“Проповідуйте полоненим визволення”

“Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік Єговового змилування”.— Луки 4:18, 19, НС.

1. Сьогодні людей зустрічає визволення або що, і який перестерігаючий приклад був поданий дев’ятнадцять століть тому?

СЬОГОДНІ питання виринає над скорим визволенням або неминучим знищенням! Люди будуть або визволені або цілком знищені тим, що тримає їх у неволі! Справа є така важна! Стан, що зустрічає всіх нас сьогодні не є без попередженого прикладу в першій історії. Подібний стан зустрічав тринадцятьох чоловіків дев’ятнадцять століть тому. Вони зустрінули його з відвагою й змагалися визволити своїх людей перед тим страшним знищенням. Кілька розсудливих осіб вислухали проповідування про це визволення й прийняли поміч і сталися вільними від організації, яка тримала їх у неволі та гнобила їх. Вони не були між більше як мільйон їхніх власних людей, які померли після кількох місяців облоги й тисячі інших, які були забрані в неволю невільниками поганських панів. Усе це було пророчим і ми повинні мати науку з цього сьогодні. Подібностями подій історія незадовго має повторитися, але цей раз по цілому світі. Для людей тепер буде визволення або знищення:

2. Відносно релігії, яке народне становище зустрічало Ісуса й його апостолів, і чи його народ був вільними людьми?

² Погляньте на народний стан, який зустрічав Ісуса Христа й його дванадцятьох апостолів дев’ятнадцять століть тому. Він сам мусів почати роботу, крім того, що Бог був із ним. Він прийшов до своїх власних людей. Це були глибоко релігійні люди. Вони сильно трималися своєї релігії, що була цілком інша від індуізму, буддизму, перської зороастріянської, грецької, римлянської й готських та друїдських релігій, які тоді процвітали по великих частинах світу. Такі поганські релігії відзначалися ідолопоклонством. Через таку різницю в релігіях Ісусові люди повинні були бути вільними людьми, принаймні релігійно. Вони мали тридцять дев’ять святих книг, які були згруповані під трьома заголовками, а саме, Закон або Тора, Пророки й Псалми. Вони дістали ці книги від самого Бога, Творця. Чому ж їм не бути вільними людьми? Але вони не були вільні!

3. Що це завело Ісусових людей в неволю?

³ Ці люди не були в релігійному невільництві через Закон, Пророків або Псалм. І римська імперія не поневолювала їх релігійно, хоч вона й перебрала правління країни в 63 р. перед нашою Загальною Добою. Їх поневолювало багато традицій та людські правила, яких вони пізніше зібрали разом в збірник, жидівський Талмуд.

4. Хто завів їх у цю неволю, і як і з яким наслідком до Божих пророків?

⁴ Хоч ці традиції правила та поняття ненадхнених людей перечили та нищили Закон, Пророків і Псалмів, то однак релігійні провідники клали їх на місце надхненого написаного Слова Божого; і люди довірливо вповали на них. Це зробило звичайних людей невільниками релігійних провідників, які звертали більше уваги на те, що люди колись навчали та робили ніж на Божий ясно написаний Закон та розпорядки. Це поневолення засліпило їх. Вони сліпо наслідували їхніх сліпих релігійних провідників і противилися надхненим людям, яких Сам Бог посилав до них. Так як показують чисті факти історії, через таке невільництво вони до самої смерти противилися найбільшому Пророкові, якого всі докази показували бути самим Сином Божим.

5. Як люди відносилися до охорони, яку Ісус дав їм, отже, що сталося з їхнім містом?

⁵ Наприклад, візьмім стародавнє обмуроване місто Єрусалим у 33 р. нашої Загальної Доби, у дев’ятнадцятому році царювання Тиберія Кесаря Риму. Три дні перед жидівською Пасхою того самого року, Ісус Христос ганьбив релігійне поневолення звичайних людей й тоді сказав до їхнього святого міста: “Єрусалиме, Єрусалиме, що вибиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх,— та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо я вам: Відтепер ви мене не побачите, аж поки не скажете, ‘Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!’ ” (Мат. 23:1—4, 15, 37—39, НС) Але люди, що наслідували їхні традиції тримаючись релігійних провідників не хотіли охорони, яку Ісус Христос пропонував їм, немов квочка хоронить свої курятка під крилами своїми. Єрусалим того дня ніколи не сказав до Ісуса: “Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!” Отже в 70 р. З.Д. те місто було страшно знищене.

6. Відносячись до Авраамового дому, як апостол Павло зображав поневолення його людей, і як довго Єрусалим продовжав бути в цій неволі?

⁶ Апостоли Ісуса Христа також бачили це релігійне поневолення людей. Около двадцять років перед тим ніж Єрусалим був знищений римським військом, апостол Павло писав декотрим учням у Галатії, які були в неволі релігійних традицій: “Мав Авраам двох синів, одного від рабині, а другого від вільної . . . [Аґар, невільниця] . . . відповідає сучасному Єрусалимові, який у рабстві з своїми дітьми. Тому, браття, не сини ми рабині [Аґари], але вільної! Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства”. (Гал. 4:21—25, 31; 5:1) Це значило, що сімнадцять років після смерти Ісуса Христа за ворітьми міста, Єрусалим далі був у релігійній неволі. Він був у неволі аж до його знищення в 70 р. З.Д., і тисячі його релігійно-невільні діти були забрані в неволю до поганських римлян.

ВИЗВОЛЕННЯ ПРОПОВІДУВАНЕ І ПРОПОНОВАНЕ

7. За Ісусового дня чи людей зустрічало знищення чи визволення, і що слідуюча жидівська історія показує про це?

⁷ Отже, коли Ісус Христос представив себе тим людям дев’ятнадцять століть тому, чи їм треба було визволення? Чи їхній тодішній стан значив звільнення чи знищення для них? Тому що вони не хотіли прийняти цього релігійного визволення то чи вони потерпіли тілесне знищення? Так, згідно з жидівським істориком Флавіюсом Йосіфусом в той час, 1,100,000 людей загинуло. Факт, що вони мали священство, чудовий храм і вівтар у їхньому святому місті, Закон, Пророків і Псалм в орігінальній єврейській та арамійській мові, не спасло їх. Вони відкинули визволення, яке давалося їм у Божий спосіб. Коли вони збунтувалися проти Риму в 66 р. З.Д., то цим відважним зусиллям вони не звільнили себе від римського панування. Бог справді покинув їхній “дім”, їхній святий храм в Єрусалимі. Він не оборонив його від знищення в 70 р. З.Д.

8. (а) Скільки часу перейшло заки Єрусалим побачив погані наслідки своїх помилок? (б) З якою здібністю Ісус вернувся до Назарету, і придатно, що він зробив у день шабасу (суботу) в ньому?

⁸ Щоб розвинути поганий овоч неправильним шляхом треба час. Це можна бачити з Єрусалиму та його храма. Тут було включено принаймні сорок років. У часі Пасхи в осени 30-го р. З.Д., Ісус вичистив храм із комерсантів і торгівців, які обернули храм у “дім торгівлі”. (Йоана 2:13—17) Кілька місяців пізніше він відвідав своє домашнє місто Назарет. Рік перед тим він вийшов із Назарету яко тесляр. Тепер він вернувся як вісник Божого царства. Прийшов жидівський день шабас (або субота) і як за своїм звичайом, він увійшов у синагогу, не лише слухати але представити свою вістку визволення. Уставши він прочитав присутнім релігійним прихильниками дещо зі Святої Біблії. “І подали йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж він книгу, знайшов місце, де було так написано: ‘На мені дух Єгови, бо мене Він помазав, щоб добру новину звіщати вбогим. Послав Він мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених, щоб проповідувати рік змилування Єгови’ ”.— Луки 4:16—19, НС.

9. Де знаходилося те пророцтво, яке Ісус прочитав наголос, і в його першому сповненні, до чийого визволення воно відносилося?

⁹ Це було пророцтво Ісаї 61:1, 2, написане принаймні 732 років перед нашою Загальною Добою. Отже це значить, що воно було написане принаймні 125 років перед тим ніж вавилонське військо знищило Єрусалим і забрало жидів у неволю до Вавилону, столиці фальшивої релігії. Вавилонці дуже гнобили їх і насміхалися з їхнього Бога Єгови. Так як пророк Ісая був передсказав: “Шаліють володарі їхні, говорить Єгова, і постійно ввесь день Моє Ймення зневажене”. (Іса. 52:5, НС) Вавилон не мав наміру відпустити поневолених жидів. Отже релігійний Вавилон мусів бути перекинутий, щоб звільнити поневолених жидів. Тому то коли пророк Ісая передсказав упад Вавилону, то він сказав, що люди будуть запитувати це питання про її перекинену царську династію: “Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в’язнів своїх не пускав він додому?” (Іса. 14:16, 17) Одначе, пророцтво Ісаї про помазаного вісника показувало, що визволення мало прийти для жидівських невільників. І визволення прийшло — у 537 р. перед З.Д.

10. Як питання про помазаного вісника, передсказаного Ісаєю, було залагоджене в синагозі в Назареті?

¹⁰ А хто був цей помазаний вісник до якого Ісая відносився? Пророчі слова, які є записані в Єврейській Біблії кажуть: “Дух Господа Єгови на мені, бо Єгова помазав мене проповідувати добру новину покірним. Він післав мене перев’язати зламаних серцем, щоб проголосити свободу полоненим, і відчинити очі в’язням; щоб проголосити рік доброї волі Єгови, та день пімсти нашого Бога; потішити всіх, хто в жалобі”. (Іса. 61:1, 2, НС) Питання про цього помазаного вісника залагодив Ісус Христос там у синагозі в Назареті. Закінчивши читати пророцтво Ісаї, він подав книгу слугові й сказав усім присутнім. “Сьогодні збулося пророцтво, яке ви чули”. (Луки 4:20, 21, НС) Це значило, що Ісус був тим помазаним вісником.

11. (а) В який спосіб Ісус правильно промовив там? (б) Чому він шукав жидів поза Назаретом, які шукали визволення з неволі?

¹¹ Ісус говорив правду. Рік перед тим Йоан Хреститель охрестив його й коли він виходив із ріки Йордану, Бог виляв святого духа на хрещеного Ісуса. Господь Єгова помазав його святим духом. Тоді він стався помазаний проповідувати визволення невільникам і прозріння тим, що були засліплені глибоко їхньою релігійною в’язницею. (Мат. 3:13—17) Але Ісус сказав присутнім у синагозі: “Поправді кажу вам: Кожен пророк не буває приємний у вітчизні своїй”. Ісус не робив помилки; закінчивши свою проповідь, вони старалися забити його, хоч він і був Помазаний, Месія, Христос. Але це не був спосіб, яким Ісус Христос мав умерти. Отже при Божій помочі він утік із їхніх рук, і пішов проповідувати десь інше. (Луки 4:22—30) Поза його домашньою територією він шукав жидів, які хотіли мати звільнення з полону.

12. Чи Ісаєве пророцтво про помазаного вісника закінчилося з Ісусом, і що події слідуючого свята П’ятидесятниці показували?

¹² Чи пророцтво Ісаї про помазаного вісника закінчилося в Ісусові Христі? Ні! Проповідування визволення не закінчилося зі смертю Ісуса Христа у день Пасхи в 33 р. З.Д. Його смерть далі лишила столицю Єрусалим “у рабстві з своїми дітьми”. (Гал. 4:25) Але Ісус зібрав дванадцятьох чоловіків до себе, щоб вони були з ним більшість часу. Після його воскресіння й перед його вознесінням назад до неба, він сказав своїм вірним апостолам: “Та ви приймете силу, як дух святий злине на вас, і моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі”. Десять днів пізніше святий дух зійшов на них у день свята П’ятидесятниці в Єрусалимі. (Дії 1:1—9; 2:1—21) Цим чином Господь Єгова почав помазувати духом хрещених послідовників Ісуса Христа. (2 Кор. 1:21; 1 Йоана 2:20, 27) І цим чином пророцтво Ісаї почало стосуватися до них теж, і на них тепер прийшов обов’язок “проголошувати свободу поневоленим”.

13. У день свята П’ятидесятниці як апостол Петро показав негайну потребу визволення людей?

¹³ Ті жиди та новонавернені, які зібралися тисячами вислухати Петра та решта апостолів коли вони проповідували під впливом святого духа у той день свята П’ятидесятниці можливо не оціняли, яке важне і вчасне їхнє визволення дійсно було. Але Петро оціняв це визволення, бо він сказав допитливим людям: “Рятуйтесь від цього лукавого роду!” Також у своїй попередній промові він навів Йоілове пророцтво про вилиття духа Єгови в цих останніх днях і далі сказав наводячи решта з його пророцтва, кажучи: “І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Єгови настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе ім’я Єгови, той спасеться”. (Дії 2:16—21, 40, НС; Йоіл 3:1—5) Це значило, що вилиття святого духа та проповідування визволення були попередниками надзвичайного часу клопоту з знищенням “лукавого роду” і всіх тих, що не кликали ім’я Єгови.

ЩО МУСИТЬ НАСЛІДУВАТИ ПОМАЗАННЯ ДУХОМ

14, 15. Після помазання духом, що мало найти на народ, і як Гавриїл передсказав це Даниїлові?

¹⁴ Клопіт чекав земного Єрусалиму, який був у “рабстві з своїми дітьми”. Ще інша заява цього помазання вказувала на клопіт. У тому пророцтві ангел Гавриїл відкрив пророкові Даниїлові точний рік Ісусового помазання святим духом зробити його “Месією Провідником”, і також помазати його послідовників. Після того мав прийти клопіт, бо частково ангел Гавриїл сказав:

¹⁵ “Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, . . . і щоб помазати Святеє Святих. . . . І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення”.

16. Що це була та “Святиня Святих”, яка мала бути помазана, коли і як це сталося?

¹⁶ Цими словами з Даниїла 9:24—26, Святиня Святих, яка мала бути помазана, є Божий духовний храм. Цей храм складається з Ісуса Христа й його 144,000 вірних послідовників, що сталися “каміння живе” духовного храму. Своїм духом Бог перебуває у цьому храмі живого каміння. (1 Пет. 2:5; Ефес. 2:20—22; 1 Кор. 3:16, 17) Отже цей помазаний храм відрізняється від “святого місця”, яке мало бути знищене людьми надходячого провідника. Те засуджене “святе місце” було домом поклоніння, храмом буквального мертвого каміння, якого Ісус сказав Бог покинув для невіруючих жидів. (Мат. 23:38) Цей храм не був помазаний святим духом; але на початку сімдесятого тижня 29 р. З.Д., Ісус був хрещений святим духом. Зараз після половини сімдесятого тижня його вірні апостоли як і решта учнів були помазані духом у Єрусалимі у день свята П’ятидесятниці; і при кінці сімдесятого тижня перші погани або нежиди були помазані святим духом,a у Кесарії около п’ятдесят миль на північнозахід від Єрусалиму.

17. (а) Що, так як Бог вирішив, прийшло на “місто й святе місце”, але що сказати про “Святиню Святих?” (б) Отже про який день Петро перестерігав жидів у той день свята П’ятидесятниці?

¹⁷ Це помазане “Святеє Святих” пережило знищення “святого міста” і “святого місця” тридцять чотири роки після закінчення сімдесятого тижня. Так як ангел Гавриїл сказав Даниїлові, доки не прийде кінець Єрусалиму й його храмові буде війна, і римський провідник, який прийшов із своїми військами, а саме, Тит, знищив “місто й святе місце” “спустошенням”, так як Єгова прорік на нього. Для Єрусалиму та його дітей, це певно був “день Єгови”. І в тому дні було багато “крови й вогня й диму”, де сонце не освічувало темряву міста днем, і місяць нагадував пролиту кров, замість мирний, сріблий місяць вночі. Ці речі прийшли після того як Бог Єгова вилив Свого святого духа на все тіло на сповнення пророцтва Йоіла, якого апостол Петро навів тисячам жидам і новонаверненим в Єрусалимі у день свята П’ятидесятниці 33 р. З.Д. Петро особливо перестерігав тих обрізаних жидів і новонавернених про “великий день Єгови”, який мав прийти в 70 р. З.Д.

18. Як Ісусове пророцтво над Єрусалимом, коли він в’їхав у місто, показувало негайність у прийнятті визволення?

¹⁸ Чи вони могли відкидати визволення, яке Ісусові учні проповідували тим релігійним невільникам, і чи це було важним для них кликати ім’я Єгова через Ісуса Христа? Справді, що так! Лише два місяці перед святом П’ятидесятниці коли Ісус в’їхав в Єрусалим, він став плакати над містом, кажучи: “О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх”.— Луки 19:41—44.

19, 20. (а) Переглядаючи храм в Єрусалимі, яке пророцтво Ісус зробив про нього? (б) У відповідь своїм апостолам, яке пророцтво Ісус дав про Єрусалим, отже, який день Ісус цим проповідував?

¹⁹ Два дні пізніше, коли Ісус сказав жидам, що їхній храм, їхній дім поклоніння вже був залишений, він переглянув його й сказав своїм апостолам: “Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!” (Мат. 23:38; 24:1, 2) А коли це станеться? Його апостоли питалися.

²⁰ Тоді він дав їм пророцтво про кінець цієї системи, кажучи: “А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”. (Луки 21:20—24) Ісус тоді проповідував день помсти Бога нашого.

21. По дорозі до Череповища, як Ісая передсказав клопіт для Єрусалиму й його дочок?

²¹ Три дні пізніше Ісус марширував до Череповища й вслід за ним ішов Симон Кірінеєць, який ніс його стовп мук. І “за ним ішов натовп великий людей й жінок, які плакали та голосили за ним. А Ісус обернувся до них та й промовив: ‘Дочки єрусалимські, не ридайте за мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! Бо ось дні настають, коли скажуть: “Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували”. . . . Тоді стануть казати горам: “Поспадайте на нас”, а узгір’ям: “Покрийте нас!” Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?’ ”— Луки 23:26—31.

22. Як це було, що символічне дерево ще було вогке, і як воно мало висохнути?

²² У дереві жидівського народу ще було трохи життя, бо в ньому ще був віруючий останок. Але коли цей християнський останок забереться, тоді лишиться лише духовно мертве дерево, суха народна організація. О, як це стягне Божий гнів на жидів тоді!

23. Кілька років пізніше, що Павло сказав про поводження жидів і про те, що мало найти на них, і як це прийшло?

²³ Около сімнадцять років після Ісусової перестероги про сухе дерево, апостол Павло, навернений жид, написав до переслідуваного християнського собору в Солуні, Македонії й сказав: “Бо стали ви, браття, наслідувачами соборам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв, що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям. Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці”. (1 Сол. 2:14—16, НС) І це правда, бо двадцять років пізніше на них прийшов “великий та славетний день Єгови” і Єгова вилив Свій гнів на них з рук римських військ!

24. Коли християнські жиди втікли, що почало відбуватися з тими, що були в Юдеї й Єрусалимі, і чи це натякало щось?

²⁴ Зараз після Ісусової перестороги жидівські християни втікли з Єрусалиму й Юдейської провінції, лишаючи невіруючих жидів до їхньої страшної долі. Тоді Єгова перестав виливати Свого духа на жидів в Єрусалимі та Юдеї. Таке стримання духа було дуже провіщальне, вказуючи на клопіт!

25. Як відкинення визволення, яке проповідували Ісусові послідовники значило бути знищення для жидів?

²⁵ Невіруючі жиди відкинули проповідування визволення, яке проповідували його Христові послідовники, помазані святим духом. Вони вибрали лишатися невільниками до традиційної системи юдаізму. Їхня власна релігійна трапеза сталася пасткою знищення для них. (Пс. 69:23; Рим. 11:9) Відкидаючи Ісуса Христа як “Агнця Божого, що відбирає гріхи світу”, вони далі святкували свою щорічну Пасху в Єрусалимі. Замість утікати з християнами з Єрусалиму та Юдеї, вони всі товпилися тисячами в Єрусалим весною 70 р. З.Д. Тоді прийшли римські війська під генералом Титом і зловили їх, будуючи облогу п’ять миль довгу навколо засудженого міста. Після цієї жорстокої облоги Єрусалим упав до генерала Тита 8-го вересня 70 р. З.Д. Згідно з істориком Флавіюсом Йосіфусом, тоді 1,100,000 жидів загинуло і 97,000 були забрані мізерними невільниками у неволю. Принаймні для 1,100,000 жидів відмова прийняти це визволення від Ісуса Христа значило страшне знищення.

[Примітки]