Будуючи на правильній основі вогнетривкими матеріялами

“Буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є”.— 1 Кор. 3:13.

1. Як коштовність негорючих матеріялів із яких будується будинок, доказує свою вартість?

БАГАТО коштовних будинків можна зберегти коли збудується їх вогнетривкими. Це можна зробити будуванням із негорючого матеріялу. Якщо б пожежа почалася у такому вогнетривкому будинкові, то вона не могла б поширитися та спалити його до тла. Якщо б і була велика пожежа у сусідстві, то такий вогнетривкий будинок буде стояти, можливо трохи обсмалений та задимлений, але одначе він не згорить. Отже, в такому змислі негорючі матеріяли, з яких будинок був збудований докажуть свою вартість, і покриють вищий кошт будування такими матеріялами.

2. Як класифікація вогнетривкого будинку під Народним Будівельним Законом підкреслює важливість будівельних матеріялів?

² Таким чином будівникові оплатиться коритися Народному Будівельному Законові, який каже, що вогнетривкий будинок є той, “якого будова є з негорючого матеріялу, і якого стіни, колони та опори зможуть витримати чотири годинну пожежу; а підлоги та внутрішні стіни — три години. Усі зовнішні та внутрішні стіни, на яких спочиває багато ваги, повинні бути муровані та підкріплені бетоном”. (Енциклопедія Американа, видання 1956 р., Том II; сторінка 246, під заголовком “Охорона від пожежі”) Отже є дуже ясно, що матеріяли будинка на якій-небудь основі грають велику ролю.

3, 4. Що знищило Іродів храм у Єрусалимі, і як це сталося?

³ Один із найкращих та найбільш коштовних будинків за цілої людської історії був знищений пожежою. Це був храм, побудований царем Іродом Великим на тому самому місці де цар Соломон Єрусалиму збудував свій прекрасний храм, який також був спалений вогнем. Про знищення Іродового храму, дев’ятнадцять століть тому, Енциклопедіяa каже нам:

⁴ “Протягом останньої боротьби жидів проти римлян у 70 р. З.Д., цей храм був останньою сценою війни. Римляни виступили з Вежі Антонія проти храму, якого стіни жиди самі підпалили. Проти волі (римського генерала) Тита, римський вояк кинув палій підпалити будинки північного боку храма, і пожежа поширилася до цілого храму, хоч Тит сам старався погасити його. . . . (єврейський історик Флавіюс) Йосіфус каже, ‘Ми лише дивуємося про точність цього часу; бо того самого місяця й дня (десятого дня п’ятого місяця аб) обходили день, так як я сказав раніше, коли вавилонці спалили попередній дім. Тепер до його знищення, яке відбулося другого року царювання (імператора) Веспасіяна; перейшло тисяча, сто й тридцять років від часу коли цар Соломон заложив його основи; а від другого відбудування, Огією, другого року царювання Кіра (перського) царя, до його знищення, під Веспасіяном було шістсот і тридцять дев’ять років і сорок п’ять днів’ ”.

5. Як храм царя Соломона був знищений, і ким?

⁵ Відносно знищення Соломонового храму в Єрусалимі царем Вавилону в 607 р. перед З.Д., біблійний історик каже: “І він спалив дім правдивого Бога, і порозбивав мур Єрусалиму, і всі палати його попалили огнем, а всі дорогі речі його понищили”.— 2 Пар. 36:19, НС; Єрем. 52:12—14.

6. (а) Чому ніякий образ Єгови не зник зі знищенням храмів у Єрусалимі? (б) На користь поклоніння Єгови, який будинок тепер будується й згідно з яким Будівельним Законом?

⁶ У цих єрусалимських храмах не згоріло жодних статуй, ані образів Бога, бо Бог заборонив Своїм поклонникам робити образів із Нього. (2 Мойс. 20:1—6) Крім цього, поклоніння того Бога, якого обожали в цих храмах пережило знищення тих матеріяльних храмів, аж до сьогоднішнього дня, і дійсно тепер більше процвітає. Цьому Богові не треба матеріяльного храму, щоб поклонятися Йому на землі. Однак, на користь Його поклонінню, Він будує найкращий храм за всіх часів. (Іса. 66:1; 1 Цар. 8:27—30; Дії 17:24—28) Цей храм буде стояти вічно, бо він є збудований з негорючого матеріялу. Він переживе через огонь наступаючого світового дня клопоту непошкоджений, і дійсно він буде сяяти більшою славою та красою. Своєю будовою та матеріялами з яких він є збудований цей храм не сходиться з Будівельними Законами та приписами якогось земного народу. Він сходиться з Будівельним Законом Всевишнього Будівничого Творця неба й землі. Його будується матеріялами, яких Він визначає та може постачити.

7. Як час будування Єговового вічного храма рівняється з будуванням Іродовим храмом й будуванням Басіліки св. Петра?

⁷ Бог Творець уже будує цей храм довше від якого-небудь іншого будинка. Про Іродів храм, жиди сказали Ісусові Христові дев’ятнадцять століть тому: “Сорок шість літ будувався цей храм”. (Йоана 2:20) Головний будинок Римо-Католицтва, Басіліка св. Петра в Ватикані, був заснований імператором Константіном Великим в четвертому столітті й далі будувався ще за днів протестантського Мартіна Лютера, у шістнадцятому столітті. Але Бог почав будувати Свій вічний храм поклоніння ще за часу апостолів Ісуса Христа за першого століття дотепер, і лише тепер, більше ніж дев’ятнадцять століть пізніше, цей храм досягає свого закінчення.

СПІВБУДІВНИКИ

8. (а) Кого Бог уживає у будуванні цього храму? (б) Як Павло говорить про цю точку й також перестерігає проти наслідування осіб у соборі?

⁸ У будуванні Свого вогнетривкого храма, Бог уживав співбудівників тут на землі. Чи ви є співбудівником разом із Богом цього храма? Християнський апостол Павло був таким будівником; а також красномовний християнський учень із яким він був знайомий, Аполлос, навернений єврей з Олександрії, Єгипту. Відносно їхньої праці разом із Богом, апостол Павло писав до християнського собору в стародавньому Коринті, Греції, і перестерігав їх проти наслідування релігійних осіб, кажучи: “Бо коли хто каже: ‘Я ж Павлів’, а інший: ‘Я Аполлосів’, то чи ж ви не тілесні? Бо хто ж Аполлос? Або хто то Павло? Вони тільки служителі, що ви ввірували через них, і то скільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! І хто садить, і хто поливає — одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! Бо ми співробітники Божі, а ви — Боже поле, Божа будівля”.— 1 Кор. 3:4—9.

9. Як Павло був садівником, наприклад, у соборі в Коринті?

⁹ Садження приходить перед підливанням; і апостол Павло, бувши уподібнений до садівника, виконував цю початкову роботу. Він піонерував на користь Християнства. Це також було правда відносно християнського собору у Коринті. Павло прибув туди як місіонер і почав проповідувати в їхній синагозі, що Ісус був єврейський Месія. Пізніше Павло мусів перенести віруючих євреїв до іншого місця зібрання в домі біля синагоги. Павло охрестив Криспуса, головного вісника синагоги, і його родину, також віруючого називаючись Гай, і дім Степанів.

10. Як Аполлос поливав те, що Павло посадив у Коринті?

¹⁰ Навчаючи Християнство в тій околиці півтора року, обставини повстали через які Павло мусів піти до Єрусалиму. По дорозі він вступив до Ефесії в Малій Азії, лишаючи там своїх подорожніх приятелів Акилу й Прискиллу. (Дії 18:1—22; 1 Кор. 1:13—16) Пізніше Аполлос, який був дещо знайомий з Християнством, прийшов до Ефесії й став проповідувати в синагозі. Акила та Прискила познайомилися з ним і більше докладно пояснили йому Християнство. Тому що Аполлос тепер хотів відходити до Ахії (Греції), то християнські брати в Ефесії переслали ним листи рекомендації. Таким чином Аполлос прибув до собору в Коринті й працював у ньому. Говорячи зображально, він підливав насіння, яке апостол Павло посадив. (Дії 18:24 до 19:1) Але, хто зростав його? Це був Бог.

11. (а) Своєю роботою в Коринті, що Павло дійсно садив? (б) Хто спричиняв ріст, і до кого поле належало?

¹¹ А яке насіння Павло посадив у Коринті? Це насіння були християнські учні Ісуса Христа. Тут справа була подібна до Ісусової притчи про пшеницю та кукіль. Ісус сказав: “Поле — це світ, добре ж насіння — це сини царства”. (Мат. 13:38) Павло проповідував і садив, не лише насіння християнської віри, але також християнів, учнів Господа Ісуса Христа. Він ‘робив учнів’, так як Ісус наказав своїм послідовникам робити. (Мат. 28:19, 20) Тому що Павло був співробітником із Богом, то він міг правильно сказати соборові віруючих, хрещених у Коринті: “Ви, Боже поле, Божа будівля”. (1 Кор. 3:9) Це дійсно Бог робив членів того собору християнами. Це дійсно Бог приводив їх до життя як учнів Ісуса Христа, Сина Його. Павло лише був співробітником, якого Бог уживав приносити їм добру, життя-даючу новину про Христа, яку то новину Павло дістав від Бога. Отже, те поле зростаючих християнів дійсно не належало до Павла. Воно належало до Бога, бо Бог був їхнім правдивим та правильним Власником. Отже, якщо б Бог не наділив їм Своє благословенство та духа, то вся робота, що Павло або Аполлос виконували не мала б добрих наслідків.

12, 13. (а) Як ці факти впливають на засновання релігійних сект? (б) Скільки вісників нам належиться мати, і як учні, кого ми повинні наслідувати?

¹² Отже честь за християнський ріст або існування не мала бути дана ні Павлові, ні Аполлосові. Також члени християнського собору в Коринті не були під обов’язком ставатися послідовниками, ні Павла, ні Аполлоса, які були лише “вісниками”, слугами, через яких вони, коринтяни, увірували. Вони мали ставатися послідовниками, учнями Бога, Власника, Того, що мав силу робити християнів і зростати їх. Отже, як безглузно було заводити релігійні секти й наслідувати визначних людей! Бог є багато більший від звичайної людини, дійсно Він є більший від усіх людей разом. Навіть ті люди, яких Він уживає за вісників належать до Бога, отже наслідком, усе належить до Бога.

¹³ Ми не належимо до жодного вісника, і ми не маємо лише одного вісника від Бога. Ми повинні втішатися службою всіх Його вісників. “Тож,” так як сказав Павло, “нехай ніхто не хвалиться людьми, бо все ваше: чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа (Петро), чи світ (людства), чи життя, чи смерть, чи теперішнє, чи майбутнє,— усе ваше, ви ж Христові, а Христос — Божий”. (1 Кор. 3:21—23) Отже наслідуймо Бога признаючи, що ми належимо до Нього разом із тими, що є Його спеціяльними вісниками на нашу користь.

“БОЖА БУДІВЛЯ”

14. (а) Крім господаря, до кого іншого уподібнюється Бога в Його роботі з християнами? (б) Отже, чим іншим робітники з Богом є, і крім будучи потомками Адама, чим іншим ми можемо бути сьогодні?

¹⁴ Божу роботу відносно християнів можна порівняти не лише до господарства, але також до будинка. Бог є Будівником будинка; і якщо ми є “Божі співробітники”, тоді ми також мусимо бути будівниками. Про цей неминучий факт апостол пригадує нам, кажучи: “Бо ми співробітники Божі, а ви... Божа будівля”. (1 Кор. 3:9) Чи ми розуміємо це? “Люди”— це Божий будинок. Страшно подумати, що людина, бувши потомком Божого першого людського сотворіння Адама, є збудована Богом, є частиною Божого будинка. Всі люди є потомками Божого першого людського сотворіння, але скільки людей сьогодні є “Божим будинком”?

15, 16. (а) У своїй будівельній роботі, кого Бог уживає на землі? (б) Чи всі мають однакове призначення в роботі, і як Павло показав цей факт у 1 Коринтян 3:10, 11?

¹⁵ У цій будівельній роботі, Богові годиться вживати людських “співробітників”. А яку участь має співлюдський робітник? Не всі співробітники мають таку саму участь або таку саму роботу виконувати в цій будівельній роботі. Декотрі можуть мати більше важну участь, згідно з незаслуженою ласкою, яку Бог дає їм. Апостол Павло бачив і оцінив своє спеціяльне призначення в цій роботі. Він старався виконувати свої обов’язки, не обминаючи додаткових вимог, яких ця робота накладала на нього. Отже, говорячи про свою спеціяльну роботу в коринтянськім соборі, Павло писав:

¹⁶ “Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона — Ісус Христос”.— 1 Кор. 3:10, 11.

17. Якою частиною будинка Павло, апостол Ісуса Христа, головно цікавився, і як Одкриття 21:9—14 показує придатність цього?

¹⁷ Ставшись “апостолом Ісуса Христа через Божу волю”, Павло мав участь у Божій будівельній програмі як “мудрий будівничий” або головний будівничий. Бувши таким будівником, Павло цікавився цим будинком від дна до самого верха, бо бувши розумним будівничим, він знав, яка важна основа будинка є. Християнські апостоли мали до діла з основною роботою в соборі, бо в Одкритті 21:9—14, собор під Христом уподібнюється до міста, Нового Єрусалиму, а основи цього символічного небесного міста є апостоли, “дванадцять апостолів Агнця”. (1 Кор. 1:1, 2) Це було дуже придатно, що Павло завжди старався мати участь у початковій роботі цієї християнської будівничої програми. Він робив спеціяльне зусилля піонерувати, в новій території, в якій ніхто ще не працював. Отже він міг сказати:

18. Що Павло писав до римлян про його оброблення території доброю новиною?

¹⁸ “Бо не смію казати того, чого не зробив через мене Христос на послух поган, словом і чином, силою ознак і чудес, силою духа Божого, так що я поширив Христову добру новину від Єрусалиму й околиць аж до Ілліріки (сьогодні Югославія). При тому пильнував я звіщати добру новину не там, де Христове ім’я було знане, щоб не будувати на основі чужій, але як написано: ‘Кому не звіщалось про нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють’. Тому часто я мав перешкоди, щоб прибути до вас (римлян). А тепер, не маючи більше місця в країнах оцих, але з давніх літ мавши бажання прибути до вас. Коли тільки піду до Іспанії, прибуду до вас. Бо маю надію, як буду проходити, побачити вас, і що ви проведете мене туди, коли перше почасти матиму я задоволення з вами побути”.— Рим. 15:18—24, НС.

19. Своїм оціненням цієї важної частини будинка, як Павло показав, що він мав духа Бога і Христа?

¹⁹ Цим чином, Павло не лише зазнавав труд, але й радість починати собори й бачити як вони розросталися. Він знав, що будівничий може почати будувати в неправильний спосіб, або може почати на неправильній основі. Він дуже оціняв важливість доброї та сильної основи. У цьому змислі він мав духа Божого й Христа. Бог, великий Будівничий всіх речей, підкреслив важливість основи, коли Він сказав Бога-боячому Йовові: “Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її?” (Йова 38:4—6) Ісус Христос показав важливість міцної основи, коли він сказав: “Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був”.— Луки 6:47, 48.

ОСНОВА

20. (а) Щоб бути співробітником Божим, на чиї специфікації ми повинні головно звертати увагу? (б) Чому співробітник із Богом не може заложити основи іншої від тої, якої Павло заложив?

²⁰ Особа не може бути співробітником із Богом і в тім самім разі відкидати специфікації Бога, що є Головним Будівничим і до кого будинок належить. Відносно основи на якій будинок спочиває, Бог похвалює лише одну основу. Апостол Павло знав, яка та основа була. Коли він заснував собор у Коринті, то цю основу він заложив, щоб працювати в гармонії з Богом і мати Божу похвалу на його роботі. Всякий інший співробітник Божий мусів признати основу, яку Павло заложив і мав будувати на ній замість закладати якусь іншу основу й переносити будівлю на ту основу. Тому то Павло перестерігав: “Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона — Ісус Христос”. (1 Кор. 3:11) Ця основа була скеля до якої Господь Ісус відносився, коли він сказав апостолові Петрові: “І на скелі оцій побудую я собор свій,— і сили гадесу не переможуть його”.— Мат. 16:18, НС.

21. Відносно хрещення водою, як Павло заложив Ісуса Христа за основу?

²¹ Про собор у Коринті піонер Павло сказав: “Я основу поклав”. (1 Кор. 3:10) Тепер, у який спосіб Павло поклав Ісуса Христа за основу? Коли Павло перше прийшов до Коринту проповідувати в ньому, то він не проповідував Симона Петра або Кифу, ні красномовного Аполлоса, ані навіть і себе; ані він не хрестив нікого в його власне ім’я. На виклик він міг сказати їм: “Щоб ніхто не сказав, ніби я охрестив був в ймення своє”. (1 Кор. 1:15) Лишивши Коринт, Павло пішов до Ефесії й там хрестив в ім’я Ісуса. (Дії 19:1—7) Отже він хрестив у те саме ім’я в Коринті.

22, 23. (а) Коли він працював із жидами в Коринті, то як Павло заложив Ісуса Христа за основу? (б) Тому що він був Основою, то що Бог зробив Ісуса Христа для його учнів?

²² Апостол Павло поклав Ісуса Христа за основу, навчаючи, що Ісус Христос є основою для нашого спасіння від гріха та смерти. Запис Павлового піонерства в Коринті ясно каже: “І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів. А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус — то Христос”. (Дії 18:1—5) Навіть у країні поганської грецької філософії, Павло не старався єднати Ісуса Христа з інтелектуальними поганами або світо-зарозумілою філософією, але він проповідував Ісуса Христа розп’ятого на дереві страстей як людська жертва Богові. Павло каже:

²³ “Бо Христос не послав мене, щоб хрестити, а звіщати добру новину, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не стало дерево страстей Христа. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для спотикання юдеїв, а для греків — безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків — Христа, Божу силу та Божую мудрість! Бо Боже й немудре — розумніше воно від людей, а Боже немічне — сильніше воно від людей. А з нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: ‘Хто хвалиться, нехай хвалиться Єговою’ ”.— 1 Кор. 1:17, 22—25, 30, 31, НС; Єрем. 9:24.

24. Прийшовши до твердині поганської філософії в Коринті, то кому Павло намагався проповідувати, і чому?

²⁴ Коли Павло прийшов до Коринту проповідувати добру новину, то він не чудувався світською мудрістю поганських греків. Він не пробував показувати великої світської мудрости, щоб змагатися з грецькою філософією показати, що він був мудріший від тих поганських філософів і цим чином навертати послідовників. Він не старався лоскотати вуха людей, що шукали світської мудрости, людських теорій і філософій. Він прийшов до Коринту заложити Христа за основу на собор. Він каже в 1 Коринтян 2:1—5, “А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і того розп’ятого. І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь, не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій”.

25. У такому стані у якому Павло був у Коринті, як піонеруючий християнин може відчувати, але що він може зробити?

²⁵ Отже, так як апостол Павло, піонеруючий християнин сьогодні може тремтіти або почуватися досить слабим, коли приступить до твердині світової філософської мудрости. Однак він може об’явити Божого духа та силу й заснувати в інших віру в Бога.

26. (а) Як Господь заохочував Павла в Коринті, отже, що він зробив? (б) Чому собор у Коринті далі стояв твердо роки пізніше?

²⁶ Отже мале диво, що Господь мусів заохочувати Павла в Коринті, так як ми читаємо: “Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: ‘Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло,— бо я маю в цім місті багато людей’. І позостався він рік і шість місяців, навчаючи в них Слова Божого”. (Дії 18:9—11) Світо-мудра поганська філософія не мала розгромити Слово Боже. Собор, якого Павло заснував у Коринті був далі там та процвітав роки пізніше коли Павло написав свій перший й другий лист до коринтянських християнів. Цей собор був заснований на правильній основі. Він міг стояти твердо.

[Примітки]