Новочасна Історія Свідків Єгови

Часть 14. Боротьбу занесено до судів

ГІРКІ реліґійні противники Товариства Вартової Башти опісля старалися законом стримати фоноґрафічну активність, яка від 1933 року виминула цензуру радіо. В суді стейту Конектікот на заскарження двома римо-католиками, одного свідка Єгови засуджено, що він мав робити неспокій на 26 квітня, 1938 р., тим що він грав на фоноґрафі рекорд промови судді Рутерфорда під титулом “Вороги”, відважно виявляючи активности римо католицької гієрархії. Проти помилкового засуду зроблено апеляцію аж до Верховного Суду Сполучених Держав. На 20 травня, 1940 р., цей найвищий трибунал з девяти суддів (включаючи головного суддю Чарлі Еванс Гюза) одноголосно вирішили справу в користь свідків Єгови. Він признав, що грати рекорд в слуху католиків опрокидаючи сильно всі реліґії, а особливо римо-католицизм, то це правильна поведінка вповні забезпечена конституцією Сполучених Держав і не спричиняє ніякого занепокоєння або підбурення в цілі поповнити неспокій. Той суд сказав:

“У країні реліґійної віри, і в політичнім віруванні, виринають різкі відмінности. На обох полях вірування одного чоловіка вірування здаватися найбільшим блудом для його сусіда. Щоб переконати інших на свій погляд, захистник, як це ми знаємо, часом робить пересади, на ганьбу мужів, що були визначними в церкві або державі, а часом скаже неправду. Але народ цього краю призначив у світлі історії, що помимо майбутніх пересад і надужить, ці свободи є конечні й вони освітять опінії й правильну поведінку з боку громадян демократії.”a

І в 1948 році в іншій перемозі свідків Єгови в Найвищому Суді, той суд сказав:

“Сьогодні голосники є конечний знаряд для впливової публичної промови. Троки з голосниками стались прийнятою методою для політичної кампанії. В цей спосіб досягається людей . . . . докучливість про ідею можна замаскувати докучливістю гуком голосника. Сила цензури в такому типі установ виявляє свої хиби.”b

Отже в десяти роках до 1940 року хитрості Христіянства знов невдалися, щоб стримати роботу свідоцтва при помочі голосників, яку люди Єгови виконували по цілому світі. Щодо їх способу почитання, свідки вийшли побідоносними з поля реліґійної битви, через незаслужену ласку Єгови!

В новочасній американській історії свідки Єгови полишили нестертий знак як борці за громадську свободу не тільки для себе, але для всіх чесних, справедливих людей. Завважте, що історики говорять:

“Рідко коли, або й ніколи, одна одиниця або ґрупа людей змогла справити шлях, протягом часу, котрунебудь фазу нашого великого збірника законів. Але воно може статися, і сталося, тут. Цією ґрупою є Свідки Єгови. Через майже безнастанне правування ця орґанізація змогла побільшити лісту прикладів відносно застосування Чотирнацятої Поправки (в конституції) відносно свободи мови і реліґії. . . . Ось недавно ту саму спробу застусовано до державної лєґіслятури під Чотирнацятою Поправкою. І так, ліста прикладів (судових), прочистила правила відносно огряничення перешкод з боку Держави. До цього розвою Свідки Єгови добавили найбільше, як у скількості так і в значенні.”c

“... Щоб не казати про тих свідків, то вони таки мають відвагу мучеників. І вони мають гроші й наймають адвокатів і боряться за цю справу в судах. Б наслідок цього оцими часами вони зробили більше для розвою конституційного закону про реліґійну свободу чим яка інша віра або ґрупа. Повірте мені, вони справляються із цим поквапно. Часом вони програють, а часом виграють справу.”d

“Ясним є, що теперішня конституційна забезпека особистої свободи, як це її авторітетно товмачить Верховний Суд Сполучених Держав, є далеко ширша чим вона була на весну в 1938 р; і що більшість цього розширення можна знайти в трицяти одній справі свідків Єгови (шість з них були вирішальні опінії), з котрих справа Ловела проти Міста Ґріфін була першою. Якщо ‘кров мучеників є насіння церкви’, то яке є задовження Конституційного Закону у войовничій упертості — або я повинен сказати — відданості — цієї дивовижньої ґрупи?”e

Яке ж є підложжа цієї історії про битву в судах народів? — Філип. 1:7, НС.

Як уже показано, Христіянство почало увязнювати людей Єгови в 1928 році в Совт Амбой, Ню Джерсі. Спершу нетрималося статистики про арешти, але в 1933 році в самих Сполучених Державав рекорд був 268 случаїв, в 1934 р., було 340; в 1935 році, 478, а в 1936 увязнено 1,149 людей Єгови.f В Ню Джерсі і сумежних державах вістники Царства часто були запізвані до суду і фальшиво оскаржені за продаж без дозволу (перміту), за нарушення спокою, нарушення законів щабасу в неділю і були поклясовані як мандруючі крамарі, а не як міністри євангелиї.g Люди Єгови відчули, що це їх завдання й високий привілей упертися цій налізловості на закони. Товариство установило лєґальний відділ в Брукліні задля порад та помочі у всіх справах, які розвивалися. Опісля цей відділ видав “порядок суду” так щоб всі вістники могли уважно студіювати його і робити свою власну оборону в судах.h Постановлено робити апеляції проти всіх несприятливих вироків. Коли б ті тисячі вироків вирішені міґстратами, поліційними судами та іншими нижчими судами, не були апельовані, тоді велика купа несприятливих вирішень булаб сталась горою перешкод на полі почитання.i Але при помочі апеляцій вони принесли якраз противний наслідок, тому що вищі суди прийшли на рятунок свідків, щоб підтвердити їх права свободи почитання й мови, яка належиться міністрам доброї новини, “сповіщаючи царство Єгови.”

Отже тепер знов свідки Єгови вхопили за ініціятиву у крузаді духовників, які запалили лихо проти них при помочі закону. В Одкритті 9:7—9 свідки є уподобнені до “сарани” в часі воювання. Це почалось проявляти в чудовий спосіб в 1933 році. В тому часі 12,600 вістників добровільно згодилися бути готовими піти від дому до дому на поле служби на особлившу місію в області де існувала громадська опозиція. Їх зорґанізовано у 78 відділи по всіх Сполучених Державах.j Від десять до 200 автомобілів з пятьма робітниками в кожному становило один відділ. В такому разі свідки Єгови уживали незвичайної тактики, залежно як була сильна опозиція з боку духовенства і поліції. Коли хтось із свідків був арештований під час звичайної праці на полі свідоцтва, тоді негайно висилали рапорт до Брукліну, і тоді покликували найближчу дивізію виступити до операції в неділю, щоб дати добре свідоцтво за годину або дві в кожному домі в цілій суспільності. В часі випадку, тоді висилалось по відділ ставитися до служби, і тоді всі авта приїзджали в одно призначене місце кілька миль від “обложеного” міста. Тут вони отримували подрібно інформації і призначення кожній ґрупі. Коли така “сарана” виступила до акції в таких суспільствах і де громадські аґенти за спонуканням духовників старались цілком здушити благовіствування Царства, тоді мусіли арештувати від 20 до 30 осіб, а таке число переповняло місцеві вязниці. В цей спосіб без ріжниці як “гаряча” територія була, то майже кожний дім був відвіданий благовістям при помочі великого числа.

Воєнний фронт в Ню Джерсі був найгарячіший і часто вимагав великих відділів з Ню Йорку і Ню Джерсі по 200 автів (кожний такий відділ становив тисяча “сарани”) які виходили до акції на переміну, залежно скільки арештованих протягом тижня. Про дальші інформації для жителів такої “обложеної” суспільности зверталось увагу на Вартової Башти радіо станцію ВББР, яка постійно вязала ті подвиги східної дивізії.— Дан. 11:32, 33, АС.

В Бруклінському Бетель кількох досвідчених акторів, що вміли добре відогравати ролі, сформували звісний “Театер Царя.” Вони стались знавцями у вірному відтворенні сцени в новочасних судах і біблійних драм.k Коли в часі тижня суддя вплинутий духовниками провадив переслухання проти кількох свідків Єгови, що були фальшиво оскаржені перед ним, тоді предложено повний стеноґрафічний рекорд всього, що взяло місце. В дійсності там завжди було якесь упередження, нестримані й недоцільні завваги з боку екклєзиястичних та громадських речників, що ясно доказувало їх ціль й змагання замотати оскаржених свідків. Вивчившися з приготованого рукопису основаного на стеноґрафічному рекорді, і наперед збудувавши велике число слухачів для цієї програми по радіо, на слідуючу неділю Театер Царя явно зобразив невідомому числі слухачів перекручення справедливості у місцевих судах. Звернувши цю струю світла прилюдно на зведену поліцію, прокураторів та дрібних суддів, незабаром це зробило публичних слуг більше проникливимим в їх розсправах дотично свідків Єгови.

Одначе, протягом многих років ця боротьба тяглася в Ню Джерсі аж нарешті на 22 листопада, 1939 р., Верховний Суд Сполучених Держав дав перемогу свідкам Єгови в справі званій Шнайдер проти Ню Джерсі.l Це вирішення базувалося на початковій перемозі людей Єгови у справі Ловелл проти Ґріфіна. (Ловеллова справа, 303 С.Д. 444, Найвищий Суд Сполучених Держав одноголосно вирішив, і опінію суду написав головний суддя Чарлі Еванс Гюз, на 28 березня, 1938 р. на апеляцію зі стейту Джорджія.) Після одинацяти років боротьби Ню Джерсі й сумежні держави майже цілком перестали їх переслідування при помочі фальшивого пристосування недоречних муніціпальних і державних установ.

САЛЮТУВАННЯ ПРАПОРОВІ

В 1934 році, будучи надокучені ще одною досадою, противники свідків Єгови почали випробовувати їх щодо їх виключної посвяти до Всевишнього Суверена, Єгови. Звідси розвинулось спірне питання про салютування прапорові. Два роки передтим, націсти в Німеччині накинули примусове салютування прапорові як средство для реґіментації (вербування) людей в Европі під гітлєрівською свастикою. Тепер подібна хвиля доказу патріотизму залила Сполучені Держави й Канаду. В осени 1935 року преса широко розголосила справу Карлетона Б. Ніколсони, американського юнака в шкільнім році, сина одного із свідків Єгови, який відмовився салютувати американському прапорові.a Коресподент Ассосійте Прес запитав президента Товариства Вартової Башти про урядовий погляд свідків Єгови відносно цього нового питання.b На 6 жовтня, 1935 р., суддя Рутерфорд дав відповідь по радіо у своїй славній лєкції “Салютування Прапорові”, котру зараз видано у формі книжечки на 32 стороні під титулом “Лоялті” і котру рознесено міліонами між людей. Даючи відповідь американській пресі було указано на підставі св. Письма, що свідки Єгови шанують прапор, але що біблійні заповіді й споріднення до Єгови остро забороняють їм салютувати якому-будь бовванові або образові, що для них, є актом почитання супроти засад Другої Заповіді з декалоґу. (2 Мойс. 20:4—6) Дальше показано було, що христіянські родичі мають першорядну відповідальність навчати своїх дітей правдивої реліґії і правильної поведінки після їх розуміння Біблії.

Тисячі невинних дітей свідків Єгови були приловлені в самім осередку народньої суперечки. Що за чудове свідоцтво ці маленькі серця відважно давали про їх першорядну посвяту живому Богові, Єгові, понад усяку державу! Їх благородна постанова проти наруг і вилучення їх шкільними товаришами виставило на спробу якість їх виховання біблійного родичами цієї молоді. Оставшися непохитними в їх лоальності до Єгови вони створили історію, також завдали приголомшення у найвищих радах держави. На 6 листопада, 1935 року, Ліліян і Вілям Ґобітіс, діти Валтера Ґобіта, свідка Єгови, відмовилися салютувати прапорові і за це були вигнані з публичної школи у Майнерсвіль, Пенсилванія.c Їх справа, протеснута аж до федеральних судів, звернула на себе увагу всього народу, будучи спробною справою для цілого краю. Ця боротьба запровадила аж до Верховного Суду у Вашінґтоні. Сімдесятьлітній адвокат И.Ф. Рутерфод, президент Товариства Вартової Башти, особисто явився перед Верховним Судом Сполучених Держав і удовідняв справу в користь свідків Єгови.d Під час коли федеральні й стейтові суди роздумували пять років, щоб зробити те найвище вирішення, то свідки Єгови, ради освіти їх дітей, мусіли орґанізувати й фінансувати приватні школи, звісні як “Школи Царства.” Отакі приватні школи з приміщеннями оперували в Пенсілванія, Масачусетс, Ню Джерсі, Маріленд і Ґеорґія.e Нарешті на 3 червня, 1940 р., Верховний Суд Сполучених Держав вирішив голосами 8 на 1 проти свідків Єгови, написавши опінію, що це було діло шкільної ради, а не судів, вирішувати які правила муситься увести між дітьми в школах.f Це була велика поразка в боротьбі за свободу почитання. Цей удар поразки підніс дальшу хвилю гіркого переслідування аж до 14 червня, 1943, коли то Самий Верховний Суд відкинув своє власне вирішення. Щодо реакції в 1940 році, то про це описується в наступній часті.

(Далі буде)

[Примітки]