Що мудрий чоловік мав на думці?

Марнота гонитися за багатством

Мудрий цар Соломон завважив, що нагромаджування матеріального багатства не приносить дійсного задоволення. Він писав: „Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також! Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?”— Еккл. 5:9, 10.

Хто має багато не є задоволений, але хоче ще більше. Як його „маєток” або багатство примножується, то треба наймати більше слугів доглядати всього, і цим треба платити за їхні служби. Тому що є дуже багатий, то власник, проте, не може особисто користати з усього свого майна. Наприклад, він може вбирати лише один одяг в один час, і може їсти та пити лише до міри. Отже, в остаточному аналізі, власник лише може дивитися на своє здобуте багатство і хвалитися, що все це є його. Коли заможний є пожадливий, то може навіть сердитися, що мусить уживати трохи майна платити слугам та робітникам.

Крім цього, заможний може дуже журитися своїм майном. Не так, як звичайний незаможний робітник, який не має багато майна, щоб журитися ним, то заможний може так журитися про своє майно, що навіть не зможе добре виспатися. Соломон завважує: „Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає”.— Еккл. 5:11.

Через непевності життя, заможний який дальше продовжає нагромаджувати майно може дуже раптом загубити своє майно і стати бідним в часі, коли не зможе змагатися з утратою. Соломон звертає увагу на це, коли пише: „Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, і гине багатство таке у нещасливім випадку, а родиться син — і немає нічого у нього в руці”.— Еккл. 5:12, 13.

Подумайте про яке велике нещастя тут говориться. Чоловік тяжко працює і збагатів. Але, замість користати з свого труду, він лише нагромаджує своє багатство. Цим він шкодить собі, бо не користає з звичайних вигод, яких міг би постачати собі. Крім цього, він журиться тим, як затримувати й збільшати своє багатство. Тоді, через якесь нещастя, „лихо болюче”, можливо в торгівлі, він загублює все своє майно. Отже, хоч був багатий, то не мав задоволення з свого майна, і коли нарешті йому вродиться син, то нема нічого лишити йому.

Тоді Соломон звертає увагу на іншу точку, показуючи даремність нагромаджування багато майна. Читаємо: „Як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить і знов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою. І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер”? (Еккл. 5:14, 15) Так, коли прийде смерть, то труд, яким нагромаджувалося майно абсолютно нічого не значить. Коли вмирає, то заможний навіть не має задоволення в знанню, що додав до щастя інших.

Яку ціну скупий платить за свою ненаситну пожадливість грошей! Соломон продовжує: „А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті”. (Еккл. 5:16) Такий чоловік не є щасливий. Все своє життя він сумує. Він робить так немов жалує, що мусить їсти і таким чином витрачує трохи свого майна, Його погляд не є здоровий і через це може загубити своє здоров’я. Коли є хворий, то журиться, тому що мусить відпочивати і не може працювати. Все, що перешкоджає в гонитві за більшим майном журить і турбує його.

Справді, що такий матеріялістичний погляд життя не є нагороджуючим і пустий. Тому Соломон радить нам тішитися з нашої праці, кажучи: ,Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її”.— Еккл. 5:17.

Говорячи, як гарно це впливає на особу, Соломон каже: „Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок! Бо вона днів свого життя небагато на пам’яті матиме, то Бог в її серце шле радість”.— Еккл. 5:18, 19.

Чоловік, який признає, що його добробут є дар від Бога не буде нагромаджувати багатства, але буде вживати їх приносити іншим радість. У такого чоловіка є зрівноважений погляд його багатства, тому що він дозволяє Божій мудрості провадити його. Тому він втішається своїм майном. Бог Єгова дав йому силу втішатися харчем і напитком у сенсі, що дав людині мудрість, як вживати своє багатство. Така особа не журиться непотрібно, що життя є коротке й повне проблем та непевностей, Ні, вона так тішиться, що має нагоду робити комусь добро, що не має часу на знеохочуючі думки. Вона є дуже весела в серці.

Справді здорова втіха життям є розумний шлях. Вона хоронить від розчарування, якого переносять ті, що все своє життя побиваються за багатством.