Часть 4

Початок Його Життя

33. (а) Яко Син, що Ісус віддавав Тому, що був його Отцем? (б) Оскільки казав Ісус, щоб всі люди шанували Сина?

ВВЕСЬ час вставлялись докази з власних Йоанових писань, що Ісус Христос був Сином Божим. Цей самий доказ аргументує, само собою, що Ісус як Син покладався на Бога, і що він не був рівний Йому. Син не є більший ніж його батько, але він мусить шанувати свого отця відносно приказу Божого. Яко Божий Син, Ісус сказав: “Я шаную свойого Отця.” (Йоан 8:49) Як тоді, хто-небудь може сказати, що він ставив себе яко Бог або на рівні Бога, коли він сказав: “Бо Отець не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові: щоб всі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав його”? (Йоан 5:22, 23, АВ) В тих словах Ісус не говорив нам, щоб шанувати його, ніби він був Отець або Бог. Він не сказав нам, щоб ми шанували Сина більш, як Отця.

34. В цім відношенні, чому Син має бути шанований, і скільки?

³⁴ Погляньте знову на Ісусові слова та побачте чому він сказав, щоб він був так само шанований як його Отець є шанований. Ісус сказав, що Отець призначив його бути суддею, та діяти як заступник або представник Бога Найвищого Судді. Ото ж, як Божий назначений Суддя, Ісус є гідний пошани. Через пошану Сина, ми поважаєм Боже призначення, його Сина на Суддю. Якщо ми не шануємо Сина, як Суддю, тоді ми не шануємо “Отця, що послав його.” Це не означає, що ми шануємо Сина, ніби він був сам Бог або шануємо Сина стільки як Бога самого, що послав його.

35. (а) Хто був, що шанував Ісуса, і скільки? (б) Щодо величності, як Ісус порівняв себе з Богом і з Авраамом?

³⁵ Навіть Бог Отець не шанував або виславляв Сина яко рівні йому. Проте Бог шанував або виславляв свого Сина Ісуса Христа більше ніж всі інші сини свої. Тоді, дійсно кого Бог шанує або виславляє, ми також повинні шанувати. Справді, Бог вимагає від нас так робити. Сам Ісус сказав: “Якщо Я славлю самого себе, то ніщо моя слава: це мій Отець, що прославляє мене; про котрого ви кажете, що він Бог ваш.” (Йоан 8:54, АВ) Отець Ісуса був Богом євреїв. Вони не вважали Ісуса, що він був Богом-Чоловіком, сам Бог в тілі; і Ісус також не удавався бути за Бога. Він сказав, що Божество, котре євреї казали було їх Богом, був Той, що прославляв Ісуса. Тоді Ісус почав заявляти, що він не був такий великий як Бог, але був більшим як Авраам, тому що мавши перед-людське існування в небі.

36. Що означає титул “отець,” і що небесний Отець відповідно дав Божому Синові?

³⁶ Титул “отець” означає самець, а самець означає прародитель, автор або джерело, той що починає або приводить плід (наслідок). Коли ж Бог був Отцем Ісуса, чи Ісусове життя також залежало від Бога? Тільки власні Ісусові слова можуть дати нам переконану відповідь на цей запит. Тепер завважте оці ж слова Ісуса: “Мертві почують голос Сина Божого: а ті, що почують, оживуть. Бо як Отець має життя в собі; так дав і Синові мати життя в собі.” (Йоан 5:25, 26, АВ) Бог як Отець є Джерелом життя; і він дав привілей свому Синові, щоб мати життя в собі. Для того ми оціняємо, що Йоан 1:4, 5 (АВ) кажить про Слово або Лоґоса: “У йому життя було; й життя було світлом людям. І світло у темряві світить; і темрява не охопила його.”

37. Від кого і через кого життя, що освічує людей приходить?

³⁷ Життя, що освітлює людей, котрі йдуть в темряву смерти, є від Отця яко Джерела, і через Сина яко шлях. Син одержав життя від Отця. Так апостол Петро міг досить добре сказати до свого Пана Ісуса Христа: “Господи, до кого йти нам? Ти маєш слова життя вічного. І ми увірили й взнали, що ти Христос, Син Бога живого.”— Йоан 6:68, 69, АВ.

38. Як Ісус порівняв початок свого власного життя з тим, котрі осягнуть, що живляться ним вірою?

³⁸ Говорячи про себе, яко людську жертву, що буде положена за життя віруючих людей, Ісус показав початок свого власного життя, кажучи: “Хто споживає моє тіло, і пє мою кров, пробуває у мені, а Я в ньому. Як живий Отець послав мене, і живу Я Отцем: так і хто їсть мене, й той жите ме мною.” (Йоан 6:56, 57, АВ) Їдці, котрі живуть Ісусом, починають жити за допомогою його; так-само Ісус починав жити за допомогою Бога. Тоді, якщо Син Ісус був спів-вічний з його Отцем і без почину життя, як міг він правдиво сказати: “І живу Я Отцем”? Отже, Ісус дійсно був Сином Божим, що отримав життя своє від Бога. Він дістав своє життя від свого небесного Отця, так як людина, що живитиметься людською жертвою Ісуса вірою, дістане життя через Ісуса і житиме ним. Якщо б не було задля людської жертви Ісуса, то чоловік ніколи не міг би вічно жити в Божім новім світі. Якщо не було б задля ради Бога, то й Син ніколи не жив би.

39, 40. (а) На чім залежало безперервне Ісусове життя? (б) Як залежність Ісусова на життя в Бозі указано в інший спосіб чудово?

³⁹ Безперервне Ісусове власне життя залежало від його слухняности до Бога, його Отця. Тоді, дуже підхожо, Ісус, коли був спокушуваний через Диявола, щоб перемінити каміння в хліб, та перервати сорок-денний піст його, Ісус пристосував слова пророка Мойсея до себе: “Не самим хлібом жити ме чоловік, але кожним словом , що виходить із уст Божих. (Мат. 4:4, АВ) Ісусова залежність на життя від Бога Отця є указано в інший спосіб. Як? Що Бог підняв свого Сина Ісуса із смерти на третій день, після того як він положив своє людське життя в жертву.

⁴⁰ В Йоана 5:21 (AC; PC; Дя) Ісус говорив про Божу силу воскресити мертвих і дати їм життя, кажучи: “Бо, як Отець воскрешає мертвих і дає їм життя, так і Син, кому хоче дає життя.” Ісус не підняв (взбудив) себе із смерти; він покладався на свого несмертельного Отця в небі, щоб він підніс його із смерти. На третій день жертовної смерти Ісуса, Бог воскресив свого Сина і дав йому знову життя, та його Син одержав його, приняв його або взяв його знову до себе. Воно було так, як тільки Ісус сказав: “За те Отець мене любить, що кладу власне моє життя, щоб знову прийняти його. Ніхто не бере його від мене, але Я сам від себе кладу його. Я маю власть положити його, і маю власть прийняти його знову. Цю заповідь Я прийняв від Отця мого.”— Йоан 10:17, 18, АВ.

41. Як і чому Ісус положив своє життя, і як він знову взяв його назад?

⁴¹ Ісус положив своє життя (грецьке: психе, душа). Авжеж, римські солдати вбили його на Кальварії (Голгофті), але Ісус позволив їм це зробити, та це було в гармонії з волею його Отця, або з заповідею Отця Ісусового. Ісус прийняв назад своє життя, та не взяв він свою людську пожертву з вівтаря, або підняв себе до життя, але Бог на третій день приказав Ісусові встати із смерти. Ісус зробив це, через прийняття або одерження життя з рук Отця, через Божу власть. Як Ісус сказав: “Я маю право знову прийняти його назад; це зарядження Я одержав від Отця мого.”— Нова Англійська Біблія.

42. Як є Ісус, що сказав до Йоана “перший і останній”?

⁴² Тепер Ісус знову живе в небі. Після свого повороту там до свого Отця, Ісус з’явився в видінні до апостола Йоана, і сказав: “Я перший і останній, і Живий; і був Я мертвий, а ось Я живий на вічні віки, і Я маю ключі від смерти і Гадесу.” Він був першим і останнім в значенню воскресіння, бо Йоан говорить про нього, як “Ісуса Христа, котрий є свідок вірний, первородень із мертвих, . . . йому, що нас полюбив і кров’ю своєю обмив нас від наших гріхів.” (Одкр. 1:17, 18, 5, АС) Він був першим на землі, що Бог підняв його із смерти, щоб бути “живим на вічні віки.” Він є також останнім, котрого Бог прямо підніс, бо тепер дав Бог непередбачену власть, “ключі смерти і Гадесу,” воскресшому Ісусу.

43. (а) Як тринітаряни аргументують щодо значення в Одкриттю 3:14? (б) Та про чиє діло творіння там Ісус говорив?

⁴³ Ось це все допомогає нам дістати правдиве значення о що воскресший Ісус сказав Йоанові написати до собору (церкви) в Лаодикії, Малій Азиї. Ісус сказав: “Оце каже Амінь, вірний і правдивий свідок, початок Божого творива.” (Одкр. 3:14, АВ)a Тринітаряни аргументують, що це значить, що Ісус є Початківець, Автор або Початок Божого творива; та вони можуть вказати на Американський Переклад і переклад Мофатта, що читається: “Початок Божого творива.” Завважте цей вислів “Боже твориво.” Це, звичайно, не означає сотворення Бога, бо Бог є не сотворений. Ісус сказав “Божого творива,” не, “твориво мною,” ніби він говорив про речі сотворені через нього. Він говорив про творчі діла через когось іншого, а саме, Божі творчі діла.

44, 45. (а) В якім відмінку є грецьке слово “Бог”— в називнім або в родовім відмінку? (б) Згідно з граматиками, що так-званий називний родовий відмінок показує?

⁴⁴ В грецькім тексті слово “Бог” [Теос] є родового відмінку. Тепер в грецькій мові так як і в англійській мові родовий відмінок, може означати много різного відношення або зв’язку, що слово в родовім відмінку має в особі або речі, яке воно відміняє.

⁴⁵ Відносно Др. А. Т. Робертсона воно може бути родовим в нескілько родах, так як присвійний родовий, атрибутивний родовий, називний родовий, і знахідний родовий.b Одна грецька граматика пояснює родового джерела або автора, кажучи: “Називний Родовий. Ми маємо називний родовий коли іменник в родовому витворює дію, будучи для того в спорідненню як підмет з дієслівною ідеєю пом’якшеного іменника. . . . Проповідування Ісуса Христа. Рим. 16:25.”c Інша грецька граматика пояснює значення називного родового, кажучи: “ПІДМЕТ дії або відчуття: . . . добра-воля людей (це є, як люди відчувають.”)d

46. (а) Який родовий відмінок слово “Бог” може займати в Одкриттю 3:14? (б) Яке є розуміння в слові “початків” в Приповісті 8:22 з грецького перекладу Септуагінта?

⁴⁶ Отже, вираз “твориво Боже” може означати твориво пройняте Богом, або яке походить від Бога. Також воно може граматично значити твориво сотворине Богом. Апостол Йоан через свої писання помагає нам взнати, якого виразу воно є родовим в грецькій мові. Проте, зі згодою витворника грецького тексту християнських Писань, що Одкриття 3:14 має їх грецькі слова наведженні або позичені від Приповісти Соломона 8:22.e Як переложено через Чарлес Томсона з Грецької Септуагінти, Приповісти Соломона 8:22 так читаються: “Господь сотворив мене, з початків (правіків) Його, для Його діла.” Справді тут те слово “з початків” (грецька LXX: архе) не значить Початківець, Початок або Автор. Це виразно значить перший або первотвір з Божого правіку, що був сотворений. Ця сама думка є передана в Одкриттю 3:14 у відношенню “початку творива Божого.” Так це слово “Бог” мусить бути називним родовим.

47. (а) Коли була там перерва життя Слові? (б) Як, тоді, Ісус Христос був “початком творива Божого”?

⁴⁷ Йоан відносячись до Ісуса кажучи, що він одержав його життя від свого Отця, Бога. В цім життю була перерва, не тоді коли “Слово сталось тілом,” але тоді коли він був забитий як чоловік і лежав три дні мертвий. Тоді він був привернений до життя через силу Всемогутнього Бога, щоб жити по віки вічні, несмертельно. В його воскресінню Ісус Христос був творивом Божим або сотворення Бога. На самім початку всього творива Ісус був творивом Божим, створінням витвориним Богом. Як Слово “в початку,” в небі він був першим творивом Божим, “основник творива Бога.” (Юґ) Як сказано в Йоана 1:3, через нього як представника усе інше Бог сотворив. Він не був Початок або Початківець Божого творіння. Проте, він був початок Божого творива.

48. (а) Чому можна сказати, що Новий Світ Переклад передає Одкриття 3:14 правильно? (б) Кому Йоанові писання приписують все творіння?

⁴⁸ Новий Світ Переклад передає правильно Одкриття 3:14, як слідує: “початок творива через Бога.” Апостол Йоан в усіх своїх писаннях не прикладає титул Сотворитель (Ктістес) до Ісуса Христа, але він приписує усе сотворіння “Господу, Богу Всемогутньому, що був, що є [го он], і що має прийти,” Тому сидячому на небесному престолі. До нього є сказано: “Достойний Ти, О Господи, прийняти славу, і честь і силу: бо все ти створив, і для твоєї насолоди вони є і були створені.” (Одкр. 4:8—11; 10:5, 6, АВ) Слово було першим небесним Божим творивом.

“ГОСПОДЬ МІЙ І БОГ МІЙ”

49. Як це сталося, що апостол Тома сказав до Ісуса: “Господь мій і Бог мій”?

⁴⁹ Науковці доктрини Трійці будуть аргументувати, що Божество Ісуса Христа є доказане через слова апостола Томи, в Йоана 20:28. Тома ж сказав до апостолів, що він не повірить, що Ісус був воскресений із смерти, аж доки Ісус не зматеріалізується перед ним і він не впхає свої пальці в знаки (рани) цвях, якими він був прибитий до стовпа і доки не вложить руки своєї в бік Ісуса, де римські солдати пробили його списом, що Ісус був мертвий. На слідуючий тиждень Ісус знову з’явився апостолам і сказав Томі, щоб він зробив те що він бажав, щоб переконати себе. “І Тома відповів і сказав йому, Господь мій і Бог мій.” (АВ) В оригінальнім грецькім тексті цей вираз читається точно, слово в слово: “Господь мені й Бог мені.”

50. Відносно грецького Професора Моуле, чи вживання означеного артикль зе перед Богом необхідно значить, що Ісус був званий самим Богом?

⁵⁰ Так тринітаряни аргументують, що вислів Томи “Бог” говорячий до Ісуса доказує, що Ісус був самим Богом, Богом трьох Осіб. Проте, Професор С. Ф. Д. Моуле каже, що означений артикль зе (що являється в анг. мові) перед іменником Бог не є так повчальним, щоб означити таку річ.f Незважаючи на цей факт, візьмім під увагу тодішню ситуацію, щоб бути певним, як апостол Тома розумів.

51. В день Ісусового воскресіння яке доручення Тома одержав від Ісуса, і так що Тома знав відносно Ісуса і його почитання?

⁵¹ Менше ніж два тижні перед тим Тома чув Ісуса, молячись до свого небесного Отця, кажучи: “Це ж життя вічне, щоб вони знали Тебе єдиного правдивого Бога, та Ісуса Христа, що послав Ти його.” (Йоан 17:3, АВ) На четвертий день після цеї молитви, або в день його воскресіння, Ісус передав спеціальне доручення для Томи й інших учеників через Марію Магдалину. “Говорить до неї Ісус, Не торкайся до мене, бо Я ще не зійшов до мого Отця: але йди до братів моїх та їм розкажи, Я йду до свойого Отця й Отця вашого; і до Бого мого й Бога вашого. Марія Магдалина прийшла і розказала учням, що вона бачила Господа, і що він це їй сказав.” (Йоан 20:17, 18, АВ) Так тоді, Тома, з Ісусової молитви й через доручення посланства через Марію Магдалину, знав хто був власним його Богом. Його Бог не був Ісус Христос, але його Богом був Бог Ісуса Христа. То ж Тома знав, що Ісус мав Бога котрого він почитав, а саме, свого небесного Отця.

52. Чому ми не повинні читати неправильне значення в словах Томи: “Господь мій і Бог мій”?

⁵² Як тоді, міг Тома з поривом радости перший раз бачучи воскресшого Ісуса спалахнути з вигуком і говорити до самого Ісуса як єдиного живого, правдивого Бога, Бога котрого ім’я є Єгова? Як Тома, через те, що він говорив міг розуміти, що сам Ісус був “єдиним Богом правдивим” або Ісус був Богом в Другій Особі Трійці? З оглядом, що Тома чув від Ісуса і був сказаний Ісусом, як ми можемо читати таке значення слів Томи: “Господь мій і Бог Мій”?

53. Чому Ісус не докорив Томі за те, що він сказав?

⁵³ Ісус був би докорив Томі, якщо б Ісус був розумів зазначення Томи, що він, Ісус, був “єдиним Богом правдивим” котрого Ісус звав “мій Бог” і “мій Отець.” Справді, Ісус не взяв би такого титулу від Бога свого Отця, або унікальної позиції від Бога свого Отця. Наколи ж Ісус не докорив Томі, якби він був відносився до нього в неправильний спосіб, Ісус знав як розуміти слова Томи, Біблійно. Так само розумів апостол Йоан.g

54. Це місце в Йоановім змісті, було б досконалим місцем для нього що зробити з відношенням Йоана 1:1?

⁵⁴ Йоан був там і чув вислів Томи: “Господь мій і Бог мій.” Чи Йоан сказав, що для нас зробити лишився один висновок з слів Томи, що Ісус був Бог, “єдиний Бог правдивий” котрого ім’я є Єгова? (Пс. 35:23, 24) Тут було б дуже досконале місце для Йоана пояснити Йоана 1:1 і сказати, що Ісус Христос, що був Словом ставшись тілом, був самим Богом, що він був “Бог Син, Друга Особа Блаженної Трійці.” Чи це є висновок, що Йоан осягнув? Чи це є висновок до якого Йоан приводить своїх читачів? Послухайте Йоанового висновку, якого він бажає нам осягнути:

55, 56. (а) Щоб переконати нас, щоб ми вірили, що Йоан писав в своїм змісті? (б) Так до якого висновку ми слідуємо Йоана взглядом цього?

⁵⁵ “Промовив до нього Ісус, Томо, тому ж що бачив ти мене, увірував ти: блаженні оті, що не бачили й увірували. І багато ж інших ознак дійсно був учинив Ісус у присутності учнів своїх, що в книзі оцій не записані: це ж написано, щоб ви ввірували.” Щоб ми ввірували в що? “Що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючи, життя мали в ім’я Його ви.”— Йоан 20:29—31, АВ.

⁵⁶ В своїм життєписі Ісуса Йоан писав про те, щоб переконати нас, щоб ми вірили, не те, що Ісус є Бог, що Христос є Бог, або що Ісус є “Бог Син,” але в те, що “Ісус є Христос, Божий Син.” Тринітаряни навмисно перекручують те кажучи “Бог Син.” Але ми беремо так як Йоан пояснює в своїх словах, а саме, “Христос, Божий Син.” Ми слідуємо Йоана до того самого висновку, що він осягнув, що Ісус є Сином Того, котрого Ісус звав “Отець мій” й “Бог мій,” в тій самій двадцятій голові Йоана. То ж Тома не почитав “Бога Отця” і “Бога Сина” в тім самім часі як рівні собі в “три-єдиннім Бозі.”

57. (а) Через своє слово “Бог мій” з відношенням до Ісуса, що Тома визнавав щодо Отця Ісуса? (б) Яке значення Йоана 14:28 зілюстровують голови Одкриття 4 і 5?

⁵⁷ Тома почитав того самого Бога, котрого Ісус Христос почитав, а саме, Бога Єгову, Отця. Якщо Тома відносився до Ісуса як “Бог мій,” Тома визнавав Отця Ісуса як Бога Богів, Бога вищого ніж Ісус Христос, Бога, котрому сам Ісус покланявся. Одкриття 4:1—11 дає нам символічний опис того Бога, “Господь, Бог Всемогутній,” що сидить на небесному престолі й котрий живе по віки вічні; проте слідуюча голова Одкриття 5:1—8, описує Ісуса Христа, як Агнця Божого, що приходить до Господа Бога Всемогутнього, що на престолі й бере книгу з Божої руки. Це зілюстровує значення Ісусових слів до Томи та інших апостолів: “Я йду до Отця: бо більший за Мене Отець.” (Йоан 14:28, АВ) Ісус так визнавав свого Отця, як Господа Бога Всемогутнього, без рівні, більшим ніж його Син.

[Примітки]

В Грецькій Сентуагінті Приповісти Сол. 8:22 читав: “Kýrios éktisen me arkhèn hodôn autoû eis érga autoû.” Побачте також Септуагінту Версію — Грецьку і Англійську, видано через С. Баґстер і Сонс, Обмежано.

Напримір, щоб показати, що кличний в грецькій мові звичайно має означений вказівник перед словом, ми завважуємо, що в 1 Петра 2:18; 3:1, 7 переклад літерально в слово-в-слово читається: “Слуги, коріться. . . Так само жінки, . . . Чоловіки, таксамо живіть.” В Колосян 3:18 до 4:1: “Жінки. . . Чоловіки, . . . Діти. . . Батьки. . . Слуги. . . Пани.”

Авжеж, ми не згоджуємося з такою пропозицією.