Серія часть 17. “Нехай Буде Воля Твоя На Землі”
Після того, як Ісус був охрещений в ріці Йордан Йоаном Хрестителем, Бог Єгова охрестив його святим духом із неба, і цим чином помазав його бути “Царем для установлення верховної волі” у новому світі праведности. Він стався символічною “скалою” на котрій його собор послідовників мав бути збудований. Він почав збирати послідовників, що мали статися “святими управителями” на котрій послідовників, що мали статися “святими управителями” із ним у небесному царстві над новим світом. У четвер вечером, в ночі Пасхи, 14-го Нісана, 33 р. по Хр., він перше відсвяткував Жидівську Пасху із своїми одинацяти вірними апостолами. Опісля Він впровадив, що називається “Господню Вечерю”. Він ламав опрісночий хліб і подав їм їсти, кажучи, що він представляв його звершене людське тіло, яке мало бути пожертвоване за грішних людей. Потім він подав їм чашу пити, кажучи, що те вино представляло його кров: “Це значить кров моя нового завіту, що має бути пролита за многих на відпущення гріхів.”— Мат. 26:27, 28.
10. До якої угоди Ісус відносився, коли він говорив про свою кров, і що він цим указав, що було зараз перед ним?
10 Угода, на яку Ісус звернув апостолам увагу, вимагала тієї крови. Що це була за угода? Не стара Закон-угода із Богом, яку уведено за посередництвом пророка Мойсея при горі Синай. Вже в ночі Господньої вечері та Закон-угода існувала через більше ніж пятьдесять сот літ, а була вона установлена на підставі пролитої крови пожертвованих звірят. Про це апостол Павло каже: “Та й перша угода не була освячена без крови. Бо кожного разу, коли Мойсей виповідав усім людям заповідь по Закону, взувши крови телячої та козлячої з водою та червоної вовни й гисопу, покропив і саму книгу й ввесь народ, кажучи: ‘Це кров угоди, яку Бог положив обовязково на нас’ І він покропив кровю так само скиню і ввесь посуд служебний. Мало не все кровю очищається по закону, і без пролиття крови нема відпущення гріхів.” (Жид. 9:18—22) Отже Ісус, говорячи про свою кров-життя як про “кров завіту”, розумів, що нова й більша угода спочивала на його звершеній людській крові, котра мала бути незабаром установлена. По словам Луки 22:20, то Ісус сказав: “Ця чаша значить нова угода у крові моїй, що за вас пролита буде.”
11. Коли Ісус згадав про нову угоду, то чиє пророцтво апостоли пригадали собі, і на якій основі ця угода мусіла спочивати, щоб постачити прощення гріхів?
11 Уводячи цю “нову угоду” Ісус ужив ті самі слова, які Мойсей був ужив при установленню старої Закон-угоди з природними Ізраїльтянами, іменно, “Кров завіту.” На згадку Ісусом про нову угоду, апостоли мусіли памятати обітницю Єгови, в Еремії 31:31—34: “Ось — говорить Єгова, я вчиню нову угоду з домом Ізраїлевим і з Юдиним. . . . Вложу закон мій унутро їм, і напишу його на серці їм, і буду Богом їх, а вони будуть людьми моїми. Потім уже не будуть навчати один одного, чи брат брата й казати: Пізнай Єгову; самі бо знати муть мене від найменшого до найбільшого, говорить Єгова, бо я прощу провини їх і не згадувати му вже гріхів їх.” Ця нова угода не могла дати основи для Бога Єгови простити людськи гріхи й провини й не памятати їх більше, хіба що вона спочивала на пролитій крові перфектної людської жертви, що рівнялась перфектному чоловіку Адамові в Еденському городі. Звершений чоловік Ісус, дозволивши вилити свою безгрішну кров у смерть, стався посередником цієї угоди між Богом а чоловіком.
12. В порівнанню із тими, що були в старій Закон-угоді, хто був узятий в нову угоду, і в який спосіб їх єдність і їх привілеї показано?
12 Це були Ізраїльтяни, Жиди по тілу, що були взяті в стару Закон-угоду через Мойсея. Ті ж взяті в нову угоду мусять бути духовими Ізраїльтянами, Жидами у внутрі, обрізані серцем, а не з тілесної передової шкірки, і цим чином вони стануться домом духового Ізраїля і домом духового Юди. (Рим. 2:28, 29) Такі Ізраїльтяни або Жиди по духу становлять собор, який Він сказав збудує на собі, як на “скалі” або Петра. Будучи одним собором в новій угоді, такі духові Ізраїльтяни або Жиди показують єдність і їх любов до привілею їсти й пити ту саму їжу, як колись люди Єгови під Мойсейом, “всі їли ту саму духову їжу і пили той самий духовий напиток.”— 1 Корин. 10:3, 4.
13. При обходженню Господньої вечері, як собор, хоч з многих членів, показує свою єдність, як про це сказав апостол Павло?
13 Уживаючи цей самий арґумент ради єдности духових Ізраїльтянів одні з одними і з їх Богом Єговою, Павло далі говорить про святкування Господньої вечері: “Чаша благословення, котру благословляємо, хіба не єсть спільність у крові Христовій? хліб, що переломлюємо, хіба не єсть спільність у тілі Христовім? Бо один хліб, одно тіло ми многі; всі бо ми спільниками того одного хліба.” (1 Корин. 10:16, 17) Хоч собор з духового Ізраїля складається із многих членів, остаточно 144,000 членів, то вони становлять одно нероздільне, зєднане тіло. Цю єдність тіла вони показують через співучасть в їдженню одного опріснокового хліба, який подається щороку при обходженню Господньої вечері. Цей один хліб є символ пожертвованого тіла Ісуса Христа, яким вони кормляться їх активною, плодющою вірою кожного дня в році. Та символічна чаша, за яку вони благословлять Бога, також представляє щось, в чому вони спілкують, а це дорогоцінна кров-життя Ісуса Христа. Вірою в Його кров, вони отримують прощення їх гріхів і оправдання або праведний стан перед Богом Єговою.” Як ще ми були грішниками, Христос умер за нас. Скільки більше тепер, бувши оправдані кровю його, спасемось Ним од гніва.” (Рим. 5:8, 9) Раса, колор, світська національність, мова, громадське становище — все це не розєднує цього одного собору.— Галат 3:28, 29.
14. На що в дійсності хліб й вино звертають увагу, і з ким учасники дійсно мають спільність, отже чому вони не можуть поповняти ідолопоклонства?
14 Господня вечеря сильно звертає увагу на жертву Ісуса Христа, а особливо на добро його собору із духових Ізраїльтян. Через цю досконалу людську жертву, яку принесено Богу Єгові і в якій вони беруть спільність вірою, вони беруть спільність вірою, вони не можуть брати участи в жадному ідолопоклонстві, але мусять виключно служити Єгові. Стіл Господньої вечері з чашою вина символічно представляє “стіл Єгови” із “чашою Єгови”. Ця чаша представляє Ісусову кров завіту. Його кров була зображена кровю жертв із звірят, які Мойсея установив через Закон-угоду давно перед тим. По словам в 2 Мойсея 24:3—8, то кров ужита для установлення старої закон-угоди, включала жертву примирення або “спільну жертву Єгові.” Тепер, при офірованню мирної або спільної жертви, кров, товщ й життєві органи (як от мозок, серце, тощо) з тієї жертви були пожертвовані Єгові. Священик, що служив при вівтарі, отримував приписану частину із неї, а офіруючий і інші з ним з’їдали решта. (3 Мойс. 3:1—17; 7:11—15, 28—34) В цей спосіб при помочі їх спільної жертви, старинні Ізраїльтяни їли спільно з Богом Єговою при його вівтарі. В такий же спосіб духові Ізраїльтяни, коли святкують Господню вечерю, мають спільність не тільки одні з одними, але найважніще з Богом. Вони не можуть рівночасно практикувати ідолопоклонство і цим чином мати спільність з демонами. Павло каже:
15. Як Павло указав на це учасникам Господньої вечері?
15 “Погляньте на Ізраїля по тілу! хіба ті, що їдять посвяти, не є спільниками жертівні? Що ж скажу? що ідол щонебудь єсть? або пожертва ідолська щонебудь єсть? Ні, бо що посвячують погани, бісам посвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете пити чашу Єгови і чашу бісовську, не можете бути спільниками стола Єгови і стола бісовського.”— 1 Корин. 10:18—21; Мал. 1:6—8, 12, АС.
16. Отже від чого ця щорічна вечеря помагає стримуватись, і на памятку чого вони святкують її?
16 Обходження Господньої вечері кожного року на чотирнядцятого Нісана, після місячного календара, повинно зміцнити учасників, щоб здержуватися від усякої форми ідолопоклонства, і підчинитись виключно службі єдиному живому й правдивому Богу, Єгові, котрий постачив свого Агнця Ісуса Христа для нас. Ісус не казав своїм послідовникам святкувати його різдво, бо навіть точного дня не подано в Біблії, бо звичай святкувати людськи уродини походить від поганів. Однак, він зобовязав свій вірний собор з духових Ізраїльтянів одним святкуванням, а саме обходити спомин “Господньої вечері,” яку він установив в Єрусалимі тієї Пасхальної ночі. Він узяв “хліб і, поблагословивши, ламав, і давав, і сказав: Прийміть, їжте: це значить тіло моє, що за вас ламлене; це робіть на мій спомин. Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша значить новий завіт (угода) у крові моїй. Це робіть, стільки раз пєте, на спомін мій.” Апостол Павло пояснюючи це, каже: “Скільки бо раз їсте хліб цей, і пєте чашу цю, смерть Господню звіщаєте, доки він прийде.” (1 Корин. 11:23—26) Ось так Ісус заповів нам святкувати його смерть, а не його різдво.
17. Коли і як часто новочасні Свідки Єгови обходять Господню вечерю, і від котрого року, після звіту?
17 В послушенстві до цього розпорядку і заповіту Господа Ісуса Христа, з духа сплоджені, посвячені люди Єгови, котрих Він увів у нову угоду, обходили щорічно цю Господню вечерю в день роковин, коли Ісус установив її, на 14 Нісана від 1870 року згідно з поданим звітом.a
18. Як вони старались брати участь у символах без стягнення суду на себе?
18 У тім уприсночнім хлібі й вині, яких уживається при тій оказії, вони бачать звершене людське тіло і кров Господа Ісуса, із сердечною вдячністю. Вони стараються показати властиву пошану й оцінення до тієї дорогоцінної провізії для спасення, стараючись не брати участи в тих символах у спосіб, який би легковажив цими речами. Вони памятають перестерігаючі слова апостола Павла: “Тим же хто їсти ме хліб цей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тіла й крови Господньої. Нехай же перше чоловік розглядить себе і так нехай хліб їсть і чашу пє. Хтобо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджуючи про тіло Господнє. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснули доволі. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з світом не осудились.”— 1 Корин. 11:27—32, 20, 21.
19. Головно від 1932 року, як за велика товпа учащала на о входження Господньої вечері, і чому?
19 Особливо від обходження Господньої вечері в неділю, 20 березня, 1932 р., після заходу сонця, множество людей з “інших овець” Доброго Пастиря Ісуса Христа прибуло на щорічне святкування, не щоб брати участь у символах, але щоб приглянутись. Наприклад, при такім святкуванню в четвер, на 3-го квітня, 1958 р., після заходу сонця, було зарапортовано 1,150,000 присутних на зібранях Свідків Єгови по цілому світі. Із того числа, то лише 15,000 брало участь в хлібі й чаші. Та “велика громада” інших овець не брала участи, бо вона розуміла, що вона не є зі собору духовних Ізраїльтянів в новій угоді, котра була уповажнена його кровю. Вона знає також, що Ісус установив цю вечерю із тими, що були взяті в угоду про Царство. У розмові при столі зараз після вечері, Ісус сказав до одинадцяти вірних апостолів: “Ви ж пробували зі мною в спокусах моїх. І я завітую вам, як завітував мені Отець, царство, щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сиділи на престолах судячи дванадцять родів Ізраїля.” (Луки 22:28—30) Оті спостерегаючі “інші вівці” мають особисті докази з Писань, що вони не є в угоді про Царство.
20. що Ісус зробив одинацяти апостолам, котрі утекли від нього в часі його зради Юдою, і коли вони були приведені в народ духового Ізраїля?
20 Правда, що ті дванадцять вибраних апостолів повтікали й оставили Ісуса, коли він був увязнений пізніше в ночі в городі Гетсеманському. Але після його воскресення з мертвих вранці 16-го Нісана, Ісус явився своїм настрашеним ученикам, котрі зібрались були в закритому місці. Сорок днів опісля він явився їм останний раз. Він сказав їм, що Царство Боже не буде привернене земному Ізраїльському народові, і наказав їм оставати в Єрусалимі аж Божий святий дух зійде на них. Тоді, перед їх очима, він вознісся на небо і зникнув з їх виду. Тоді явилось два ангели і сказали до них: “Цей Ісус, узятий від вас на небо, так прийде як ви виділи його сходячого на небо.” (Діян. 1:1—11) Десять день пізніше, в день празнику Пятидесятниці в Єрусалимі, Ісус Христос, сівши по правиці в небі свого Отця, почав хрестити їх святим духом. При помочи чудесного обявлення він вилив його на 120 зібраних учеників. Цим чином вони були сплоджені духом бути Божими духовими синами і були уведені в ново-народжений народ — Духовий Ізраїль.
21. В яку угоду вони були взяті через Ісусову кров, і для якої цілі вони були помазані й освячені?
21 Як духові Ізраїльтяни, вони були узяті в нову угоду через пролиту кров Посередника Ісуса Христа і стались людьми для імя Єгови — Його свідками. Вони були помазані бути наслідниками Царства з Ісусом Христом і були взяті в угоду про Царство із ним, що був Наслідником і Господом царя Давида. При помочі цього помазання духом, їм також припоручено й призначено проповідувати добру новину про Царство усім народам. Просвітчаючою силою духа, вони стались “святими” або “святим народом.”— Діян. 2:1—38; Рим. 8:15—17; 1 Йоана 2:20, 27; 1 Петр. 2:9.
БУДУВАННЯ СОБОРУ НА СКАЛІ
22. Коли Ісус почав будувати свій собор на скалі, кого він ужив як другорядних підвалин?
22 В Пятидесятницю, в день хрещення його послідовників на землі святим духом, Ісус почав будувати свій собор на собі, як на скалі (петра). Давно перед тим Єгова ужив Дванадцять синів Якова (Ізраїля), як основи для Ізраїльського народа, становлячи дванадцять поколінь. (1 Мойс. 49:1, 2, 28) Уживши цей тип, Ісус Христос вибрав дванадцять вірних апостолів, як другорядні підвалини збудовані на собі. Він зобразив свій собор як місто з дванадцяти підвалинами: “А мур города мав дванадцять підвалин, а на них імена дванадцяти апостолів Агнця.” (Одкр. 21:14) Але щоб показати, що прославлений Ісус в небі є все-піддержуючою основою, апостол Павло сказав до собору: “Тим же ви . . . товариші святим і члени родини Божої, і збудовані на підвалині апостолів і пророків, а угольний камінь сам Ісус Христос, на котрому вся будівля до купи споєна, росте в святий храм для Єгови. На ньому і ви збудовуєтесь на оселю Божу духом.”— Ефес. 2:19—22.
(Далі буде)
[Примітки]
a Гляди Зайон Вач Товер, з квітня, 1880 р. ст. 8, під титулом “Христос Наша Пасха,” параґраф 3.
[Вставка на сторінці 191]
“Щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у святості і честі, не в страсті похотній, яко ж і погани, що не знають Бога; щоб ніхто не переступав ні в якому ділі і не обманював брата свого: тим що Єгова відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і свідкували.”— 1 Солунян 4:4—6.