Що мудрий чоловік мав на думці?

Вони є в Божих руках

Хоч Соломон був дуже мудрий, то таки не міг зрозуміти вповні Божих вчинків — не лише те, що Всевишній чинить, але також Його терпіння у виконанні Свого чудового наміру. Однак була одна дуже важлива правда, яку Соломон ,взяв до серця’ коли докладно розслідив людські справи. А що це було? „Праведні й мудрі та їхні учинки — у руці правдивого Бога”.— Екклезіястова 9:1, НС (анг.).

Особою як і вчинками праведні, як також і мудрі є в руках або в силі Всевишнього. Хоч Він може допускати лихо на них, то вони таки не загублять своєї нагороди. Бог Єгова „знає, хто належить до Нього” і постарається, щоб усе вийшло ,на добро тим, хто любить Його’. (Римлян 8:28; 2 Тимофія 2:19) Це може потішати та заохочувати, коли бачимо, як праведні страждають, а лукаві багатіють.— Екклезіястова 8:14.

Дослідники Біблії за сучасних століть не були певні, що Соломон мав на думці, коли продовжує в Екклезіястова 9:1: „Так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею”. Може бути, що ці слова були навмисно так написані, щоб можна приходити до кількох практичних висновків. Наприклад, один з цих може бути, що тому що смерть закінчує людську любов та ненависть, то живі не мають поняття скільки любові та ненависті існувало до їхнього народження, тобто, у житті людей, які жили перед їхнім часом.

Або, може бути, що ці слова треба зрозуміти в змісті того, що Соломон був раніше сказав, а саме, що Бог має силу над праведними та мудрими й їхніми вчинками. Любов та ненависть, яких вони, разом з рештою людства зазнають, є наслідок Божого дозволу і терпіння. Також, давно перед їхнім народженням Всемогутній знав наперед, що люди будуть зазнавати любов та ненависть. Він дозволив грішному людству, з його любов’ю та ненавистю, появитися. Коли Адам і Єва збунтувались, то Бог Єгова сказав: „І покладу ворожнечу між тобою [первісний змій, Сатана Диявол] й між жінкою [не Єва, але Божа „жінка” (Галатів 4:26—31)] і між насінням твоїм і насінням її”. (1 Мойсеєва 3:15) Хоч Бог знав, що між людством будуть існувати ,любов або ненависть’, то людство буде змушене відчувати ці прикмети лише через тяжкі досвіди.

Або, слова мудрого чоловіка в Екклезіястова 9:1 можна пояснити так: Між недосконалими людьми, почуття любові та ненависті виявляються ні до складу ні до ладу. Людство не розуміє, що спонукувало любов або ненависть між людьми перед їхнім часом. З таким розумінням, Соломонові слова будуть сходитись з його слідуючою дискусією про непевності і непередбачення в житті, яких смерть може раптово закінчити. Любов і ненависть можуть бути такі самі сліпі й незрозумілі.

Тому що всі живуть у недосконалому, грішному світі, то люди, без різниці чи праведні чи лукаві, можуть зазнавати добро й зло, любов і ненависть. Бог Єгова дозволяє праведним, як і лукавим утішатись поживою і напоями, також усіма Його іншими щедрими забезпеченнями підтримувати життя. (Матвія 5:45; Дії 14:16, 17) Крім цього, коли приходить смерть, то вона не розрізняє. Соломон продовжує: „Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться”.— Екклезіястова 9:2.

Тому що здається немає поверхової різниці між тим, що трапляється праведним та лукавим у їхньому житті, а особливо тому що смерть усе закінчує, то виглядає мов би не було дійсної користі з праведного, Богобоязливого життя. Соломон показав, що це є причина наполегливого злочину між людством, кажучи: „Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла”.— Екклезіястова 9:3.

Але чи вони користають, коли чинять беззаконня? Ні, бо мудрий чоловік каже: „І за життя їхнього безумство в їхньому серці, а потому до мертвих відходять”. (Екклезіястова 9:3) За життя свого, вони поводяться мов нетямлючі, і нестримано наслідують свої злі бажання та напрями. На кінець їхнє життя бенкетування та пожадливості раптом кінчається смертю. Отже, який є правдивий мудрий шлях.

Втішайтеся життям у корисний спосіб

Людина повинна оцінювати життя, і добре вживати його. Соломон писав: „Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому! Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм,— бо забута і пам’ять про них, і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!”— Екклезіястова 9:4—6.

Лише коли особа жива, тоді можна мати довір’я та надію. Тоді є час розвити добре ім’я перед Творцем. Коли ще є життя, то є й надія, що беззаконник може змінитись на краще. Коли приходить смерть, то вже запізно. Отже, живій собаці, хоч зневажена, є краще від мертвого королівського лева. Живі ще можуть діяти, але померлі не можуть ні діяти, ні відчувати любов, ненависть або ревнощі, що є частиною людського існування на землі.

Отже, ми повинні тішитись вчинками рук наших, як Богобоязливі особи. Соломон нагадує: „Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки! Нехай кожного часу одежа твоя буде біла [ясна та чиста відбиваючи, не смуток, але радість], і нехай на твоїй голові не бракує оливи [що також представляє радість, тому що олива відсвіжає та прохолоджує]! Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї,— бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти! Бо все, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!”— Екклезіястова 9:7—10.

Це правильно бажати корисного життя, включаючи поживу та напиток. Це є Божий дар, отже має Його схвалення. Очевидно, що Соломон мав це на думці, коли заохочував, щоб утішатись поживою та напитком, кажучи: „Коли Бог уподобав Собі твої вчинки”. Так, Всевишній не хоче, щоб наше життя було суворе, без жодних радощів. Бувши щасливий Бог, Він хоче, щоб люди раділи у щоденному житті включаючи їхнє подружжя. (Дії 14:17) Певна річ, що тут не заохочується самовільного життя лише щоб гнатись за розкошами чи насолодами. Соломон заохочував працювати, використовуючи нагоди уживати свої руки чинити добро перед тим ніж, через смерть, хтось станеться нездатним і все закінчиться в шеолі, гробі.

Отже, у цьому світі наймудріший шлях є втішатись життям ще коли маємо нагоду, роблячи це в межах Божих моральних законів. Смерть може дуже скоро все закінчити, як то несподівано часто трапляється. Найшвидший бігун може спотикнутись і не виграти перегони. Могутнє військо може упасти перед меншою силою. Мудрий чоловік може не знайти доброї роботи, отже буде голодувати. Особи, що є дуже здібні в комерційних справах можуть, через різні обставини, не змогти користуватись своїм знанням і стати вбогими. Добре обізнані особи можуть стягнути на себе гнів тих, що мають владу над ними. Цар Соломон зауважив цей факт, але, коли більше обдумував це, то написав: „Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка — у знавців,— а від часу й нагоди залежні вони! Бо часу свого людина не знає, [бо смерть може прийти несподівано], мов риби половлені у пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!”— Екклезіястова 9:11, 12.

Отже, так як рибу можна несподівано ловити у сітку, а птахи в сільце, то смерть може прийти дуже раптово, без попередження. Як гарно Соломон навчає нас, щоб набирати корисної, нагороджаючої втіхи з життя з його правдивими користями та нагодами, коли ще можемо!