Оцінення життя й Життя-дателя
ЧИ ВИ знаходите приємність у красоті добре оплянованім цвітнику в городі? Чи ви знаходите палку втіху, коли вдихаєте свіже повітря у лісі або совгаючись через снігом-покриті узгіря на лижах? Чи ви здригаєтесь з подиву гідного краєвиду? Чи ви стаєте захоплені мельодією красної музики? Щоб воно не було, що приносить приємність й втіху, то ним можна втішатись тому, що ви маєте життя. Без життя ви не могли б тішитися жодним із цих речей, що є дорогі для нас. Це є ваш найбільший скарб, можливо, найменше оціняючий.
Через те, що життя є звичайне й ви посідаєте його через многі роки, то це не є причиною маловажити ним й ставити його в небезпеку ради моментального зворушення, роблячи щось небезпечне. Дрож яку ви можете отримати не є рівна тому, що ви можете стратити. Те саме можна сказати про глузливі старання виратувати матеріальні посілості із знищення при рискуванню вашого життя. Ваше життя не є наче кавалок машинерії, який можна замінити новим коли ушкоджена часть перестає функціонувати. Це є більше цінним ніж яке зворушення або яка матеріальна посілість. Так довго як людські зусилля стосуються, то його не можна направити.
Ви не посіли життя тому що ви заробили його, або тому, що вам воно належалось. Ваші батьки не розпочали його, хоч вони були відвічальні за ваше народження. Вони тільки передали вам силу життя, що була дана для роду людського давно тому. Життя це дар від Бога. Це завдяки його вільного дару, ви маєте свідоме існування сьогодні. Признаючи Єгову як людського Життя-дателя, писатель Біблії каже: “Сам бо дає життя всім, і дихання й все; і з одного чоловіка создав кожний рід чоловічий, щоб жили на всему лиці землі.” (Діян. 17:25, 26) Застановіться також, що Еліуй сказав: “Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав мене життям.” (Йова 33:4) Ті мужі не соромились признати Бога як Того, що дав їм життя; а як ви?
Коли вам хтось дасть цінний дарунок, то чи ви приймаєте його без вираження вдячності? Чи ви пізніше заперечуєте, що він дав вам? Ви не є невдячними відносно подарунків від ваших приятелів, то що про подарунки від Бога? Чи ви коли висказуєте вдячність за них? Чи ви коли дякуєте йому за привілей жити і навчитися про його чудові речі які він сотворив? Чи ви так зайняті життям, що ви не маєте часу оцінити вашого Життя-дателя й його дару? Мало старання потрібно з вашої сторони, щоб висказати у вашій молитві вашу щиру вдячність.
Якщо ви оціняєте Життя-дателя, то ви будете поважати його волю й будете готові сповняти її. Але якщо ви ніколи не зробили старання щоб навчитися про його волю, то чи можна сказати, що ви дійсно поважаєте його? Чи можливо сказати, що ви оціняєте його, якщо ви можете знайти час на читання часопису, дивитись телевізора, вчащати до театру, бавитися з вашими олюбленими заняттями, але ніколи не маєте часу студіювати його написаного Слова, щоб навчитися яка його воля є? Якщо б голова вашого народу продиктував листа й вислав його до вас, то чи ви були б так зайняті, що ви не могли б знайти часу перечитати його? Так як би ви дали тому листові вашу пильну увагу, так ви повинні дати пильну увагу яка прийшла від Володаря всесвіту. Його воля до людини міститься в його написанім Слові, в Святій Біблії. Покажіть вашу повагу й оцінення до нього, возьміть час й довідайтеся що він написав для вашої інструкції.
Давно тому цар Давид указав своє оцінення великого Життя-дателя, коли він наполягав на інших, щоб показали їх вдячність: “Славіте Єгову, проповідуйте імя його, сповіщайте народам про діла його. Співайте йому, вигравайте йому; оповіщайте про всі чуда його; Хваліте ся святим іменим його; нехай радіє серце тих, що шукають Єгови. Питайте про Єгову та силу його. Шукайте по всяк час лиця його”.— 1 Пар. 16:8—11.
Милість Життя-дателя є показана іншим великим даром, але цей дар не є даний без розріжнення кожному. Він є даний тим, котрі вказують наперед, що вони будуть оціняти його. Цей дар — це життя вічне. Як Бог міг дати життя у почині, так він й може продовжати його необмежно. Хоч само життя є чудовим даром, то життя вічне є куди більше чудове. Коли ж воно було обіцяне Тим, котрий ніколи не сказав неправди й котрий ніколи не занедбав дотримати обітниці, то рід людський може глядіти довірливо, що він може отримати його. Його написане Слово дає нам “надію вічного життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами.”— Тита 1:2.
Якщо ви не оціняєте дару життя яким ви тепер втішаєтесь, то чому Життя-давець має вам дати дар вічного життя? Той дар є схоронений для тих, котрі люблять його й котрі з вдячності висказують своє оцінення до нього їх словами й ділами. Це є нагорода за вірність й невинність. Він вже не дасть його невдячним людям, так як би і ви не дали дорогоцінного дару людині, котра показала невдячність за всі ваші попередні дари.
Оскільки життя є найбільш дорогоцінною посілістю й ви мусите мати його, щоб втішатись многими добрими речами в котрих ви знаходите приємність, то отримання дару вічного життя повинно бути вашою головною метою. З ним радість про існування буде продовжуватись далеко поза це коротке життя, яке ми маємо тепер. В порівнянню, наше життя сьогодні є схоже до проминаючої пари. Якщо ви оціняєте дар життя, яке ви маєте тепер, то ви будете шукати більшого дару — вічного життя. Щоб дістати його, ви мусите доказати себе гідними його через навчання й виконання волі Життя-дателя.
За всі дари які ви отримали від нього й за ті, що він обіцяв, дайте подяку. “Славіть Єгову, бо його милість віковічна.”— 1 Пар. 16:34.