Що мудрий чоловік мав на думці?
Майно без задоволення
Звернувши увагу на людські справи, мудрий цар Соломон згадує обставини через які люди часто не знаходять задоволення з того, що посідають.
Про один стан він писав: „Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми: Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому, чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те споживати,— бо чужа людина те поїсть. Це марнота й недуга тяжка!”— Еккл. 6:1, 2.
Всемогутній дозволяє всім людям уживати свої Богом-дані здібності набувати маєтків та визнання або славу між своїми сучасниками. У такому змісті Соломон міг правильно сказати, що Бог ,дає’ матеріальні багатства і славу такому чоловікові. На жаль, проте, хоч чоловік може мати все це, то через різні обставини не може втішатися своїм майном.
У нього може бути смачний харч, однак тому, що хворіє на шлунок, не зможе втішатися ним. Те, що сталося з Навуходоносором ставить цікавий приклад цього. Він набув посади провідника світу у Вавилоні. Тоді, через його гордість, Бог Єгова покрив його, відібравши від нього здоровий розум. Насолоди палацу, включаючи гарну їжу і вино, вже не задовольняли Навуходоносора. Уявляючи себе бути скотиною, він покинув розкішний палац і харчувався травою немов віл. Не мігши втішатися задоволенням життя в палаці, то ,чужі люди’ використовували його багатства. На Навуходоносора найшла „велика хвороба” продовж сім років.— Дан. 4:28—37.
Тоді Соломон показав, що довге життя і велика родина самі собою не дають задоволене, щасливе життя. Він продовжує: „Якби сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й належного похорону, [може значити, що такий прагне вмерти так, як Йов у часі його пораз (Йова 3:11—22)], то кажу: недоноскові краще від нього! Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде ймення його, ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того! А коли б він жив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все йде”? — Еккл. 6:3—6.
В дійсності, коли в житті нема задоволення, то яка користь навіть з довгого життя і багатьох дітей? Без різниці чи хтось є заможний чи вбогий, чи молодий чи старий, то в часі смерти всі йдуть в одно місце — у гріб. Для людини, що не дістає дійсного задоволення в житті, то в довгому житті переносить більше проблем і клопотів від того, що вмирає молодим. А передчасній, або мертвонародженій дитині — ще краще у тому, що не мусить страждати від труднощів порожнього, розстроєного життя.
Соломон продовжує: „Увесь труд людини — для рота її, і пожадання її не виповнюються. Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими вміє ходити? Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і також це марнота та ловлення вітру”.— Еккл. 6:7—9.
Люди дуже трудяться постачати свої потреби на життя; вони трудяться „для свого рота”. Однак, цим дуже рідко задовольняють свої численні бажання та прагнення душі. Мудрий, але незадоволений чоловік може старатися придушувати клопотні бажання, коли дурний піддається їм, і не має стримання. Очевидно, це становило основу на Соломонові питання: „Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими вміє ходити?” У розумінні, що обидва мудрі, як і безглузді мають однакові бажання, то розумні не мають переваги. Подібно, страдаючі можливо вміють скривати свої турбуючі бажання перед іншими, однак це не усуває їх. Не маючи здійснення їхніх бажань, вони далі турбують його. Йому не краще від безглуздого. Отже, дійсно мудрий шлях для особи є бути задоволеним і втішатися тим, що має, тим, що може бачити очима, замість прагнути чогось іншого, дозволяючи такому бажанню турбувати його.
Ще одна річ, яка може перешкоджати задоволенню є, коли не признаємо, що деякі речі ніяк неможливо змінити. Соломон сказав: „Що було, тому ймення його вже на дане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сильнішим від нього”. (Еккл. 6:10) Чоловік може добитися багатства і посади. Але не робиться нічим більшим від того чим перший чоловік був, тобто земна людина ,a·dham’, єврейський вислів від корення, що значить „червоний”, або „рум’яний”. Так, він далі залишається земний, смертельний. Отже, не може робити якісь торги, щоб жити вічно. Псалмоспівець ось як висловлює цю думку: „Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові; (бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу”.— Пс. 49:8—10.
У найкращому, у цій системі, життя є дуже непевне. Час і обставини всіх спіткають, додаючи до непевності. З цієї причини, Соломон підніс оці питання: „Бо багато речей, що марноту примножують, але яка користь від них для людини? Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній?”— Еккл. 6:11, 12.
З огляду того, що смерть кінчає старання і боротьбу людини, то яка дійсна користь з матеріального майна або слави, якої людина може набути? Хто дійсно може сказати, яка світська ціль — багатства, слава, сила — є варта нашого зусилля? Як часто люди думають, що чогось дуже бажають, і коли отримають, то стаються розчаровані, можливо навіть огірчаються. Факт, що життя є таке коротке, ,переходить немов тінь’, лише додає до цього розстроєння. Вже ніяк неможливо знову проживати той час і справляти наші зусилля до якоїсь інакшої мети. Крім цього, тому що ніяк неможливо знати, що станеться з кимось після смерти, то побиватися за матеріалістичним майном для дітей або внуків, виключаючи духовні справи, також не доводить до правдивого задоволення.
І як сильно слова мудрого чоловіка показують потребу бути задоволеними і втішатися життям! Замість дозволяти матеріалістичним бажанням розвиватися, то дійсно мудра особа буде старатися тримати добре споріднення з Богом.