Чи Бог є оправданий, коли карає лиходіїв?
МИ БАЧИЛИ в сучасних часах як деякий народ псується і нарушує міжнародний закон. У такому випадку, інші народи можуть єднатися воювати і покорити та покарати “незаконний” або нападаючий народ. У цьому процесі багато міст є зруйновано і багато цивільного населення є вигублено. Так сталося коли Гітлер розбив світовий мир.
Такий вчинок є загально признаний як потрібний. Цивільні люди є засуджені так само як вояки. Аргумент є: ‘Чи вони не підтримують своїх політичних провідників і принципи за якими вони стоять? Чи вони не отримують їхні війська ділами, яких вони виконують вдома?
Подібно, в народі, провідники беруть кроки покорити безбожників, бунтівників. Вони почуваються, що мусять зробити це, щоб зберегти порядок і добре ім’я свого уряду, і щоб закон-дотримуючі горожани могли втішатися миром і безпечністю. Вони почуваються, що коли б уряд не діяв, то він розпадеться, і наслідок буде поразка або анархія.
Чи не дивно, що ці самі особи, які так сперечаються про правильність і розумність таких вчинків урядами часто будуть нарікати і казати, що Бог є жорстокий коли читають як Він покарає лиходіїв знищенням?
Одначе, бувши Всесвітнім Сувереном, Бог мусить виступити проти таких бунтівників, що не коряться Його законам. Коли б Він цього не зробив, то чи б Він не виявив Себе бути слабим, не мігши або не цікавившись застосувати Своїх власних законів і не гідний бути Сувереном? Крім цього, Він не був би справедливий до тих, що коряться Його законам. Але, що сказати про народ або організацію, що хоч заявляє служити Йому, стягає докір на Його володіння непослухом і зіпсутими практиками? Він є ще під сильнішим обов’язком діяти і обчистити Своє ім’я та оправдати Свій суверенітет.
Ті, що визнають служити Богові, але не коряться Йому дійсно ще не пізнали Його. Якщо б вони знали Його, то вони любили б Його за Його гарні характерні риси і за доброту, яку Він показав людству. Вони стали б дійсні друзі Бога, Його ближні, бо Він тоді “знав” або признав би їх. (Мат. 11:27; порівняйте Матвія 7:20.) Він признав би їх, так як людина признає гостя в свойому домі. (Пс. 24:3, 4; 27:4) Ті, що дійсно знають Бога не будуть практикувати злочину.— 1 Ів. 3:6; 4:8.
ГОЛОВНІ ЗЛОЧИНЦІ ПРОТИ БОГА
Апостол Павло пише, що Бог, через Ісуса Христа, стягне “судову кару вічного знищення” на “тих, хто Бога не знає, і не коряться добрій новині про нашого Господа Ісуса”. (2 Сол. 1:8, 9, НС) Тоді Павло описує класу або гурток осіб у складному значенні, називаючись, “беззаконник”.— 2 Сол. 2:3.
Павло показує, що цей складний “беззаконник” буде заявляти велику релігійність. Він буде підносити себе вище інших і буде релігійно наказувати, що інші мають робити. Але в дійсності, він буде навчати фальшивство. Кінець такої класи буде знищення, в часі об’явлення Христової присутности.— 2 Сол. 2:4—12.
БОГ ПОКАРАВ СВІЙ ВИЗНАНИЙ НАРОД ІЗРАЇЛЬ
Цей гурток сьогодні знаходиться між священиками так званого Християнства. Суверен Бог має добру причину виконувати Свій засуд проти релігійних систем так званого Християнства під проводом цього “беззаконника”. Це можна бачити з того, що Він сказав Своєму пророкові Єзекіїльові про мешканців стародавнього Єрусалиму й Юдеї, бо так зване Християнство є придатна подоба Єрусалиму, який поводився в дуже бунтівний та зіпсутий спосіб. Єгова перестерігав:
“Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось”.— Єзек. 7:23.
Коли Єрусалим був знищений в 607 р. перед З.Д., то ті, що пережили були заковані в ланцюги. Єгова хотів, щоб Єзекіїль дав ізраїльтянам пересторогу про надходячий засуд, так, що коли прийде той час, лише шість років пізніше, щоб вони знали, що ця кара справді була від Єгови. Вони будуть знати, що існує Бог, який втручається в людські справи і що Його ім’я є Єгова.
Після знищення, пророк Єремія говорив за пережителів облоги, кажучи: “Обгородив Він мене — і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої”. (Плач Єрем. 3:7) Царя Седекію, що втік з міста, зловили і закували: “А очі Седекії він [цар Вавилону] вибрав, і зв’язав його ланцюгами. І відвів його вавилонський цар до Вавилону, і посадив його до в’язниці аж до дня його смерти”. Навіть Єремію закували разом із товпою полонених. Але Невузарадан, начальник Навуходоносорової сторожі відпустив його.— Єрем. 52:11; 40:1—6.
ПОКАРАННЯ ЄРУСАЛИМУ ОПРАВДАНЕ
Єгова був оправданий коли допустив цей “ланцюг” на поневолених. А чому? Тому що засуди, які судді передавали і виконували спричиняли пролиття невинної крови; або через лукавство людей ці суди мусіли розв’язувати багато великого злочину, що включали кров. Стан був такий як Осія сказав Ізраїлеві роки перед тим: “Клянуть та неправду говорять, і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови”.— Ос. 4:2.
Єрусалим справді “переповнився насильством”, хоч і був центром релігійного поклоніння в храмі Єгови. Це було ще важніше Єгові стягнути кару на них. А кого Він буде вживати закувати цей символічний ланцюг на них? Єгова відповідає:
“І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть”.— Єзек. 7:24.
Ці “найзліші з народів” були вавилонці. Лише згадка про те ім’я наповняла народи страхом. У той час Вавилон був Третьою Світовою Силою біблійної історії. Її не було можливо перекинути, навіть велика Єгипетська сила не могла стримати її. Говорячи до “провідника” стародавнього Тира, Єзекіїль назвав вавилонців бути “насильники поміж народами”. (Єзек. 28:1, 2, 7) Вавилон ставив дуже велику загрозу Єрусалимові, більше від якого-небудь іншого народу.
Місто Єрусалим було трудно забрати, але вавилонці під Навуходоносором, після вісімнадцяти місяців облоги прорвалися через мур. (2 Цар. 25:1—4) Потім вони “забрали їхні доми” і спалили вогнем усі доми вельможів. Вони опоганили “їхні святині”, розбивши і спаливши храм Єгови.— 2 Цар. 25:9, 13—17; 2 Хрон. 36:17—19.
“Гордість могутніх” зникла, коли цар Седекія, помазаний з родини Давидової, був забраний, осліплений, і взятий до Вавилону, і головні священства вирізані, включаючи первосвященика Сераю і другого священика Софонію. Навуходоносор також повибивав головних начальників міста.— 2 Цар. 25:18—21.
НЕМА МИРУ АБО ПОМОЧІ ВІД БОГА
Це справді була страшна відплата, але ті у засудженому місті заслужили її. Єгова наперед сказав Єзекіїльові, що дійсно станеться:
“Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою — та не буде його. Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада — у старших. Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять”.— Єзек. 7:25—27.
Під воєнним мечем за містом, а великим голодом всередині міста, запанувало замішання. Там приходила “біда на біду”, і кожний звіт лише збільшав страх та розпач. Так, вони шукали миру, але миру не було, тому що вони шукали його в неправильний спосіб. Вони хотіли, щоб мир продовжався коли вони практикували такий самий непослух, як перед облогою. Через пророка Єремію Єгова був наказав їм вийти і піддатися вавилонцям. Якщо б вони були зробили це, то Єгова був би охоронив їх від смерти. Але вони не мали віри в Свого Суверена Бога.
Тому то їм нічого не помогло ходити до пророка “шукати видіння”. Вони вже мали Боже слово через правдивого пророка Єремію, що місто впаде. Бог не перечив би Собі через давання їм вістки миру через іншого пророка. Закон через священика, що противився священикові Єремії, мав “загинути”. Порада князів та старших не мала ніякої вартости. По суті, Седекія подав страх князів за причину чому він не послухав наказу Єгови через Єремію. Отже він почав “сумувати”. (Єрем. 38:14—24) Подібно кожний начальник землі, через безнадійний стан міста, міг лише роздерти свій одяг на вираз внутрішньої розпачі і “вдягнути себе спустошенням”.
А що люди мали робити? Тому що їхні провідники були в такому смуткові і замішанні, то вони не знали, що мали робити. Але вони мусіли прийняти відповідальність і вину царя, священиків та старших, тому що всі побивалися за поганим, зіпсутим, ідольським шляхом незважаючи на перестороги від Єгови. Тому то Бог сказав:
“За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх — їхніми судами, і пізнають, що Я є Єгова”.— Єзек. 7:27, НС.
Бог був зробив угоду з Ізраїлем. Він дотримав умови тієї угоди поблагословити їх, коли вони були слухняні. Тримаючись Своєї угоди Єгова тепер мусів відплатити їм “за дорогами їхніми” коли вони нарушили ту угоду. Від судів тієї країни не було можливо дістати правосуддя. Також, там було багато душогубства. Підкуп процвітав. Невинні особи терпіли. З огляду всього цього, чи Суверен Господь Єгова міг тепер поводитися з жидами немов Він був Бог цілком інший від Бога з яким їхні предки були зробили урочисту угоду через посередника Мойсея?
Тому то Єгова судив їх “за їхнім судом”, себто сказати, судом, який тепер стосувався до них згідно з законом Його угоди. Цей суд був справедливий і безсторонний, бувши правдивий Сам Собі в тім, що Він виконав його. Він не лишив їм ніякого непорозуміння відносно хто Він є. Вони мусіли знати, що Він був той самий Бог з Яким їхні предки були ввійшли в угоду, і що Він не змінюється. Вони мусіли знати, що Він є Єгова, вічний Бог праведности, правди і правосуддя.
ПОДІБНІ НЕЩАСТЯ ПРИЙДУТЬ НА ТАК ЗВАНЕ ХРИСТИЯНСТВО
Подивіться на так зване Християнство. Чи в ньому можна бачити порівняння з стародавнім Єрусалимом? Чи воно не є “повне кровавого суду”? Чи навіть по своїх релігійних центрах та твердинях, воно не є “повне насильства”?
Так як Єрусалим, так зване Християнство мало інструкції про правильний шлях. Воно мало пересторогу про наслідки злочину або помилки проти Бога. Отже, що воно може сподіватися?
На церкви так званого Християнства вже надходить біда на біду, тому що люди перестають ходити до церков, священики покидають його і через брак грошей. Його священики не дають людям проводу з Божого закону, і вони не мають ніякого дійсного, ймовірного “видіння” про поліпшення на майбутність.
Але ці біди є лише попередок або приготування до “великої скорботи”, яка незабаром має прийти на так зване Християнство. Тоді “найзліші з народів”, найгірші щодо так званого Християнства, себто, відступницькі, безбожницькі політичні та світські сили не будуть щадити його святих речей. Вони не будуть поважати закон його священства і духовників. Тоді буде час великого смутку для його зарозумілих старших та церковних провідників. Ті, що далі тримаються його інституцій будуть ‘стурбовані’ не знаючи, що робити, щоб спасти релігійний лад.
Те, що має прийти на церкви так званого Християнства не дивує тих, що читають і вірять у Біблію. Всі Божі засуди є записані. Це є дуже ясно, що Він буде судити розпусників і перелюбників (Євр. 13:4), мужоложників, ідолослужителів, неправдомовців, душогубів і тих, що є зв’язані з спіритуалізмом (Об. 21:8; 22:15), лицемірів (Мат. 23:29—33) і всіх, що опоганюють поклоніння Бога, а особливо тих, що роблять це і заявляють служити Йому.— 1 Кор. 3:17.
Тоді так зване Християнство і всі глядачі пізнають, що Бог Єгова є Суверен Господь, Який ‘жодним способом не звільнить від кари’, і відплатить тим, що нехтують Його.— 2 Мойс. 34:7; 5 Мойс. 7:10.
Кожна особа, що сьогодні бачить, що Боже Слово каже про справедливі вчинки Єгови проти злочинців повинна запитати себе: Чи я навчуся, що Він також є “Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий” до тих, що хочуть чинити добро? (2 Мойс. 34:6) Чи я буду ‘гість в Його наметі’, роблячи те, що є добре і чисте? (Пс. 15:1—3) Єгова не допустив смерть на Єремію або Евед-мелеха і деяких інших, коли “найзліші народи” забрали Єрусалим. Він може хоронити тих, які вчаться і наслідують Його праведні шляхи сьогодні хоч “найзліші народи” поводяться нестямно і знищать так зване Християнство.
Так, період починаючись з засудом так званого Християнства є “велика скорбота, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде”. Але Бог постачить охорону так, щоб ‘деякі були спасені’. І Він навіть покарає всіх тих, “хто чинить безбожне” так, як Він пізніше покарав Вавилон за його зарозумілість і вихваляння себе проти Нього. В цей спосіб всі безбожні будуть знищені так, що не залишиться їм “кореня, ані галузки”. Нехай всі, що люблять Бога тепер шукають мир з Ним і живуть.— Мат. 24:21; Мал. 4:1.
[Запитання для вивчення]
1, 2. Взагалі, як світські люди почуваються про кару нападаючих народів, включаючи і знищення їхніх міст та цивільного населення в цьому процесі?
3. Як провідники почуваються чи воно є правильно виступати проти беззаконників по їхніх власних народах?
4. Який дивний, суперницький погляд багато беруть коли згадується, що Бог покарає лиходіїв?
5. Чому Бог є під обов’язком виступати проти тих, що бунтуються проти Його законів?
6. Чому можна сказати, що навіть ті, які визнають служити Богові, але роблять злочин, не знають Бога?
7, 8. (а) Що Боже Слово каже, що Він стягне на тих, що не знають Його і не коряться Йому? (б) Хто апостол Павло каже заслужив такої кари, і чому?
9. Через який приклад можна бачити, що Бог має здоровий намір покарати так зване Християнство?
10-12. Як слова Єгови “зроби ланцюга” виконалося?
13, 14. Чому Єгова був оправданий коли спричинив кування “ланцюга”?
15, 16. (а) Кого Єгова буде вживати натягнути ланцюг на мешканців Єрусалима? (б) Чому вони називаються “найзліші з народів”?
17, 18. Як вавилонці “забрали їхні доми”, опоганили “їхні святині” і “спинили гордість вельможих”?
19, 20. Як Єгова розповів про те, що дійсно станеться в присудженому місті?
21. Як і чому мешканці Єрусалима шукали миру, але не знайшли його?
22. (а) Чому це було безкорисно мешканцям Єрусалиму ходити до пророка “шукати видіння”? (б) Як мав ‘сам закон згинути від священиків і рада у старших’? (в) Як цар мав “піти в жалобу”, а начальник “страхом зодягнутися”?
23. Як ‘самі руки людей землі затремтіли’?
24-26. Як і чому Бог виконав Свої слова висказані в Єзекіїля 7:27?
27, 28. Згадайте, якими способами так зване Християнство порівнюється з стародавнім Єрусалимом?
29. Як ‘гине закон у священиків’ і як нема “видіння від пророка” в так званому Християнстві сьогодні?
30. (а) Хто буде “найзліші з народів” для так званого Християнства, і як вони будуть вважати його святі речі? (б) Хто тоді ‘затремтить руками’, і чому?
31. Чому почути про те, що надходить на так зване Християнство не повинно дивувати тих, що читають Біблію?
32. Що ті в так званому Християнстві разом із іншими глядачами навчаться з того, що станеться з так званим Християнством?
33. Які питання повинна кожна особа, яка бачить правду про Божі засуди на лиходіїв запитати себе?
34. (а) Чи “велика скорбота” знищить усіх людей? (б) Чи “найзліші” народи лишуться непокарані після знищення релігій так званого Християнства?