Потреба вогнетривких матеріялів
1. Коли християнський собор був заснований, і на якій основі, і як Петрова головна промова показує це?
ЄДИНА основа, яку Бог дозволяє для Свого “будинка” є Його Син Ісус Христос. На тій основі правдивий християнський собор, а не так зване Християнство, був заснований дев’ятнадцять століть тому у день свята П’ятидесятниці, 6-го сівана, в 33-ім році З.Д. в Єрусалимі. Служачи як ‘Божий співробітник’, апостол Петро відважно проголошував Божу основу для Його будинку й закінчив свою головну промову до зібраних жидів, кажучи: “Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог його, того Ісуса, що його розп’яли ви”.
2. До якої основи Петрова порада справляла жидів, і де стоять члени Божої будівничої роботи в цьому просторному віці?
2 Отже, коли жиди, яких сумління було вражене питалися, що вони мусіли робити згідно з Божою провізією, то Петро далі тримався Божої одної основи й напоминав їм: “Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара духа святого ви приймете”. (Дії 2:1—38) Та основа, яка тоді була заложена видержала століття перепон. Сьогодні, в цій матеріялістичній, сучасній, науковій, атомній добі, члени Божого будинку далі стоять твердо на тій самій нетлінній основі.
3, 4. (а) Яку жертву ми мусимо признати лежить при основі нашого спасіння, і чому? (б) У будуванні, чи вистарчає лише будувати на ньому як єдина людська жертва викупу, і що показала Петрова промова в день свята П’ятидесятниці?
3 Будувати на Ісусі Христі як Основа не значить лише приймати його за відкупну жертву за наші гріхи. Правда, що його людська жертва лежить при основі нашого спасіння до вічного життя. Ми мусимо прийняти значення Ісусових слів: “Син людський прийшов не на те, щоб служити йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох”. (Мат. 20:28) Ми також мусимо прийняти значення слів апостола Павла: “Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус, що дав самого себе на викуп за всіх”. (1 Тим. 2:3—6) Але ми мусимо прийняти його за щось більше, а не лише за нашого Відкупителя.
4 Ми мусимо покладати надію на нього та вірити, що він є воскреслий Ісус Христос, підвищений до слави в небесах. Так Петро проповідував жидам про нього у день свята П’ятидесятниці. Він представив його за воскреслого Ісуса, якого Бог підніс до Своєї правиці й зробив Царем-Священиком, якого представляв стародавній Мелхиседек, цар Салиму й священик Всевишнього Бога.
5. Петрове приложення Псалми 110:1 вимагає якого приложення Псалми 110:4, отже в якій посаді ми мусимо прийняти Ісуса Христа?
5 Отже Ісус вознісся на небо, на сповнення Псалми 110:1, так як писав цар Давид. Отже Петро, розповівши про Ісусове піднесення до правиці Бога, відносився до Псалми 110:1, і сказав: “Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: ‘Промовив Єгова Господеві моєму: “Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм” ’ ”. Отже це до підвищеного Господа Ісуса Христа по правиці Божій в небі, що четвертий стих Псалми 110, НС, відноситься оцими словами: “Єгова присяг (і Він не пожалує): ‘Ти священик до часу необмеженого за чином Мелхиседековим’ ”. Пізніше цей факт постійно підтверджується в надхнених писаннях до християнських жидів. (Дії 2:32—35, НС; Жид. 1:1—4, 13; 5:5—10; 6:19 до 7:22; 10:12, 13) Як християни ми мусимо прийняти Ісуса в його офіціяльній посаді.
6. (а) Як обставини про Бога й Його Христа тепер змінилися від тих про яких говориться в Петровій промові? (б) Як поганські народи відносилися до Христа, але як нам тепер прийняти його?
6 Але обставини про Бога та Його Христа змінилися відтоді коли Петро дав свою промову в П’ятидесятницю. Лише десять днів перед Петровою промовою Ісус вознісся на небо сісти по правиці в Бога, і тоді перейшло лише 638 років із 2,520 років, що є довжина ‘Часів Поган’. Але тепер ті ‘Часи Поган’ уже закінчилися. Осінь 1914 р. зазначила їхній кінець. Ісусове чекання праворуч Бога також закінчилося. Тоді Бог укоронував Ісуса на Царя, і уповноважив його царювати серед його ворогів. Бог вислав жезло Свого вкоронованого Царя, Ісуса Христа з небесного Сіону, з наказом підкоряти серед ворогів своїх. Він царює від того часу. Люди відкинули його, ті поганські народи, які вибрали собі Ліґу Націй і її наступницю організацію Об’єднаних Націй; але ми тепер мусимо прийняти його за Божого царюючого Царя! Якщо ми будемо мати віру в нього, що він є “дорогоцінним наріжним каменем міцної основи” заложена в небесному Сіоні, то світові обставини ніколи не будуть страшити нас або приводити нас до розчаровання.— Іса. 28:16, НС; 1 Пет. 2:6—8.
7. Як так зване Християнство признає Христа за викупну жертву, але як воно відноситься до нього в його теперішній посаді?
7 Так зване Християнство, з її сотками мільйонами католицькими, православними та протестантськими членами, з вигляду дає велике значення Христовій жертві. Вони всюди виставляють хрести, показуючи Христа прибитого на хресті. Вони мають свої церковні дзвінниці з хрестами представляючи зброю від якої Ісус помер. Вони обходять свої релігійні служби Божі денно, Великодню П’ятницю річно, а Господню вечерю тижнево або місячно. Вони явно шанують Христа за відкупну жертву, але не хочуть прийняти його за царюючого царя праворуч Бога. Так зване Християнство, якого більше ніж половина членів, поклоняється провіднику Ватикану, вважаючи його царюючим “Намістником Христа”. У тому самому часі, з майже всім його населенням (961,112,000), так зване Християнство відкидає царюючого небесного Христа й вибирає Кесаря за царя свого, політичних чинників цього світу з їхнєю організацією Об’єднаних Націй, навіть Ватикан поперає цю організацію.
8. Як люди сьогодні стараються знецінити Ісуса Христа, і від якої несподіваної сторони цей напад приходить проти нього?
8 Сьогодні, в цьому часі сучасного мислення, люди стараються відібрати від Ісуса Христа його становище яко Син Божий й його цінність як викупна жертва спасти людство. Цей новий напад на Ісуса Христа приходить від несподіваної сторони, від висвячених протестантських священиків, які є учителями по теологічних семенаріях та різних відділах релігії, а одначе вони стараються заснувати “теологію без Бога” і релігійну філософію, що “Бог є мертвий”. Каже стаття надрукована в 1966 р. Британіка Річна Книжка на сторінці 671:
9. Як це відкинення традиційної віри в Бога, було приєднане з нібито “глибшою вірністю до Христа”, отже, що це значить бути християнином?
9 “Що захисники такої відступницької теології радять на заміну Бога, і чому вони далі привлащують собі ім’я ‘теологи’? Це може виглядати самосуперечним, але таке відмовлення традиційного божества приходить із глибшої вірности до Ісуса. Він є, згідно з іншою фразою (німецького священика) Бонгофера ‘людиною для інших’, який своїм цілковитим посвяченням на добробут своїх ближніх навіть до самої смерти, зробив можливим для них — і для нас сьогодні — мати надію та відвагу. Бути християнином не значить деклямувати віровчення або брати участь у церковних обрядах, але бути людиною для інших, теж посвятити своє життя на їхню службу, цим чином знаходячи й об’являючи свободу справжнього людства, яке об’являється в житті та смерті Ісуса Христа”.
10. Чи це Христос, якого Павло заложив за основу в його часі, і в якому змислі Павло представив Христа в Колосян 2:2—10?
10 Такий безбожницький, гуманітарний Христос не є той, якого апостол Павло положив за основу в його часі. Питання відносно хто або що Ісус Христос є не представляє ніякої таємниці для чесних студентів Біблії сьогодні. Хто Христос мав бути було “таємницею Божою”, але апостол Павло далі каже про виявленого Христа: “В якому всі скарби премудрости й пізнання заховані. А це говорю, щоб ніхто вас не звів фальшивими доводами при суперечці. . . . Отже, як ви прийняли були Христа Ісуса Господа, так і в ньому ходіть, бувши вкорінені й збудовані на ньому, та зміцнені в вірі, як вас навчено, збагачуючись у ній з подякою. Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом, бо в ньому тілесно живе вся повнота Божества. І ви маєте в нім повноту, а він — голова всякої влади й начальства”.— Кол. 2:2—10.
11. Які християни сьогодні признають біблійного Христа за Основу, отже про що особа, яка почне студіювати Біблію з ними, може бути певна?
11 Це є Христос Біблії, якого Свідки Єгови сьогодні признають за Основу, що Бог Єгова постачив. Це є єдина Основа на якій Свідки Єгови як “Божі співробітники” можуть і дійсно будують. Який-небудь шукач Бога, що приступить до Свідків Єгови сьогодні й який почне студіювати Святу Біблію з ними може бути певний про одну річ: що його не відвернуть від Христа до релігійних філософій так званого Християнства, що його вірно підкріплять духовно на єдиній біблійній основі, тобто сказати Ісусі Христі, Синові Бога Єгови.
ЯК МИ БУДУЄМО?
12. Хоч ми є на правильній Основі, то яку вогняну пересторогу Павло дає нам у 1 Коринтян 3:12, 13?
12 Ми тепер є цілком певні, що ми будуємо на правильній основі. А як нам будувати на цій Основі? Апостол Павло дає нам пересторогу в цьому змислі, кажучи “Божим співробітникам”: “А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об’являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є”.— 1 Кор. 3:12, 13.
13. Відносно пильнування як ми будуємо на правильній Основі, то які питання виринають про те, що ми будуємо?
13 Тому то Павло перед тим сказав: “Нехай кожен пильнує, як він будує на ній”. (1 Кор. 3:10) Але що Божий співробітник будує на цій одній основі, Ісусові Христові? Чи це є будівля з доктрин, будинок із біблійної науки? І чи можна порівняти деякі з цих доктрин до золота, срібла, дорогоцінного каміння, дерева, сіна, соломи, згідно з їхньою релігійною вартістю або важливістю? І чи це є будівля з доктрини, яку особа будує сама в собі своєю особистою студією Біблії, набираючи особистого розуміння Біблії й тоді покладаючи віру в нього? І чи це наш будинок із доктрин має бути випробований вогнем щодо стійкости його матеріялів? Чи апостол Павло тут говорить про нашу особисту науку, знання, розуміння й віру?
14, 15. Як Павлова мова показує, що тут будується, і як зміст доказує це?
14 Ану знову подивімся! Знову прочитаймо Павлові слова! Він тут не говорить про будівлю із доктрин і розвиття добре влаштованого релігійного віровчення або збірника вір. Ні, але він говорить про будування людей. Він каже: “Ви (люди) . . . Божа будівля”. (1 Кор. 3:9) Цю будівлю представляли храм, яких жиди будували для поклоніння Бога в Єрусалимі. Наслідуючи цю думку, апостол Павло далі каже:
15 “Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!”— 1 Кор. 3:16, 17.
16. Отже, який храм це є, і збудований на чім, і ради якої цілі?
16 Цей храм живих осіб, цей духовний храм, будується з Ісусом Христом, за потрібну, головну основу. “Ви”, каже Павло, в Ефесян 2:20—22, “збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є сам Ісус Христос, що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, що на ньому й ви разом будуєтеся духом на оселю Божу”.
17. Бувши “Божими співробітниками”, чи ми творимо, або як ми будуємо на Основі?
17 Отже, як “Божі співробітники”, ми не творимо людей, які раніше не існували, але ми перетворюємо людей, які вже існують. При Божій помочі, яких осіб ми робимо з людей? Ми робимо учнів Христа, ми робимо християнів, ми будуємо християнські особистості в інших. Якщо ми будуємо на дорогоцінній Основі, яку Бог Єгова заложив у небесному Сіоні, а саме Ісусі Христі, то ми повинні робити це. Ми бажаємо робити справжніх християнів; а іначе наша робота є марна.
18. Як Ісус, в своїй притчі про пшеницю та кукіль, показав потребу пильности, отже як ми можемо працювати з садівником кукілю?
18 У своїй притчі про пшеницю та кукіль, Ісус показав, що буде багато так званих християнів. Назовні, на початку росту дійсна річ а фальшива річ будуть виглядати однакові, так що буде трудно розпізнати їх. Тому то коли робітники хотіли полоти те, що виглядало бути кукільом, то власник сказав їм: “Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї”. (Мат. 13:29, 30) Ісус пояснив, що “добре ж насіння — це сини царства, а кукіль — сини лукавого”. (Мат. 13:38) Отже, так як Павло перестерігав, ми мусимо вважати як ми будуємо на Основі, Ісусові Христові. Якщо ми будуємо так званих християнів, символічний кукіль, тоді ми працюємо з садівником кукілю, Сатаною Дияволом.
19. Які питання виринають про те, що ми будуємо, і який вибір матеріялів ми можемо мати, щоб вирішити наслідки?
19 Чи християни, яких ми будуємо встоять у день огню? Або чи вся наша праця згорить? Усе це залежить від того, що ми будуємо в християнах. Ми мусимо будувати з негорючого матеріялу. У нашому будуванні ми можемо вживати матеріяли, які рівняються з золотом, сріблом, дорогоцінним камінням, деревом, сіном, половою. Певно, що якщо ми будемо будувати з матеріялами, які є подібні до дерева, сіна, полови, то ми можемо сподіватися, що наш будинок згорить огнем. Золото, срібло та дорогоцінне каміння не горять. Ми сподіваємося, що вони встоять огненну пробу.
20. Якими способами так зване Християнство робило так званих християнів за минулих шістдесят століть, і які питання виринають?
20 Шістнадцять століть так зване Християнство заявляло Христа бути їхньою Основою витворюючи тисячі мільйонів так званих християнів, і сьогодні має більше як 961 мільйон членів. За перших століть воно примушувало їх прилучитися до їхніх релігійних організацій при помочі меча. Воно хрестило їх у своїх церковних системах ще за дитинства кілька днів віку. Воно прийняло релігійні філософії та поганські практики, щоб навернути їх до своєї церковної системи. Воно дозволило своєму релігійному стадові лишатися частиною цього політичного, комерційного, суспільного, військового світу й в тім самім разі тримаючи їх у добрій пошані в своїй церковній системі. Яких християнів воно видало?
21. Коли відповідь до цього питання буде дана, і що станеться з так званим Християнством та його стадом?
21 Якщо відповідь до цього питання вже не є ясна з особистих церковних членів так званого Християнства, то вона незадовго об’явиться в наступаючому вогняному дні перед світовим Армагеддоном. Тоді так зване Християнство виявиться бути частиною, дійсно правіючою частиною Вавилону Великого, світової імперії фальшивої вавилонської релігії. Тоді відкриється, що воно було збудоване з християнів лише по імені, вживаючи горючий матеріял, як-от дерево, сіно, полову. Коли прийде найвища точка духовних жнив, то символічний кукіль буде цілком відлучений від правдивих християнів і буде спалений, буквально знищений, так як представляється в притчі про пшеницю та кукіль. (Мат. 13:36—42) Тоді ввесь Вавилон Великий, включаючи й нехристиянське так зване Християнство, буде навіки знищений.— Одк. 18:1 до 19:3.
ЗОЛОТО, СРІБЛО, ДОРОГОЦІННЕ КАМІННЯ
22. Якщо будуючи з негорючими матеріялами, як ми будували золотом, сріблом, дорогоцінним камінням, і як Псалма 19 показує це?
22 Чи ж ми будували учнів Христа символічним золотом, сріблом та дорогоцінним камінням? Так, якщо ми навчали й напоминали цих новонавернених про закони, заповіді та принципи з Божого написаного Слова. Так, якщо ми вкорінювали в них чисту, спокійну “мудрість, що зверху”. (Як. 3:17) У Псалмі 19:8—12, НС, ми читаємо: “Закон Єгови досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Єгови певне, воно недосвідченого умудряє. Справедливі Єговові накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Єгови чиста, вона очі просвітлює. Страх Єгови чистий, він навіки стоїть. Присуди Єгови — правда, вони справедливі всі разом, дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий, і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх — нагорода велика”.
23. Як апостол Петро порівнює якість віри, якою ми мусимо когось будувати?
23 Дальше, відносно якости віри, переконання, довір’я в Бога та Христа, апостол Петро пише: “Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба всілякими випробовуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з’явленні Ісуса Христа”.— 1 Пет. 1:6, 7.
24. Як Ісус показав Лаодикійському соборові, що ми можемо набути духовного золота?
24 Лаодикейському соборові прославлений Ісус Христос згадував про золото й сказав: “Ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити в мене золота”.— Одк. 3:14—18.
25. Як Приповістки говорять про золото, срібло й дорогоцінні речі, яких можна вживати за негорючий матеріял?
25 Про вічну дорогоцінність мудрости, проникливість, розуміння та здібність мислити, стародавній та надхнений чоловік писав: “Якщо будеш шукати його, (розсудок) немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Єгови, і знайдеш ти Богопізнання, бо Єгова дає мудрість, з Його уст знання й розум! Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить”. (Прип. 2:4—7, НС) “Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала, бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її, дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею”.— Прип. 3:13—15.
26. Отже, що будувати негорючими матеріялами значить відносно учнів, яких ми стараємося робити?
26 Щоб упевнитися про постійність нашої будівничої роботи й мати божественну похвалу, ми мусимо будувати такими речами, яких надхнена Біблія рівняє до золота, срібла, коралів та дорогоцінного каміння. Це значить, що ми мусимо навчати осіб з яких ми робимо учнів Христа, дисциплінувати і привчати їх до Божої небесної мудрости, духовної проникливости, оцінення вірности, посвяти до біблійних принципів, пошани законів, наказів, заповідей, нагадувань та судових рішень Бога Єгови, вірити в Його написане Слово, триматися Його теократичної організації Божих людей, любити Божих “овець”, які є під опікою доброго Пастуха Ісуса Христа, незламанної вірности до Божого месійського царства й вкорінювати в них відважну охочість свідкувати про те царство. Ми є “Божі співробітники”, отже ми мусимо будувати в учнях Христа нову особистість, подібну до Ісусової Христової. Ефесян 4:20—24, НС, каже нам:
27. Що Ефесян 4:20—24 має казати про “нову особистість”?
27 “Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про нього, і навчилися в нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, стару особистість, яка зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нову особистість, створена за Богом у справедливості й святості правди”.
28. Що ми мусимо робити зі старою особистістю, і що мусить наслідувати її?
28 Подібно до цих є оці інструкції в Колосян 3:9—12, 14, НС: “Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе стару особистість з її вчинками, та зодягнулися в нову особистість, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос. Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. А над усім тим, зодягніться в любов, що вона — союз досконалости”.
29. Яку характерну рису такі матеріяли докажуться мати в день огняної проби, отже, яких учнів ми стараємося будувати в слухняності до Маттея 28:19, 20?
29 Будівельні матеріяли, як-от ці, з яких будується християнська особистість, є вогнетривкі матеріяли. Вони докажуться бути витривалими й не будуть горіти в день перегляду та випробовування вірности нашого Християнства. Такий християнин переживе той вогняний час і далі зостанеться християнином, а лише так званий християнин повернеться в попіл і буде виявлений, що він був підроблений. Це такого християнина, учня Христа, ми стараємося витворювати через слухняність Ісусового наказа: “Тож, ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що я вам заповів. І ото, я перебуватиму з вами посвсякденно аж до кінця віку”.— Мат. 28:19, 20.
30. (а) Як ми наближаємося дня знищення Вавилону Великого, які питання виринають про нашу будівельну роботу? (б) Що ми не бажаємо тоді потерпіти, але що ми хочемо отримати?
30 А яка робота є наша будівнича робота? Якою вона доказується бути сьогодні, коли виявляється фальшивість, сучасне мислення, божевільність, націоналізм і зневага до Божих законів, вірність та витривалість Християнства кожної особи випробовуються? Яка наша робота буде в день, який вже наближається, коли Бог Єгова знищить Вавилон Великий й разом із ним усіх так званих християнів? Ми не хочемо потерпіти від огню й загубити всю нашу християнську працю. Ми воліли б дістати нагороду за правильну роботу, яку ми виконували, з негорючими матеріялами. Каже 1 Коринтян 3:14, 15: “І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь”.
“СПАСЕТЬСЯ . . . ЯК ЧЕРЕЗ ОГОНЬ”
31. Як будівник, чому Павло написав своїх двох листів до собору в Коринті, і яку нагороду він хотів мати, згідно з його першим листом до солунян?
31 Апостол Павло не хотів потерпіти жодної втрати від огню. Тому то відносно собору в Коринті він написав двоє листів до коринтян. Він сказав їм, що він бажав Христові “представити вас чистою дівою”. (2 Кор. 11:2) Тому то Павло писав переслідуваним християнам у Солониці й сказав: “І ви стали наслідувачі нам і Господеві, слово прийнявши в великому утискові з радістю духа святого, так що ви стали взірцем для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в його приході? Бо ви наша слава та радість”. (1 Сол. 1:6, 7; 2:19, 20) О, яку нагороду Павло мав представити їх як наслідок своєї роботи!
32, 33. (а) Що можна сказати про будівника, який потерпить вогненну втрату, чи він сам спасеться? (б) Щоб вирвати його з вогню, то що його брати, “Божі співробітники”, мусять робити?
32 Чи будівничий, який будував негорючими матеріялами на Христі за Основу, сам перейде через огонь і спасеться? Можливо, що ні! Він сам може бути знищений огнем! Але, якщо він спасеться до вічного життя, тоді це станеться, тому що він перейшов огонь, який знищив його власну будівельну роботу над іншими. Щоб набути такого спасіння після доказу бути таким поганим будівником, він мусить укорінити в собі будівельні матеріяли, християнські характерні риси, які зроблять його вкінці вогнетривким. Його треба буде вирвати з руїницького вогню любим та учасним втрученням християнських братів.
33 Так як каже один сучасний переклад 1 Коринтян 3:15 (Мо): “Коли ж робота людини згорить, то вона матиме втрату — і хоч вона сама спасеться, то її вирвуть з вогню”. Якщо вона вибере лишатися на одній правдивій основі Ісуса Христа, то її брати як “Божі співробітники” мусять відбудовувати її негорючими, вогнетривкими, християнськими харектерними рисами. Отже Юди 22, 23 каже нам:
34. Як Юди 22, 23 говорить про подібний вчинок спасіння?
34 “І до одних, хто вагається, будьте милостиві, спасайте і виривайте з огню, а до інших будьте милосердні зо страхом, і ненавидьте навіть одежу, опоганену від тіла”.
35. (а) Який шлях є дуже небезпечний для набуття спасіння? (б) Чи хтось може обминути вогненну пробу, і як правдиві любимці Християнства бажають перейти через огонь?
35 Жоден із нас, хто визнає себе бути християнином не може обминути вогненної рішучої проби. Кожний любимець правдивого Християнства хоче перейти через огонь, з випробованими християнськими характерними рисами. на славу Бога, Великого Будівника, якого співробітники ми є. Кому-небудь байдужо надіятися уникнути знищення і при кінці лише ледве спастися терпінням втрати його діла є дуже небезпечним. Який правдивий любитель життя в Божій службі хоче спастися від знищення через вирвання з огню? Щирі, розсудливі співробітники з Богом не хочуть доказати себе бути поганими будівниками і потерпіти вогненну втрату. Вони оціняють радісну нагороду, яку Бог має для всіх Своїх вірних співробітників. Вони бажають і працюють, щоб здобути її.
36. Відносно особистих користей, яку будівельну роботу ми повинні оціняти, і що ми повинні робити відносно неї, яким способом, із яким наслідком?
36 Отже, оціняймо всю будівничу роботу, яку Божа теократична організація робить для кожного з нас. У тому самому часі виконуймо цю Богом похвалену роботу разом із тією організацією, як ми продовжатимо будувати на одній правильній основі, Ісусові Христові, будуючи з негорючими матеріялами духовного золота, срібла й дорогоцінного каміння. Наслідок цього буде вічне життя для нас і для тих, яких ми будуємо.