у котрому всі зборові вістники мали віддати кілька годин на “спродаж книжок” під кермою “служебного директора.”k Від того часу соборні зібрання для молитов в середу мали бути присвячені для переказання свідоцтв відносно службеної роботи. Принагідно тут би згадати, що назва “службовий директор” була змінена в 1936 р., на “компані сервант”,l а опісля в 1953 році — на “соборного слугу.”a Ось так появленняся в 1919 році центрального й почасти теократичного проводу почало приносити овоч саме на час, щоб запрягти зростаюче число по всьому світу для напруженого проголошення написаних судів Єгови. Служебний листок інструкцій під титулом “Булєтин” появився тепер щомісяця після жовтня, 1922 року, заохочуючи всіх “мужніх бойців” вивчати на память Товариством-приготоване свідоцтво, що найперше названо “канвас” в предложенні біблійної літератури. (В жовтні, 1935 р., цей місячний служебник названо “Директор”, і нарешті в липні, 1936 р., йому теперішний титул “Інформант.”) Ці орґанізаційні средства спричинили чимало для витворення одностайного світового руху і щоб постачити центральну теократичну керму.

Поступово через двацять років від 1919 року свідки були вивчені й вишколені приймати теократичну систему в соборній орґанізації. Всякого часу певні “вибрані старші” виявляли противенство до нового Богом-даного провідництва. Вони не добачали, що святий дух Єгови або активна сила діяла орґанізаційно і приводила до урядової реформи на теократичний лад або як товариство Нового Світу під Божої кермою. У майже всіх рапортах кожного року після 1922 року, предмет про “орґанізацію” був згаданий, пригадуючи вістникам Царства про цю справу.b Їм також показано, що Сатана має могутню противну орґанізацію. Опісля в 1932 році в числі Вартової Башти із 15 серпня і 1 вересня поміщено серію із двох артикулів на тему “Орґанізація Єгови”, в котрих доказано було, що уряди “старших” і “дияконів” сповнені в соборах виборчими голосами, не були згідні з Писаннями. Радше, що всі духово дозрілі одиниці в Божих очах є старшими і можуть бути і повинні діяти як назирателі (епіскопоі) і слуги міністерії (діяконоі). З усього світу від усіх духово-пробуджених соборів надійшли до Товариства резоліюції, скасовуючи ті уряди між собою. Вони зараз висловили довіря в службового директора, якого назначувало Товариство, і вони своїми голосами вибирали предсідника собору і служебний комітет не більше як десять собі, щоб ними замінити “вибраних старших” і щоб помогти вісцевому служебному директорові з Товариства.c Многі з бувших “вибраних старших”, які відмовилися брати участь в розширенні польової служби (замість прилучитися до акивності проповідування з місцевим собором), то вони виступили з рядів свідків в тому часі.

(Дальше буде)

[Примітки]